Про що думається (і хочеться писати) останні дні:

- чому для підлітків, які зараз за кордоном, важливіше вибудовувати стосунки з однолітками там, аніж здавати уроки в українській школі на 10-12 балів?

- яким чином можна вибудовувати підтримку не навчального компоненту освіти українських підлітків закордоном, а саме компоненту стосунків? яким чином наші діти, які зараз закордоном, можуть підтримувати та розвивати свої стосунки з українськими однолітками в Україні?

- яким чином можна було б вибудувати взаємодію між зрілими дорослими (українцями) та підлітками закордоном, чому це може бути дуже корисним для обох сторін?

- чому бунт підлітків є важливим? як можна проходити цей бунт конструктивно? що якщо дитина є дуже чемною?

- менторська профорієнтація для українських підлітків закордоном як елемент глибшої інтеграції в іншу країну - чи потрібно це? чому? чому ні?

- як підтримати підлітка закордоном, який є в стані тривоги, депресії, стресу та емоційної нестабільності?

- чи можна навчити дорослих працювати з підлітками?
Багато з цих питань стосуються українських підлітків, які зараз проживають закордоном (деякі з цих питань є особисто актуальними для мене і моїх підростаючих підлітків). На дуже багато з цих питань я не маю відповідей. Але їх потрібно ставити.

Вітаю! З'явилось одне місце в менторській профорієнтаційній програмі "Як зрозуміти себе (краще)", яку я проводжу для підлітків 14 - 17 років. Починаємо в цю неділю і працюємо до лютого. За деталями щодо дат, давайте в приват, щоб не спамити тут інших. Дякую і гарного всім дня!

Рекомендую: легкий мультфільм для підлітків і дорослих про підлітків. Особливо дівчат. Нам з дочкою дуже зайшов. Багато гарних думок як для дітей, так і для батьків.

https://www.rottentomatoes.com/m/turning_red

Вітаю вас у 2024 році! У мене відбувається багато всього. Продовжую роботу з підлітками (чим неймовірно тішусь), планую частіше бувати наїздами у коханому Франківську та бачитись із Кайзеном, починаю долучатись до роботи із ширшого впровадження навчання поза стінами в Україні (у нас тут чудова команда збирається :)).

Більше про ці всі новини, висновки, дати буду писати пізніше. А поки що - для тих, кого цікавить робота з підлітками.

1 - продовжу профорієнтаційну програму "Як зрозуміти себе (краще)". Ай лайк ит, мені подобаються її результати і формат. Ще хотіла б взяти 16 підлітків на цей семест. На січневу групу маю ще два місця - хто хотів би вскочити в перший вагон року.

2 - хочу глибше попрацювати з підлітками, які мене вже добре знають з інших програм. 7 зустрічей з багатьма з них мені було замало. Хочу ще :) Тому чекаю на Менторських колах що два тижні

3 - було багато запиту для молодших підлітків (11 - 13 років). Створила Місяць занурення. Пілотна програма. Перший раунд - в лютому. Далі буду дивитись.

Не встигаю формально вчитись :( але обовязково буду писати свої конспекти з того, що маю закінчити до кінця січня.

ДУЖЕ хочеться провести якийсь семінар для підлітків про те, як визначити власні сильні сторони і як працювати з ними. Подумую провести першу пробу саме офлайн у Франківську :))) Але поки що без дат, без дат.

Поділіться в коментарях, які у вас найцікавіші новини плануються на 2024 рік? Буду рада слідкувати за ними!

(Про усі підліткові програми - тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0szUoqRDaWYTBuYRfPTQbiSCmFNMsjMVAUgtmrtjipvUfhTqwG8vHUHEmVFzazPBsl&id=828235430, щоб не спамити)

Просто хотіла поділитись, що долучилась нещодавно до ініціативної групи, яка має на меті широке впровадження навчання та гри просто неба в Україні.

Пропрацьовуємо візію, теорію змін, укладаємо словничок термінів (щоби всі говорили однією мовою), прописуємо рівні впровадження, робимо мапування екосистеми навчання та гри просто неба в Україні і "я так сі тішусь" :)

Тішусь, бо нарешті бачу грунтовний та стратегічний підхід до розвитку цієї теми в Україні, яка є мені особисто дуже важливою. А все почалось із простої смски від однієї активної людини - "а давайте щось робити разом" :)

Більше - потім. Вірю, що в 2024 його точно буде багато!

Чому вчителювання інколи може завести в незвідані далі

Коли почався березень 2022 року, ми всі були розкидані по світу, діти були стривожені і розгублені (та й дорослі з ними також). Ми відновили онлайн навчання і я взялась вчити англійську із середньою школою. Не було сенсу вивчати традиційні штуки, тому я вирішила взяти з ними пісню, яку завжди співаю, коли мені погано (в моїй хаті це вже мемчик) - My favourite things, із мюзиклу "Звуки музики" із чудовою Джулією Ендрюс.

Я подумала, що, якщо навколо нас жопа, нам треба триматись за наші прості маленькі favorite things і саме цій темі ми присвятили перші два-три уроки.

Оскільки я заднім чолом передбачала, що 12-13річним підліткам навряд чи зайде класична версія пісні від Роджерса та Хаммерштайна, то я нарила їм багато осучаснених варіантів. Однією із цих опцій була просто неземна версія на стику джазового саксофону, хіп хопу та R&B, яку виконав на той час невідомий мені музикант Masego.

Не знаю, чи діти дуже запам'ятали слова пісні, хоч ми навіть співали її (я досі не розумію, як мені вдалось заставити підлітків робити це))), але я прям залипла на Masego і з того часу отримала чудовий додаток в свій музичний плейлист.

Fast forward to 2024 і я сиджу в амманському кафе, п'ю капучино, слухаю Masego і граю Geoguessr (ще одна вчительська штука, але це вже довга історія і так).

Отак для мене і все вчителювання - ти ніколи не знаєш остаточно, в що воно вилиється, до чого воно тебе доведе і які історії воно тобі залишить.

Наступного тижня починаємо Місяць занурення з молодшими підлітками, де я хочу зробити з ними один або два проєкти і я теж не знаю, у що воно остаточно вилиється. Але хіба ж саме це і не є кайфом нашої роботи? 🙂

Ну і ловіть Masego: ідеально для робочого фону в середу - https://www.youtube.com/watch?v=vTeoPnA0QcQ

Сьогодні була головуючою на законодавчних зборах у нашій середній школі. Майже два роки середній Кайзен функціонував без організованих демократичних процедур - демократія була, рішення обговорювались з дітьми, але через відсутність процедури та прописаних правил, потенціал цього інструменту демократичних шкіл не був повністю реалізований.

Сьогодні ми нарешті сіли і почали редагування нашого Кодексу, точніше його зразка 2022 року. Цей Кодекс - збірка правил, яка регулює усе шкільне життя для дітей та вчителів. Почали з обговорень пропозицій, які у нас називаються motions. Один із учнів створив чат-бот в учнівському чаті, де діти могли кидати свої пропозиції. Важливо було, аби ці пропозиції були нормально сформульовані на такому рівні, щоб їх можна було одразу голосувати у Кодекс.

Деякі з пропозицій, як виявилось, були подані як прикол: тільки я пропонувала ставати автором пропозиції і курувати обговорення датей, пропозиція одразу знімалась :) Деякі інші пропозиції були класними, валідними. Чотири пропозиції вирішили винести на раунди обговорень. Кожен автор пропозиції пояснював свій motion групі з 4-5 дітей, а потім вони мінялись. Якщо цікаво, що обговорювалось: - затверджувались правила роботи з обовязками в просторі (як вирішуємо хто миє тарілки і що робимо коли хтось не миє), обговорювалась система цінностей (складно пояснити :)), була пропозиція від дітей, щоб вчителі за бажанням могли оцінювати участь дітей на уроці (а не просто домашки), і пропозиція покарання вчителям за запізнення.

З усіх дискусій одна пропозиція пройшла усі групи і вийшла із детально сформульованим motion. Решта потребували доробки і пішли в подальшу роботу на наступний тиждень.

ПІсля обговорень у нас були законодавчі збори, процедуру з яких я тупо скопіпейстила з AIESEC :)))) Я була головуючою і не мала права голосу, один з учнів був секретарем. Решта учнів і кілька вчителів - голосували.

Загалом мої висновки - я можу мільйон раз підтверджувати тепер, що цей інструмент є одним із дуже кльових педагогічних інструментів, окрім того що він дозволяє створювати абсолютно інакшу взаємодію з підлітками. Я була захоплена від того, який рівень дискусій був у дітей, як вони вчились класно аргументувати свою позицію, брати відповідальність за свою позицію і переконувати інших. Короче, дебати сховаються НМД :)))

Дуже цікаво, як цей процес демократичного прийняття рішень функціонує в інших школах. Якщо ви така школа - поділіться, будь ласка! Дуже цікаво.

В цей четвер о 17.00 буду спілкуватись із Катериною Бебих, авторкою проєкту Довкола освіти. Чекаю вас :) Деталі тут: https://www.instagram.com/p/C3SAeDVtSxj/?igsh=OGs1Ymc2NzRnazh3

Люблю складнощі і складних учнів. Люблю, коли приходять на зустріч, закидають ногу на ногу і показують "ну давай валяй, що там в тебе". Саме такий формат розвиває вміння педагога та психолога. Сидиш і докопуєшся - як спрацює, що не спрацює, що змінити, читаєш-досліджуєш-занурюєшся. Я можу назвати імена конкретних дітей, які сподвигли мене читати про проєктне навчання чи демократичні школи, про виконавчу функцію та підлітковий період. Кожному із них колись поставлю каву за найкращий експрес курс в освіту дитини :))))

Останнім часом багато стикаюсь із різними підходами до профорієнтації в країнах Європи. Мені подобається, скільки варіантів практик, стажувань та практичної роботи зявляється в учнів починаючи з 9 класу і далі. Щоразу усвідомлюю, наскільки наша система традиційно відокремлена від реального світу, а наші старшокласники заточені в шкільні стіни та мають мало можливостей побачити, що ж поза ними. Звісно, багато із них самостійно знаходять собі опції "виходу в світ", але як же ж круто було б, аби ці практики функціонували в нашій освітній системі також. Бо ж профорієнтація - це не про тести чи розмови. Профорієнтація - це про вихід в реальний світ і реальне зіткнення із своїми інтересами, мріями та обмеженнями.

Не втомлюсь повторювати, що інколи дуже рандомні штуки можуть стати кльовими інструментами для навчання. Знову ж - про Geoguessr. Тепер, коли ми вже з моєю групою закрили базові теми по біомах та континентах, я просто насолоджуюсь спільною грою та змаганнями. Вчора розбирали різницю між хінді та бенгалі (щоби розрізняти Індію та Бангладеш), я начисто в них програла Японію (вони з першого погляду можуть вказати різницю в архітектурі), а в кінці вони мене добили правильним вгадуванням Філіпіни проти Індонезії. "Оксан, ну там же ж видно Кракатау, а це вулкан в Індонезії". На етапі обговорення острова в Індонезії (Сулавесі чи ні) мені хотілось плескати їм :)) Тепер ми можемо фокусуватись на деталях вокабуляру (зараз - архітектурні особливості) і покращувати їхнє мовлення. Загалом - чудовий інструмент. Дуже рекомендую!

Моя прекрасна бульбашко, як я завжди шукаю цікавих людей для 20 хв онлайн зустрічі з підлітками. Цього разу теж доволі нестандартні запити 🙂 Також, маю місце на березневу групу. Починаємо в суботу, 16 березня. Працюємо щосуботи, 18:00 - 20:00. Спеціально такий час для дітей, які через океан живуть. Важливо: я ВІДМОВЛЯЮ, якщо запит йде лише від батьків, а не від дитини. Підліток\ка самі мають хотіти розібратись в цій темі.
А тепер накидайте мені, будь ласка, прикольних людей 🙂, бо багато запитів я покриваю власним нетворком, але не ці :)))
- режисер-сценарист
- фінансовий трейдер
- проєктний менеджер в громадській сфері
Взагалі, я маю велике бажання (І частково це роблю) розповідати дітям про роботу в громадському секторі. Чомусь вони всі уявляють, що робота ГО - винятково брудна і бідна, на неї не утримаєш родину. А для сучасних дітей це важливо. (ВЖе не одна дитина мені казала, що я маю заробляти достатньо, аби утримувати своїх батьків).
Я розумію, що багато професій в громадському секторі для них взагалі нові та нечувані: грайтрайтер, комунікаційник, менеджер по роботі з донорами чи партнерами, monitoring & evaluation specialist та ін.
Тому якщо десь бачили (або маєте?) матеріали про професії в громадському секторі, то кидайте мені сюди теж. Буду вдячна!
Щось дуже багато пунктів запиту виявилось в одному пості, але тут в мене розумна аудиторія і, вірю, розберетсь 🙂 дуже дуже дякую!

11 індикаторів готовності учнів до професійного життя. Де там дорогезні профорієнтаційні тести, скажіть-но мені? Повний текст на дослідження тут: https://oecdedutoday.com/preparing-youth-for-work-what-works-career-guidance/

Не втомлююсь казати батькам, що соціалізація та пошук своєї "зграї" є не менш важливим процесом, ніж добре навчання та високі оцінки. (І чесно, не факт, що не більш важливим). Пишу звіт після індивідуальної консультації з одним підлітком і знайшла прекрасну статтю, яка говорить саме про це. Ділюсь з вами, можливо комусь буде тут ще корисно: https://www.helsinki.org.ua/articles/sotsialni-zv-iazky-pidlitka-iak-vidnovyty-kolo-spilkuvannia-pid-chas-viyny/

А хтось може сьогодні має час на 19.30 за Києвом прийти і пограти з нами англійською в Geoguessr? Проти моєї банди 7-8 класників?

Шукаю партнерів для профорієнтаційного проєкту на літо для українських підлітків у Німеччині, Австрії та Швейцарії (UK можливо також). Бачу величезний запит на цю тему, маю проєкт і хочу подавати його на один грант. Шукаю партнерів на місці, які можуть допомогти з офлайн подіями. Ідеально - якщо вони працюють з українськими підлітками, але не обовязково. Якщо ви таких знаєте, то дайте, будь ласка, знати в коментарях і я надішлю деталі проєкту. Дякую!

Нещодавно говорила з колом Вільносвіти про те, чому і як треба виносити навчання за межі школи. Пост про розмову буде вже наступного тижня, але фокусувались ми цього разу на підлітків.

І особливо на питання - чи справді ми, як суспільство, боїмось виводити підлітків за межі школи? І, на мою думку, таки боїмось. І ось чому.

Кілька тижнів тому трапився мені на очі OECD report on career readiness (How youth explore, experience and think about their future: A new look at effective career guidance)

Дослідники виклали 14 індикаторів готовності до професійного життя. Серед цих індикаторів одними з ключових було "пряме залучення в реальне професійне життя". А саме - розмови з професіоналами, короткострокові стажування та практики, формат shadowing (навіть не знаю як його правильно перекласти)

Останні два варіанти в нас практично недоступні для старшокласників, на відміну від багатьох країн, де такі опції є частиною навчання в старшій школі.

Наші компанії вже можуть собі уявити (і деякі активно користуються) стажування студентів. АЛЕ з мого досвіду (і з досвіду декількох колег освітян в Україні) більшість компаній неготові брати на короткострокове, навіть одноденне, стажування дітей старшого шкільного віку - себто підлітків.

У мене є свої припущення, чому ця тема складно йде в Україні, але мені хочеться не припускати, а перевірити гіпотези. Тому питаю вас, свою бульбашку професіоналів.

Чи готові ви були б взяти на одноденну (або кількаденну) практику учня\ученицю 10-11 класів? Якщо ні, то чому? Якщо вагаєтесь, то які мали б бути умови, аби ви радше сказали б "так"? Якщо ви вже таке практикували, то була б рада почути ваш досвід.