✨ Алан Мур «Осяяння»
📚 Видавництво: Абабагаламага

🦸‍♂️ Оповідання #7: «Що нас відомо про Громолюда»

Мала надію, що оповідання, яке займає ледь не половину книги, виявиться найкращим у збірці. Моментами це було справді так, але місцями хотілось пошвидше перелистати сторінки, проглядаючи їх по діагоналі 😔.

Це розповідь про коміксову індустрію та її учасників в культурно-історичному контексті: зародження і розвиток, злети і падіння, досягнення, проблеми, тенденції, кінофраншизи, упередження ненависників і захоплення фанатів. Усе подано в сатиричній формі натяками, тож звучить вигадано-реалістично. Наприклад, в Громолюді впізнається Супермен, громокамень/криптоніт рожевий, а комікон став сатириконом. Далеко не всі замасковані референси вдалось розгадати, хоч чимало були очевидними.
 
Саме оповідання не є цілісним й однорідним. Воно, мов монстр Франкенштейна, зшите з окремих розрізнених шматків коротких історій і сцен з життя: конвенти, інтерв'ю, фрагменти сценарію, переписка в групових чатах, репліки одного з учасників діалогу,  епізоди про давніші й сучасніші події чи навіть про ту ж саму подію від імені різних її учасників, одні з яких цілком незалежні, а інші є продовженнями попередніх. 

От, власне, враження про ці окремі шматочки кардинально різні. Деякі видались цікавими й атмосферними, читались живо, цікаво і легко. Але деякі були або надто кучеряво й багатослівно написані, з купою незрозумілих метафор та непристойностей сексуального характеру, або ж здались просто нудними…

Наостанок залишу цитату про період пандемії та завершення першого терміну президентства Трампа. Заради таких фрагментів все ж дочитувала книгу.

Відчужено сидячи на дивані, Ворслі відчував, як довкола нього химерно ширяться спорожнілі каньйони Нью-Йорка. Якби він дивився на те, що відбувалося в телевізорі, з якоїсь редакторської перспективи, то це давно подолало б межу, за якою він викликав би сценариста для серйозної розмови: це був непоправний і цілковито наративний колапс. Американська реальність перетворилась на лайняний супергеройський комікс в останньому його безглуздому випуску перед несподіваним закриттям. [...] Натомість те, що він бачив у телевізорі, було клоунським кінцем карикатурної адміністрації із заплутаним сюжетом, дуже схожим на те, чого він очікував від наступного фільму про Мстивців, якщо його колись випустять.