🟢Nasha Idea

💀🩸👶 У ЦЬОМУ СЕЛІ ЗАБАГАТО МЕРТВОНАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

📜 🎨 Масаакі Ніномія
📕 Ґаннібал. Том 3
📇 Видавництво: Nasha Idea

Що ж, треба це просто визнати. Якщо у вашому психологічному трилері з елементами жахів є дитина — вона в найбільшій небезпеці за замовчуванням. Проте треба також визнати — на відміну від західних трилерів, де діти здебільшого (та майже завжди) все ж таки рятуються, принаймні якщо вони в колі зв’язків головного героя, в японських історіях на дітей такий спосіб наративного захисту не діє. Тому коли ще в першому томі бачиш Машіро, дочку рядового японського дільничного Аґави Дайґо, то відразу виникають погані передчуття. На це працює й той розворот з першого тому, де вона спіткається з Отим раніше, ніж її батько. Тоді, на щастя, зустріч завершилася краще, ніж прийдешнє зобачення поліцейського з неймовірно сильним стариганем.

Отже, пошуки Аґави свого попередника завершилися зіткненням з родиною Ґото й арештом ймовірного вбивці колишнього дільничного (ймовірного, бо, скоріш за все, був обраний цап-відбувайло, щоб зняти всі питання й відвести підозру від справжнього злочинця). Здавалося б, можна спробувати жити спокійно далі й радіти одужанню Машіро, якій стало набагато краще в цьому ізольованому гірському селищі після травматичних подій, розкритих у другому томі. Цього хоче Юкі, дружина Дайґо, яка боїться, що після переїзду дочка знову замкнеться в собі й вже не вдасться повернути посмішку на її обличчя.

Але на сім’ю Аґава чекає нове випробування, котрого вона не очікувала.

Нові персонажі з другого тому, а саме члени добровільної пожежної дружини Куґе, особливо пан Сабо — такий собі місцевий дядечко-пузан, що все про всіх знає — дуже цікавляться, чим вони можуть допомогти новим жителям. Аж занадто дуже. Через край, можна сказати. Тільки Дайґо хоче поставити загорожу навколо будинку, а пан Сабо як немов уродився і радить цього не робити. У всіх навколо є паркани і огорожі, але ж родина Аґава новенькі в селі, і це буде неправильно, буде виглядати ніби вони хочуть відгородитися, ізолюватися від мешканців Куґе. І пану Сабу не подобається, що Дайґо з ним не згодний. Як невдовзі виявляється, не подобається це і всьому Куґе. І вже жителі обговорюють, як поліцейський сперечався, а то і побив пана Сабу. Суспільний тиск на дільничного посилюється, він змушений вибирати між власною гордістю та нормальним життям в Куґе. Дайґо починає закипати, наче той чайник, а завдяки другому тому ми вже знаємо, до чого це може призвести.

Це одна з ліній третьої частини: поступове нагнітання емоційного напруження в середині Дайґо, змушеного терпіти наскоки та вимоги куґевців (а часом й фізичні дії) у свій бік. Витримати заради дочки, перед якою він відчуває таку сильну провину. Заради дружини, яка його підтримує. Як і Дайґо, ми відчуваємо усю несправедливість такого ставлення до поліцейського, і навіть підспудно чекаємо, коли ж він нарешті дасть відсіч самовпевненим селянам так, як він дійсно може.

Як і обіцялося, напруга дійсно наростає.

Працює на це наростання й інша сюжетна лінія: нова таємниця Куґе. Попередник Аґави, розслідувавши чутки про село (ну ті, що жителі села їдять людей), діяв явно не один, в нього був помічник. І от на зв’язок з поліцейським виходить новий персонаж, готовий надати докази правдивості тих чуток. Нові обвістки роблять ситуацію навколо селища ще більш моторошною. Все виглядає набагато поганіше: селяни не просто їдять людей — вони під час спеціального ритуалу на свята поїдають дітей. І одне з таких свят наближається.

І тут хочеться запитати: ви ж пам’ятаєте про Машіро?

Автор ось пам’ятає, тому по завершенню тому ви явно захочете писати Нашій Ідеї з питанням: коли ж там четверта частина? Третя книга підсилює химерну атмосферу, протиставляючи волю однієї людини спільноті, в якій ця людина є чужинцем, а давні традиції пронизують сучасність, ніби ритуальний ніж тіло жертви. Фінал же обіцяє нам надалі справжнє божевілля та разючі відкриття.

Ну і так: Наша Ідея, коли там вже четвертий том?

#ґік_огляд #манґа

1.3K viewsIryna, 08:33