67-ма окрема механізована бригада отримала потужне підсилення від Тернополя. 5 квадрокоптерів MAVIC 3, 15 систем скиду дронів та 40 акумуляторних батарей для MAVIC 3 вже їдуть до захисників. Сьогодні дрони — це те, без чого неможлива сучасна війна, і хто володіє технікою, той має переваги.
Бажаю, щоб ці квадрокоптери допомагали нашим захисникам ефективно виконувати бойові завдання, забезпечували їм тактичну перевагу на полі бою та, найголовніше, зберігали життя українських воїнів.
Бажаю, щоб ці квадрокоптери допомагали нашим захисникам ефективно виконувати бойові завдання, забезпечували їм тактичну перевагу на полі бою та, найголовніше, зберігали життя українських воїнів.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Влучно і ефективно використовують дрони від Тернополя бійці 110-тої окремої механізованої бригади ім. генерал-хорунжого Марка Безручка. Нехай техніка служить надійно і досягає всіх поставлених цілей.
Хвилина мовчання на честь Максима КУЗІВА
Максим КУЗІВ, 24-річний оператор-розвідник 93-ї бригади "Холодний Яр", загинув 7 липня 2024 року біля Андріївки на Донеччині.
Він був справжнім альтруїстом – це слово навіть викарбував на власному тілі як життєве кредо. Ще з 15 років Максим приєднався до "Соколу", згодом очоливши тернопільський осередок організації.
Друзі згадують його як людину, що вміла об'єднувати навколо себе інших. "Він випромінював віру в себе і міг розговорити навіть найскромнішу людину," – розповідає дружина Олена.
Свій позивний "Залізняк" обрав на честь ватажка гайдамаків, захоплюючись історією Холодного Яру. Доля розпорядилась так, що він пішов захищати Україну саме в бригаді "Холодний Яр".
Кандидат у майстри спорту зі спортивного туризму, Максим став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення.
Посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тернополя".
У глибокій скорботі залишились батьки та дружина.
Максим КУЗІВ, 24-річний оператор-розвідник 93-ї бригади "Холодний Яр", загинув 7 липня 2024 року біля Андріївки на Донеччині.
Він був справжнім альтруїстом – це слово навіть викарбував на власному тілі як життєве кредо. Ще з 15 років Максим приєднався до "Соколу", згодом очоливши тернопільський осередок організації.
Друзі згадують його як людину, що вміла об'єднувати навколо себе інших. "Він випромінював віру в себе і міг розговорити навіть найскромнішу людину," – розповідає дружина Олена.
Свій позивний "Залізняк" обрав на честь ватажка гайдамаків, захоплюючись історією Холодного Яру. Доля розпорядилась так, що він пішов захищати Україну саме в бригаді "Холодний Яр".
Кандидат у майстри спорту зі спортивного туризму, Максим став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення.
Посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тернополя".
У глибокій скорботі залишились батьки та дружина.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Захисники батальйону безпілотних систем «Рейд» дякують громаді за допомогу й потужне технічне підсилення. А також тернопільським школярам за передані великодні смаколики та обереги.
А ми від усього серця дякуємо кожному та кожній, хто щодня захищає Україну. Нехай вас оберігає Господь Бог та допомагає творити великі справи задля нашої Перемоги.
А ми від усього серця дякуємо кожному та кожній, хто щодня захищає Україну. Нехай вас оберігає Господь Бог та допомагає творити великі справи задля нашої Перемоги.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мав за честь передати для бійців 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» шість квадрокоптерів Mavic 3. Ці дрони – вкрай необхідні для виконання бойових завдань та підсилюють військових.
Дякую тернополянам-платникам податків, які роблять можливими такі важливі закупівлі.
Нехай кожен політ буде успішним та принесе цінну інформацію і результати. Слава Україні!
Дякую тернополянам-платникам податків, які роблять можливими такі важливі закупівлі.
Нехай кожен політ буде успішним та принесе цінну інформацію і результати. Слава Україні!
63-тя окрема механізована бригада отримала від Тернополя три квадрокоптери MAVIC 3pro. Ці безпілотники стануть очима наших захисників у небі, даючи перевагу на полі бою.
Кожен такий дрон наближає нас до перемоги і звільнення українських земель від окупанта. Дякуємо вам за сміливість та захист! Бережіть себе хлопці.
Кожен такий дрон наближає нас до перемоги і звільнення українських земель від окупанта. Дякуємо вам за сміливість та захист! Бережіть себе хлопці.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зміцнюємо партнерство з польськими містами. У розмові з Пйотром Лукасевічем, Тимчасовим повіреним у справах Республіки Польща в Україні, та Анною Новаковською, Генеральною консулкою Республіки Польща в Луцьку, обговорили перспективи співпраці та запланували нові проєкти. Особливу увагу приділили питанням допомоги ветеранам. Щиро вдячний польським колегам за незмінну солідарність і бажання розвивати наші дружні відносини.
Хвилина мовчання на честь Дмитра ШИЛЮКА
Дмитро ШИЛЮК був учителем біології та фізкультури, який змінив шкільний клас на поле бою. 32-річний десантник загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, біля Климентового.
Народжений у селі Комарин, він здобув педагогічну освіту і п'ять років навчав дітей у рідному Старому Таражі. Згодом переїхав до Тернополя, де працював на підприємстві "АРС-кераміка".
Лише два місяці Дмитро був у лавах ЗСУ — мобілізований наприкінці травня, він став старшим стрільцем десантно-штурмової роти.
"Вродливий, мужній, добрий, завжди готовий прийти на допомогу", — згадує дружина Іванна про чоловіка, який мав дев'ять похресників і був люблячим татом для маленького Данилка.
За мужність і самовідданість нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, а також посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тернополя".
У глибокій скорботі залишились дружина, син, батьки, брат і сестра.
Дмитро ШИЛЮК був учителем біології та фізкультури, який змінив шкільний клас на поле бою. 32-річний десантник загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, біля Климентового.
Народжений у селі Комарин, він здобув педагогічну освіту і п'ять років навчав дітей у рідному Старому Таражі. Згодом переїхав до Тернополя, де працював на підприємстві "АРС-кераміка".
Лише два місяці Дмитро був у лавах ЗСУ — мобілізований наприкінці травня, він став старшим стрільцем десантно-штурмової роти.
"Вродливий, мужній, добрий, завжди готовий прийти на допомогу", — згадує дружина Іванна про чоловіка, який мав дев'ять похресників і був люблячим татом для маленького Данилка.
За мужність і самовідданість нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, а також посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тернополя".
У глибокій скорботі залишились дружина, син, батьки, брат і сестра.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні мав за честь вручити пам'ятний годинник сину Героя – восьмикласнику Михайлу Костюку.
Його батько, Олег Костюк був будівельником за фахом і покликанням. Народжений на Тернопільщині, він зводив стіни, створював домівки, де народжувалися діти і здійснювалися мрії. Олег був надійним другом, люблячим чоловіком та турботливим батьком для доньки і сина. Він пішов захищати те, що будував своїми руками, — мирне життя, майбутнє для своїх дітей, спокій для своїх батьків. Служив на передовій — у найгарячіших точках війни. На жаль, 10 січня цього року, виконуючи бойове завдання в Часовому Ярі, Олег загинув за Україну. Йому було лише 41 рік.
Дивлячись сьогодні в очі Михайла, я бачу там силу його батька. Кожен удар цього пам'ятного годинника нагадуватиме про татову любов і мужність, про те, що час – найцінніший дар, який маємо. Вічна слава і пам'ять нашому захиснику, який віддав найдорожче за майбутнє своїх дітей і всієї України!
Його батько, Олег Костюк був будівельником за фахом і покликанням. Народжений на Тернопільщині, він зводив стіни, створював домівки, де народжувалися діти і здійснювалися мрії. Олег був надійним другом, люблячим чоловіком та турботливим батьком для доньки і сина. Він пішов захищати те, що будував своїми руками, — мирне життя, майбутнє для своїх дітей, спокій для своїх батьків. Служив на передовій — у найгарячіших точках війни. На жаль, 10 січня цього року, виконуючи бойове завдання в Часовому Ярі, Олег загинув за Україну. Йому було лише 41 рік.
Дивлячись сьогодні в очі Михайла, я бачу там силу його батька. Кожен удар цього пам'ятного годинника нагадуватиме про татову любов і мужність, про те, що час – найцінніший дар, який маємо. Вічна слава і пам'ять нашому захиснику, який віддав найдорожче за майбутнє своїх дітей і всієї України!
Сьогодні вшанували найкращих школярів 8-11 класів Тернополя у конкурсі "Учень року 2025". Відзначили переможців у трьох номінаціях: "Інтелект року", "Лідер року" та "Учень року".
У цей непростий час, коли тривоги переривають уроки, а країна бореться за свободу, наша молодь не просто навчається, а й активно змінює світ навколо – допомагає армії, підтримує переселенців, розвивається попри всі виклики.
Дякую всім учасникам за вашу сміливість бути собою та відстоювати свої цінності. Ви вже сьогодні пишете історію нашого міста, і кожен з вас – справжній переможець!
У цей непростий час, коли тривоги переривають уроки, а країна бореться за свободу, наша молодь не просто навчається, а й активно змінює світ навколо – допомагає армії, підтримує переселенців, розвивається попри всі виклики.
Дякую всім учасникам за вашу сміливість бути собою та відстоювати свої цінності. Ви вже сьогодні пишете історію нашого міста, і кожен з вас – справжній переможець!