📖 Деніел Кіз ”Квіти для Елджернона” #2

Герої в книзі прописані просто чудово, і автор зробив акцент виключно на почуттях та емоціях, в першу чергу Чарлі Гордона та його найближчого оточення. Тут мало описів одягу або рис обличчя, але зате багато щирих емоцій і відчуттів. Завдяки цьому читач співпереживає кожному персонажу, щиро ненавидить та щиро любить, або плаче разом з Чарлі Гордоном, хоча на його обличчі не помітно сліз.

У книзі майже немає карколомних пригод, бійок, погонь. Точніше, є, але дуже мало, адже вона не про це. Це мʼяка гуманітарна фантастика, хоча, дивлячись на світ навколо нас, я не впевнений, що це фантастика. Тут підійматися теми ставлення суспільства до людей на кшталт Чарлі Гордона, стосунки родини, близьких і друзів, а також дуже гарно показаний погляд головного героя на цей світ, що дуже важливо. Причому це погляд та думки розумово відсталого та дуже розумного чоловіка.

Сюжет прописаний відмінно, побічних ліній мало, усе зосереджено навколо головного героя і його погляду на світ, який змінюється під впливом різних факторів. Десь до середини книги я вже зрозумів, чим усе має закінчитися, здогадався за поведінкою білої миші, на ім'я Елджернон, і мені так хотілося, щоб усе закінчилося по-іншому. Мені прямо хотілося сказати: «авторе, ну не треба так, я тебе прошу, закінчи книгу інакше». Але, на жаль, це було неможливо, і, що найголовніше, такий фінал цілком логічний.

Насправді для Чарлі Гордона все завершилося гарно, йому було так погано й так боляче коли він став розумним, що повернення в стан розумово відсталого, коли він нічого не розумів й вважав всіх людей своїми друзями стало для нього порятунком. Чого не можна сказати про людство.

І ще, що стосується героїв книги, іноді я навіть не впевнений, хто саме головний герой цього твору: людина Чарлі Гордон, чи біла миша Елджернон, чи може людство?

Книга сумна й дуже зворушлива. Вона проникає в саму душу, торкаючись струн, про які ми вже давно забули. Її неможливо забути. На мій погляд, з часів написання книги й по сьогодення що стосується людей та людства - нічого не змінилося.

Якщо наважитесь прочитати цей твір, то не сплутайте роман з оповіданням, читати краще саме роман.

#КаджитЧитає #НФ #КвітиДляЕлджернона #ДеніелКіз

Ранкові коти😡

#ранковікоти

💵 Котобанка

До речі, сьогодня день українського борщу, чудова нагода приготувати собі смачного борщу🍔

"Корчма" вже прочитана, пишу відгук який потім стане основою сценарію для відео. Наступним планую читати "Небесний ідол Злодій", а після неї одну з книг Олександра Бовкуна, скоріше за все "Подібний до себе". Такий план😡 Угу, і вам доброго ранку.

📙 Корчма на перехресті світів #2

Оповідання, вони ж глави книги, в цілому мені сподобалися всі. Мені взагалі складно говорити про них окремо, тому що вони частина цілого. Але якщо брати окремо, то на першому міці в мене точно “І прийде холод”. А інші, от я зараз дивлюся на зміст книги й мені складно виділити який топ оповідань, майже всі вони мені дуже сподобалися. Ну окей, можу виділити главу “Мурашник” Макса Пшебільського, мені дуже сподобалась відьма Азалія - чудово прописана яскрава та харизматична героїня, а також фентезі світ з елементами технологій та незвичною системою магії. Дуже до душі мені глава “Чумацькі шляхи” Юлеса Скели, воно розповідає про космічного чумака Остапа який возив зоряним степом “сіль” - монофторид унбігексій з планети Либідь-Сі, цю “сіль” використовують для будівництва астробанів, які звʼязують між собою різні куточки Всесвіту. А вирішувати Остапу прийдеться проблему першого невдалого контакту. За жарт з елементом “московієм” та китайцями я готовий автору відати всі гумористичні винагороди, дуже тонко, дуже смішно. Ще прям ну дуже сподобалась глава “Шматочок торта” - це кіберпанк або навіть історія про постлюдство після технологічної сингулярності, коли люди захотіли стати роботами, щоб отримати безсмертя та відсутність хвороб, а роботи давно вже стали розумними й хочуть стати людьми. Мені ця глава навіть трохи нагадала “Старість Аксолотля” Яцека Дукая, теж багато філософії та роздумів про те, чим стає людина в тілі робота та робот в тілі людини.

Не обійшлося й без того, що мені не сподобалося, зазвичай це банальні помилки логіки та сенсу, їх мало й вони настільки не впливають на сприйняття книги, що їх навіть окремо виписував, щоб не забути. Наприклад в главі “Сіромаха”. Героям потрібно знайти дуже небезпечних людей, які наче давно поїхали звідси, а насправді десь тихо сидять по селах. Батько головного героя приїхав вчителювати і вовкуня Марійка просить, щоб він під виглядом збору даних про дітей зробив перепис населення найближчих сіл, щоб не викликати підозри називаючи прямо прізвища тих, кого він шукає. Бо тоді вони можуть втекти або вбити його. Логічно? Так. Але через півтори сторінки виявляється що батько героя шукав саме виключно цих людей, по переліку прізвищ. Логіка? Відсутня.

Або глава “Глобус Омани” автора Яскр - шикарна глава яку я прочитав на одному диханні, фактично вона розповідає про Україну в паралельному світі фентезі з магією та іншими властивим жанру атрибутами. Дуже крута алюзія на події сьогодення й на росію. Я далеко не одразу зрозумів сенс назви держави Ссорія, автор дуже тонко грав словами, натяками та сенсами. Наприклад, Ссорія добре володіє магією, особливо ілюзіями, а головний її артефакт - це Глобус Омани який вводить в оману весь світ. І автор дуже гарно грав словами та сенсами поки не назвав короля тієї держави - Пуї-ло, і далі ще схожі назви та імена були. Так тонко та сильно почав і не зміг витримати стиль. Пуї-Ло як завжди все зіпсувало. Але, сама глава дуже цікава, незвична та крута, особливо сподобалась система магії, яка залежить від їжі, це прям вау.

Всі глави-оповідання не порушують єдину атмосферу твору, навпаки, частково вони її створюють. Крім того, зо важливо для мене, в книзі немає жодного зайвого абияк прописаного персонажа. Я памʼятаю абсолютно всіх, вони дійсно добре прописані й скажу чесно, зо про деяких героїв та героїнь я б не відмовився почитати окрему книгу. Це точно стосується головної героїні глави “Кобза” Інни Тукалевської, відьми з глави “Мурашник” Макса Пшебільскього та героїв й всього світу з глави “Сіромаха” Вікторі Штепури, в якій дуже цікаво та незвично розкрита тема вовкулаків.

Особисто мені дуже сподобалася ця книга, вона точно зʼявиться в одному з моїх відео, а один примірник ми розіграємо серед підписників. Якщо ви шукаєте почитати щось дивне, незвичне та цікаве - “Корчма на перехресті світів” ідеальний варіант.

#КаджитЧитає #химернафантастика #КорчмаНаПерехрестіСвітів