🗡Я бачу, вас цікавить фентезі

Моя безсмертна душа біжить Колесом Часу від великого вибуху до тієї миті, коли ентропія знищує навіть атоми й здається, що виходу немає. А потім знову Великий Вибух й по теорії вірогідності чисельні атоми збираються в нового, але такого знайомого, Каджита. І знову всі камери дивляться на мене, а годинник показує три кванти опівночі. В цьому нескінченному колі я інколи перетинаюся з Ктулху, жорстким диском Всесвіту. Ктулху пам'ятає кожну секунду буття всіх Всесвітів й навіть ті часи, коли час та простір були лише абстракцією. Він летить до планети, що знаходиться за горизонтом подій, там він чекає кінця всього та нового початку. Сидячи на гілках Іґґдрасілля ми п’ємо роганське пиво, співаємо пісні та розповідаємо смішні анекдоти. І от якось, помітивши мій сум та всесвітню депресію Ктулху поділився зі мною однією таємницею, завдяки якій в цьому втіленні я маю безліч порталів в інші, фентезійні світи. Й ці світи кардинально відрізняються від нашого, вони - інший бік нашого Всесвіту. Замість науки там магія, світом правлять Темні та Світлі Боги, а дракони літають небесами наче літаки. В тавернах повноводними річками ллється пиво та вино й обов’язково десь чекає дівчина, яку треба врятувати від темних чаклунів або дуже злого дракона.

Щоб туди потрапити, треба знати декілька таємних слів, які колись пошепки сказав Перший Архитектор. Варто промовити ці слова перед відкритою книгою, як вона стає порталом в інший світ. Й тепер в моїй книжковій шафі вже понад 700 порталів в інші світи. Я вже налаштував торгівлю та контрабанду скуми між світами, завів кілька корисних знайомств з магами, полюбив королеву ельфів та влаштувався в Цирк Розбрату до одного знайомого некроманта. Життя заграло новими барвами і з того, хто біжить по Колесу Часу я став тим, хто його крутить, так собі підвищення, але це вже щось!

В одному з нових світів я підшукав собі гарну секретну та приховану від стороннього погляду печеру, в якій можна сховати партію вкраденої скуми. У цієї печери був тільки один недолік: у той час, коли я її знайшов, декілька темних чаклунів збиралися принести в жертву оголену дівчину, яку вони поклали в центр пентаграми. Один із них як раз читав заклинаня, а інший заніс над дівчиною ритуальний ніж. Над пентаграмою почала клубитися чорна масляниста темрява, з якої на чаклунів зацікавлено дивилися чиїсь червоні недобрі очі. “Хлопці, та хіба ж так знайомляться з дівчатами?” - запитав я й скориставшись секундним ступором чаклунів плигнув на того, щоб був із ножем. Він ще й встиг відмахнутися, але рефлекси каджитів давно увійшли в легенди, я відхилився та вдарив знизу вгору, увігнавши лезо свого кинджалу йому під нижню щелепу. Він помер раніше ніж впав на землю. Другий намагався швидко прочитати якесь бойове заклинаня, й можливо встиг би, але з хмари темряви з’явилася величезна лапа з кігтями, цапнула чаклуна й разом із ним зникла назавжди.

З того часу ми разом із дівчиною, вимушені переховуватись по різним містам, бо клан темних чаклунів дуже на мене образився та оголосив винагороду за каджитську голову. Якось я сидів в дальньому кутку таверни маленького мистечка, пив пиво та думав, як, раптом, до мене підсів високий худорлявий чоловік із двома мечами на спині. “Я бачу, вас цікавить фентезі?” - спитав він, чистячі ножем свіже червоне яблуко. “До речі, я Грегорі”. Так і познайомилися. він розповів мені багато цікавого, наприклад, що фентезі буває героїчне, темне, ігрове, історичне, гумористичне, високе та низьке, тощо. Фентезі так багато, що не вистачить і тисячі життів, щоб побувати у всіх його світах.

Також, від нього я дізнався про існування перехрестя світів, на якому стоїть таємна таверна. Сам там збираються представники різних фентезі світів та поціновувачи найекзотичнішого фентезі у квантовому мультивсесвіті.

Я вважаю, що отриманими знаннями треба ділитися, тому, ловить посилання на теку, в якій зібрані відкриті та готові до подорожей порталу у найрізноманітніші світи в яких можна побачити вічне сяйво чистого фентезі.

⚔️ Підписатися на фентезі теку

😎 Драма в двох актах😂 Голуб був спритнішим)