У визволених бійців «Азову» сильне фізичне та моральне виснаження, а також запущені поранення, осколки у тілі та хронічні захворювання. Нікого з повернутих ще не відпустили додому, оскільки вони всі потребують лікування. У більшості з них крайня стадія анорексії, кажуть у патронатній службі.
У полоні російських окупантів досі залишається близько 800 бійців полку, з них понад 40 жінок, серед яких є вагітні.
У полоні російських окупантів досі залишається близько 800 бійців полку, з них понад 40 жінок, серед яких є вагітні.
Громадське радіо
Усі звільнені з полону «азовці» потребують лікування — патронатна служба
У полонених, які вийшли, майже у 90% побачили крайню стадію анорексії
Українки проживають війну у сотні способів — як бійчині й волонтерки, як урядовиці й дипломатки, як мами, як пекарки і медсестри, як ті, хто залишилися на окупованих територіях, і ті, хто виїхали. Усе це розмаїття досвідів заслуговує на увагу — історикиня Оксана Кісь накреслила основні напрями й тенденції, які варто фіксувати та вивчати.
Сьогодні — про один з них 👇
▶️ ПРОФЕСІЙНІ ДОСВІДИ: БІЙЧИНІ Й УРЯДОВИЦІ ◀️
Нинішня війна оприявнила здатність жінок успішно виконувати такі функції, які раніше вважалися неподільною цариною чоловічої відповідальности в умовах війни. Насамперед ідеться про збройні сили та сферу ухвалення рішень найвищого рівня. Ми не можемо не помічати і не визнавати внески тих жінок, які взяли до рук зброю і захищають нашу незалежність безпосередньо на фронті. Їх чимало!
Напередодні війни жінки становили близько 17 % військовослужбовців ЗСУ, а це близько 32 тис. осіб. Це один із найвищих показників у світі.
Після кількох етапів проєкту «Невидимий батальйон» (2015) та кампанії на захист рівноправности жінок у війську ігнорувати масову жіночу присутність у лавах Збройних сил і заперечувати здатність жінок дієво опановувати бойові професії стало неможливо.
Їхній новий воєнний досвід потребує вивчення — як він змінив цих жінок. Не менш важливо зрозуміти й те, як жіноча участь змінила самé військо: і на рівні командування, військових ієрархій та субординації, і на рівні неформальних відносин між військовослужбов(и)цями, і на рівні повсякденного побуту підрозділів, і на рівні зв’язків із цивільними (місцевими, волонтерами, рідними й друзями).
Війна теж уповні засвідчила професійність і компетентність жінок, котрі обіймають відповідальні посади в уряді та в органах управління різного рівня.
Згодом нам буде важливо проаналізувати гендерні особливості менеджерського стилю посадовиць — ті характеристики, що сприяли чи перешкоджали їхній ефективності у виконанні покладених на них завдань і обов’язків.
Та вже тепер міф про неспроможність жінок керувати через нібито надмірну емоційність, якусь особливо вразливу жіночу психіку чи фізичну крихкість зазнав краху, а жіноче лідерство, зокрема на міжнародному дипломатичному фронті, засвідчило готовність жінок до найвищого рівня державної відповідальности.
Про інші жіночі досвіди читайте в повній статті за посиланням 👉 https://bit.ly/3Q9Dpi8 👈
#текст
Сьогодні — про один з них 👇
▶️ ПРОФЕСІЙНІ ДОСВІДИ: БІЙЧИНІ Й УРЯДОВИЦІ ◀️
Нинішня війна оприявнила здатність жінок успішно виконувати такі функції, які раніше вважалися неподільною цариною чоловічої відповідальности в умовах війни. Насамперед ідеться про збройні сили та сферу ухвалення рішень найвищого рівня. Ми не можемо не помічати і не визнавати внески тих жінок, які взяли до рук зброю і захищають нашу незалежність безпосередньо на фронті. Їх чимало!
Напередодні війни жінки становили близько 17 % військовослужбовців ЗСУ, а це близько 32 тис. осіб. Це один із найвищих показників у світі.
Після кількох етапів проєкту «Невидимий батальйон» (2015) та кампанії на захист рівноправности жінок у війську ігнорувати масову жіночу присутність у лавах Збройних сил і заперечувати здатність жінок дієво опановувати бойові професії стало неможливо.
Їхній новий воєнний досвід потребує вивчення — як він змінив цих жінок. Не менш важливо зрозуміти й те, як жіноча участь змінила самé військо: і на рівні командування, військових ієрархій та субординації, і на рівні неформальних відносин між військовослужбов(и)цями, і на рівні повсякденного побуту підрозділів, і на рівні зв’язків із цивільними (місцевими, волонтерами, рідними й друзями).
Війна теж уповні засвідчила професійність і компетентність жінок, котрі обіймають відповідальні посади в уряді та в органах управління різного рівня.
Згодом нам буде важливо проаналізувати гендерні особливості менеджерського стилю посадовиць — ті характеристики, що сприяли чи перешкоджали їхній ефективності у виконанні покладених на них завдань і обов’язків.
Та вже тепер міф про неспроможність жінок керувати через нібито надмірну емоційність, якусь особливо вразливу жіночу психіку чи фізичну крихкість зазнав краху, а жіноче лідерство, зокрема на міжнародному дипломатичному фронті, засвідчило готовність жінок до найвищого рівня державної відповідальности.
Про інші жіночі досвіди читайте в повній статті за посиланням 👉 https://bit.ly/3Q9Dpi8 👈
#текст
Герої є не тільки на лінії безпосереднього зіткнення, але й у психологічній підтримці біля шпитальних ліжок або разом з сім'ями воїнів-захисників.
Пані Юля Стрєльцова постійно надає якісну та швидку допомогу нашим побратимам та їхнім сім'ям.
#Ми
Пані Юля Стрєльцова постійно надає якісну та швидку допомогу нашим побратимам та їхнім сім'ям.
#Ми
Вчера Петру пришла повестка
С приказом утром к десяти
Явиться сразу в крематорий
И ничего с собой не брать
современное русское авторское
#краса
С приказом утром к десяти
Явиться сразу в крематорий
И ничего с собой не брать
современное русское авторское
#краса
Forwarded from Погляд Приходька
В РФ за тиждень від мобілізації втекло більше людей, ніж росія мала у своїх військах на початку повномасштабного вторгнення.
Здебільшого втікають заможні й освічені люди.
Себто, РФ мало того, що формує ненавчене, невмотивоване, перелякане та незабезпечене стадо, це стадо ще й складається переважно з тупих і бідних...
Запам‘ятайте мої слова: перші 100 тисяч чмобіків ляже набагато швидше, ніж всі, хто ліг до.
Здебільшого втікають заможні й освічені люди.
Себто, РФ мало того, що формує ненавчене, невмотивоване, перелякане та незабезпечене стадо, це стадо ще й складається переважно з тупих і бідних...
Запам‘ятайте мої слова: перші 100 тисяч чмобіків ляже набагато швидше, ніж всі, хто ліг до.
Forwarded from ГОЛОБУЦЬКИЙ (Алексей Голобуцкий)
"Будут помнить" - это в смысле, не будут в Грузии и Казахстане особо много убивать и насиловать? А что насчёт стиралок и унитазов - будут пиздить как обычно, или и здесь "проявят благодарность" и сократят масштаб мародёрки?
Костянтин Рєуцький: Спочатку ти хизуєшся, мовляв, "єду рєзать хахлов", а потім лежиш такий в калюжі на лівому березі Оскола, чи в будь-якому іншому мальовничому українському куточку. І от шоб шо? Ну правда, навіщо ти жив і за що ти помер? Заради того, щоб всі твої путіни-мєдвєдєви могли і надалі доїти твою країну, кидаючи тобі лише крихти зі свого столу?
Жити без сенсу боляче. Цей біль може й не вбиває, але постійно гнітить. Проте далеко не всі здатні віднайти власні сенси. Ця порожнеча лякає і змушує багатьох труїтися сурогатами на кшталт "руского міра". Але ці конструкти не дають ні сенсів, ні спокою. Ті, хто на них повівся, живуть та помирають дарма. По за контекстом, їм варто було б поспівчувати. Але всі ці озброєні слабаки вже наробили такого контексту, що ні співчуття, ні прощення не буде ні їм, ні їхнім нащадкам.
Горіть у пеклі. Не в ім'я помсти, в ім'я справедливості.
#свідок
Жити без сенсу боляче. Цей біль може й не вбиває, але постійно гнітить. Проте далеко не всі здатні віднайти власні сенси. Ця порожнеча лякає і змушує багатьох труїтися сурогатами на кшталт "руского міра". Але ці конструкти не дають ні сенсів, ні спокою. Ті, хто на них повівся, живуть та помирають дарма. По за контекстом, їм варто було б поспівчувати. Але всі ці озброєні слабаки вже наробили такого контексту, що ні співчуття, ні прощення не буде ні їм, ні їхнім нащадкам.
Горіть у пеклі. Не в ім'я помсти, в ім'я справедливості.
#свідок