🤤 Вторинність російської фантастики або як Пєлєвін ідеї краде

У своєму відео про пропаганду в російській фантастиці я казав, що десь з 2002 року більшість книг стали досить вторинними, ці ідеї, повороти сюжету, неймовірні фінали та навіть персонажів я вже бачив в книгах Сімака, Желязни, Гайнлайна тощо. Зараз я готую другу частину цього відео, й збираю матеріали, мова там буде йти в тому числі й про Пєлєвіна, якщо знаєте такого. Колись він писав непогану химерну фантастику з додаванням буддистської та індуїстської філософії й міфів, легенд і релігії. А потім став писати на радість натовпу, а потім скурвився й підсів на кремлівське хрючево. І от, коли я шукав по ньому матеріали, а саме по антиукраїнській пропаганді в його книгах (так, вона там є, в нових), наштовхнувся на пост про його нову книгу, яку він зараз пише. Ну подивімось, шо ж там пише геній руськой думки. Роман має назву “Круть”, анотацію привожу без перекладу, російські книги

Триває третє століття Зеленої Ери. Імплант-корекція «Відкритого Мозку» перетворила жінок на домінантний гендер, і в кримінальній ієрархії змінився баланс сил. На її вершину піднявся фем-блатняк - безжальні кури-заточниці. Протистояти їм не може ніхто з біологічних чоловіків, але є нюанс.
Маркус Зоргенфрей - найкращий банковий оперативник «TRANSHUMANISM INC.» Завдання, які доручає йому адмірал-єпископ Ломас, настільки чутливі, що після них йому стирають пам'ять. Він не став би вникати в арештантські розбірки, якби не страшна небезпека, що нависла над планетою.

Ну по анотації зрозуміло - чергова блатна арештантська тема, антифемінізм, там далі ще поєднання релігійної міфології, реальних історичних фігур, філософських течій та шаманських обрядів. Пєлєвін все ще намагається писати в стилі “я не такий як усі, дивіться який я непередбачуваний ерудит”, ну, якби не скурвився то може й писав би, а кремлівське хрючево знищує мозок, то пише тепер як і всі вони - лайно. Все це неважливо.

Мене зацікавила анотація, тому що одразу виникло відчуття “десь я вже це читав”, жінки які після якоїсь події стали домінантним видом, безправні чоловіки, кастова ієрархія в жінок…Де ж я міг це читати та чути? Точно, саме це я читав в романі Наомі Альдерман “Сила”, який є в українському перекладі.

Антиутопія британської письменниці Наомі Альдерман «Сила» — це дотепна і твереза до жорстокості історія про те, як саме зміниться світ, якщо ґендерний баланс сил просто перевернеться з ніг на голову, про сутність влади і те, що вона робить з людьми.
У романі легко впізнати персонажів із сучасного світу: студент з Нігерії, сирота з американської провінції, мерка з політичними амбіціями, донька голови банди з Лондона. Проте дещо враз кардинально змінює їхні життя, а скоро переверне і весь світ. У дівчат-підлітків з’являється надприродна сила: лише порухом пальця вони здатні викликати у інших біль і навіть вбити. Раптом чоловіки світу розуміють, що втрачають контроль. Настав День дівчат, але чим він скінчиться?

Що робить Пєлєвін? Правильно, бере звідти ідеї, переписує деякі майже один до одного й старанно виполіскує в російському лайні та просочує русскім духом. Звідси блатняк, правила зони, фраєра, кури-заточниці (від слова “заточка”), сексизм та таке інше. Тобто зараз вони почали брати ідеї вже в сучасних письменників з інших країн, я так розумію у класиків вже більше нічого взяти, все забрано.

Й це не плагіат, а саме вторинність, взяти центральні ідеї (а може й не тільки центральні) намотати на них “російські реалії”, додати скрєп, расизму, сексизму, ненависті, пропаганди та видати за своє. Це гірше за плагіат - це російська культура.