Ранкові коти😡

#ранковікоти

💵 Котобанка

⏳ Чому варто прочитати книгу “Рекурсія” Блейка Крауча

Джек Фінні у своїй книзі “Між двох часів” придумав досить оригінальний метод подорожей у часі, який спирається на можливості людського мозку та, фактично, на уяву та фантазію. Блейк Крауч у своїй книзі “Рекурсія” використовує та розвиває саме цю ідею, але в нього власне бачення, як це може працювати, тому він додатково спирається на сучасні знання мозку людини та технології. Так, технології тут грають далеко не останню роль часто саме вони визначають межу, після якої головні герої стають безсилі що-небудь змінити.

Нейробіолог Хелена Сміт дуже хоче допомогти своїй матері, хворій на хворобу Альцгеймера, тому вона розробляє пристрій, здатний зберігати спогади людей, а в іншому часі живе детектив Баррі Саттон, який розслідує химерні діла повʼязані з епідемією синдрому хибної памʼяті, наприклад у жінки раптово зʼявилися спогади про чоловіка і сина, яких в неї ніколи не було, й це не якісь поодинокі спогади, ні, це ціле життя з днями народження сина, його першими успіхами, хворобами, друзями тощо. Цікаво, що чоловік з її спогадів реально існує, й син теж, але вони її не знають. А ще цікаво те, що Джек Фінні у другій книзі своєї дилогії про подорожі в часі “Між трьох часів” теж вводить персонажів, які мають два набори спогадів, наприклад - як вони зустрічали рідних з Титаніка й одночасно, як вони плакали, читаючи про те, що корабель затонув. Але там це не приводило до таких катастрофічних наслідків як в книзі Блейка Крауча.

Головні герої - це яскраві та дуже цікаві персонажі, за долю яких переймаєшся як за рідних тобі людей. Я давно читав книгу, але я досі чітко памʼятаю Хелену та Баррі. А ще в книзі є любовна або романтична лінія, але тут автор відійшов від звичайних кліше й фактично показує, що значить, коли чоловік та жінка дійсно люблять одне одного й готові разом йти по життю. А якщо життя це пекло? А скільки життів вони здатні витримати? В якусь мить сюжет показує нам межу того, що здатна витримати жінка, межу за якою її тягар бере на себе чоловік й знову межу, за якою чоловік падає та знову передає тягар жінці. Це сильно, це одна з найкращих історій любові, які я читав за все життя. Любові такої, як вона є, а не тієї, на що перетворила її маскультура.

Маркус Слейд вкрай незвичний антагоніст, спочатку він виконував стандартну роль харизматичного злодія, але поступово проявився характер, цілі, мотиви. Так, він колись був абсолютною нікчемою, так він скоїв страшний підступний злочин…але далі я розумію всі його мотиви, можливо хибні, можливо інколи наївні, але вони мають право на існування, це не маячня хворого покидька. Наприкінці книги я навіть не можу назвати його антагоністом чи злодієм, я десь всередині книги я навіть частково прийняв його аргументи та став на його сторону.
Блейк Крауч пише досить “кінематографічно”, можливо тому, що так чи інакше, але всі його твори екранізують. Те як він виписав локальні бої з урахуванням можливості подорожей у часі або зміни реальності - це просто абсолютний вау ефект, давно я нічого такого не зустрічав в літературі. Тут не просто втручання, щоб заздалегідь позбутися ворога чи друга, не дати статися бою, ні, тут втручання прямо посеред бою. Андре Нортон у своєму циклі “Торговці в часі” фактично написала про протистояння в часі СРСР та США, Блейк Крауч зробив це у власному стилі й після того, як я це прочитав та уявив, я відчуваю захват та жах, дуже круто написано та описано.

Зараз ви відчуваєте раптовий короткочасний сильний головний біль й раптом ви згадали, що ніколи не купували книгу Блейка Крауча “Рекурсія” й одночасно зʼявився спогад, що вона лежить у вашій книжній шафі. Один спогад чорно-білий, мертвий, інший яскравий та живий, то який з них вірний й що стало причиною подвійного набору спогадів? йдіть до шафи, діставайте книгу “Рекурсія” - саме там ви знайдете відповідь на своє питання.

#КаджитЧитає #НФ #Рекурсія #БлейкКрауч

Ранкові коти😡

#ранковікоти

💵 Котобанка