Був свідком тарантінівського діалогу.

Відводжу дитину в садок. Підбігає хлопчик з групи, тримаючи в руках іграшковий шахед, і каже:
"Емілія, гля шо в мене є!!!!"
Моя донька показує пальцем на собачий укус на руці:
"Глянь!"

Хлопчик забуває за шахед і в захваті дивиться на собачий укус: "НІЧОГО СОБІ!!! ВАУ!!!"

Отак і пишуться бестселлери.

дочитала. Формат у вигляді коротюсеньких розділів на пів сторінки в середньому - це прямо кайф! Навіть незважаючи на те, що читати цей тиждень (трохи більше навіть) мені було абсолютно ніколи, я примудрилася її проковтнути, не помітивши.
Ольга Равн (Данія) "Працівники"
Попри те, що перший захват пройшов десь до середини книги, я все одно задоволена читанням.
Спойлити сюжет не буду (бо кажуть, що вийде українською, хтось права придбав), і дуже раджу не читати англомовну анотацію на сайті видавця - загубите частину задоволення від "маленьких відкриттів".
Тільки скажу коротко про структуру: це підбірка "відгуків" працівників про їхню роботу поруч із певними "об'єктами". Тобі не пояснюють геть нічого, просто з першої сторінки починаються оті пронумеровані відгуки. Тож здогадуватися, хто ті працівники, де вони працюють, і що то за об'єкти, доводиться самотужки в процесі читання. І тільки наприкінці буде невеличке пояснення, яке розставить десь приблизно половину крапок над ї.
Якщо, почавши читання, я просто волала від того, наскільки офігенний і геніальний тут задум, то ближче до середини мене трохи відпустило. В средині сюжет (якщо так можна сказати, тобто, шматочки паззлу, які мені згодовували) почав трохи повторюватися, вийшов на ту пряму середини оповіді, коли хочеться сказати "ну все, я вже пойняв, давайте далі, хочу кульмінацію".
Ну, і завершення мені здалося трохи... пласким, чи шо. Воно класне, там є певний твіст, але мені не вистачило якоїсь однієї крихітної перчинки.
Проте все ж повторюся: книга класна! І найкласніше, що після завершення вона не відпускає, змушує продовжувати крутити в голові ті шматочки пазлу, розмірковуючи, чи не пропустила я щось важливе, може якось недосклала, і це тільки тому не бачу відповідей, які хотіла побачити.
Мій висновок: як перекладуть - беріть. не пошкодуєте. Тим паче, що дорогою вона не буде, вона тонюсенька.

А і того: я не дуже шарю в пошуках сенсів, але в мене лишилося чітке враження, що авторка хотіла поміркуввати на тему "а що ж таке насправді - людина"