«Хорт. Перший характерник» (Фінальний відгук)
«Хорта» недарма критикують. Адже коли ти замахуєшся на масштабний епос та мультимедійну франшизу, то очікування фанатів, яких розбалували десятки, а то й сотні авторів, будуть високими. І вже з перших сторінок ти, «перегрітий» такою рекламою, отримуєш зовсім не те, що хотів. То чи можна після цього нарікати на злих хейтерів?

Я від самого початку хвалив рекламну кампанію «Хорта» та роботу з його просування. Він був усюди. І далі буду хвалити та мріяти, аби в нас з'являлися десятки книг, спроможних похвалитися таким самим рівнем маркетингу. Якщо у «Хорт-всесвіті» будуть фільми чи нові книжкові серії — я також буду тільки за. Але те, що все це почалося з доволі посередньої книги, викликає сум. На жаль, «Хорт» навіть у фіналі не виправдав надій на те, що відбудеться мегаякісний стрибок.

Так, до простих речень та описів формату «Хорт встав, Хорт махнув» усе-таки звикаєш і перестаєш звертати увагу. Але це має і зворотний бік: роман відчувається як жуйка — пожував і забув. І це погано. Картинка ніби і є, але вона миттєво вивітрюється з голови. Дія ніби й відбувається, а ефекту — нуль.

Тепер щодо персонажів. Тут також проблеми. Вибачте, але більшість героїв, включно із самим Хортом — це персонажі з якогось дешевого серіальчику на «1+1». І це не прикрашає книгу. Усе почалося з того, що головний герой із самого початку змальований як «аж-аж» супермен. Для мене це величезний мінус, бо Хорт за всю книгу не викликає нічого, крім постійного фейспалму. Ну не люблю я Мері Сью (чи то пак, Марті Сью)! Особливо таких, яких усі тягнуть за вуха і яким усе падає з неба. Не знаю, кого саме намагалися побудувати автори і чи це такий фільмово-серіальний прийом, але наш «мачо» радше ганьбить козаків, ніж прославляє. На мою думку.

Решта персонажів просто крутяться навколо Хорта. Всі його тягнуть, такий собі фан-клуб. І це не працює. Навіть та ж рахманка, яка є храмовою людиною і мала б поводитися зовсім інакше, виглядає як типовий NPC (неігровий персонаж). І це капець як сумно, адже за анонсами я мав до неї значно більше симпатії, ніж до самого Хорта.

Світ — окремий біль. Це типовий серіал. Можна ж було зробити цей всесвіт хоч на крихту живішим, менш казковим і бруднішим. На епічну сагу він, вибачте мені, взагалі не тягне. По міфології: ну ла-а-ан, нехай. Але тутешні боги зовсім не схожі на богів. На жаль, вони занадто олюднені.

А, ледь не забув. Цікаво, чи мала книга хоча б кількох бета-рідерів та притомного редактора? Бо, за моїм скромним досвідом, коли мене ганяли і в хвіст і в гриву в оповіданнях та рукописах, тут команда явно недопрацювала.

Та й таке. Плюс за амбіції, мінус за реалізацію.

#хорт #враженнямитра #відгук

Є щось неймовірно круте та душевне в таких старих космічних артах...

#арт #starwars