Лютий.
А лютий... Який же він лютий?
Лагодний провісник весни:
Не видно зайців щось на лузі,
Хоча все буяє в окрузі -
Вони досинають ще сни...

Вертаються з ирію гуси,
Весняні квітки вже цвітуть
В кущах горобці так скубуться,
І так цвірінчать, мов сміються,
Радіють теплу - там і тут.


А ще лютий - зовсім не грубий,
Веселий хлопак-жартівник:
По вулицях люди в розгубі
Блукають: хто - в шортах, хто - в шубі
Допоки він зовсім не зник...

Раби інформації.
Але ми - не раби, і раби - то не ми, ми просто раби інформації!
Обсервуєм її, препаруєм її - і знаходимось в повній прострації.
Трепануєм і органолептуєм її - в ЗМІ "правдивих" дезінформації.
І не бачим того, що вже стали давно - жертвами маніпуляції.
Полоса чорна й біла - змішались в одно - пересічені червоні лінії.
Хочеш бути експертом? Так будь! Головно - три джерЕла, три різних опінії!
Пам'ятаєш як вчили раніше: читай Геродота, Светонія, Плінія?
Гоп! І ти, як Грицак, на коні -  не експерт, а пророк вже, як мінімум!
І вже шириться фейків гучних круговерть ( може то і не фейки, не квапся! ):
Той чомусь на Байкалі знайшов свою смерть, той своїм літаком долітався...
Але як же ж того вертольотчика жаль, що на днях в Аліканте забили!
Фейк! Ага,  фейк... Не фейк! Навіть в ГУРі самім підтвердили!
А кому ж тоді вірити, якщо не ГУР? Ми вже скільки кацапського збили! Ну а скільки втопили? Ог-го!
Скільки вже кацапні положили!
Правда в кожного, кажуть, - й направду - своя, тому Правди не взнати ніколи:
Ні на літнього, ні на зимового, ні на якогось там ще Миколи!
Про оману з Оману, про "руки" кремля і про Сотні Небесні з Майдану...
Ні про тисячі, що полягли у котлах,  у Авдіївках... В нас все - "по плану"!
Як  сто тисяч літ тому, так і тепер йде на душі людські полювання:
Тож раби інформації невільно стають ще й рабами маніпулювання.
Р.s.
Щось я в лютому(аномалія!) хіба перегрівся на сонці:
А гітлєр ще й досі (вже з поваром путлєра!) ловить рибу на Амазонці!

ЖИТЬ!
Життя не йде, воно біЖИТЬ!
Але мене це не бентеЖИТЬ,
І пофіг: виразка чи неЖИТЬ!
(Не вічно ж тілу нам слуЖИТЬ!)
Тоді поволі хай біЖИТЬ
Життя, щоб дать нам виЖИТЬ,
Не нарікать і не муриЖИТЬ -
Щоб не було: ми будем ЖИТЬ!

СПОГАДИ.
( жарт після чергової зустрічі з "однокласниками" )
А спогади манять-дурманять-ласкають і все напускають туман,
Хоча вони те, ЧОГОБІЛЬШЕНЕМАЄ! - химера-міраж-пшик- обман!
Є люди, що спогадам раді віддатись, як пристрастні курви  - до дна,
Готові за них всіх навкруг повбивати, бо віра у них лиш одна:
"Отранішебуло!" - це звучить, як закляття і що зараз життя не життя -
Ниють-виють-жаліють, того не розуміють, що в минуле нема вороття!
Не такі тепер погляди-ранки-продукти-пісні-вірші і молодь не та!
Не такі тепер ягоди-овочі-фрукти і те.де., і те.пе., тра-та-та!
***************
Я щодо СПОГАДІВ
зовсім не проти! Вони різними є загалом!
Головне - тільки НИМИ ОДНИМИ не жити і не стати ЇХНІМ рабом!

Лічилочка
0 - Ще нічого нема!
1 - Ти людина жива!
2 - Оповила пітьма...
3 - Це нові світи!
4 - Це Ти, а чи може не Ти?
5 - Де себе віднайти?
6 - Проростає трава!
7 - Ти комаха мала!
8 - Роса вже на квітку лягла.
9 - Знесилена впала бджола.
10 - І знову пітьма...

Г О Р И Ц В І Т
(акровірш)

Горить вогнем весняний першоцвіт,
Огнем ГОРИть-ЦВІТе-ярає!
Радіє сонцю першому весь світ,
Ирій птахів додому відпускає...
Це ж треба Сонце так скопіювать! -
Весна Творцю напевно до снаги.
І знов очей від них не відірвать:
Тисячі сонць маленьких навкруги!

Сон.
( на смерть батька )
Я лечу в глубінь-голубінь,
Вже на висноті-висоті
Дивлюсь вниз:
Бачу я долин далечінь,
Ниточки річок і доріг -
Я завис...
Сіл-хатів лиш мікроскопінь,
Де чомусь батьківський поріг
Загубивсь...

ЖИТТЯ ТРИВА.
Що таке ТРАВА? - це ЖИТТЯ
ТРИВА!
Що таке ТРИВІТТЯ? - ТРИРАТНІСТЬ* ЖИТТЯ!
А за ним СУЦВІТТЯ - сенсом СПІВБУТТЯ…
Навіть AQUA VITA має наше ВА,
Адже наша ВІТКА - ГІЛОЧКА ЖИВА!
Тому українці на землі ВІТАЮТЬ,
А не недолуго десь «у аблаках».
Просто живуть люди і не помічають,
Як МОВА УКРАЇНСЬКА шириться в віках!

* - трисуття в буддизмі.

Сьогодні нам - 38!

А це пʼять років тому:
33
У нас сьогодні - кругла дата!
Попереду й позаду - 3,
Чи мало це, а чи багато?
А 33 - як не крути!

Не будемо ми так банально
Щось лепетать про вік Христа,
Бо переповнена буквально
Ця дата - зовсім не пуста:

Ніжнішим стало вже кохання
І глибші стали почуття,
Все - (як і вперше і востаннє)
Сенсом наповнює життя.

І вже дорослі наші діти,
А нам всього лиш - 33!
Не знаю - плакати, радіти?
На рік - ( і ніде правди діти)
Ми бачимось лиш раза 3...

Так, 33 - прекрасна дата!
Як не крути - подвійне 3,
І не додати, й не відняти,
А 33 - як не крути!

Коли САМ БУКА:тюк на:ДИХАЄ:

перо тор:кається паперу
і пише ці рядки
в цю ж мить ви їх читаєте
й наПОВНЮється світлом
зсередини

Ласкаво просимо в Тепер

майбутнє залишіть минулому

:пилок двокрапок:
Олександр Букатюк

Рибне.
Риба жива - це добре,
А рибоМОР - це жах!
І корінь, що в MORte, що в МОРе
У всіх викликає страх.

Є риби-раби сусіда
(Давно голова там гниє!)
Немов ненаситні гниди,
Повзуть на чуже, не своє!

Є риби, які літають
Є люди  з пам'яттю риб
Є люди - ні риба, ні м'ясо,
Але є й людина-гриб...

І знову за рибу гроші? -
Не хочеш, то й не бери!
І знову - блохи і воші
У рибі: і знизу, й з гори?


Риба - то символ Христоса,
А раніше - символ Мари,
У Фройда - лібідо просто,
У Юнга - "Епоха Риб".

Ві сні ловив рибу - всцявся,
Рибу не їв - гаплик!
Хтось нещодавно дізнався:
З сома смачний шашлик!

Риби теж мають "щастя":
Як з рибой злигався риб,
То й рибенят до трясці -
Такий для них звиклий триб.

Знак Зодіака - Риби,
А рибний день - четвер.
Як би мені не схибить
Й жити із цим тепер.

Квіти мого рідного Приінгулля 🌼🌼🌼

Квітне ЖОВТОЗІЛЛЯ весняне
І в дитинство кличе знов мене:
Море золотавих пелюсток -
Ніжних Неня-Сонця діточок.

Гей-гей, воли!
( не за С.Руданським )
Гей-гей, воли! Тепер ви, звісно, стали
Безсмертним символом Волова і Європи,
А на "болотах" все одно волали,
Що не існує нас, нема! - убогії раби, холопи...

Нас не було, а ми Європу годували,
Віками - м'ясом, а не тільки хлібом,
Коли в заліссі ще того не знали
І традиційно "скрєпно" за обідом...
"Нєсолоно хлєбалі лаптєм щі",
Минуле може годі фальшувати?
Надалі історично "бикувати" -
Вже не поможе ані німець, ані ШІ.

"Барабан звучить порожній
А набитий лахміттям - глухне."
Мирослав Дочинець
"Криничар"

Люблю я лінь і пустоту.

Люблю я лінь і пустоту.
(Ну як тут не згадати Ліня!)
І хай гризе мене сумління,
І хай на голову каміння,
А я вподоблююсь коту -
Люблю я лінь і пустоту.

Люблю я лінь і пустоту:
Є в ліні щось п'янке, шляхетне,
А в пустоті щось перманентне
Звучить мелодією Гендля -
За щиросердну простоту
Люблю я лінь і пустоту.

Люблю я лінь і пустоту
За несвідому невідомість,
За невідому несвідомість,
За трансцендентну невагомість
І повну тіла нерухомість,
За самоту і чистоту
Люблю я лінь і пустоту.