Кабінет Міністрів України погодив рішення про моє звільнення за власним бажанням. Формальності дотримано.

Дякую всім, хто допомагав і був поруч.

Усій моїй команді, керівникам та працівникам Служб відновлення в областях.

Дякую за співпрацю керівникам адміністрацій, головам громад та мерам міст. Усім підрядним організаціям, будівельникам, проектантам, експертам та інженерам-консультантам. Усім партнерам, донорам та представникам міжнародних фінансових установ.

Рівно 505 днів. Мабуть, найтяжчих і найвідповідальніших за все життя.

Завершу не своїми словами, а цитатою мого улюбленого актора, і як нещодавно дізнався, музиканта та композитора Ентоні Хопкінса.

«Почуваюся дитиною, якій дали коробку цукерок: вона їсть із задоволенням, а коли бачить, що залишилося зовсім мало, то починає їх їсти з особливим смаком.

Немає бажання сперечатися з дурнями, і часу боротися із сірістю. Не турбують заздрісники, які намагаються зганьбити найздатніших, щоб заволодіти їхніми посадами, талантами та досягненнями.

Замало часу для обговорення заголовків. Мені цікаві людяні люди. Люди, які розуміють своє покликання і не ховаються від відповідальності, які вміють сміятися зі своїх помилок і, ті, хто досяг успіху. Хто крізь удари долі зміг піднятися і зберегти м'якість душі. Хто захищає людську гідність і хоче бути на боці правди та справедливості. Це те, заради чого варто жити.

Виявилось, що у нас лише одне життя, і його треба прожити гідно».

Дякую. Висплюсь. І рухатимусь далі.

Кажуть, є правило: якщо хочеш, щоб тебе почули, краще не використовувати негативний наратив, не починати речення з «ні» і поменше використовувати заперечення.

Мені сьогодні можна, в мене день народження і мені сорок три.

Дотримуватися усіх цих «ні» буває важко. Деякі з них — розкіш, а деякі, на жаль, приходять з роками. Але коли вдається, вони дають найвищу цінність — свободу.

Ні — собі, яким не можеш бути.

Ні — речам, які тебе руйнують і спустошують.

Ні — страху розігнатися і стрибнути у невідомість.

Ні — людям, поряд з якими доводиться вдавати, а не бути.

Ні — нездійсненним мріям і страху мріяти про нездійсненне.

Ні — роботі зі слабкими, нещирими людьми та маніпуляторами.

Ні — ілюзіям та хибним очікуванням, які руйнують твою свободу.

Ні — планам, на здійснення яких не готовий віддати себе всього.

Ні - метушні, жлобству, хамству та зухвалості. І ні ні ні собі такому в хвилини слабкості.

Ні — похмурому погляду, паніці і думкам про поразку, навіть коли немає сил і «їх» більше.

Ні — контролю за твоїм життям; воно лише твоє. Ніхто не має права зазіхати на твою свободу. Ти сам встановлюєш рамки і розставляєш кордони, і ти в повному праві не пускати туди тих, хто лізе з ломом.

І ще. Ні — життю без гумору та самоіронії )))

Ну і не втомлююся щороку повторювати слова Хантера Томпсона, який казав, що життя має бути подорожжю до могили не з бажанням прибути в безпеці й красивому тілі, що добре збереглося, а скоріше в'їхати із заносом, у клубах диму, повністю вимотаним і зношеним, голосно проголошуючи — «Оце поїздка!»

Дякую усім, хто поруч.

150 кілометрів водогону, побудованого під обстрілами, забезпечили доступ до води майже 1,5 млн людей у найскладніших умовах війни.

Основні будівельні роботи завершені за рекордні 9 місяців. Перша вода досягла Кривого Рогу всього через 2 місяці після початку будівництва, а повний запуск усіх ділянок відбувся за 11 місяців. Загальна потужність водогону – майже 550 тис. кубометрів води на добу. Цей результат став можливим завдяки зусиллям майже 1000 працівників і понад 300 одиниць техніки.

Вартість проєкту – майже 400 млн євро, і важливо зазначити, що не було жодного скандалу або зриву робіт. Це справжній приклад професіоналізму та злагодженої роботи.

Глибока подяка усім підрядним організаціям, всій команді Державного агентства відновлення, Міністерства інфраструктури України та міністру Олександру Кубракову за підтримку та партнерство. Особлива вдячність Президенту України, чия постійна увага дозволила завершити цей важливий проєкт у стислий термін.

Також хочу висловити подяку уряду, U.S. Embassy Kyiv Ukraine в Україні та проєкту USAID_ВзаємоДія за забезпечення незалежного технічного аудиту компанією CDM Engineering Ukraine.

ДО РЕЧІ

Вчора минуло рівно два місяці з того часу, як не призначено нового голову Агентства відновлення, і вже три місяці, як в країні немає нового Міністра інфраструктури. Проте, я впевнений, що це не завадить Уряду в такі ж короткі терміни побудувати водогін у Миколаївській області, довжина якого буде втричі меншою. Наша команда вже забезпечила всі необхідні домовленості щодо фінансування та повністю підготувала дорожню карту проєкту.

Чекаємо нових рекордів, звертайтесь за порадами - завжди будемо раді ;)

Дональд Трамп вже визначився з вибором нового радника з національної безпеки. Ним стане конгресмен Майк Уолтц (Mike Waltz) — американський політик, військовий та бізнесмен. Уолтц має грецьке походження, закінчив Військовий інститут Вірджинії та понад два десятиліття служив у Силах спеціального призначення Армії США, досягнувши звання підполковника.

Він брав участь у бойових діях в Афганістані та став першим «зеленим беретом», обраним до Конгресу США. Після військової служби Уолтц працював у Білому домі та Пентагоні, обіймаючи посади спеціального помічника віце-президента Діка Чейні з питань оборонної політики в Південній Азії та контртероризму, а також радника міністрів оборони Дональда Рамсфелда та Роберта Гейтса.

Це одне з перших призначень у майбутній адміністрації США, яке офіційно підтверджено.

Зараз багато хто задається питанням, якою буде політика нової адміністрації США щодо України. Думаю, усі прогнози — це гадання на кавовій гущі. Як кажуть самі американці: «Everything is possible and nothing is confirmed!».

Проте раніше озвучена публічна позиція Майка Уолтца щодо України вселяє певний стриманий оптимізм. На відео, знятому у березні 2023 року під час слухань Комітету з питань збройних сил Палати представників щодо конфлікту в Україні, конгресмен Майк Уолтц ставить запитання свідкам.

Не буду нічого коментувати, подивіться самі, розшифровка відео нижче.

УОЛТЦ: Дякую, пане голово. Пане Колл, чи вдалося нам успішно стримати Росію від вторгнення в Україну? Чи спрацювало стримування?

КОЛЛ: Ми застосували цілий ряд дипломатичних і економічних санкцій — найсильніші санкції, які коли-небудь бачив світ, не кажучи вже про нашу постійну допомогу в галузі безпеки на той час. Чи це спрацювало?

УОЛТЦ: Чи це було реально? Очевидно, що стримування не спрацювало, бо Путін все ж таки вторгся в Україну. Отже, можна сказати, що стримування в цьому випадку провалилося.

КОЛЛ: Ну, можливо, що Путіна взагалі неможливо було стримати, коли йшлося про Україну. Однак його вдалося стримати від атак на Сполучені Штати чи НАТО.

УОЛТЦ: Отже, ви припускаєте, що незалежно від того, що ми надали Україні, стримування все одно б провалилося?

КОЛЛ: Чесно кажучи, наша розвідка розділилася в цьому питанні. Їхня оцінка полягала в тому, що майже жодна кількість зброї до початку конфлікту не змогла б зупинити Путіна від вторгнення в Україну.

УОЛТЦ: Я запитую це, бо я був в Україні за місяць до вторгнення, і на той момент українці отримували, як і ми, відповідь, що Stinger — це занадто ескалаційно, протикорабельні ракети — надто провокативно, далекобійна артилерія — взагалі неприйнятно і малоймовірно. Інші речі, як говорилося, потребували надто багато часу на навчання. Але що ми побачили:
- Stinger - занадто провокативно, але ми їх надали.
- Harpoon - занадто провокативно, але ми їх надали.
- HIMARS - не можна, але ми їх дали.
- Patriots: категорично ні, але ми їх дали.
- Танки Bradley - зовсім ні, займає надто багато часу, але ось ми через рік і надаємо їх.

Мені здається, що, вітаючи себе за те, що надали союзнику зброю для самозахисту, якщо ми вирішили, що це в наших інтересах після того, як цілі міста й регіони були зруйновані, це, мабуть, не найкраща стратегія. Ви згодні з цим?

КОЛЛ: Ми надали сотні мільйонів доларів допомоги в місяці, що передували війні. А якщо повернутися ще далі, з 2014 року ми надавали лише нелетальну допомогу аж до 2017 року.

УОЛТЦ: Це була помилка?

КОЛЛ: Ну, знаєте, тоді я був радником з національної безпеки віце-президента Байдена, і він підтримував надання летальної допомоги, такої як Javelin. Не всі в адміністрації Обами були згодні.

УОЛТЦ: Це була помилка?

КОЛЛ: Думаю, з ретроспективи ми мали надати їм ракети Javelin. Це була позиція віце-президента Байдена. Адміністрація Трампа потім їх надала.

УОЛТЦ: Перейдемо до питання розподілу навантаження, адже це питання, яке я часто чую від моїх виборців і яке потрібно розглянути з точки зору політики. Сполучені Штати надали 30 мільярдів доларів допомоги у сфері безпеки; наступною йде Німеччина з 3,5 мільярдами — десята частина того, що ми надали. Велика Британія надала менше 3 мільярдів, а Франція — менше мільярда. Навіть Естонія надала в три рази більше як відсоток ВВП, ніж Франція.

У сумі, навіть при тому, що економіки ЄС і Сполучених Штатів приблизно однакові, європейці надали менше половини від того, що надали ми. Це справедливий або ефективний розподіл навантаження?

КОЛЛ: Очевидно, ми працюємо з нашими союзниками та партнерами по всьому світу, і міністр оборони вже провів дев'ять зустрічей контактної групи по обороні України, які проходять щомісяця для координації зусиль.

УОЛТЦ: Я говорю про великі економіки. Німеччина зокрема — що ми зробили, щоб залучити Німеччину, Францію, Італію та ці великі економіки, які знаходяться в самому серці НАТО і Європи, до більшої участі?

КОЛЛ: Міністерство оборони працювало разом із Білим домом і Державним департаментом над дипломатією з цього питання з самого початку. Міністр оборони проводить щомісячні зустрічі, які почалися на авіабазі Рамштайн у Німеччині. Німці на сьогоднішній день надали 3,58 мільярда доларів, Велика Британія — 2,85 мільярда.

УОЛТЦ: Я припускаю, що в майбутньому, так само як під час війни в Перській затоці, де ми мали ефективні дипломатичні зусилля для покриття витрат, ми повинні зробити набагато більше, щоб інші країни взяли на себе більше зобов'язань.

Державним секретарем США в адміністрації Дональда Трампа стане послідовний противник росії — сенатор Marco Rubio.

У 2012 році журнал Time включив Марко Рубіо до списку 100 найвпливовіших людей світу. У 2016 році Марко Рубіо брав участь у президентських виборах від Республіканської партії, ставши одним з основних суперників Дональда Трампа.

Марко Рубіо відомий своєю жорсткою позицією щодо росії та активною підтримкою санкційних заходів.

🇺🇸 🇺🇦 У березні 2014 року, після анексії Криму, він закликав запровадити санкції проти росії, включаючи візові та фінансові обмеження щодо Володимира Путіна та його найближчого оточення.

🇺🇸 🇺🇦 У січні 2022 року представив законопроєкт, який передбачав введення санкцій проти вищого керівництва росії (включаючи Володимира Путіна) та проти російських компаній у енергетичному, фінансовому, гірничодобувному та аерокосмічному секторах у разі вторгнення росії в Україну. Проєкт також передбачав відключення російських банків від системи SWIFT.

🇺🇸 🇺🇦 У березні 2022 року став співавтором законопроєкту про санкції проти всіх державних компаній росії, включаючи «Роснефть», «Газпром», «Росатом» та «Аерофлот». Він також активно виступав за запровадження санкцій проти російських олігархів та членів їхніх родин, вважаючи, що такі заходи можуть тиснути на російське керівництво та вплинути на його міжнародну поведінку.

🇺🇸 🇺🇦 У липні 2022 року став співавтором законопроєкту, що передбачав введення санкцій проти страхових компаній танкерів, які перевозять пальне з росії до Китаю.

До речі, саме Марко Рубіо був автором законопроєкту про перейменування вулиці у Вашингтоні, де розташоване російське посольство, на «Борис Нємцов Плаза».