😎 Ранкові коти

Ми з Квантою сьогодні не дружимо, бо розбудила мене о 6 ранку, пищала на вулицю просилася, хоча лоток стоїть але вона стала його ігнорувати. А на вулиці мокро, то вона ГОДИНУ не могла ямку вирити, але піти в лоток то ми занадто горді, коротше доспати мені не дала. Зато вилізла з огороду вся в багнюці, мокра і з виглядом переможця по життю.😂

«Пісні світанку» Піскозуб, Дерев'янко, A. Achell, Нагорнюк, Грабовська, Новік, Довгопол, Самойленко, Матолінець, Кузнєцов, Тараторіна

на обкладинці написано «нова українська фантастика», власне це і є темою збірки. у когось, як і у мене після перших двох оповідань, могло виникнути відчуття, що це збірка оповідань на тему війни, але це не зовсім так. просто воленс ноленс, а проживання досвіду війни знаходитиме вихід у текстах. тому «Пісні світанку» цікаві саме як зріз найновішої української фантастики, найрізноманітніші свіжі роботи в жанрі

🌟як і в більшості збірок, щось мені сподобалося, щось - ні. десь була класна ідея, але не зайшло виконання. а деякі тексти здивували і потішили. така вже суть збірок, навіть улюблені автори можуть написати щось непогане, та не зачепити, а когось відкриєш для себе вперше, чи з нового боку

і ось мої фаворити в порядку текстів у книзі:

✨«Зорезнавці» A. Achell - трошки такий космічний і боді-горор, дуже цікавий концепт. бачила в інсті авторки, що воно входить до світу «Клинка королеви», але історія окрема і можна спокійно читати так

✨«Кістяні голки» Юлія Нагорнюк - tw селфгарм, але класне розкриття тригерної теми з додаванням відьомства

✨«Змієвиця» Наталія Довгопол - щось я у своїй зміїній міфологічній ері, щойно взяла «Сонцекрес», а тут таке круте оповідання про сільську відьму-змієвицю й Царя Змія

✨«Усі коралі на захист богині» Наталія Матолінець - дуже гарно написано, про відьмування й українські прикраси, дві оповідачки в минулому й теперішньому

✨«1919. Легіон» Володимир Кузнєцов - дуже кріпі, одразу відсилка на пророкування Вьольви, також на думку спадають білі блукачі з ПЛІП з цими крижаними немертвими і велетами. аж влітку стало холодно і незатишно поки читала

✨«Кант надії» Світлана Тараторіна - мабуть найкраще залишили насамкінець, та в будь-якому разі саме воно і мало завершувати книгу. у Тараторіної якась хтонь, як завжди, і тут я була б дійсно не проти якогось жаского фіналу, але перемагає надія

дуже цікаво читати відгуки інших і аналізувати, які тексти більше сподобалися, бо це завжди щось дуже різне. але вдумайтеся, ми читаємо українську фантастику і маємо вибір, оце дійсно диво ⭐

4/5 😉

#пишу_відгуки