Їду я електричкою до Харкова, літо, солнце, тепло. Людей чомусь було дуже багато, всі по святковому вдягнені. Двоє дівчат з якоїсь компанії взяли мене під руки, сміються, типу "О, і ти з нами? Поїхали". Їхали довго і приїхали електричкою аж на Салтівку, де жив мій брат і куди прилетіли перші бомби та снаряди від русні.

Дивлюся а там стоїть така висока туристична оглядова вежа, навколо ні будинків, ні доріг, тільки зелена травичка, якісь кущі та дерева. Людей дуже багато, хтось готує шашлик, хтось варив борщ, десь по дорозі мені налили чарку, я не п'ю особливо, відмовлявся, але мені сказали що то "за упокой" і треба випити, випив, смачне вино.

Відстояв чергу на вежу, дуже велика черга, і вже коли залазив туди побачив далі суцільну стіну полум'я, чорний дим і відчув запах гарі. А коли заліз і подивився в бінокль - побачив, що палає росія по той бік кордону. Там ще якісь люди були, і я до них кажу, що треба тікати, там таке полум'я, що дуже швидко добереться і сюди. А мені відповідають "Та не хвилюйся, в нас же кордон гарно захищений, тому воно там і залишиться і все вигорить" і дали мені мокру хустинку, типу щоб я не нервував.

Я протер нею обличчя..і прокинувся від того, що Кванта лиже мені ніс)

Так от, що я хочу сказати, хай мене почують будь-які Боги, якщо вони існують, але дуже хочу, щоб цей сон був пророчим🇺🇦

Нагадую про наш збір-розіграш на позашляховик для 53ОМБр імені Князя Володимира Мономаха.🇺🇦