Доки тебе стереже твоя спрага,
доки тебе тримається віра,
сонце рухається з точністю птаха
і час підбирається з обережністю звіра.

Сергій Жадан

Країна болить, як перебита лапа
щеняти, що виривається з нічної облоги.

Сергій Жадан

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

вітаємо вас шановні гості
так сталося що нафти у нас немає
тому все що вам треба 
ми можемо відати кров’ю
крові у нас вродило вдосталь

кров – наша національна валюта
бо чим нам розплачуватися ще
кров – наша національна ідея
бо стрімко згортається і тече у сиру землю

з крові наші автобуси
з крові наші верстати
наші жінки найкращі – з крові і молока
кров можна смоктати шприцами
а можна насосом качати
з відданістю вампіра
з впевненістю бика

як виявилося вишивати на рушникові теж треба кров’ю
бо інакше стежини долі заплутаються ніби студенти-хіміки
на лабораторній роботі з вступу до неорганіки

не треба 
підробляти кров -
це заборонено законом
а пити – скільки влізе
(вільний доступ до 23-00
у всіх супермаркетах країни)

кров – міцна мов ранкова кава
кров дешева як ніколи
кров солодка і кров солона 
кров у зручній упаковці 
українського солдата

у нас навіть любов найлегше римується з нею
кров – любов
кров – любов
кров – любов
хоч до нестями 
хоч на одну ніч
все одно 
любов і кров - 
хоч залийся

на крові наша віра
на крові наша надія
наші провини і наша відданість холодній зброї

тому шановні гості 
не соромтеся сідайте
беріть пластикові стаканчики
вмикайте улюблену музику
україна – золота рибка 
у чорній венозній воді

Дмитро Лазуткін

Покохати? Де проходить межа, що відокремлює почуття від цинізму, чемність од образи, коректність од брутальности?

В. Домонтович

Можна все життя своє прожити і не помітити, що ти існуєш. Можна щось робити, про щось дбати, чимсь цікавитись і лишитись якось до всього цього чужим і непричетним. Усе життя можна прожити, не живши, пройти повз життя навшпиньках, під сурдинку, обминаючи життя, боком, попід стінкою, глухими завулками, ніби ховаючися, — дарма що був великий, важкий і масивний.

В. Домонтович

…недосяжне вагітніло можливістю близького.

В. Домонтович

Ти говориш — тиша, знаючи, що тиша це і є те,
чого ти не можеш почути.

Сергій Жадан

І я знаю, найтяжче, що у нас є, — це наша пам’ять.
А найгірше, що вона лише тяжчає з кожним роком.

Сергій Жадан

А тут — ніби щось тобі не вернули,
і пам’ять волочиться, мов парашути.
Ходиш і забуваєш минуле.
Забуваєш — і не можеш забути.

Сергій Жадан

Luck is what happens when preparation meets opportunity.

Seneca

світ обертається довкола родимки внизу її живота. у мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота, є бог, що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть, але наразі світ обертається довкола її зап’ясть. є гори, річки, дерева, птахи, міста, дорога врешті-решт, є це неспішне існування, що схоже на заслання чи арешт, є гармонія, музика, тиша і спокій, дзвінке суголосся, але наразі світ обертається довкола її волосся. у мене є все (і навіть більше), чого я коли-небудь хотів, є соняшники ван ґоґа і зграя бройґелівських хортів, є перманентний смуток, є радість, є сльози і сміх, але наразі світ обертається довкола її ніг. є безліч релігій, є пекло, нірвана, шеол, джаханнам, є дні і тижні, й місяці, коли найбільше довіряєш снам, є незліченна кількість незрозумілих мені речей, але наразі світ обертається довкола її очей. є несміливий і дуже довгий початок (але немає кінця), є темрява, в якій можна почути, як б’ються серця. і як до лаури молився петрарка, а дон кіхот до дульсинеї, так я молюсь в цій темряві до світу, що зупинився врешті біля неї

Мірек Боднар

Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…

Сергій Жадан

If you mix the mashed potatoes and sauce, you can't separate them later. It's forever. The smoke comes out of Daddy's cigarette, but it never goes back in. We cannot go back. That's why it's hard to choose. You have to make the right choice. As long as you don't choose, everything remains possible.

Mr. Nobody

In chess, it's called Zugzwang—when the only viable move is not to move.

Mr. Nobody

Every path is the right path. Everything could've been anything else. And it would have just as much meaning.

Mr. Nobody

Я знаю:
Перекують на рала мечі.
І буде родюча земля —
Не ця.
І будуть одні ключі
Одмикати усі серця.

Я знаю!
І буде так:
Пшеницями зійде кров,
І пізнають, яка на смак
Любов.

Вірю.

Євген Плужник

«Не руш моїх кіл»— так, за переказом, мовив занурений у роздуми Архімед римському леґіонерові, коли римське військо взяло Сіракузи. NB: коло для давніх греків — не тільки форма запису думки, а й символ цілости та суверенности духовного життя взагалі.

Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать.
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
Потроху штормить, і безлюдніє пляж.
Починається нежить.
Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.

Вони самоправні — як в камінь вціловані морем,
Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі…
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
То власне тому, що над міру винищував кіл!

А я свої довго плекала (ховала, ростила…) —
Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
У нашому світі!
Ніколи.
Ні в чому.
Ні з ким.

При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..
А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін,
І все, що я можу насправді для тебе зробити, —
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
І риби у морі, і звірі у полі — про це ж:
Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі,
Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш!

О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав
Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!..
І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”,—
Мужчинам,
Імперіям,
Часу:
Не руш моїх кіл.

Оксана Забужко

двері зачиняються і відчиняються двері відчиняються і зачиняються
рип-рип рип-рип

то ми виходимо з хати то ми приходимо до хати
рип-рип рип-рип

і дивиться пташка крізь вікно в акваріум хати і думає про нас як про риб

Грицько Чубай

А смисл «Лісової пісні» – такий, як Ти і пишеш. Є така приказка: краще синиця в жмені, аніж журавель у небі. На жаль, є. Мені такі приказки вкрай не подобаються: журавель у небі – прегарний.

Є ще така приказка: дурний думкою багатіє. Вкрай гидка приказка. Такі дурні, що багатіють думкою, – літають перші в космос, пускаються з Магелланом довкола світу, йдуть на багаття з Джордано Бруно.

Отож: Мавка – для дурних, Килина – для «розумних». Бо Мавка – це мрія, це коротке сонце в сірому житті, Мавка – це свято, великдень душі. А Килина – це сірі будні, це сало з часником, це повна макітра вареників і жодної зірки над головою. «Життя» любить килин, а мавок убиває. Бо Мавка за день проживе більше, як Килина за 100 років. Бо Мавка – це обрій, світанок, а Килина – як пшоно, висипане курам під ноги.

Життя більшості людей – це одна опасиста Килина (пудів на 7 вагою), а Мавка їм ненависна, бо все зове до чогось непевного, нездійсненного, завжди ошукає, залишить у дурнях. А дурнями не бояться бути лише мудрі. Дурні ж хочуть бути мудрими – тому тримаються за Килину, як чорт за грішного душу. Одне слово, драма-феєрія Лесі – це драма людського життя: трагедія журавля в небі і гопак свиней на оборі.

Василь Стус у листі до сина, 1982 рік

є час обіймати — і час уникати обіймів
є час щоб єднатись — і час залишатися вільним
є час на розмову — і час німувати у тиші
є час для любові — і є для байдужості ніша
усьому свій час і усьому доречна хвилина
і хвиля що винесла нас теж невдовзі відрине
і ніжність що нас підриває колись та й погасне
по-іншому тут не буває — живе те що вчасне
а що не на часі — те так і загине невчасним
бо виключно вчасно із нами трапляється щастя
тож будьмо уважні і будьмо для себе доречні
уміймо відважно дозволити іншому втечу
є час щоб кохати — й кохання що часу не знає
є час обіймати — і я от тебе обіймаю

Юрко Іздрик

ти наче грушка медового золота
лиш надкуси – і проллється сік
в'язну мов джміль у твоєму солоді
зміг би – утік би
не зміг
не втік

ти веретеном намотуєш нерви
вени артерії вовну і шовк
ниті – мов вірші оці безперервні
вмів би – замовк би
не вмію
не вмовк

ти наче жало безумного бога –
жити на вістрі “тут-і-тепер”
я не просив же нічого такого
встиг би – помер би
не встиг
не вмер

Юрко Іздрик