Наши миссионерские команды служат тем, кто бросает все и с желанием выжить, заправляет на последние деньги машину, едет туда, где он считает его семье будет безопасно.
🇺🇦Мы кормим беженцев,
🇺🇦размещаем их на ночлег
🇺🇦Консультируем по правилам пересечения границы и помогаем выбрать безопасный маршрут
🇺🇦эвакуируем из точек где сейчас « жарко»,
🇺🇦поддерживаем детский дом в Знаменке,
🇺🇦закупаем, отправляем хлеб и продукты на восток Украины.
🇺🇦встречаем ночью людей , не зависимо от комендантского времени
🇺🇦14 дней стоим в проломе, каждый день собираемся в на молитву за нашу страну, за наши земли.
🇺🇦и мы все это делаем вместе, вместе с разными людьми которые отзываются, вместе с нашими прихожанами в церкви, вместе с друзьями, вместе с командой , вместе с семьей !


Если у кого то есть желание помочь, пишу карточку фонда( это не моя личная карточка ), а карточка нашей благотворительного фонда .

БО БФ МСБ Еммануїл - IMOCE” 4246 0010 0075 7553 з позначаю - пожертва .
З Богом до перемоги!

Уявіть собі, що вам повідомили про те, що через лічені дні вашого міста може не стати. Ваш будинок, квартира, машина, рідна церква і такий знайомий магазин, все просто буде знищено.

Жителі Донеччини та Луганщини отримали таку звістку від керівників областей.

І які будуть ваші перші дії?

Ви збираєте рідних, пакуєте найцінніше в сумку і тікаєте в безпечному напрямку.

Забуваєте про лінолеум, на який відкладали кошти півроку. Залишаєте новенький, щойно куплений бойлер. І звісно ж телевізор не пакуєте в сумку.

Все що мало цінність, все що здавалось важливим, стає нічим перед страхом смерті. Бажання жити. Бажання бути в безпеці - єдине, що зараз має цінність.

За час ми розмістили понад 4000 людей, її це люди які отримали нічліг, більше 1000 отримали допомогу, дякуємо всім друзям в м. Олександрія!

Але ми продовжуємо приймати , якщо в вашому серці є бажання допомогти , ми будемо вдячні і ради кожній гривні.

4441114420819789 Монобанк
5168 7427 2635 0212 ПриватБанк

Евакуювали одну групу людей зі сходу на захід, заїхала інша…… заплакані, в очах багато болю, діти та стареньки. Цю групу людей також було потрібно було доставити до безпечного місця на заході.
Боляче було дивитися на стареньку в інвалідному візку , яку прийшлось евакуювати в вантажному відділенню транспорта…. Боляче було слухати , як діти питали «А там точно не має війни ?»
Боляче було бачити як жінка ридала над паралізованою матір’ю, тому що вана не знала як далі стареньку транспортувати …..
Боляче було чути як люди казали « Ми вже три дня нічого не їли» Боляче , це біль нашої країни, це війна , але ми покладаємо надію на Бога !