Жаль, що доводить ся створювати петициї щодо кождої памятки, поширювати інформацию і щоразу пояснювати комусь щось. Чи існують комплєкснїйші механїзми захисту? Може, у нас, може, приклади таких за кордоном?

Принцеса Віктория-Луїза Прусска (справа), її двоюрідна сестра Олександра-Віктория, принцеса Шлєзвіґ-Гольштайну, і тїтка Теодора Августенбурзка. #знимка 1908-го.

Люди у зáдумі,
Люди — сади‌, люди — стáтуї.
Нам би лягти‌, а вам стáти би.
Люди-вíрші знають бíльше.

Страшенно люблю тексти Ірини Швайдак. У неї часто є рими всерединї рядка: вірші — більше, рими на 3-4 рядки: задумі, статуї, стати би. А тут іще й алїтерация с, з, д, т.
Я бачу тут людий, які зациклені в собі, стоять склавши руки та все думають, як би їм було добре. А комусь змогти б сї банальні річи, що ми можемо. Хіба но творчі люде, емпатичні, спочутливі, здатні се побачити.

Чи не започаткувати академічне вивченє текстів пісень?

Як почуєш вночі край свойого вікна,
Що щось плаче і хлипає важко,
Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна,
Не дивися в той бік, моя пташко.

То не та сирота, що без мами блука,
Не голодний жебрак, моя зірко.
Се розпука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гірко.

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Коли будуть цвісти верболози.
І востаннє тобі, замість слів про любов,
Посилаю я муки і сльози.

Так прощай же, прощай, не чекай більш весни,
Будь щаслива, весела, як завжди.
Що було — схороню аж у серце на дно…
Не шукай між людьми більше правди.

Франко.
😭😭😭. Рими чудесниї!

Моя знайома Устя Стефанчук знайшла в антикварній крамниці у Канаді поштівку.
Лист з села Кривеньке на Чортківщині дітям у Канаду. 1932 рік. написаний бабцею до внуків.

«Бабця щиро вас любить,
До серця притулить!
Йно нима кого….»
Ціла історія українського народу в одній картці.

Обкладинка газети «Світло». Київ, 1910-1914 роки

Перепліт

#вІрші #чИтанє #МарійчинаЛірика

Поїзд летїв і гудїв. Од рýшіня дриґрув ся біля мене хлопець з палицею. На вигляд єму менше 30-и.
Усї сидїли. Я встала і відійшла, нїби скоро виходжу. Місце було пусте ще стацию, а на наступній він сїв. На чорній лякованій палицї відбивала ся бордова сорочка і єго руки, на які він схилив голову. Він не сїв би, якби я просила була, а тепер змучено дивив ся додолу.

— не ображай ся на мене.
— добре, і Ви на себе.

Ви чули, що Ісус воскрес? Він жив собі, виявив ся нашим царем та рятівником, єго за се вбили, і він через три днї ожив. Вітаю нас із сим!

Чому засклені балькони такі потворні?

Математики, коли в них нема гроший, стають проґрамістами.
Фільольоґи, коли не мають гроший, готують до нмт.
Ви знаєте, що тогди роблять скульптори? Надгробки.

Корінні народи сучасної Америки носять україньскі хустки.
Чому?

Я чула, що коли дияспора приїхала до Америки, вона подружила ся з небогатими народами, і вони обмінювали ся тим, хто що мав: одягом, прикрасами.

Недавно натрапила на видиво.

QR-коди замість меню

Писець, котики! Найбільш ідіотський винахід у світі — це QR меню в кафе і барах. Більшість ресторанів, на щастя, це дно ще не пробили.

Скупа сльоза навертається мені на очі, коли замість того, щоб розслабитися за спогляданням красивої, приємної на дотик поліграфії, з апетитними фото вишуканих страв у суші-барі біля дому, мені приходиться примружившись витріщатися у пошуках потрібної позиції на екрані смартфона. 

Останнє чим би я хотів займатися в кінці робочого дня — це тримати в руках черговий гаджет. Особливо десь в кафе. QR-меню — це неюзабельно, тупо і вбиває атмосферність будь-якого закладу. Верніть мені мої 2010-ті, мля (

Але технічний прогрес і «ефективні менеджери», не залишають олдам ніякого вибору.

Хтось: у Могилянцї нескладно вчити ся.
Могилянка: ось мої вимоги. ☺️