А хочете трохи смішну історію про клуб літературних естетів?)

😊 Клуб “Літературний естет”

Колись дуже давно, коли я ще був юним 22-річним падаваном фантастики один знайомий запросив мене на збори місцевого літературного клубу, це була невелика будівля яка належала нашій місцевій бібліотеці ,або міськраді ,вже не памʼятаю. Він тоді казав мені назви книги, це було щось з Кафки, був “Улісс” та ще щось. Але я тоді взагалі не відбивав що воно таке, але по описам подумав, що якась химерна фантастика - моя тема. Було літо, приїхав я туди увечері на велосипеді в шортах та футболці. Захожу, там десь людей двадцять було, може більше, всі одягнені якось прям трохи урочисто, дівчата в довгих сукнях, хлопці та чоловіки не в костюмах, але десь близько до цього. І тут я в шортах, кросівках і футболці з надписом “Металліка”. Було мені якось ніяково, але ще гірше стало, коли почалися виступи та обмін думками. Якщо я не помиляюся, розбирали вони щось постмодернове, де кожен рядок є алюзією, відсилкою, має прихований сенс тощо.

А я сиджу ні в зуб ногою взагалі, я таку літературу поважаю, так само як і поважаю тих, хто її читає та розбирається, але сам я занадто тупий для таких книг. І якось мені так ніяково було, як біла ворона, дівчата всі з захопленням дивляться на розумних хлопців, а розумні хлопці кажуть дуже розумні речі, а я мовчу і краду цукерки зі столу. Ну типу я ж їм, зайнятий, а не просто так сиджу і не можу нічого сказати. Ось щас цукерку дожую і як скажу!

Потім типу офіційна частина закінчилася і всі розбилися по групкам, обговорюють якісь книги, а я навіть назв не знаю. Поруч зі мною було 4 дівчини і хлопець, щось вони там обговорювали і прозвучало слово “нескінченність” і я такий раптом вирішую, що досить косити під німого, і кажу “До речі, а ви знаєте, що число Пі вважається єдиним дійсно нескінченним числом? Навіть наш Всесвіт має межі, а числі Пі ні”. І тут така тиша, всі вони дивляться на мене типу “ти взагалі хто?”. Але в мене хто ж тільки не помер - великий художник, великий музикант, а от великий піздабол і великий фанат фантастики вижили. І я далі чешу язиком, про те, що в комбінаціях чисел з яких складається число Пі теоретично описана вся реальність, навіть ця наша розмова і все наше минуле та майбутнє. А от Всесвіт хоч і вважається звичайними людьми нескінченним, але це стосується теорію Мультивсесвіту, а якщо брати наш фізичний вимір то у Всесвіту є чіткі межі, бо він ще продовжує розширення. А межі ми бачимо тільки ті, звідки до нас дійшло світло. о речі, от в такій-то книзі описується цікавий принцип двигуна корабля, який дозволяє перевищити швидкість світла не порушуючи законів фізики та теорій Ейнштейна…

І бачу як поступово всі втягуються в розмову, задають уточнюючі питання, а навколо мене якось акумулюються всі присутні дівчата (тут я відчув себе справжнім мачо в кросівках за 10 гривень), та і хлопці підтягнулися і до кінця вечора ми обговорювали фантастику, яку вони мало читали, ну і я дещо корисне дізнався про ті книги, які читають вони.

З тих часів я точно знаю, що читання обʼєднує дуже різних людей, і що інколи вийти за межі власної літературної бульбашки дуже корисно.

У росіян та малоросів дуже палає від мого поста, бо зачепив святе - Стругацьких і фантастику срср😂

Просто нагадаю про великого "патріота" Кокотюху та Фоліо - https://t.me/midnightquantum/19382