Шановні мешканці Києва. В Охматдит сильно не вистачає крові :( вони аж прям писали і просили приїхати. Якщо маєте змогу по здоров’ю, заїдьте та й здайте трішки крові. Воно абсолютно не боляче. Корисно для вашого здоровʼя. Вам дають за це смаколиків. І ще це ціла купа безкоштовних аналізів.

👨‍🎨 Expedition 33. О дивний світ новий!

Люм’єр дивне місто, хоча, скоріше частина міста, яка вціліла після Розлому і тепер повністю відрізана від решти континенту. Тут багато пустих будинків та вулиць і провулків, які ведуть в нікуди, людей мало, вони купують квіти, посміхаються, але у повітрі відчувається приреченість, а в очах кожного мешканця міста, навіть дітей, помітний сум. Це місто буквально втілює собою атмосферу та естетику декадансу. А ще тут явно відчувається атмосфера жанру “Земля, що помирає” та постапокаліпсису - занепад, відчай, сум, світ розламаний на частини, які повільно зникають, і водночас надія на відродження та порятунок. З причалу Люм’єра добре видно Моноліт, біля якого спить Художниця. Раз на рік вона прокидається і малює число на Моноліті й після цього починається Ґомаж, всі люди старші за намальоване число перетворюються на дим те пелюстки квітів. Вмирають. Число щороку зменшується. На початку гри Художниця малює цифру 33, тож через рік всі, кому виповнилося 33 роки помруть, але в них є вибір - вони можуть або дожити цей рік в Люм’єрі, або відправитися в експедицію на континент, щоб знайти та вбити Художницю, поки вона не знищила все людство. Експедиція 33 - це і є надія на порятунок і відродження посеред смерті та занепаду.

В цієї гри просто неймовірний сюжет, про який я не можу нічого вам розповісти, але повірте мені, ці персонажі, сюжет та світ варті окремої книги, або навіть серії книг. Дуже сподіваюся, що, можливо за мотивами гри та її сценарію хтось візьметься за адаптацію у вигляді книг або серіалу. Інколи починає здаватися, що все це - банальна життєва драма, але це не так, в сюжет закладено глибоку філософську та екзистенційну основу, яка піднімає питання творчості та смерті, відповідальності творця перед своїм творінням, природи бога та відповіді на питання “навіщо це все? в чому сенс?”. Сюжет розкривається поступово і додає все нові та нові сюжетні арки, які тісно переплітаються з історіями персонажів. Персонажі прописані на дуже високому рівні - це люди і не люди, яких ви будете згадувати ще довго, як ми згадуємо Рожевого з “Час найпростіша річ” Сімака, або гобліна О’тула з “Резервація гоблінів” чи Марвіна та суперкомп’ютер з “Путівник по Галактиці для космотуристів”. Більшість з них приречені померти наступного року, частина знає правду про цей світ і це їх руйнує, всі вони бачили як їх близькі та рідні люди перетворюються на дим та пелюстки квітів. Їм нічого втрачати, але веде їх вперед не відчай чи ненависть, а надія. До них вже близько сотні експедицій відправлялися на континент і не поверталася, але кожна з них робить найголовніше - торує шлях іншим, залишаючи підказки у вигляді щоденників, зводячи мости, переходи та зачіпки.

Світ після катастрофи не є нормальним континентом. Є місто Люм’єр відрізане від решти земель. За межами міста, дуже далеко, небезпечний Континент, де залишилися сліди попередніх експедицій, дивні істоти, руїни, монстри неврони, а також інші раси чи народи на кшталт жестралів. Світ гри побудований на контрасті: з одного боку - елегантність, музика, мода, архітектура, золотаве світло, театральна краса; з іншого - приреченість, щорічне вимирання, експедиційні могили, монстри, попередні невдалі походи. За атмосферою гра більше всього нагадувала мені роман, класику жанру “земля, що помирає”, “The Dancers at the End of Time“ Майкла Муркока

І в цьому світі кожна деталь, від крихітного камінця до того, що залишилось від Ейфелевої Вежі, відсилає нас до мистецтва малювання. В кожній локації можна знайти картини, замість магії або технологій тут використовують хрому, компонент фарб, розумна раса жестралів схожа на антропоморфні олівці та на виструганих з дерева або зшитих ляльок, яким намалювали обличчя та інші риси. Жорстокі та небезпечні неврони наче зійшли з картин Босха та художників часів Belle Époque. І це логічно, бо єдина істота, яка має тут владу бога - Художниця. То ж якщо вона створила цей світ, то чому хоче знищити?

#КаджитГрає #Expedition33