Ми дійсно домовились з Мартіном Брестом скидати одне одному відеоогляди про стан ремонту автівок, які ми переганяємо на ЗСУ. Зранку Мартін виклав огляд Тесли (https://t.me/martin_brest_pehota/1640), а я тепер викладаю відеовідповідь на його питання.

Все буде Україна, шановні.
Оце тільки з Масі Найємом про це говорили.
Переможемо.
Мартин Брест, тобі привіт.

Коли я позавчора написав про результати поїздок нашої команди за минулий тиждень, я лише в одному абзаці коротко згадав про вояж Андрія, Христини та Оксани на позиції наших бійців під самісінький кордон з росією.

І зробив це свідомо, бо знав, що вийде оцей текст.
Про каски, броніки, швидке вивантаження і KA-ЦA-ПO-ВБИВ-KУ.

Наша команда ширшає і дужчає, тому я фізічно не можу встигати їздити з усіма екіпажами на усі напрямки, які ми забезпечуємо.
Звідси висновок: підписуйтесь на сторіночку Гуркіт.
Там буде багато цікавого.

До речі, там же знайдете початок нової історії, про те, як ГУРкіт розпочав збір коштів на автівку для ГУР.
Колись це мало статися.
Сама назва фонду на це натякала :)

А так-то до ГУР ми не маємо жодного стосунку.
До котів - маємо. До ГУР - ні.

Майте гарний день.

Допис на сторінці Гуркоту:

«Важкі мокрі хмари провисають майже до дерев. Узбіччя, ніби частоколом огороджені випаленими соняшниками. Кущі й трави Сумщини мають такий вигляд, ніби тут пройшов всесвітній чемпіонат з пейнтболу жовтогарячими фарбами проти червоногарячих.

Ідеально рівні дороги ведуть прямо до pociйського кордону. Першою їде Оксана, на лобовусі її буса табличка KA-ЦA-ПO-ВБИВ-KA. Побачити й прочитати її з блокпоста займає певний час, однак вже на третьому складі на обличчях військових з'являється усмішка. А діалог в загальних рисах повторюється:

— Це вас так звуть?
— А що, не схожа?
— Проїжджайте.
— Машина позаду — це зі мною.

Машину позаду виробникам варто було б назвати не SsangYong Korando, а SsangYong Corgi. Машинка з двома сидіннями і величезним багажником має просто портретну схожість. Дивно, що Її Величність свого часу їздила не на цій моделі.

Зате тепер її зацінила аеророзвідка ЗСУ. Особливо, звісно, багажник.

— Вона ж не зламається?
— В діагностику й ремонт ми вклали 94 тис. грн, поки машина не пройшла всі тестування, з СТО її ніхто не випустив.

Вдарили по руках, зробили фото для цього поста й погнали далі. Тепер пересіли всі разом до вбивки окупантів. Вже за Сумами Андрій почав натякати, що добре було б вдягти броніки й каски.

— Андрію, я в Торецьк сама заїжджала! Ну ми ж на Сумщині, яка каска.
— Ой, Оксано, а що це там таке, прильот?
— Та ну, це кіптява від ТЕЦ, це так і було.
— Та прильот, точно тобі кажу.

Зупиняємося в домовленому місці, зустрічаємо військових з іще одного підрозділу.

— Хлопці, у нас для вас цілий бус ліжок.
— Їдьте за нами, покажемо місце.
— Скажіть, а на точці прилітає?
— Ну, прямо зараз, ні.
— А за 10 хвилин може?
— Ну, нас же не попереджають. Але взагалі так, може.

На точку доїхали вже мовчки, але всі в касках і броніках. Етап знайомства й привітань довелося пропустити. Перед бусом виріс командир, дав зрозуміти, що розвантажувати ліжка треба прям дуже швидко і відправив на допомогу ще хлопців.

— До речі, ви зараз за 5 км від кордону.
— А ми чогось думали, що за 9.

Наш смолток перервав командир:
— Нас тут САУ пасе, у вас є 30 секунд, щоб поїхати.

Можливо, ми встановили світовий рекорд із швидкісного ліжкорозвантажування. Дякували Гуркоту щиро, але також дуже швидко.

Вбивка pociян віддалялася від позицій, і ніхто не міг точно сказати, коли вона перетне уявну лінію «фух, значить, не прилетіло». Руки ще довго пахли металом. З посадок визирали дула техніки, спрямовані кудись туди, вдалечінь, за порєбрік.

На кожному блокпості військові бачили напис на нашій лобовусі й усміхалися. А можливо, просто раділи, що бус гуркотить назад, цілий і неушкоджений.»

https://www.facebook.com/100085091980242/posts/pfbid0f9xnBJrmbwyx1bQwg3zqwaFiyGUdncGBL29MNnXxkzFBrLkVbngxVRA3F4vD2eirl/