Син колишнього голови соцпартії і власник "Карпатської джерельної" управлятиме заводом з виробництва “Моршинської” російського олігарха Фрідмана
Нацагентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) знайшло управителя для арештованих корпоративних прав IDS Ukraine російського олігарха Михайла Фрідмана.
В управління передається виробник “Моршинської” завод "Оскар" і дистрибуційна компанія DS. Проте виробник “Миргородської” до переліку активів не потрапив.
Ними управлятиме компанія "Карпатські мінеральні води". Виробляє мінеральну воду під торговою маркою "Карпатська джерельна".
Компанія належить Сергію Устенку - син Петра Устенка, колишнього голови Соціалістичної партії України (2012 рік). До середини 2021 року Петро Устенко також був серед бенефіціарів виробника “Карпатської джерельної”.
49,99% корпоративних прав IDS Ukraine належить "Альфа-груп" російського олігарха Михайла Фрідмана, 34% групи належить членам сім’ї Бадрі Патаркацишвілі, 7,73% уряду Грузії.
Нацагентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) знайшло управителя для арештованих корпоративних прав IDS Ukraine російського олігарха Михайла Фрідмана.
В управління передається виробник “Моршинської” завод "Оскар" і дистрибуційна компанія DS. Проте виробник “Миргородської” до переліку активів не потрапив.
Ними управлятиме компанія "Карпатські мінеральні води". Виробляє мінеральну воду під торговою маркою "Карпатська джерельна".
Компанія належить Сергію Устенку - син Петра Устенка, колишнього голови Соціалістичної партії України (2012 рік). До середини 2021 року Петро Устенко також був серед бенефіціарів виробника “Карпатської джерельної”.
49,99% корпоративних прав IDS Ukraine належить "Альфа-груп" російського олігарха Михайла Фрідмана, 34% групи належить членам сім’ї Бадрі Патаркацишвілі, 7,73% уряду Грузії.
Що робити з генерацією?
Постійні обстріли енергетичної інфраструктури руснею ставлять питання "що робити з генерацією?"
Зібрали інформацію про існуючий стан і найбільш актуальні пропозиції.
Існуючий стан справ
Зараз Україна споживає 15-16 ГВт потужності, з яких більше половини забезпечують АЕС. Все інше – ТЕС, ТЕЦ, ГЕС і відновлювальні джерела (ВДЕ).
Але блоки АЕС не можуть працювати постійно. Їх потрібно виводити в поточний ремонт, під час якого замінюється ядерне паливо.
Такі ремонти традиційно плануються на літній сезон.
Тобто навіть з урахуванням значного зниження споживання влітку, можливий дефіцит генерації через зниження виробництва АЕС.
Також дефіцит генерації буде наступної зими, коли виросте споживання.
І навіть всього парку працюючих блоків АЕС не вистачить, яка показала нинішня зима.
Що робити?
1️⃣ Військовий шлях
Якщо ЗСУ вдасться повернути Україні контроль над Запорізькою АЕС потужністю 6 ГВт, на найближчі роки проблема дефіциту генерації буде вирішена.
Поки споживання не вийде принаймні на довоєнний рівень.
Очевидно, що покладатись виключно на цей варіант не можна.
До того ж, навіть за умов деокупації станції зберігається великий ризик знищення окупантами всього обладнання, яке не впливає на реактори.
2️⃣ Тактика виживання
Як б концепції не висувала держава щодо інвестицій в нову генерацію, потрібні максимальні ремонти до наступного опалювального сезону. І отже – кошти на ці ремонти.
Як стверджують в ДТЕК, відновлення обстріляного декілька разів вугільного блоку ТЕС на 300 МВт коштує близько $30 млн, а будівництво з нуля газотурбінної установки на 30 МВт - близько $20 млн.
Поки що відновлювати існуючу генерацію дешевше, ніж запускати нову.
3️⃣ Стратегія
За останні 5 років Україна розробляє вже третю енергетичну стратегію.
В серпні 2017 року Кабмін затвердив стратегію до 2030 року.
В червні 2018 – стратегію до 2035 року.
Зараз Міненерго разом з консультантами з KPMG та від уряду Великобританії розробляє стратегію до 2050 року.
Суть стратегії в нинішніх умовах – створення розподіленої генерації, наближеної до споживача.
Чим дрібніші об'єкти генерації і чим більша їх кількість, тим складніше "покласти" систему ракетними і дроновими ударами.
Щоб досягти такої мети, потрібні такі пріоритети:
▪️ Фінансові стимули населенню для будівництва домашніх СЕС із акумуляторами.
Це можуть бути дешеві кредити, дотації, зелений тариф саме для дСЕС.
До війни в Україні 45 тис. домогосподарств мали дСЕС потужністю 1,2 ГВт.
За умов достатньої підтримки протягом року можна подвоїти цю потужність
▪️ Використання надлишкових потужностей газотранспортної системи (ГТС) для створення генерації.
Таку ідею просуває екс-директор Оператора ГТС Сергій Макогон.
Ідеальними майданчиками для генерації можуть стати території, де розташовані компресорні станції, які використовуються для прокачки транзитного російського газу.
Такі майданчики мають підведену інфраструктуру: джерело газу і під'єднану електричну потужність для видачі е/е. Це здешевить будівництво.
Окремо слід сказати, що всі довоєнні стратегії передбачали скорочення потужності вугільної генерації і інвестиції у великі об'єкти ВДЕ.
Але до кінця війни це не актуально.
ТЕС потрібні як умовно доступна генерація.
Пріоритетні регіони для будівництва ВЕС (узбережжя Азовського і Чорного морів) або в окупації або близько до фронту.
Великі СЕС будувати немає сенсу без систем зберігання електроенергії.
Монополіст
Постійні обстріли енергетичної інфраструктури руснею ставлять питання "що робити з генерацією?"
Зібрали інформацію про існуючий стан і найбільш актуальні пропозиції.
Існуючий стан справ
Зараз Україна споживає 15-16 ГВт потужності, з яких більше половини забезпечують АЕС. Все інше – ТЕС, ТЕЦ, ГЕС і відновлювальні джерела (ВДЕ).
Але блоки АЕС не можуть працювати постійно. Їх потрібно виводити в поточний ремонт, під час якого замінюється ядерне паливо.
Такі ремонти традиційно плануються на літній сезон.
Тобто навіть з урахуванням значного зниження споживання влітку, можливий дефіцит генерації через зниження виробництва АЕС.
Також дефіцит генерації буде наступної зими, коли виросте споживання.
І навіть всього парку працюючих блоків АЕС не вистачить, яка показала нинішня зима.
Що робити?
1️⃣ Військовий шлях
Якщо ЗСУ вдасться повернути Україні контроль над Запорізькою АЕС потужністю 6 ГВт, на найближчі роки проблема дефіциту генерації буде вирішена.
Поки споживання не вийде принаймні на довоєнний рівень.
Очевидно, що покладатись виключно на цей варіант не можна.
До того ж, навіть за умов деокупації станції зберігається великий ризик знищення окупантами всього обладнання, яке не впливає на реактори.
2️⃣ Тактика виживання
Як б концепції не висувала держава щодо інвестицій в нову генерацію, потрібні максимальні ремонти до наступного опалювального сезону. І отже – кошти на ці ремонти.
Як стверджують в ДТЕК, відновлення обстріляного декілька разів вугільного блоку ТЕС на 300 МВт коштує близько $30 млн, а будівництво з нуля газотурбінної установки на 30 МВт - близько $20 млн.
Поки що відновлювати існуючу генерацію дешевше, ніж запускати нову.
3️⃣ Стратегія
За останні 5 років Україна розробляє вже третю енергетичну стратегію.
В серпні 2017 року Кабмін затвердив стратегію до 2030 року.
В червні 2018 – стратегію до 2035 року.
Зараз Міненерго разом з консультантами з KPMG та від уряду Великобританії розробляє стратегію до 2050 року.
Суть стратегії в нинішніх умовах – створення розподіленої генерації, наближеної до споживача.
Чим дрібніші об'єкти генерації і чим більша їх кількість, тим складніше "покласти" систему ракетними і дроновими ударами.
Щоб досягти такої мети, потрібні такі пріоритети:
▪️ Фінансові стимули населенню для будівництва домашніх СЕС із акумуляторами.
Це можуть бути дешеві кредити, дотації, зелений тариф саме для дСЕС.
До війни в Україні 45 тис. домогосподарств мали дСЕС потужністю 1,2 ГВт.
За умов достатньої підтримки протягом року можна подвоїти цю потужність
▪️ Використання надлишкових потужностей газотранспортної системи (ГТС) для створення генерації.
Таку ідею просуває екс-директор Оператора ГТС Сергій Макогон.
Ідеальними майданчиками для генерації можуть стати території, де розташовані компресорні станції, які використовуються для прокачки транзитного російського газу.
Такі майданчики мають підведену інфраструктуру: джерело газу і під'єднану електричну потужність для видачі е/е. Це здешевить будівництво.
Окремо слід сказати, що всі довоєнні стратегії передбачали скорочення потужності вугільної генерації і інвестиції у великі об'єкти ВДЕ.
Але до кінця війни це не актуально.
ТЕС потрібні як умовно доступна генерація.
Пріоритетні регіони для будівництва ВЕС (узбережжя Азовського і Чорного морів) або в окупації або близько до фронту.
Великі СЕС будувати немає сенсу без систем зберігання електроенергії.
Монополіст
АРМА передасть компанії Ахметова арештовані бурові установки "Бєлорусьнафти". Державну “Укргазвидобування” на конкурс на покликали
Управителем арештованих білоруських активів ТОВ "Сервіс Ойл" (дочірня компанія "Бєлорусьнафта") Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) обрало ТОВ "Нафтогазенергія". Компанія входить до ДТЕК Ріната Ахметова.
Договір буде укладено після завершення оцінки активів.
Це право компанія Ахметова отримала за результатами конкурсу, який тривав до 12 грудня 2022 року. На конкурс заявилося дві компанії: переможець ТОВ "Нафтогазенергія" та ТОВ "Спецмехсервіс".
Державні видобувні компанії участь у конкурсі не брали, оскільки АРМА їм про нього не повідомила.
При цьому найбільша газовидобувна компанія “Укргазвидобування”, яка належить державі, неодноразово зверталася до АРМА з проханням передати арештовані бурові установки "Сервіс Ойл".
Проте про проведення конкурсу УГВ дізналося вже після його завершення.
Мова йде про чотири бурові установки з усіма комплектуючими та агрегатами вартістю 4 млрд грн.
На початку 2022 року ТОВ "Сервіс Ойл" виграло чотири аукціони "Укргазвидобування" на ремонт свердловин на газових родовищах загальною вартістю 2,08 млрд грн. Компанія також була великим підрядником "ДТЕК Нафтогаз" Ахметова.
Монополіст
Управителем арештованих білоруських активів ТОВ "Сервіс Ойл" (дочірня компанія "Бєлорусьнафта") Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) обрало ТОВ "Нафтогазенергія". Компанія входить до ДТЕК Ріната Ахметова.
Договір буде укладено після завершення оцінки активів.
Це право компанія Ахметова отримала за результатами конкурсу, який тривав до 12 грудня 2022 року. На конкурс заявилося дві компанії: переможець ТОВ "Нафтогазенергія" та ТОВ "Спецмехсервіс".
Державні видобувні компанії участь у конкурсі не брали, оскільки АРМА їм про нього не повідомила.
При цьому найбільша газовидобувна компанія “Укргазвидобування”, яка належить державі, неодноразово зверталася до АРМА з проханням передати арештовані бурові установки "Сервіс Ойл".
Проте про проведення конкурсу УГВ дізналося вже після його завершення.
Мова йде про чотири бурові установки з усіма комплектуючими та агрегатами вартістю 4 млрд грн.
На початку 2022 року ТОВ "Сервіс Ойл" виграло чотири аукціони "Укргазвидобування" на ремонт свердловин на газових родовищах загальною вартістю 2,08 млрд грн. Компанія також була великим підрядником "ДТЕК Нафтогаз" Ахметова.
Монополіст
Монополіст
АРМА передасть компанії Ахметова арештовані бурові установки "Бєлорусьнафти". Державну “Укргазвидобування” на конкурс на покликали Управителем арештованих білоруських активів ТОВ "Сервіс Ойл" (дочірня компанія "Бєлорусьнафта") Агентство з розшуку та менеджменту…
АРМА спробувала виправдати передачу бурових Ахметову
Сьогодні після публікації про те як АРМА передає компанії Ахметова арештовані бурові установки "Бєлорусьнафти", не покликавши на конкурс з управління державну “Укргазвидобування”, агентство прислало реліз з виправданням.
Нагадаємо: В грудні 2022 АРМА обрала управителем чотирьох арештованих білоруських бурових станків за 4 млрд грн, які записані на ТОВ "Сервіс Ойл" (дочірня компанія "Бєлорусьнафта") компанію ТОВ "Нафтогазенергія", яка входить до ДТЕК Ріната Ахметова.
Документи для участі в конкурсі подали дві юридичні особи – ТОВ «Нафтогазенергія» та ТОВ «Спецмехсервіс».
Державні видобувні компанії участь у конкурсі не брали, оскільки АРМА їм про нього не повідомила.
АРМА пише, що:
- “Напередодні оголошення конкурсного відбору агентство проводило зустрічі та консультації з представниками профільних державних компаній у сфері нафто- та газовидобування, однак держпідприємства у визначені в оголошенні строки не подавали документи для участі у конкурсі”.
- “АРМА не має повноважень персонально повідомляти приватні та державні компанії про початок конкурсних відборів управителів”.
А ще один з двох учасників конкурсу має зв’язок з рф: “шляхом аналізу документів ТОВ «Спецмехсервіс» та вивчення інформації з відкритих джерел встановлено, що одному із кінцевих бенефіціарних власників зазначеної компанії належать також інші юридичні особи, де одним із бенефіціарних власників є громадянин російської федерації”.
Таким чином, в релізі АРМА пояснює, як компанія Ахметова стала безальтернативним переможцем. Тобто одні мають звязок з росіянами а інші самі не прийшли.
Сьогодні після публікації про те як АРМА передає компанії Ахметова арештовані бурові установки "Бєлорусьнафти", не покликавши на конкурс з управління державну “Укргазвидобування”, агентство прислало реліз з виправданням.
Нагадаємо: В грудні 2022 АРМА обрала управителем чотирьох арештованих білоруських бурових станків за 4 млрд грн, які записані на ТОВ "Сервіс Ойл" (дочірня компанія "Бєлорусьнафта") компанію ТОВ "Нафтогазенергія", яка входить до ДТЕК Ріната Ахметова.
Документи для участі в конкурсі подали дві юридичні особи – ТОВ «Нафтогазенергія» та ТОВ «Спецмехсервіс».
Державні видобувні компанії участь у конкурсі не брали, оскільки АРМА їм про нього не повідомила.
АРМА пише, що:
- “Напередодні оголошення конкурсного відбору агентство проводило зустрічі та консультації з представниками профільних державних компаній у сфері нафто- та газовидобування, однак держпідприємства у визначені в оголошенні строки не подавали документи для участі у конкурсі”.
- “АРМА не має повноважень персонально повідомляти приватні та державні компанії про початок конкурсних відборів управителів”.
А ще один з двох учасників конкурсу має зв’язок з рф: “шляхом аналізу документів ТОВ «Спецмехсервіс» та вивчення інформації з відкритих джерел встановлено, що одному із кінцевих бенефіціарних власників зазначеної компанії належать також інші юридичні особи, де одним із бенефіціарних власників є громадянин російської федерації”.
Таким чином, в релізі АРМА пояснює, як компанія Ахметова стала безальтернативним переможцем. Тобто одні мають звязок з росіянами а інші самі не прийшли.
Вугілля держшахт продали приватним компаніям зі знижкою до 50%, водночас державні ТЕС змушені були спалювати газ і купувати дорожче у Ахметова
Як пише журналіст Юрій Ніколов, менеджмент Міністерства енергетики спрямував дешеве вугілля з держшахт приватним споживачам. А державні ТЕС опинилися перед вибором: або купувати дорого у ДТЕК Ахметова, або спалювати ще дорожчий державний газ.
Водночас приватні компанії отримували державне вугілля зі знижкою до 50% від ринкової ціни.
Зокрема, держпідприємства «Укрвугілля» і «Добропіллявугілля-видобуток» з серпня по жовтень спрямували приватним покупцям значні обсяги вугілля за дуже низькою ціною.
Спочатку були відвантаження за ціною від 1900 грн за тонну (без ПДВ). Але наприкінці серпня керівник «Укрвугілля» Віталій Зюзько відчув зміну ринкової кон’юнктури та підняв ціну до 4330 грн.
Ринкова ціна вугілля в Україні була значно вищою від державних 4330 грн. У цей період цементні заводи, для яких вугілля є основою виробничого процесу, купували його в тому числі й у «Д.Трейдінгу» Ріната Ахметова по 6000–9000 грн за тонну.
На дрібнооптовому ринку ціни були ще страшнішими: 11 500 грн для військових Житомирської області у вересні, 14 000 грн — для котельних у школах Арциза на Одещині.
Як виглядала схема? «Івано-Франківськцемент» купував вугілля у дилера за середньозваженою ціною 7500–9000 грн за тонну. Цей дилер скуповував вугілля у різних постачальників. У одних за ринковими цінами, наприклад, у «Євро-реконструкції» Анатолія Шкрібляка по 10660 грн, у «ДТЕК Павлоградвугілля» Ріната Ахметова по 4500–12500 грн, у «Укрдонінвест-трейдінгу» Віталія Кропачова по 7500 грн. А от у державного «Добропіллявугілля-видобуток» — лише по 1900 грн.
Інший виробник ПрАТ «Дікергофф цемент Україна» з кінця серпня по кінець жовтня придбав вугілля марки «Г» на 90 млн грн. З них 48 млн грн припало на поставки по 3700–4800 грн за тонну від посередників, через яких проходило і вугілля з державних шахт не за ринковою ціною, а по 1800–4500 грн за тонну.
Решта поставок на «Дікергофф» йшли від інших компаній уже за ціною 5800–7100 грн, у тому числі від «Д.Трейдінгу» Ахметова — по 5900–6200 грн за тонну.
Після цього директор ДП «Укрвугілля» Віталій Зюзько звільнився із займаної посади, й у січні його місце зайняв Олександр Хейло. А з посади керівника “Добропіллявугілля-видобутку” пішов Олег Водоп’янов. Його посаду у лютому зайняв Віталій Сидорченко.
СБУ відкрила кримінальне провадження. На початку березня пройшли обшуки за адресами, пов’язаними з Максимом Немчиновим. До 2021 року він був заступником міністра енергетики, але Володимиру Зеленському доповіли, що Немчинов тісно пов'язаний із вугільним крилом Ахметова, і його звільнили.
Немчинов став радником міністра Галущенка і продовжив займатися вуглепромом.
Залишившись без державного вугілля, ТЕС не мали іншого виходу, окрім як купувати паливо у Ахметова вдвічі дорожче і спалювати газ.
Як пише Ніколов, бенефіціаром обшуків став інший радник міністра - Ігор Миронюк, який хотів вибити точку опори з-під ніг конкурента Немчинова.
У Миронюка з Галущенком не лише кабінети на одному поверсі, вони мають спільний знаменник в обличчі державного зрадника Андрія Деркача.
Галущенко працював директором із правового забезпечення «Енергоатому» за часів Януковича, коли в.о. керівника держкомпанії був Микита Константінов. У свою чергу, Константінов був віцепрезидентом НАЕК у 2005–2006 роках, коли держкомпанію очолював Андрій Деркач, який закінчив школу КДБ—ФСБ ще в 90-х і всі ці роки працював на російську розвідку. Після Революції Гідності 2014 року Константінов утік з України та пішов працювати у «Росенергоатом».
У свою чергу Миронюк був помічником депутата Андрія Деркача з 2002-го по 2012 рік і при Януковичі став заступником голови Фонду держмайна.
Як пише журналіст Юрій Ніколов, менеджмент Міністерства енергетики спрямував дешеве вугілля з держшахт приватним споживачам. А державні ТЕС опинилися перед вибором: або купувати дорого у ДТЕК Ахметова, або спалювати ще дорожчий державний газ.
Водночас приватні компанії отримували державне вугілля зі знижкою до 50% від ринкової ціни.
Зокрема, держпідприємства «Укрвугілля» і «Добропіллявугілля-видобуток» з серпня по жовтень спрямували приватним покупцям значні обсяги вугілля за дуже низькою ціною.
Спочатку були відвантаження за ціною від 1900 грн за тонну (без ПДВ). Але наприкінці серпня керівник «Укрвугілля» Віталій Зюзько відчув зміну ринкової кон’юнктури та підняв ціну до 4330 грн.
Ринкова ціна вугілля в Україні була значно вищою від державних 4330 грн. У цей період цементні заводи, для яких вугілля є основою виробничого процесу, купували його в тому числі й у «Д.Трейдінгу» Ріната Ахметова по 6000–9000 грн за тонну.
На дрібнооптовому ринку ціни були ще страшнішими: 11 500 грн для військових Житомирської області у вересні, 14 000 грн — для котельних у школах Арциза на Одещині.
Як виглядала схема? «Івано-Франківськцемент» купував вугілля у дилера за середньозваженою ціною 7500–9000 грн за тонну. Цей дилер скуповував вугілля у різних постачальників. У одних за ринковими цінами, наприклад, у «Євро-реконструкції» Анатолія Шкрібляка по 10660 грн, у «ДТЕК Павлоградвугілля» Ріната Ахметова по 4500–12500 грн, у «Укрдонінвест-трейдінгу» Віталія Кропачова по 7500 грн. А от у державного «Добропіллявугілля-видобуток» — лише по 1900 грн.
Інший виробник ПрАТ «Дікергофф цемент Україна» з кінця серпня по кінець жовтня придбав вугілля марки «Г» на 90 млн грн. З них 48 млн грн припало на поставки по 3700–4800 грн за тонну від посередників, через яких проходило і вугілля з державних шахт не за ринковою ціною, а по 1800–4500 грн за тонну.
Решта поставок на «Дікергофф» йшли від інших компаній уже за ціною 5800–7100 грн, у тому числі від «Д.Трейдінгу» Ахметова — по 5900–6200 грн за тонну.
Після цього директор ДП «Укрвугілля» Віталій Зюзько звільнився із займаної посади, й у січні його місце зайняв Олександр Хейло. А з посади керівника “Добропіллявугілля-видобутку” пішов Олег Водоп’янов. Його посаду у лютому зайняв Віталій Сидорченко.
СБУ відкрила кримінальне провадження. На початку березня пройшли обшуки за адресами, пов’язаними з Максимом Немчиновим. До 2021 року він був заступником міністра енергетики, але Володимиру Зеленському доповіли, що Немчинов тісно пов'язаний із вугільним крилом Ахметова, і його звільнили.
Немчинов став радником міністра Галущенка і продовжив займатися вуглепромом.
Залишившись без державного вугілля, ТЕС не мали іншого виходу, окрім як купувати паливо у Ахметова вдвічі дорожче і спалювати газ.
Як пише Ніколов, бенефіціаром обшуків став інший радник міністра - Ігор Миронюк, який хотів вибити точку опори з-під ніг конкурента Немчинова.
У Миронюка з Галущенком не лише кабінети на одному поверсі, вони мають спільний знаменник в обличчі державного зрадника Андрія Деркача.
Галущенко працював директором із правового забезпечення «Енергоатому» за часів Януковича, коли в.о. керівника держкомпанії був Микита Константінов. У свою чергу, Константінов був віцепрезидентом НАЕК у 2005–2006 роках, коли держкомпанію очолював Андрій Деркач, який закінчив школу КДБ—ФСБ ще в 90-х і всі ці роки працював на російську розвідку. Після Революції Гідності 2014 року Константінов утік з України та пішов працювати у «Росенергоатом».
У свою чергу Миронюк був помічником депутата Андрія Деркача з 2002-го по 2012 рік і при Януковичі став заступником голови Фонду держмайна.
Новим гендиректором "Оператора ГТС" стане колишній менеджер Ахметова
Кабінет міністрів на засіданні у п’ятницю, 17 березня, погодив кандидатуру Дмитра Липпи на посаду генерального директора ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
До кінця грудня минулого року Дмитро Липпа працював на посаді гендиректора меткомбінату "Каметсталь", що входить до групи "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
Наприкінці минулого року він звільнився за власним бажанням.
Липпа керував "Каметсталлю" з моменту створення нової юрособи на базі виробничих потужностей "Дніпровського МК" та "Дніпровського КХЗ" у жовтні 2021 року.
За даними на сайті "Метінвесту", Дмитро Липпа працював на різних посадах у структурі холдингу з 2007 рок.
Кабінет міністрів на засіданні у п’ятницю, 17 березня, погодив кандидатуру Дмитра Липпи на посаду генерального директора ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
До кінця грудня минулого року Дмитро Липпа працював на посаді гендиректора меткомбінату "Каметсталь", що входить до групи "Метінвест" Ріната Ахметова та Вадима Новинського.
Наприкінці минулого року він звільнився за власним бажанням.
Липпа керував "Каметсталлю" з моменту створення нової юрособи на базі виробничих потужностей "Дніпровського МК" та "Дніпровського КХЗ" у жовтні 2021 року.
За даними на сайті "Метінвесту", Дмитро Липпа працював на різних посадах у структурі холдингу з 2007 рок.
ВАКС конфіскував частку (66,6%) наближеного до Путіна олігарха у київському ТРЦ Ocean Plaza
Вищий антикорсуд задовольнив позов Міністерства юстиції та постановив конфіскувати частки наближеного до Путіна олігарха – Аркадія Ротенберга та його сина Ігоря у столичному торговому центрі Ocean Plaza.
Ocean Plaza належить ТОВ "Інвестиційний союз "Либідь", яким через ТОВ "Авангард-віларті" володіє кіпрська Ocean Plaza Ltd.
В дохід держави будуть стягнуті дві третини акцій Ocean Plaza, які дотепер належали російським олігархам.
Решта акцій контролюється українським девелопером UDP Holdings Limited бізнесмена Андрія Іванова.
Вищий антикорсуд задовольнив позов Міністерства юстиції та постановив конфіскувати частки наближеного до Путіна олігарха – Аркадія Ротенберга та його сина Ігоря у столичному торговому центрі Ocean Plaza.
Ocean Plaza належить ТОВ "Інвестиційний союз "Либідь", яким через ТОВ "Авангард-віларті" володіє кіпрська Ocean Plaza Ltd.
В дохід держави будуть стягнуті дві третини акцій Ocean Plaza, які дотепер належали російським олігархам.
Решта акцій контролюється українським девелопером UDP Holdings Limited бізнесмена Андрія Іванова.
Що шукали силовики в облгазах Фірташа
Служба безпеки (СБУ) та Бюро економічної безпеки (БЕБ) 17 березня провели обшуки в 16 операторах газорозподільчих мереж (ГРМ), які входять в Регіональну газову компанію (РГК) Дмитра Фірташа.
Головна ціль цієї операції – консолідація облгазів Фірташа Нафтогазом в створеній спеціально для цього компанії – Газмережі.
Нагадаємо, в січні Газмережі взяли під контроль найбільші за обсягом розподілу серед облгазів РГК – Харківгаз та Дніпрогаз.
Цього разу вдалось змінити менеджмент в Харківміськгазі та Криворіжгазі.
РГК, очікувано, вважає це рейдерським захопленням.
Якщо консолідація продовжиться такими темпами – по два оператори кожні два місяці – то процес триватиме близько двох років.
Цікаве повідомлення БЕБ про схеми "привласнення палива із газотранспортної системи".
Що мається на увазі?
Вочевидь, мова йде про закупівлю газу для компенсації виробничо-технологічних втрат (ВТВ) у постачальника "ЙЕ Енергія", який також належить Фірташу.
В чому суть? Близько 35% в тарифі на розподіл газу складають витрати на закупівлю газу для ВТВ.
Цих коштів все одно не вистачає на покриття цих витрат, тому що ціна газу, закладена в тариф регулятором (НКРЕКП) значно нижча ринкової.
Передбачається, що облгази мали спрямовувати ці кошти на користь Оператора ГТС, який рахує неоплачені витрати газу облагзів як небаланси в системі і виставляє їм рахунки зі штрафним коефіцієнтом.
Натомість є інформація, що облгази Фірташа ці кошти витрачали на закупівлю газу у спорідненого постачальника "ЙЕ Енергія".
Наприклад, лише Закарпатгаз в 2021 році зробив передоплату за газ "ЙЕ Енергія" на 368 млн грн.
Загальна тарифна виручка Закарпатгазу на цей рік була запланована на рівні 646 млн грн. Витрати на ВТВ – 286 млн грн.
Проблему з використанням тарифних коштів для ВТВ не за призначенням держава почала вирішувати лише наприкінці 2021 року.
Постанова Кабміну №1080 від 20 жовтня 2021 року передбачає створення операторами ГРМ спеціальних рахунків, з яких кошти споживачів мали автоматично розщеплятись.
Але оператори ГРМ зволікали зі створенням цих спецрахунків.
А з початком війни скоротилось споживання газу і впав рівень оплати споживачами.
Борги облгазів перед Оператором ГТС знов пішли вгору.
Наприкінці слід відзначити, що "віджим" облгазів у Фірташа на користь державного монополіста не є панацеєю.
Наприклад Нафтогаз з осені 2017 року повернув операційний контроль над Кіровоградгазом.
А в лютому 2023 року Газмережі, яка зайшла на облгаз в рамках реформи, повідомила про "збереження 30 млн грн на місяць" завдяки припиненню витрат газу понад норму.
Типу, раніше менеджери Нафтогазу крали в своєму облагазі, а нові менеджери Нафтогазу красти перестали.
Про те, як продаж акцій облгазів та обленерго могли б допомогти провести в Україні реформу фондового ринку та пенсійну реформу можна прочитати тут.
Монополіст
Служба безпеки (СБУ) та Бюро економічної безпеки (БЕБ) 17 березня провели обшуки в 16 операторах газорозподільчих мереж (ГРМ), які входять в Регіональну газову компанію (РГК) Дмитра Фірташа.
Головна ціль цієї операції – консолідація облгазів Фірташа Нафтогазом в створеній спеціально для цього компанії – Газмережі.
Нагадаємо, в січні Газмережі взяли під контроль найбільші за обсягом розподілу серед облгазів РГК – Харківгаз та Дніпрогаз.
Цього разу вдалось змінити менеджмент в Харківміськгазі та Криворіжгазі.
РГК, очікувано, вважає це рейдерським захопленням.
Якщо консолідація продовжиться такими темпами – по два оператори кожні два місяці – то процес триватиме близько двох років.
Цікаве повідомлення БЕБ про схеми "привласнення палива із газотранспортної системи".
Що мається на увазі?
Вочевидь, мова йде про закупівлю газу для компенсації виробничо-технологічних втрат (ВТВ) у постачальника "ЙЕ Енергія", який також належить Фірташу.
В чому суть? Близько 35% в тарифі на розподіл газу складають витрати на закупівлю газу для ВТВ.
Цих коштів все одно не вистачає на покриття цих витрат, тому що ціна газу, закладена в тариф регулятором (НКРЕКП) значно нижча ринкової.
Передбачається, що облгази мали спрямовувати ці кошти на користь Оператора ГТС, який рахує неоплачені витрати газу облагзів як небаланси в системі і виставляє їм рахунки зі штрафним коефіцієнтом.
Натомість є інформація, що облгази Фірташа ці кошти витрачали на закупівлю газу у спорідненого постачальника "ЙЕ Енергія".
Наприклад, лише Закарпатгаз в 2021 році зробив передоплату за газ "ЙЕ Енергія" на 368 млн грн.
Загальна тарифна виручка Закарпатгазу на цей рік була запланована на рівні 646 млн грн. Витрати на ВТВ – 286 млн грн.
Проблему з використанням тарифних коштів для ВТВ не за призначенням держава почала вирішувати лише наприкінці 2021 року.
Постанова Кабміну №1080 від 20 жовтня 2021 року передбачає створення операторами ГРМ спеціальних рахунків, з яких кошти споживачів мали автоматично розщеплятись.
Але оператори ГРМ зволікали зі створенням цих спецрахунків.
А з початком війни скоротилось споживання газу і впав рівень оплати споживачами.
Борги облгазів перед Оператором ГТС знов пішли вгору.
Наприкінці слід відзначити, що "віджим" облгазів у Фірташа на користь державного монополіста не є панацеєю.
Наприклад Нафтогаз з осені 2017 року повернув операційний контроль над Кіровоградгазом.
А в лютому 2023 року Газмережі, яка зайшла на облгаз в рамках реформи, повідомила про "збереження 30 млн грн на місяць" завдяки припиненню витрат газу понад норму.
Типу, раніше менеджери Нафтогазу крали в своєму облагазі, а нові менеджери Нафтогазу красти перестали.
Про те, як продаж акцій облгазів та обленерго могли б допомогти провести в Україні реформу фондового ринку та пенсійну реформу можна прочитати тут.
Монополіст
Як вивести з “Укрнафти” 31 мільярдів і не понести покарання. Кейс від Коломойського
В 2019-2020 рр. тільки за одним епізодом Коломойський вивів з “Укрнафти” нафтопродуктів на майже 5 млрд грн.
Контрольний пакет компанії через НАК “Нафтогаз” належав державі, але Коломойський контролював операційну діяльність “Укрнафти” через свій менеджмент до листопада 2022 року поки рішенням президента В.Зеленського її не було передано в управління Міноборони.
Джерела в антикорупційних правоохоронних органах поділилися з нами кількома епізодами, за якими з компанії було виведено щонайменше 31 млрд грн з 2015 року. Вирішили тут розповісти про найцікавіші з них.
Епізод №1: “Укрнафта” та НПК “Галичина”
В листопаді 2019 - травні 2020 року “Укрнафта” та НПК “Галичина” з групи “Приват” Коломойського-Боголюбова підписали низку договорів на поставку нафтопродуктів.
За цими договорами “Укрнафта” з грудня 2019 року по червень 2020 року продала НПК “Галичина” майже 400 тис. тонн нафтопродуктів на 6,56 млрд грн.
За умовами договорів, НПК “Галичина” повинна була розрахуватися за нафтопродукти протягом 90 календарних днів від дати отримання кожної партії нафтопродуктів.
Тобто “Укрнафта” погодилася продати компанії Коломойського нафтопродукти на 6,56 млрд грн з відстрочкою платежу на три місяці. Попри пільгові умови оплати приватівська структура не розрахувалася за нафтопродукти.
В жовтні 2021 року компанії уклали до усіх договорів про поставки нафтопродуктів додаткові договори про відстрочку платежу на три роки. Нові умови передбачали поквартальний графік платежів за боргом до кінця третього кварталу 2024 року.
Також, разом із погашенням основного боргу, НПК “Галичина” зобовязалася щокварталу сплачувати відсотки з суми боргу.
В результаті на кінець 2022 року з основної запланованої суми боргу у 2,67 млрд грн, яка мала бути погашена за це період, НПК “Галичина” сплатила на мільярд гривень менше, або - лише 1,68 млрд грн.
При цьому основна частина з погашеного боргу була здійснена не живими грошима, а шляхом зарахування зустрічних вимог НПК “Галичина” до “Укрнафти” за договорами про зберігання, експедиторські послуги та поставку нафтопродуктів від НПК “Галичина” на адресу “Укрнафти”.
На кінець 2022 року всі графіки погашення основного боргу та відсотків за ним було порушено.
Таким чином, НПК “Галичина” олігарха Коломойського заборгувала державній “Укрнафті” 4,8 млрд грн плюс 600 млн грн - борг за відсотками.
Далі буде
Монополіст
В 2019-2020 рр. тільки за одним епізодом Коломойський вивів з “Укрнафти” нафтопродуктів на майже 5 млрд грн.
Контрольний пакет компанії через НАК “Нафтогаз” належав державі, але Коломойський контролював операційну діяльність “Укрнафти” через свій менеджмент до листопада 2022 року поки рішенням президента В.Зеленського її не було передано в управління Міноборони.
Джерела в антикорупційних правоохоронних органах поділилися з нами кількома епізодами, за якими з компанії було виведено щонайменше 31 млрд грн з 2015 року. Вирішили тут розповісти про найцікавіші з них.
Епізод №1: “Укрнафта” та НПК “Галичина”
В листопаді 2019 - травні 2020 року “Укрнафта” та НПК “Галичина” з групи “Приват” Коломойського-Боголюбова підписали низку договорів на поставку нафтопродуктів.
За цими договорами “Укрнафта” з грудня 2019 року по червень 2020 року продала НПК “Галичина” майже 400 тис. тонн нафтопродуктів на 6,56 млрд грн.
За умовами договорів, НПК “Галичина” повинна була розрахуватися за нафтопродукти протягом 90 календарних днів від дати отримання кожної партії нафтопродуктів.
Тобто “Укрнафта” погодилася продати компанії Коломойського нафтопродукти на 6,56 млрд грн з відстрочкою платежу на три місяці. Попри пільгові умови оплати приватівська структура не розрахувалася за нафтопродукти.
В жовтні 2021 року компанії уклали до усіх договорів про поставки нафтопродуктів додаткові договори про відстрочку платежу на три роки. Нові умови передбачали поквартальний графік платежів за боргом до кінця третього кварталу 2024 року.
Також, разом із погашенням основного боргу, НПК “Галичина” зобовязалася щокварталу сплачувати відсотки з суми боргу.
В результаті на кінець 2022 року з основної запланованої суми боргу у 2,67 млрд грн, яка мала бути погашена за це період, НПК “Галичина” сплатила на мільярд гривень менше, або - лише 1,68 млрд грн.
При цьому основна частина з погашеного боргу була здійснена не живими грошима, а шляхом зарахування зустрічних вимог НПК “Галичина” до “Укрнафти” за договорами про зберігання, експедиторські послуги та поставку нафтопродуктів від НПК “Галичина” на адресу “Укрнафти”.
На кінець 2022 року всі графіки погашення основного боргу та відсотків за ним було порушено.
Таким чином, НПК “Галичина” олігарха Коломойського заборгувала державній “Укрнафті” 4,8 млрд грн плюс 600 млн грн - борг за відсотками.
Далі буде
Монополіст
ДАСУ як тупа сокира української влади
Один з фігурантів останніх справ Національного антикорупційного бюро (НАБУ) під час спілкування з журналістами звернув увагу на те, що доказами у майже всіх останніх справах НАБУ слугують звіти Державної аудиторської служби (ДАСУ).
Річ в тім, що в грудні 2021 року Мінфін, якому підпорядковується ДАСУ, своїм наказом затвердив Порядок взаємодії між ДАСУ та НАБУ.
Згідно з ним НАБУ може ініціювати ревізію ДАСУ в державній компанії, установі чи організації.
Потім Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), яка веде справи НАБУ в судах, використовує звіти ДАСУ, як доказову базу.
Чим відома ДАСУ?
Це ревізійний орган уряду в підпорядкуванні Мінфіну. Наприклад у Верховної Ради є свій ревізійний орган – Рахункова палата.
З 1993 року урядовий орган називався Контрольно-ревізійна служба (КРС), з 2000 року – Контрольно-ревізійне управління (КРУ), з 2010 року – Державна фінансова інспекція (ДФІ) і нарешті з 2015 року – ДАСУ.
Саме ДАСУ наприкінці 2020 провело скандальну ревізію НАК "Нафтогаз", в якій виявило "порушення фінансової дисципліни на 75 млрд грн".
Бізвідносно суті звіту, перевірка ДАСУ була використана в якості політичного інструменту.
По-перше, звіт ревізії був "злитий" ЗМІ, чого раніше не відбувалось.
По-друге, результатом цього процесу стала заміна Андрія Коболєва на Юрія Вітренка на чолі Нафтогазу.
ДАСУ, як бюрократична ревізійна служба, відрізняється формалізмом. Завдяки йому порушення фінансової дисципліни можна приписати будь-кому.
Але в більшості випадків аудити ДАСУ – пуста витрата грошей держави на ревізорів.
Для прикладу, за нашою інформацією у звіті про ревізію НЕК Укренерго, ДАСУ вказала, що компанія порушила фінансову дисципліну, коли у березні 2022 року закупила бронежилети дорожче ринкових цін, які аудитори "поміряли" декілька місяців потому.
Натомість, жодної інформації про перевірку фінансової дисципліни Запорізької АЕС, підрозділу НАЕК "Енергоатом", яку ДАСУ робила в 2021 році, немає.
Журналісти намагались запросити звіт про цю перевірку, але ДАСУ відмовила, знов таки, спираючись на формальну помилку в запиті.
Така вибірковість легко пояснюється. Міністр енергетики Герман Галущенко вже два роки намагається поставити в Укренерго свій менеджмент, насилаючи в компанію ревізорів від міністерства і ДАСУ.
І навпаки – міністерство не помічає системної корупції в НАЕК "Енергоатом", бо сам Галущенко до призначення працював заступником керівника компанії.
Ще приклади формалізму ДАСУ
▪️Місцева рада однієї з громад вирішує знизити податок на землю для індустріального парку на території громади, щоб стимулювати відкриття нових виробництв. Це право передбачено законом. Але ДАСУ малює в звіті "нанесені збитки".
▪️Одне державне підприємство переплатило єдиний соціальний внесок (ЄСВ) в держбюджет на 80 тис. грн. І через це порушення у керівника можуть бути проблеми.
Натомість в 2022 році ДАСУ провела аудит "Державної продовольчо-зернової корпорації" (ДПЗКУ) та держшахти ВК "Краснолиманська".
Знайшли порушень на 2 і 10 млрд грн відповідно. Направили матеріали в Нацпол, СБУ, прокуратуру і НАБУ.
Але очевидно, що ніяких наслідків не буде, бо проблеми в цих підприємства системні, давні і не вирішуються підозрою керівнику.
Докладно про ці проблеми: тут про ДПЗКУ, тут про Красноиманську.
Сьогодні ДАСУ – така собі політична сокира. Де потрібно, вона рубає, а де не потрібно – промахується.
Монополіст
Один з фігурантів останніх справ Національного антикорупційного бюро (НАБУ) під час спілкування з журналістами звернув увагу на те, що доказами у майже всіх останніх справах НАБУ слугують звіти Державної аудиторської служби (ДАСУ).
Річ в тім, що в грудні 2021 року Мінфін, якому підпорядковується ДАСУ, своїм наказом затвердив Порядок взаємодії між ДАСУ та НАБУ.
Згідно з ним НАБУ може ініціювати ревізію ДАСУ в державній компанії, установі чи організації.
Потім Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), яка веде справи НАБУ в судах, використовує звіти ДАСУ, як доказову базу.
Чим відома ДАСУ?
Це ревізійний орган уряду в підпорядкуванні Мінфіну. Наприклад у Верховної Ради є свій ревізійний орган – Рахункова палата.
З 1993 року урядовий орган називався Контрольно-ревізійна служба (КРС), з 2000 року – Контрольно-ревізійне управління (КРУ), з 2010 року – Державна фінансова інспекція (ДФІ) і нарешті з 2015 року – ДАСУ.
Саме ДАСУ наприкінці 2020 провело скандальну ревізію НАК "Нафтогаз", в якій виявило "порушення фінансової дисципліни на 75 млрд грн".
Бізвідносно суті звіту, перевірка ДАСУ була використана в якості політичного інструменту.
По-перше, звіт ревізії був "злитий" ЗМІ, чого раніше не відбувалось.
По-друге, результатом цього процесу стала заміна Андрія Коболєва на Юрія Вітренка на чолі Нафтогазу.
ДАСУ, як бюрократична ревізійна служба, відрізняється формалізмом. Завдяки йому порушення фінансової дисципліни можна приписати будь-кому.
Але в більшості випадків аудити ДАСУ – пуста витрата грошей держави на ревізорів.
Для прикладу, за нашою інформацією у звіті про ревізію НЕК Укренерго, ДАСУ вказала, що компанія порушила фінансову дисципліну, коли у березні 2022 року закупила бронежилети дорожче ринкових цін, які аудитори "поміряли" декілька місяців потому.
Натомість, жодної інформації про перевірку фінансової дисципліни Запорізької АЕС, підрозділу НАЕК "Енергоатом", яку ДАСУ робила в 2021 році, немає.
Журналісти намагались запросити звіт про цю перевірку, але ДАСУ відмовила, знов таки, спираючись на формальну помилку в запиті.
Така вибірковість легко пояснюється. Міністр енергетики Герман Галущенко вже два роки намагається поставити в Укренерго свій менеджмент, насилаючи в компанію ревізорів від міністерства і ДАСУ.
І навпаки – міністерство не помічає системної корупції в НАЕК "Енергоатом", бо сам Галущенко до призначення працював заступником керівника компанії.
Ще приклади формалізму ДАСУ
▪️Місцева рада однієї з громад вирішує знизити податок на землю для індустріального парку на території громади, щоб стимулювати відкриття нових виробництв. Це право передбачено законом. Але ДАСУ малює в звіті "нанесені збитки".
▪️Одне державне підприємство переплатило єдиний соціальний внесок (ЄСВ) в держбюджет на 80 тис. грн. І через це порушення у керівника можуть бути проблеми.
Натомість в 2022 році ДАСУ провела аудит "Державної продовольчо-зернової корпорації" (ДПЗКУ) та держшахти ВК "Краснолиманська".
Знайшли порушень на 2 і 10 млрд грн відповідно. Направили матеріали в Нацпол, СБУ, прокуратуру і НАБУ.
Але очевидно, що ніяких наслідків не буде, бо проблеми в цих підприємства системні, давні і не вирішуються підозрою керівнику.
Докладно про ці проблеми: тут про ДПЗКУ, тут про Красноиманську.
Сьогодні ДАСУ – така собі політична сокира. Де потрібно, вона рубає, а де не потрібно – промахується.
Монополіст
Справа Сенниченка в обличчях
Національне антикорупційне бюро (НАБУ) 22 березня повідомило про викриття злочинної організації (ЗО) на чолі з колишнім головою Фонду держмайна України (ФДМУ) Дмитром Сенниченко.
Він очолював ФДМУ з вересня 2019 по лютий 2022 року. За даними слідства, вкрав близько 0,5 млрд грн.
Детективи підготували відео з розшифровкою переписки та розмов учасників ЗО.
НАБУ заблюрило прізвища. Але більшість фігурантів ми можемо вказати, тому що писали про це ще тоді, коли значна кількість колег-журналістів вважали голову ФДМУ "промінцем світла в корупційній темряві".
Крадіжка відбувалась завдяки доїнню двох державних компаній: Одеського припортового заводу (ОПЗ), який переробляє газ в аміак і далі в азотні добрива.
Та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), яка видобуває ільменітові руди на двох кар'єрах для виробництва титанової продукції.
У випадку з ОПЗ з 2017 року підприємство працювало за давальницькою схемою. Це коли приватна компанія постачала підприємству газ і забирала на реалізацію готову продукцію – добрива. Лише сплачувала ОПЗ за переробку.
Ще перед приходом Сенниченка в ФДМУ "давальцем" ОПЗ стала компанія "Агро Газ Трейдінг" (АГТ) Олександра Горбуненка та Володимира Колота, яка давала заводу невиправдано низький тариф на переробку.
Щоб отримати найвигіднішу ціну за переробку ОПЗ достатньо було провести відкритий конкурс на нового "давальця".
Але керівництво ФДМУ саботувало проведення конкурсу. Для цього керівником ОПЗ на початку 2020 року був призначений Микола Синиця, а згодом – Микола Парсєнтьєв.
З ОГХК схема була ще простішою. Сировину продавали за цінами нижче ринку посереднику – чеській компанії, засновником якої був один із учасників ЗО Павло Присяжнюк.
Той вже продавав продукцію по ринкових цінах. Різниця ділилась між організаторами ЗО.
В цьому процесі активну участь брав спочатку заступник, а з жовтня 2020 року тимчасово виконуючий обов'язки керівника ОГХК – Артур Сомов, який до того працював в структурах Дмитра Фірташа.
Сенниченко забезпечував адмінресурс і отримував, за словами фігурантів, половину від награбованого. Виходячи з розмов фігурантів – $200 тис. на місяць.
Куратором схеми, який найчастіше говорить на плівках НАБУ із визначенням "керівник ЗО" є Андрій Гмирін.
Це колишній поліцейський чиновник. За даними Юрія Бутусова, саме Гмирін був куратором призначення Вадима Мельника в Бюро економічної безпеки (БЕБ), що закреслило реформу податкової міліції.
За твердженням того ж Бутусова, покровителем Гмиріна в Офісі президента (ОП) є славнозвісний заступник голови ОП Олег Татаров.
Як мінімум в курсі всіх схем був на той момент заступник голови ФДМУ Денис Кудін. З кінця 2021 до початку 2023 року він працював першим заступником міністра економіки. З лютого 2023 року Кудін перейшов в Укрнафту.
Саме Кудін забезпечував операцію по заміні керівника ОГХК Пітера Девіса, який вийшов з під контролю, на Сомова.
За вкрадені гроші організатори ЗО найняли PR-агенцію Magonova and Partners Анастасії Магонової, яка забезпечувала просування в соцмережах і ЗМІ позитивного образу реформатора.
Наприклад в публікаціях НАБУ можна розібрати що агенція замовляла пости лідерам суспільної думки від $300 до $600 за пост.
У Сенниченка, на жаль, все склалось не погано. На початку війни він з родиною виїхав з України. Влітку 2022 року Михайло Ткач зафіксував його в Монако.
А в грудні 2022 року він зареєстрував фірму в Іспанії.
Монополіст
Національне антикорупційне бюро (НАБУ) 22 березня повідомило про викриття злочинної організації (ЗО) на чолі з колишнім головою Фонду держмайна України (ФДМУ) Дмитром Сенниченко.
Він очолював ФДМУ з вересня 2019 по лютий 2022 року. За даними слідства, вкрав близько 0,5 млрд грн.
Детективи підготували відео з розшифровкою переписки та розмов учасників ЗО.
НАБУ заблюрило прізвища. Але більшість фігурантів ми можемо вказати, тому що писали про це ще тоді, коли значна кількість колег-журналістів вважали голову ФДМУ "промінцем світла в корупційній темряві".
Крадіжка відбувалась завдяки доїнню двох державних компаній: Одеського припортового заводу (ОПЗ), який переробляє газ в аміак і далі в азотні добрива.
Та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), яка видобуває ільменітові руди на двох кар'єрах для виробництва титанової продукції.
У випадку з ОПЗ з 2017 року підприємство працювало за давальницькою схемою. Це коли приватна компанія постачала підприємству газ і забирала на реалізацію готову продукцію – добрива. Лише сплачувала ОПЗ за переробку.
Ще перед приходом Сенниченка в ФДМУ "давальцем" ОПЗ стала компанія "Агро Газ Трейдінг" (АГТ) Олександра Горбуненка та Володимира Колота, яка давала заводу невиправдано низький тариф на переробку.
Щоб отримати найвигіднішу ціну за переробку ОПЗ достатньо було провести відкритий конкурс на нового "давальця".
Але керівництво ФДМУ саботувало проведення конкурсу. Для цього керівником ОПЗ на початку 2020 року був призначений Микола Синиця, а згодом – Микола Парсєнтьєв.
З ОГХК схема була ще простішою. Сировину продавали за цінами нижче ринку посереднику – чеській компанії, засновником якої був один із учасників ЗО Павло Присяжнюк.
Той вже продавав продукцію по ринкових цінах. Різниця ділилась між організаторами ЗО.
В цьому процесі активну участь брав спочатку заступник, а з жовтня 2020 року тимчасово виконуючий обов'язки керівника ОГХК – Артур Сомов, який до того працював в структурах Дмитра Фірташа.
Сенниченко забезпечував адмінресурс і отримував, за словами фігурантів, половину від награбованого. Виходячи з розмов фігурантів – $200 тис. на місяць.
Куратором схеми, який найчастіше говорить на плівках НАБУ із визначенням "керівник ЗО" є Андрій Гмирін.
Це колишній поліцейський чиновник. За даними Юрія Бутусова, саме Гмирін був куратором призначення Вадима Мельника в Бюро економічної безпеки (БЕБ), що закреслило реформу податкової міліції.
За твердженням того ж Бутусова, покровителем Гмиріна в Офісі президента (ОП) є славнозвісний заступник голови ОП Олег Татаров.
Як мінімум в курсі всіх схем був на той момент заступник голови ФДМУ Денис Кудін. З кінця 2021 до початку 2023 року він працював першим заступником міністра економіки. З лютого 2023 року Кудін перейшов в Укрнафту.
Саме Кудін забезпечував операцію по заміні керівника ОГХК Пітера Девіса, який вийшов з під контролю, на Сомова.
За вкрадені гроші організатори ЗО найняли PR-агенцію Magonova and Partners Анастасії Магонової, яка забезпечувала просування в соцмережах і ЗМІ позитивного образу реформатора.
Наприклад в публікаціях НАБУ можна розібрати що агенція замовляла пости лідерам суспільної думки від $300 до $600 за пост.
У Сенниченка, на жаль, все склалось не погано. На початку війни він з родиною виїхав з України. Влітку 2022 року Михайло Ткач зафіксував його в Монако.
А в грудні 2022 року він зареєстрував фірму в Іспанії.
Монополіст
Як експортери українського зерна мінімізують податки
На початку тижня Юлія Самаєва з Дзеркала тижня видала цікавий текст про експорт зерна із України.
Головна суть описаної проблеми: експортери українського зерна занижують ціни на продукцію, продаючи її контрагентам в юрисдикціях із малим оподаткуванням.
Серед таких юрисдикцій Швейцарія, Кіпр, Шейсельські острови, Чехія. Це найбільші торгуючі країни.
При тому найбільшими фізичними імпортерами українського зерна є Туреччина, Румунія, Іспанія і Польща.
В результаті, згідно офіційної статистики, лише 0,3% українського експортного зерна продається за ринковими світовими цінами.
А майже 80% експорту продається по цінах на $100 в тоні нижче ринку (дивись графік).
Таким чином експортери нівелюють вимогу держави до депонування коштів на рахунках для експорту, а також зменшують податкову базу для податку на прибуток.
Також є глобальна проблема – осідання коштів, зароблених на продажі української сировини на рахунках за кордоном.
Міжнародні трейдери та українські великі холдинги використовують "сірі" схеми, перепродаючи з дисконтом зерно власним компаніям з малоподаткових юрисдикцій.
А деякі ділки "по чорному" продають зерно на фірми-одноднівки, які ліквідуються після здійснення оборудки.
В січні Бюро економічної безпеки (БЕБ) та СБУ провели обшуки на митниці. Нарахували десяток високопосадовців, які "прикурюють" від цих схем, 370 фірм і 5 млрд грн збитків для держбюджету.
Підозр не було. А ТГ-канали потому почали писати, що БЕБівці також почали "прикурювати" від цих схем.
Кабмін планує вирішувати цю проблему змінами в закон "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Планується впровадження мінімальної експортної ціни на зернові, прив’язаної до світових котирувань.
Також передбачається коригування зобов’язань із повернення валютної виручки.
Щоправда автор скептична до ефективності цих новацій.
Зі свого боку зазначимо, що вирішенням проблеми могло б стати фіксоване експортне мито на зернові.
З одного боку, це б позбавило смислу заниження експортної ціни.
З іншого боку, це б дало стимули намагатись переробити зерно всередині країни і відправляти на експорт продукцію переробки, менш важку і габаритну, але більш дорогу.
Монополіст
На початку тижня Юлія Самаєва з Дзеркала тижня видала цікавий текст про експорт зерна із України.
Головна суть описаної проблеми: експортери українського зерна занижують ціни на продукцію, продаючи її контрагентам в юрисдикціях із малим оподаткуванням.
Серед таких юрисдикцій Швейцарія, Кіпр, Шейсельські острови, Чехія. Це найбільші торгуючі країни.
При тому найбільшими фізичними імпортерами українського зерна є Туреччина, Румунія, Іспанія і Польща.
В результаті, згідно офіційної статистики, лише 0,3% українського експортного зерна продається за ринковими світовими цінами.
А майже 80% експорту продається по цінах на $100 в тоні нижче ринку (дивись графік).
Таким чином експортери нівелюють вимогу держави до депонування коштів на рахунках для експорту, а також зменшують податкову базу для податку на прибуток.
Також є глобальна проблема – осідання коштів, зароблених на продажі української сировини на рахунках за кордоном.
Міжнародні трейдери та українські великі холдинги використовують "сірі" схеми, перепродаючи з дисконтом зерно власним компаніям з малоподаткових юрисдикцій.
А деякі ділки "по чорному" продають зерно на фірми-одноднівки, які ліквідуються після здійснення оборудки.
В січні Бюро економічної безпеки (БЕБ) та СБУ провели обшуки на митниці. Нарахували десяток високопосадовців, які "прикурюють" від цих схем, 370 фірм і 5 млрд грн збитків для держбюджету.
Підозр не було. А ТГ-канали потому почали писати, що БЕБівці також почали "прикурювати" від цих схем.
Кабмін планує вирішувати цю проблему змінами в закон "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Планується впровадження мінімальної експортної ціни на зернові, прив’язаної до світових котирувань.
Також передбачається коригування зобов’язань із повернення валютної виручки.
Щоправда автор скептична до ефективності цих новацій.
Зі свого боку зазначимо, що вирішенням проблеми могло б стати фіксоване експортне мито на зернові.
З одного боку, це б позбавило смислу заниження експортної ціни.
З іншого боку, це б дало стимули намагатись переробити зерно всередині країни і відправляти на експорт продукцію переробки, менш важку і габаритну, але більш дорогу.
Монополіст
При Коломойському “Укрнафта” придбала у структур “Привату” пального на 7,24 млрд грн. Але замість нафтопродуктів компанія отримала борги та талони на пальне на 3,4 млрд, які “приватівці” заблокували після націоналізації
Це другий епізод з серії, як вивести з “Укрнафти” 31 млрд грн. Перший тут.
У 2015 році "Укрнафта" для своєї мережі АЗС (більше 500 заправних комплексів) придбала у 24-х компаній з групи "Приват" Ігоря Коломойського нафтопродукти на 7,24 млрд грн виробництва Кременчуцького НПЗ.
Угоди були проведені на умовах 100% передоплати, а компанії зобов'язалися поставити нафтопродукти до кінця 2018 року.
Домовленість була оформлена в липні 2015 року - тоді ж "Укрнафту" олочив британець Марк Роллінз. На цій посаді він змінив людину Коломойського - Пітера Ванхеке.
Роллінза було обрано на відкритому конкурсі, який провів "Нафтогаз України" (тоді компанію очолював Андрій Коболєв).
Британець був компромісним кандидатом між акціонерами "Укрнафти - "Нафтогазом" та групою "Приват". Попри це, під час керівництва Роллінза, найбільша нафтовидобувна компанія продовжила працювати в інтересах міноритарних акціонерів з групи "Приват".
Чи отримала "Укрнафта" нафтопродукти?
Протягом 2015-2017 років "приватівські" структури поставили "Укрнафті" пального на 572,2 млн грн. Також компанії повернули "Укрнафті" ще 940 млн грн передоплати.
Таким чином, залишок загальної суми боргу за переданий аванс становив 6,68 млрд грн.
В подальшому компанії, які отримали передоплату, перерахували 6,68 млрд грн кільком десяткам інших компаній з орбіти групи "Приват".
В кінцевому результаті передоплата "Укрнафти" за нафтопродукти була виведена на рахунки шести офшорних компаній, які раніше уже залучалися для виведення коштів групою "Приват". Зокрема мова про: Stalmag SP.ZO.O., Loucrina Holdings, Mexirom Ventures, Bersel inc, FIASTRA Trading ltd, Picrein ltd.
Далі на більш як половину з суми боргу виплаченого авансу (а саме на 3,4 млрд грн) структури з групи "Приват" підписали з "Укрнафтою" договори застави. Предметом застави були паливні скретч-карти під брендом "Авіас", емітовані ТОВ "Альянс Еволюшин" з групи "Приват".
Ці карти давали право на отримання пального марок А-92 Energy, А-95 та ДП Energy на мережах АЗС "Привату" під брендами "Авіас", а також на АЗС "Укрнафти".
Після підписання договорів "Укрнафта" у позасудовому порядку стягнула заставу і, замість пального, отримала 5,128 млн скретч-карт загальним номіналом 126 млн літрів вартістю у 3,428 млрд грн.
Їх "Укрнафта" мала реалізовувати через свою мережу АЗС та відпускати за ними пальне.
Через місяць після передачі "Укрнафти" в управління Міноборони та зміни керівництва, в грудні 2022 року всі паливні картки були заблоковані поточним картковим оператором групи "Авіас" - ТОВ "Інтекс Інвест".
Таким чином за вказаний період "Укрнафтою" було реалізовано всього 34,3 млн літрів палива за цими картами, що становить 27% від загального об'єму.
Ще дві третини заблокованих скретч-карт на більш як три мільярди гривень зберігаються у підвалі центрального офісу "Укрнафти". (На ФОТО)
Окрім того, 192 млн грн передоплати за пальне "приватівські" компанії, за рішенням судів, повернули 2 листопада 2022 року "Укрнафті".
Також 2 листопада 2022 року "Укрнафта" уклала мирову угоду з одним із постачальником нафтопродуктів з орбіти групи "Приват" - ТОВ "Котлас". Мирова угода передбачає почергове погашення до кінця 2025 року заборгованості за передоплатою на 2,94 млрд грн щоквартально по 200 млн грн.
Однак умови угоди наразі компанією "Котлас" не виконуються.
Монополіст
Це другий епізод з серії, як вивести з “Укрнафти” 31 млрд грн. Перший тут.
У 2015 році "Укрнафта" для своєї мережі АЗС (більше 500 заправних комплексів) придбала у 24-х компаній з групи "Приват" Ігоря Коломойського нафтопродукти на 7,24 млрд грн виробництва Кременчуцького НПЗ.
Угоди були проведені на умовах 100% передоплати, а компанії зобов'язалися поставити нафтопродукти до кінця 2018 року.
Домовленість була оформлена в липні 2015 року - тоді ж "Укрнафту" олочив британець Марк Роллінз. На цій посаді він змінив людину Коломойського - Пітера Ванхеке.
Роллінза було обрано на відкритому конкурсі, який провів "Нафтогаз України" (тоді компанію очолював Андрій Коболєв).
Британець був компромісним кандидатом між акціонерами "Укрнафти - "Нафтогазом" та групою "Приват". Попри це, під час керівництва Роллінза, найбільша нафтовидобувна компанія продовжила працювати в інтересах міноритарних акціонерів з групи "Приват".
Чи отримала "Укрнафта" нафтопродукти?
Протягом 2015-2017 років "приватівські" структури поставили "Укрнафті" пального на 572,2 млн грн. Також компанії повернули "Укрнафті" ще 940 млн грн передоплати.
Таким чином, залишок загальної суми боргу за переданий аванс становив 6,68 млрд грн.
В подальшому компанії, які отримали передоплату, перерахували 6,68 млрд грн кільком десяткам інших компаній з орбіти групи "Приват".
В кінцевому результаті передоплата "Укрнафти" за нафтопродукти була виведена на рахунки шести офшорних компаній, які раніше уже залучалися для виведення коштів групою "Приват". Зокрема мова про: Stalmag SP.ZO.O., Loucrina Holdings, Mexirom Ventures, Bersel inc, FIASTRA Trading ltd, Picrein ltd.
Далі на більш як половину з суми боргу виплаченого авансу (а саме на 3,4 млрд грн) структури з групи "Приват" підписали з "Укрнафтою" договори застави. Предметом застави були паливні скретч-карти під брендом "Авіас", емітовані ТОВ "Альянс Еволюшин" з групи "Приват".
Ці карти давали право на отримання пального марок А-92 Energy, А-95 та ДП Energy на мережах АЗС "Привату" під брендами "Авіас", а також на АЗС "Укрнафти".
Після підписання договорів "Укрнафта" у позасудовому порядку стягнула заставу і, замість пального, отримала 5,128 млн скретч-карт загальним номіналом 126 млн літрів вартістю у 3,428 млрд грн.
Їх "Укрнафта" мала реалізовувати через свою мережу АЗС та відпускати за ними пальне.
Через місяць після передачі "Укрнафти" в управління Міноборони та зміни керівництва, в грудні 2022 року всі паливні картки були заблоковані поточним картковим оператором групи "Авіас" - ТОВ "Інтекс Інвест".
Таким чином за вказаний період "Укрнафтою" було реалізовано всього 34,3 млн літрів палива за цими картами, що становить 27% від загального об'єму.
Ще дві третини заблокованих скретч-карт на більш як три мільярди гривень зберігаються у підвалі центрального офісу "Укрнафти". (На ФОТО)
Окрім того, 192 млн грн передоплати за пальне "приватівські" компанії, за рішенням судів, повернули 2 листопада 2022 року "Укрнафті".
Також 2 листопада 2022 року "Укрнафта" уклала мирову угоду з одним із постачальником нафтопродуктів з орбіти групи "Приват" - ТОВ "Котлас". Мирова угода передбачає почергове погашення до кінця 2025 року заборгованості за передоплатою на 2,94 млрд грн щоквартально по 200 млн грн.
Однак умови угоди наразі компанією "Котлас" не виконуються.
Монополіст
Навіщо Шурма створює державний холдинг з управління обленерго
Дізнались подробиці створення державного енергохолдингу АТ "Українські розподільні мережі" (УРМ), про що повідомляли в січні.
Нагадаємо, ініціатором створення цього холдингу є заступник голови Офісу президента (ОП) Ростислав Шурма.
Наразі акції компанії належать Кабміну, але будуть передані Міненерго.
В статутному капіталі УРМ через юридичні аспекти поки що лише акції Миколаїв- та Хмельницькобленерго.
УРМ має об'єднати всіх операторів систем розподілу електроенергії (ОСР, обленерго), які держава зможе взяти під контроль.
На першому етапі це мають бути шість державних обленерго. В подальшому – обленерго російської групи VS Energy.
Згодом планується, що до операційного управління холдингом доєднаються всі інші приватні ОСРи, крім ДТЕК.
Це обленерго з групи Ігоря і Григорія Суркісів, Костянтина Григоришина, Ігоря Коломойського і Юрія Бойко.
Про те, які обленерго до якої групи входять, можна прочитати тут.
Яка формальна ціль створення державного холдингу?
Вона логічна, виходячи з досвіду ДТЕК Ріната Ахметова, який об'єднав всі свої ОСРи в єдиний дивізіон ДТЕК Мережі.
▪️По-перше, це уніфікація процесів: створення єдиного програмного забезпечення, спеціалізованих ремонтних бригад на декілька ОСРів, спільні закупівлі комплектуючих, перекидання ресурсів на потрібні об'єкти в межах холдингу.
▪️По-друге, єдиний центр має допомогти позбавитись впливу на менеджмент обленерго місцевих олігархів та окремих чиновників.
Наприклад, нинішня мапа впливу на державні обленерго умовно виглядає так:
Тернопільобленерго під Суркісами,
Запоріжжя- під Коломойським,
Черкаси- під бізнесменом Володимиром Продівусом (група "боксери"),
Харків- під заступником голови ОП Олегом Татаровим.
Миколаїв- та Хмельницький під радником міністра Енергетики Ігорем Миронюком. Це той пан, який організував схеми із продажем "наліво" державного вугілля.
Новий холдинг очолив Михайло Ільницький, який до того керував Чернігівобленерго з групи Григоришина.
Через це анонімними ТГ-каналами несеться інфа про те, що Шурма створює УРМ в інтересах Григоришина. Вочевидь – замовлення нинішніх "контролерів" обленерго.
Насправді це не так. Ільницький – лише найомний менеджер, який буде виконувати задачі, спущені з ОП через Міненерго.
З комерційної точки зору, створення такого холдингу – хороша ідея.
В реалізації Шурми та міністра енергетики Германа Галущенка, очікувано, однією із задач буде централізація потоків кешу від проведення держзакупівель і плати за приєднання до мереж.
Монополіст
Дізнались подробиці створення державного енергохолдингу АТ "Українські розподільні мережі" (УРМ), про що повідомляли в січні.
Нагадаємо, ініціатором створення цього холдингу є заступник голови Офісу президента (ОП) Ростислав Шурма.
Наразі акції компанії належать Кабміну, але будуть передані Міненерго.
В статутному капіталі УРМ через юридичні аспекти поки що лише акції Миколаїв- та Хмельницькобленерго.
УРМ має об'єднати всіх операторів систем розподілу електроенергії (ОСР, обленерго), які держава зможе взяти під контроль.
На першому етапі це мають бути шість державних обленерго. В подальшому – обленерго російської групи VS Energy.
Згодом планується, що до операційного управління холдингом доєднаються всі інші приватні ОСРи, крім ДТЕК.
Це обленерго з групи Ігоря і Григорія Суркісів, Костянтина Григоришина, Ігоря Коломойського і Юрія Бойко.
Про те, які обленерго до якої групи входять, можна прочитати тут.
Яка формальна ціль створення державного холдингу?
Вона логічна, виходячи з досвіду ДТЕК Ріната Ахметова, який об'єднав всі свої ОСРи в єдиний дивізіон ДТЕК Мережі.
▪️По-перше, це уніфікація процесів: створення єдиного програмного забезпечення, спеціалізованих ремонтних бригад на декілька ОСРів, спільні закупівлі комплектуючих, перекидання ресурсів на потрібні об'єкти в межах холдингу.
▪️По-друге, єдиний центр має допомогти позбавитись впливу на менеджмент обленерго місцевих олігархів та окремих чиновників.
Наприклад, нинішня мапа впливу на державні обленерго умовно виглядає так:
Тернопільобленерго під Суркісами,
Запоріжжя- під Коломойським,
Черкаси- під бізнесменом Володимиром Продівусом (група "боксери"),
Харків- під заступником голови ОП Олегом Татаровим.
Миколаїв- та Хмельницький під радником міністра Енергетики Ігорем Миронюком. Це той пан, який організував схеми із продажем "наліво" державного вугілля.
Новий холдинг очолив Михайло Ільницький, який до того керував Чернігівобленерго з групи Григоришина.
Через це анонімними ТГ-каналами несеться інфа про те, що Шурма створює УРМ в інтересах Григоришина. Вочевидь – замовлення нинішніх "контролерів" обленерго.
Насправді це не так. Ільницький – лише найомний менеджер, який буде виконувати задачі, спущені з ОП через Міненерго.
З комерційної точки зору, створення такого холдингу – хороша ідея.
В реалізації Шурми та міністра енергетики Германа Галущенка, очікувано, однією із задач буде централізація потоків кешу від проведення держзакупівель і плати за приєднання до мереж.
Монополіст
Монополіст
При Коломойському “Укрнафта” придбала у структур “Привату” пального на 7,24 млрд грн. Але замість нафтопродуктів компанія отримала борги та талони на пальне на 3,4 млрд, які “приватівці” заблокували після націоналізації Це другий епізод з серії, як вивести…
В 2021-2022 роках підконтрольне Коломойському керівництво "Укрнафти" поставило 14-тьом компаніям нафтопродуктів на 4,4 млрд грн. І вони за нього майже не розрахувались
Договори заключались на умовах післяоплати.
Компанії придбали в “Укрнафти”, контрольний пакет якої до націоналізації належав державі, нафтопродукти виробництва Кременчуцького НПЗ (НПЗ контролювали Коломойський, Геннадій Боголюбов і Олександр Ярославський. Першим двом належало 28% акцій, ще стільки ж - Ярославському. НАК "Нафтогаз” належало 40% підприємства).
Однак на сьогоднішній день покупці майже не розрахувалися за пальне - на 7 березня 2023 року загальний борг за нафтопродукти становив 3,96 млрд грн. Зокрема:
- ТОВ "Вілара" було продано нафтопродукти на 236,8 млн грн (залишок боргу на 7 березня 2023 року - 224,3 млн грн);
-ТОВ "Сівер оіл" отримало пального на 236,8 млн грн (залишок боргу - 213,9 млн грн);
-ТОВ "Ремарі" придбало нафтопродуктів на 273,1 млн грн (залишок боргу - 111,6 млн грн);
-ТОВ "Мідан центр" - на 254,4 млн грн (борг на 7 березня - 223 млн грн);
-ТОВ "Моріта" - на 236,56 млн грн (борг - 236,5 млн грн);
-ТОВ "Барвінок" - на 205,3 млн грн (борг 201 млн грн);
- ТОВ "Вабрі-С" - на 269,2 млн грн (борг - 269,16 млн грн).
Ще сім компаній, які придбали пальне в "Укрнафти", не зробили жодної транзакції, зкрема це: ТОВ "Оіл-Трейд 2018" - борг 1,223 млрд грн; ТОВ "Брайл" - 227,7 млн грн; ТОВ "Дектум-С" - 263,9 млн грн; ТОВ "Марс-2018" - 197,5 млн грн; ТОВ "Вільєна" - 280,8 млн грн; ТОВ "Енерджі Сток" - 282,2 млн грн; ТОВ "Ексон ОІЛ" - 196,4 млн грн.
Таким чином з "Укрнафти" були виведено ще майже 4 млрд грн.
Монополіст
Договори заключались на умовах післяоплати.
Компанії придбали в “Укрнафти”, контрольний пакет якої до націоналізації належав державі, нафтопродукти виробництва Кременчуцького НПЗ (НПЗ контролювали Коломойський, Геннадій Боголюбов і Олександр Ярославський. Першим двом належало 28% акцій, ще стільки ж - Ярославському. НАК "Нафтогаз” належало 40% підприємства).
Однак на сьогоднішній день покупці майже не розрахувалися за пальне - на 7 березня 2023 року загальний борг за нафтопродукти становив 3,96 млрд грн. Зокрема:
- ТОВ "Вілара" було продано нафтопродукти на 236,8 млн грн (залишок боргу на 7 березня 2023 року - 224,3 млн грн);
-ТОВ "Сівер оіл" отримало пального на 236,8 млн грн (залишок боргу - 213,9 млн грн);
-ТОВ "Ремарі" придбало нафтопродуктів на 273,1 млн грн (залишок боргу - 111,6 млн грн);
-ТОВ "Мідан центр" - на 254,4 млн грн (борг на 7 березня - 223 млн грн);
-ТОВ "Моріта" - на 236,56 млн грн (борг - 236,5 млн грн);
-ТОВ "Барвінок" - на 205,3 млн грн (борг 201 млн грн);
- ТОВ "Вабрі-С" - на 269,2 млн грн (борг - 269,16 млн грн).
Ще сім компаній, які придбали пальне в "Укрнафти", не зробили жодної транзакції, зкрема це: ТОВ "Оіл-Трейд 2018" - борг 1,223 млрд грн; ТОВ "Брайл" - 227,7 млн грн; ТОВ "Дектум-С" - 263,9 млн грн; ТОВ "Марс-2018" - 197,5 млн грн; ТОВ "Вільєна" - 280,8 млн грн; ТОВ "Енерджі Сток" - 282,2 млн грн; ТОВ "Ексон ОІЛ" - 196,4 млн грн.
Таким чином з "Укрнафти" були виведено ще майже 4 млрд грн.
Монополіст
Велика вірогідність того, що скандальний очільник БЕБ Мельник піде
ЕП опублікувала текст про ефективність Бюро економічної безпеки (БЕБ). Точніше відустність ефективності.
Найцікавіше в тексті – інформація з посиланням на джерела про те, що перезавантаження роботи БЕБ увійшло до меморандуму про співпрацю між Україною та МВФ в межах нової програми на $15,6 млрд.
Тобто, Офіс президента (ОП) хоче отримати гроші, потрібно змінити керівництво БЕБ.
Нагадаємо, що ціллю створення цього органу був відхід від постійних маскі-шоу для бізнесу з боку податкової і силовиків всіх відомств.
Натомість цю процедуру мав замінити аналітичний орган, наділений повноваженнями і довірою.
Але через підставний конкурс в серпні 2021 року його очолив екс-керівник Податкової міліції Вадим Мельник, креатура заступника ОП Олега Татарова.
Серед іншого ми писали, як БЕБ піариться на пустому місці, по колу арештовуючи російські вагони.
Тут можна переглянути результати дослідження ефективності БЕБ від моменту створення.
А тут – про відношення нардепів до діяльності БЕБ.
Ця структура саботує боротьбу із несплатою акцизів деякими паливними компаніями і виробниками контрафактних цигарок, про що є багато інформації в ЗМІ.
На початку березня керівник фінансового комітету Ради Данило Гетманцев зареєстрував проєкт закону №9080 про перезавантаження БЕБ.
Цілком можливо, що цього раз ОП не вдасться обійти вимогу МВФ і в Україні таки буде створений ефективний аналітичний орган, який припинить практику ухиляння від податків.
Особливо в сфері "соціально шкідливих товарів і послуг" – акцизів на цигарки, алкоголь, паливо, азартні ігри.
Монополіст
ЕП опублікувала текст про ефективність Бюро економічної безпеки (БЕБ). Точніше відустність ефективності.
Найцікавіше в тексті – інформація з посиланням на джерела про те, що перезавантаження роботи БЕБ увійшло до меморандуму про співпрацю між Україною та МВФ в межах нової програми на $15,6 млрд.
Тобто, Офіс президента (ОП) хоче отримати гроші, потрібно змінити керівництво БЕБ.
Нагадаємо, що ціллю створення цього органу був відхід від постійних маскі-шоу для бізнесу з боку податкової і силовиків всіх відомств.
Натомість цю процедуру мав замінити аналітичний орган, наділений повноваженнями і довірою.
Але через підставний конкурс в серпні 2021 року його очолив екс-керівник Податкової міліції Вадим Мельник, креатура заступника ОП Олега Татарова.
Серед іншого ми писали, як БЕБ піариться на пустому місці, по колу арештовуючи російські вагони.
Тут можна переглянути результати дослідження ефективності БЕБ від моменту створення.
А тут – про відношення нардепів до діяльності БЕБ.
Ця структура саботує боротьбу із несплатою акцизів деякими паливними компаніями і виробниками контрафактних цигарок, про що є багато інформації в ЗМІ.
На початку березня керівник фінансового комітету Ради Данило Гетманцев зареєстрував проєкт закону №9080 про перезавантаження БЕБ.
Цілком можливо, що цього раз ОП не вдасться обійти вимогу МВФ і в Україні таки буде створений ефективний аналітичний орган, який припинить практику ухиляння від податків.
Особливо в сфері "соціально шкідливих товарів і послуг" – акцизів на цигарки, алкоголь, паливо, азартні ігри.
Монополіст
Ліквідація нелегальної схеми у гральному бізнесі – міскодингу – скоротила відтік валюти з України у межах $800-900 млн на місяць, або на $25-30 млн на день
Про це повідомив нардеп від "Голосу", перший заступник керівника Комітету ВР з питань податкової та митної політики Ярослав Железняк.
Це стало однією з причин зміцнення курсу гривні по відношенню до долара (із 40,8 грн/$ на початку січня - до 37,95 грн/$ на початку квітня).
Міскодинг – вид шахрайства у банківській мережі, який полягає у заміні призначення платежу. Наприклад гравці поповнювали рахунки на гральних сайтах для ставок, але ці платежі надходили у банк із кодом купівлі квітів, чи фільмів.
До схеми виведення у тінь мільярдів гральним бізнесом були задіяні девять банків, зокрема ліквідований "Айбокс Банк" та державний "Укргазбанк".
Раніше ми повідомляли, як букмекери та онлайн-казино відмили за рік 54 млрд грн.
Про це повідомив нардеп від "Голосу", перший заступник керівника Комітету ВР з питань податкової та митної політики Ярослав Железняк.
Це стало однією з причин зміцнення курсу гривні по відношенню до долара (із 40,8 грн/$ на початку січня - до 37,95 грн/$ на початку квітня).
Міскодинг – вид шахрайства у банківській мережі, який полягає у заміні призначення платежу. Наприклад гравці поповнювали рахунки на гральних сайтах для ставок, але ці платежі надходили у банк із кодом купівлі квітів, чи фільмів.
До схеми виведення у тінь мільярдів гральним бізнесом були задіяні девять банків, зокрема ліквідований "Айбокс Банк" та державний "Укргазбанк".
Раніше ми повідомляли, як букмекери та онлайн-казино відмили за рік 54 млрд грн.
Як путінський уряд придумав фінансувати дефіцит бюджету за рахунок пенсійних вкладів населення
Ми вже повідомляли про дефіцит бюджету на росії.
В січні-лютому дефіцит бюджету рф склав 2,6 трлн рублів при річному плані близько 3 трлн рублів.
Основна причина: зменшення доходів від експорту нафти і нафтопродуктів з одночасним збільшенням видатків на фінансування війни проти України.
Уряд рф шукає додаткові джерела фінансування бюджету.
На початку року їхні віце-прем'єр андрей белоусов і міністр фінансів антон силуанов придумали "разовий добровільний внесок до бюджету" для бізнесу.
В цьому році він мав би акумулювати близько 300 млрд рублів додаткових надходжень.
Але цього замало.
Нова ініціатива цих економістів – фінансова піраміда на рівні держави.
Вона називається програма софінансування державою пенсійних накопичень.
Цікавий і показовий кейс.
Суть: кожен громадянин рф при внесенні коштів на свій накопичувальний пенсійний рахунок в неурядовий пенсійний фонд (НПФ) отримує від держави софінансування від 25% до 100% внесеної суми в залежності від рівня доходу.
Чим менше дохід, тим значуща поміч від держави.
Але допомога обмежена сумою 36 тис. рублів (близько $500) на людину в рік.
Програма діє 15 років або до досягнення пенсійного віку.
Джерело "софінансування" – всім відомий "фонд національного благосостоянія" (ФНБ).
Вклади гарантується державою. Всі внески виключно в рублях.
На перший погляд – суперпропозиція, халява від держави.
Людині, що заробляє менше 80 тис. рублів на місяць (поріг для подвоєння суми внеску) можна не тільки відкласти на пенсію. А ще й подвоїти її за рахунок держави та ще й заробити 7-9% річних доходами на внески, які НПФ вкладе у цінні папери.
Вклавши за 15 років 540 тис. рублів внесків, можна мати накопичення в сумі 1,8 млн рублів. Тобто потроїти свої внески.
Та і до чого тут державний бюджет рф?
Але річ в тім, що накопичувальні вклади, в основному, використовуються фондами для купівлі державних облігацій мінфіну рф.
Тобто уряд рф пропонує громадянам зараз профінансувати бюджет в обмін на обіцянку виплатити величезні доходи, але через 15 років.
До того часу путін, швидше за все, таки здохне. А долар може коштувати тисячі рублів.
Не кажучи про те, що кремль в будь-який момент може заморозити виплати по облігаціям мінфіну для імперських потреб.
Наприклад, з 2014 року накопичувальні пенсійні рахунки росіян заморожені і використовуються для виплати пенсій за солідарною системою.
Офіційною причиною такої заморозки вказані витрати на окупацію Криму та його інтеграцію в склад рф.
Кацапські джерела, на які спирається цей текст (прямі посилання на замітки):
vedomosti.ru
news.ru
rbc.ru
banki.ru
ТГ-канал kommersant
Ми вже повідомляли про дефіцит бюджету на росії.
В січні-лютому дефіцит бюджету рф склав 2,6 трлн рублів при річному плані близько 3 трлн рублів.
Основна причина: зменшення доходів від експорту нафти і нафтопродуктів з одночасним збільшенням видатків на фінансування війни проти України.
Уряд рф шукає додаткові джерела фінансування бюджету.
На початку року їхні віце-прем'єр андрей белоусов і міністр фінансів антон силуанов придумали "разовий добровільний внесок до бюджету" для бізнесу.
В цьому році він мав би акумулювати близько 300 млрд рублів додаткових надходжень.
Але цього замало.
Нова ініціатива цих економістів – фінансова піраміда на рівні держави.
Вона називається програма софінансування державою пенсійних накопичень.
Цікавий і показовий кейс.
Суть: кожен громадянин рф при внесенні коштів на свій накопичувальний пенсійний рахунок в неурядовий пенсійний фонд (НПФ) отримує від держави софінансування від 25% до 100% внесеної суми в залежності від рівня доходу.
Чим менше дохід, тим значуща поміч від держави.
Але допомога обмежена сумою 36 тис. рублів (близько $500) на людину в рік.
Програма діє 15 років або до досягнення пенсійного віку.
Джерело "софінансування" – всім відомий "фонд національного благосостоянія" (ФНБ).
Вклади гарантується державою. Всі внески виключно в рублях.
На перший погляд – суперпропозиція, халява від держави.
Людині, що заробляє менше 80 тис. рублів на місяць (поріг для подвоєння суми внеску) можна не тільки відкласти на пенсію. А ще й подвоїти її за рахунок держави та ще й заробити 7-9% річних доходами на внески, які НПФ вкладе у цінні папери.
Вклавши за 15 років 540 тис. рублів внесків, можна мати накопичення в сумі 1,8 млн рублів. Тобто потроїти свої внески.
Та і до чого тут державний бюджет рф?
Але річ в тім, що накопичувальні вклади, в основному, використовуються фондами для купівлі державних облігацій мінфіну рф.
Тобто уряд рф пропонує громадянам зараз профінансувати бюджет в обмін на обіцянку виплатити величезні доходи, але через 15 років.
До того часу путін, швидше за все, таки здохне. А долар може коштувати тисячі рублів.
Не кажучи про те, що кремль в будь-який момент може заморозити виплати по облігаціям мінфіну для імперських потреб.
Наприклад, з 2014 року накопичувальні пенсійні рахунки росіян заморожені і використовуються для виплати пенсій за солідарною системою.
Офіційною причиною такої заморозки вказані витрати на окупацію Криму та його інтеграцію в склад рф.
Кацапські джерела, на які спирається цей текст (прямі посилання на замітки):
vedomosti.ru
news.ru
rbc.ru
banki.ru
ТГ-канал kommersant
З липня в Україні планують повернути ПДВ (з 7 до 20%) та акцизи на пальне, які скасували в березні 2022-го, до довоєнного рівня. Директор консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн підрахував, як зростуть ціни на пальне.
Скільки має коштувати електроенергія для населення?
Програма розширеного фінансування від Міжнародного валютного фонду для України на $15,6 млрд не містить вимоги збільшення тарифів на енергоресурси для населення, зокрема - на електроенергію.
Однак в меморандумі МВФ згадує про необхідність поступового підвищення тарифів на газ та на електроенергію для населення з паралельним наданням субсидій.
Тим часом в Офісі президента та уряді все ж розглядають поступове підвищення тарифів на електроенергію для населення після закінчення опалювального періоду.
Наразі Міненергетики та НКРЕКП моделюють різні варіанти підвищення тарифів на електроенергію для населення.
Зокрема розглядаються варіанти підвищення тарифу з нинішніх 1,44-1,68 грн за кВт-год (в залежності від обсягів споживання) до 5,5 грн за кВт-год з адресним субсидуванням незахищених верств населення, або ж встановлення нових диверсифікованих тарифів, залежно від обсягу споживання.
Тим часом ринкова вартість електроенергії для населення оцінюється в 7 гривень/кВт-г.
Різниця, але не вся, між пільговим тарифом та ринковою вартістю покривається за рахунок виручки генерації - "Енергоатому" та "Укргідроенерго".
Співрозмовник в уряді розповідає, що наразі із 7 грн гривень/кВт-г не покривається приблизно 1,3 грн. Тобто це борг, який не має джерел для його покриття.
Так для забезпечення спеціальних обов'язків з постачання населенню дешевої електрики (ПСО) в 2022 році потрібно було 140 млрд грн. З них 107 млрд грн було покрито за рахунок "Енергоатому" та "Укргідроенерго", а ще 33 млрд грн - це борг, який розподілився між постачальниками універсальних послуг, обленерго та "Укренерго".
Через це в свою чергу оператор енергосистеми "Укренерго" утворює борги перед генеруючим компаніям за допоміжні послуги ВДЕ, за зеленим тарифом і на балансуючому ринку.
Борги на енергоринку не дозволяють генерації вчасно відновити пошкоджене обладнання до наступного опалювального сезону.
За оцінками "Укргідроенерго", збитки компанії від російської військової агресії становлять понад 22 млрд грн. У ДТЕК прямі втрати від пошкодження і руйнування обладнання своїх генеруючих об'єктів оцінюють в 6 млрд грн.
Мільярдні збитки також фіксують державні "Енергоатом" і "Центренерго", та комунальні теплоелектроцентралі Києва, Харкова та інших міст, які також зазнали значних пошкоджень від обстрілів.
Міжнародні партнери публічно не піднімають питання збільшення тарифів на електроенергію, але цікавляться, яким чином Україна планує покривати борг у більш як 30 млрд грн від субсидування тарифу для населення, щоб підготувати енергосистему до наступного опалювального сезону.
Якщо генерації не вдасться провести відновлення та ремонти, то у наступний опалювальний сезон ми увійдемо з можливістю виробляти 13 гігават з 18 ГВт необхідних, ще максимум 1-1,5 гігават можна буде імпортувати з ЄС, а на решту потреби доведеться обмежувати споживачів як було взимку 2022/2023 рр, - ділиться прогнозом керівник одного з енергетичних підприємств.
Монополіст
Програма розширеного фінансування від Міжнародного валютного фонду для України на $15,6 млрд не містить вимоги збільшення тарифів на енергоресурси для населення, зокрема - на електроенергію.
Однак в меморандумі МВФ згадує про необхідність поступового підвищення тарифів на газ та на електроенергію для населення з паралельним наданням субсидій.
Тим часом в Офісі президента та уряді все ж розглядають поступове підвищення тарифів на електроенергію для населення після закінчення опалювального періоду.
Наразі Міненергетики та НКРЕКП моделюють різні варіанти підвищення тарифів на електроенергію для населення.
Зокрема розглядаються варіанти підвищення тарифу з нинішніх 1,44-1,68 грн за кВт-год (в залежності від обсягів споживання) до 5,5 грн за кВт-год з адресним субсидуванням незахищених верств населення, або ж встановлення нових диверсифікованих тарифів, залежно від обсягу споживання.
Тим часом ринкова вартість електроенергії для населення оцінюється в 7 гривень/кВт-г.
Різниця, але не вся, між пільговим тарифом та ринковою вартістю покривається за рахунок виручки генерації - "Енергоатому" та "Укргідроенерго".
Співрозмовник в уряді розповідає, що наразі із 7 грн гривень/кВт-г не покривається приблизно 1,3 грн. Тобто це борг, який не має джерел для його покриття.
Так для забезпечення спеціальних обов'язків з постачання населенню дешевої електрики (ПСО) в 2022 році потрібно було 140 млрд грн. З них 107 млрд грн було покрито за рахунок "Енергоатому" та "Укргідроенерго", а ще 33 млрд грн - це борг, який розподілився між постачальниками універсальних послуг, обленерго та "Укренерго".
Через це в свою чергу оператор енергосистеми "Укренерго" утворює борги перед генеруючим компаніям за допоміжні послуги ВДЕ, за зеленим тарифом і на балансуючому ринку.
Борги на енергоринку не дозволяють генерації вчасно відновити пошкоджене обладнання до наступного опалювального сезону.
За оцінками "Укргідроенерго", збитки компанії від російської військової агресії становлять понад 22 млрд грн. У ДТЕК прямі втрати від пошкодження і руйнування обладнання своїх генеруючих об'єктів оцінюють в 6 млрд грн.
Мільярдні збитки також фіксують державні "Енергоатом" і "Центренерго", та комунальні теплоелектроцентралі Києва, Харкова та інших міст, які також зазнали значних пошкоджень від обстрілів.
Міжнародні партнери публічно не піднімають питання збільшення тарифів на електроенергію, але цікавляться, яким чином Україна планує покривати борг у більш як 30 млрд грн від субсидування тарифу для населення, щоб підготувати енергосистему до наступного опалювального сезону.
Якщо генерації не вдасться провести відновлення та ремонти, то у наступний опалювальний сезон ми увійдемо з можливістю виробляти 13 гігават з 18 ГВт необхідних, ще максимум 1-1,5 гігават можна буде імпортувати з ЄС, а на решту потреби доведеться обмежувати споживачів як було взимку 2022/2023 рр, - ділиться прогнозом керівник одного з енергетичних підприємств.
Монополіст
Як державний Енергоатом віддає ДТЕК Ахметова сотні мільйонів гривень
Державний оператор атомних станцій НАЕК "Енергоатом" на Ринку на добу наперед (РДН) свідомо ставить завищену ціну електроенергії.
В результаті частина його ресурсу не продається на РДН і випадає на Балансуючий ринок (БР).
На БР цю електроенергію по 1 копійці за МВт-г купує генерація ДТЕК Ріната Ахметова і продає споживачам по ринковій ціні – близько 3 тис. грн/МВт-г.
В результаті державна компанія виробляє електроенергію, але не продає. А приватна – не виробляє, але продає.
Тепер детально як це відбувається і чим це підтверджується.
Торги на РДН відбуваються так: кожен продавець виставляє заявку, де вказані обсяг і ціна за МВт/г в кожну конкретну годину. Те саме робить покупець зі свого боку.
Там де обсяг і ціна з обох боків перетинаються, відбувається акцепт купівлі-продажу.
Якщо покупцям не вистачає запропонованої електроенергії, вони купують її на Балансуючому ринку за більш дорогою ціною.
І навпаки, якщо частина пропозицій не акцептована покупцями (наприклад через завищену ціну або через відсутність потреби), її з великим дисконтом (0,01 грн/МВт-г) викуповує маневрова генерація, яка в цю годину "розвантажується" на відповідний обсяг.
Так от, в березні обсяг позитивних небалансів (зайвої електроенергії) значно зріс (дивись графік).
Чому ця електроенергія зайва? Не тому, що її не споживають.
Це відбувається тому, що трейдери Енергоатому вказують в заявках на продаж зависоку ціну.
В результаті, ресурс інших продавців викуповується, а атомна е/е випадає на БР.
Там її "підхоплює" ДТЕК, який має довгострокові контракти на постачання е/е і виконує їх за рахунок атомної енергії.
Така схема можлива за двох умов.
1️⃣ Трейдери Енергоатому або настільки тупі, що кожного дня ставлять високу ціну, сподіваючись що "сьогодні таки розпродадуть", або виконують домовленість з покупцем.
2️⃣ Покупець, тобто ДТЕК, точно знає що позитивні небаланси на РДН будуть, тому може прогнозувати графік виробництва і постачання.
Така ситуація вже була в 2020 році і тривала до жовтня, коли Еенргоатом почав виставляти меншу ціну в заявках.
Щоправда тоді діяли правила, за якими дисконт на БР складав 45%, а не 100% як зараз.
Чому ми впевнені, що цим займається саме ДТЕК, а не інші гравці?
Право на викуп зайвої е/е на БР має маневрова генерація. У нас це теплові та гідроелектростанції, теплоелектроцентралі (ТЕЦ).
Донбасенерго Максима Єфімова, державна Центренерго та ТЕЦ виробляють дуже мало, щоб хоча б формально розвантажувати свої ТЕС на обсяг небалансів.
Державна Укргідроенерго через повінь, яка триває з січня, заробляє достатньо, щоб цим не займатись.
А головне, саме у ДТЕК є гарантовані споживачі – власні шахти та металургійні підприємства Метінвесту Ахметова. Завжди є, кому постачати е/е.
Як це можна було б виправити?
Звичайно, найкращій варіант – навести лад в Енергоатомі, щоб він перестав прагнути всюди завдавати собі збитків.
Чи то завдяки існуючому ПСО, яке запровадила команда нинішнього міністра енергетики Германа Галущенка, який працював заступником голови Енергоатому.
Чи то через закупівлі товарів та послуг по завищених цінах.
Чи то через продаж електроенергії для експорту державному трейдеру Енергетична компанія України (ЕКУ).
Інший варіант – цю ситуацію може "полікувати" регулятор – Нацкомісія з регулювання енергетики (НКРЕКП).
Там зараз лежить "постанова про 125 відсотків". Її суть: обмежити можливість одного гравця купувати на БР електроенергію обсягом у 125% від попередніх періодів.
Але нинішній голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський, протеже Галущенко, не дає хід цьому рішенню.
Загальні втрати Енергоатому на користь ДТЕК можна порахувати виходячи з того, що за 20 днів березня обсяг негативних небалансів склав 340 тис. МВт-г.
Множимо на 3 тис. грн/МВт-г, отримуємо більше мільярда за дві декади.
Ясна річ, що не 100% ці небаланси Енергоатому, не 100% їх відкупає ДТЕК і не 100% йдуть за ціною 0,01 грн/МВт-г. Але більша частина – однозначно ДТЕК.
Монополіст
Державний оператор атомних станцій НАЕК "Енергоатом" на Ринку на добу наперед (РДН) свідомо ставить завищену ціну електроенергії.
В результаті частина його ресурсу не продається на РДН і випадає на Балансуючий ринок (БР).
На БР цю електроенергію по 1 копійці за МВт-г купує генерація ДТЕК Ріната Ахметова і продає споживачам по ринковій ціні – близько 3 тис. грн/МВт-г.
В результаті державна компанія виробляє електроенергію, але не продає. А приватна – не виробляє, але продає.
Тепер детально як це відбувається і чим це підтверджується.
Торги на РДН відбуваються так: кожен продавець виставляє заявку, де вказані обсяг і ціна за МВт/г в кожну конкретну годину. Те саме робить покупець зі свого боку.
Там де обсяг і ціна з обох боків перетинаються, відбувається акцепт купівлі-продажу.
Якщо покупцям не вистачає запропонованої електроенергії, вони купують її на Балансуючому ринку за більш дорогою ціною.
І навпаки, якщо частина пропозицій не акцептована покупцями (наприклад через завищену ціну або через відсутність потреби), її з великим дисконтом (0,01 грн/МВт-г) викуповує маневрова генерація, яка в цю годину "розвантажується" на відповідний обсяг.
Так от, в березні обсяг позитивних небалансів (зайвої електроенергії) значно зріс (дивись графік).
Чому ця електроенергія зайва? Не тому, що її не споживають.
Це відбувається тому, що трейдери Енергоатому вказують в заявках на продаж зависоку ціну.
В результаті, ресурс інших продавців викуповується, а атомна е/е випадає на БР.
Там її "підхоплює" ДТЕК, який має довгострокові контракти на постачання е/е і виконує їх за рахунок атомної енергії.
Така схема можлива за двох умов.
1️⃣ Трейдери Енергоатому або настільки тупі, що кожного дня ставлять високу ціну, сподіваючись що "сьогодні таки розпродадуть", або виконують домовленість з покупцем.
2️⃣ Покупець, тобто ДТЕК, точно знає що позитивні небаланси на РДН будуть, тому може прогнозувати графік виробництва і постачання.
Така ситуація вже була в 2020 році і тривала до жовтня, коли Еенргоатом почав виставляти меншу ціну в заявках.
Щоправда тоді діяли правила, за якими дисконт на БР складав 45%, а не 100% як зараз.
Чому ми впевнені, що цим займається саме ДТЕК, а не інші гравці?
Право на викуп зайвої е/е на БР має маневрова генерація. У нас це теплові та гідроелектростанції, теплоелектроцентралі (ТЕЦ).
Донбасенерго Максима Єфімова, державна Центренерго та ТЕЦ виробляють дуже мало, щоб хоча б формально розвантажувати свої ТЕС на обсяг небалансів.
Державна Укргідроенерго через повінь, яка триває з січня, заробляє достатньо, щоб цим не займатись.
А головне, саме у ДТЕК є гарантовані споживачі – власні шахти та металургійні підприємства Метінвесту Ахметова. Завжди є, кому постачати е/е.
Як це можна було б виправити?
Звичайно, найкращій варіант – навести лад в Енергоатомі, щоб він перестав прагнути всюди завдавати собі збитків.
Чи то завдяки існуючому ПСО, яке запровадила команда нинішнього міністра енергетики Германа Галущенка, який працював заступником голови Енергоатому.
Чи то через закупівлі товарів та послуг по завищених цінах.
Чи то через продаж електроенергії для експорту державному трейдеру Енергетична компанія України (ЕКУ).
Інший варіант – цю ситуацію може "полікувати" регулятор – Нацкомісія з регулювання енергетики (НКРЕКП).
Там зараз лежить "постанова про 125 відсотків". Її суть: обмежити можливість одного гравця купувати на БР електроенергію обсягом у 125% від попередніх періодів.
Але нинішній голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський, протеже Галущенко, не дає хід цьому рішенню.
Загальні втрати Енергоатому на користь ДТЕК можна порахувати виходячи з того, що за 20 днів березня обсяг негативних небалансів склав 340 тис. МВт-г.
Множимо на 3 тис. грн/МВт-г, отримуємо більше мільярда за дві декади.
Ясна річ, що не 100% ці небаланси Енергоатому, не 100% їх відкупає ДТЕК і не 100% йдуть за ціною 0,01 грн/МВт-г. Але більша частина – однозначно ДТЕК.
Монополіст
