63-тя окрема механізована бригада отримала від Тернополя три квадрокоптери MAVIC 3pro. Ці безпілотники стануть очима наших захисників у небі, даючи перевагу на полі бою.
Кожен такий дрон наближає нас до перемоги і звільнення українських земель від окупанта. Дякуємо вам за сміливість та захист! Бережіть себе хлопці.
Кожен такий дрон наближає нас до перемоги і звільнення українських земель від окупанта. Дякуємо вам за сміливість та захист! Бережіть себе хлопці.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зміцнюємо партнерство з польськими містами. У розмові з Пйотром Лукасевічем, Тимчасовим повіреним у справах Республіки Польща в Україні, та Анною Новаковською, Генеральною консулкою Республіки Польща в Луцьку, обговорили перспективи співпраці та запланували нові проєкти. Особливу увагу приділили питанням допомоги ветеранам. Щиро вдячний польським колегам за незмінну солідарність і бажання розвивати наші дружні відносини.
Хвилина мовчання на честь Дмитра ШИЛЮКА
Дмитро ШИЛЮК був учителем біології та фізкультури, який змінив шкільний клас на поле бою. 32-річний десантник загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, біля Климентового.
Народжений у селі Комарин, він здобув педагогічну освіту і п'ять років навчав дітей у рідному Старому Таражі. Згодом переїхав до Тернополя, де працював на підприємстві "АРС-кераміка".
Лише два місяці Дмитро був у лавах ЗСУ — мобілізований наприкінці травня, він став старшим стрільцем десантно-штурмової роти.
"Вродливий, мужній, добрий, завжди готовий прийти на допомогу", — згадує дружина Іванна про чоловіка, який мав дев'ять похресників і був люблячим татом для маленького Данилка.
За мужність і самовідданість нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, а також посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тернополя".
У глибокій скорботі залишились дружина, син, батьки, брат і сестра.
Дмитро ШИЛЮК був учителем біології та фізкультури, який змінив шкільний клас на поле бою. 32-річний десантник загинув 30 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, біля Климентового.
Народжений у селі Комарин, він здобув педагогічну освіту і п'ять років навчав дітей у рідному Старому Таражі. Згодом переїхав до Тернополя, де працював на підприємстві "АРС-кераміка".
Лише два місяці Дмитро був у лавах ЗСУ — мобілізований наприкінці травня, він став старшим стрільцем десантно-штурмової роти.
"Вродливий, мужній, добрий, завжди готовий прийти на допомогу", — згадує дружина Іванна про чоловіка, який мав дев'ять похресників і був люблячим татом для маленького Данилка.
За мужність і самовідданість нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, а також посмертно удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тернополя".
У глибокій скорботі залишились дружина, син, батьки, брат і сестра.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні мав за честь вручити пам'ятний годинник сину Героя – восьмикласнику Михайлу Костюку.
Його батько, Олег Костюк був будівельником за фахом і покликанням. Народжений на Тернопільщині, він зводив стіни, створював домівки, де народжувалися діти і здійснювалися мрії. Олег був надійним другом, люблячим чоловіком та турботливим батьком для доньки і сина. Він пішов захищати те, що будував своїми руками, — мирне життя, майбутнє для своїх дітей, спокій для своїх батьків. Служив на передовій — у найгарячіших точках війни. На жаль, 10 січня цього року, виконуючи бойове завдання в Часовому Ярі, Олег загинув за Україну. Йому було лише 41 рік.
Дивлячись сьогодні в очі Михайла, я бачу там силу його батька. Кожен удар цього пам'ятного годинника нагадуватиме про татову любов і мужність, про те, що час – найцінніший дар, який маємо. Вічна слава і пам'ять нашому захиснику, який віддав найдорожче за майбутнє своїх дітей і всієї України!
Його батько, Олег Костюк був будівельником за фахом і покликанням. Народжений на Тернопільщині, він зводив стіни, створював домівки, де народжувалися діти і здійснювалися мрії. Олег був надійним другом, люблячим чоловіком та турботливим батьком для доньки і сина. Він пішов захищати те, що будував своїми руками, — мирне життя, майбутнє для своїх дітей, спокій для своїх батьків. Служив на передовій — у найгарячіших точках війни. На жаль, 10 січня цього року, виконуючи бойове завдання в Часовому Ярі, Олег загинув за Україну. Йому було лише 41 рік.
Дивлячись сьогодні в очі Михайла, я бачу там силу його батька. Кожен удар цього пам'ятного годинника нагадуватиме про татову любов і мужність, про те, що час – найцінніший дар, який маємо. Вічна слава і пам'ять нашому захиснику, який віддав найдорожче за майбутнє своїх дітей і всієї України!
Сьогодні вшанували найкращих школярів 8-11 класів Тернополя у конкурсі "Учень року 2025". Відзначили переможців у трьох номінаціях: "Інтелект року", "Лідер року" та "Учень року".
У цей непростий час, коли тривоги переривають уроки, а країна бореться за свободу, наша молодь не просто навчається, а й активно змінює світ навколо – допомагає армії, підтримує переселенців, розвивається попри всі виклики.
Дякую всім учасникам за вашу сміливість бути собою та відстоювати свої цінності. Ви вже сьогодні пишете історію нашого міста, і кожен з вас – справжній переможець!
У цей непростий час, коли тривоги переривають уроки, а країна бореться за свободу, наша молодь не просто навчається, а й активно змінює світ навколо – допомагає армії, підтримує переселенців, розвивається попри всі виклики.
Дякую всім учасникам за вашу сміливість бути собою та відстоювати свої цінності. Ви вже сьогодні пишете історію нашого міста, і кожен з вас – справжній переможець!
Щотижня у Тернополі відбуваються екскурсії, які дозволяють краще пізнати історію нашого міста та ознайомитись із його архітектурними пам'ятками. Кожна прогулянка відкриває нові сторінки минулого Тернополя та його культурну спадщину.
Цими вихідними можна відвідати дві екскурсії. У суботу о 12:00 - «Таємниці Старого Замку», а в неділю, о 16:15 - «Велич Тернопільської Катедри». Її історія тісно переплетена з долею Тернополя.
Записатись на екскурсію можна за телефоном: 098 0 520 720
Фото: Вероніка Рубаненко
Цими вихідними можна відвідати дві екскурсії. У суботу о 12:00 - «Таємниці Старого Замку», а в неділю, о 16:15 - «Велич Тернопільської Катедри». Її історія тісно переплетена з долею Тернополя.
Записатись на екскурсію можна за телефоном: 098 0 520 720
Фото: Вероніка Рубаненко
Вітаємо з 85-річним ювілеєм колектив Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка!
За цими роками – тисячі доль, об'єднаних головним дієсловом — навчати. 85 років ви відкриваєте двері у світ знань, виховуєте нові покоління вчителів, які несуть світло освіти в кожен куточок нашої країни.
Бажаємо, щоб університет продовжував бути осередком науки і культури Тернополя, щоб традиції, закладені попередніми поколіннями, множились і збагачувались. Нехай аудиторії завжди наповнюються талановитими студентами, а колектив — новими ідеями та натхненням. А головне дієслово – "навчати" – ніколи не втрачає своєї сили!
За цими роками – тисячі доль, об'єднаних головним дієсловом — навчати. 85 років ви відкриваєте двері у світ знань, виховуєте нові покоління вчителів, які несуть світло освіти в кожен куточок нашої країни.
Бажаємо, щоб університет продовжував бути осередком науки і культури Тернополя, щоб традиції, закладені попередніми поколіннями, множились і збагачувались. Нехай аудиторії завжди наповнюються талановитими студентами, а колектив — новими ідеями та натхненням. А головне дієслово – "навчати" – ніколи не втрачає своєї сили!
Хвилина мовчання на честь Олександра ТОРЛУПИ
Олександр ТОРЛУПА, якого побратими з любов'ю називали "Дядя Саша", пройшов дві війни у своєму житті. Ще юнаком воював в Афганістані, а коли почалося повномасштабне вторгнення, у 55 років добровільно став на захист України.
Народжений на Хмельниччині, він знайшов свій дім у Тернополі, працював на підприємстві "Промінь". Але коли країна покликала, Олександр не вагався – пішов боронити рідну землю.
Його бойовий шлях проліг через Сумщину, пекельну Кліщіївку під Бахмутом і Харківщину. Побратими згадують його як життєрадісного, щирого чоловіка, який ніколи не скаржився і завжди був готовий допомогти.
Хвороба, отримана на фронті, забрала його життя. Олександр пішов у вічність у 57 років.
У глибокій скорботі залишилися дружина Ірина та доньки Вікторія й Уляна, для яких він був люблячим чоловіком і батьком.
За мужність і відданість Олександр ТОРЛУПА посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя»
Олександр ТОРЛУПА, якого побратими з любов'ю називали "Дядя Саша", пройшов дві війни у своєму житті. Ще юнаком воював в Афганістані, а коли почалося повномасштабне вторгнення, у 55 років добровільно став на захист України.
Народжений на Хмельниччині, він знайшов свій дім у Тернополі, працював на підприємстві "Промінь". Але коли країна покликала, Олександр не вагався – пішов боронити рідну землю.
Його бойовий шлях проліг через Сумщину, пекельну Кліщіївку під Бахмутом і Харківщину. Побратими згадують його як життєрадісного, щирого чоловіка, який ніколи не скаржився і завжди був готовий допомогти.
Хвороба, отримана на фронті, забрала його життя. Олександр пішов у вічність у 57 років.
У глибокій скорботі залишилися дружина Ірина та доньки Вікторія й Уляна, для яких він був люблячим чоловіком і батьком.
За мужність і відданість Олександр ТОРЛУПА посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин міста Тернополя»
Лікарні міста стали місцем відновлення та зцілення для багатьох воїнів. Попри біль і важкість, вони підбадьорюють один одного, діляться історіями з фронту. Їхня незламна сила духу вражає та надихає. Величезна подяка нашим медикам за професіоналізм й турботу. А всім захисникам і захисницям бажаю швидкого одужання, сил і швидкого повернення додому до рідних.