От за що люблю інопланетян, так за те, що вони можуть підтримати в будь-якій ситуації😁

Моє улюблене фото з Artemis II😊

Філіп К. Дік мені завжди подобався тим, що йому було абсолютно все одно хто і що про нього думає, чи сприймають його слова серйозно, чи насміхаються, вважають психом-наркоманом, пророком чи талановитим письменником. Я знайшов нарізку з його дуже старого виступу, де він вперше озвучує ідею, яка в майбутньому стала основою відомої трилогії “Матриця” ти фактично започаткувала нове відгалуження фантастики, присвяченій гіпотезі симуляції. Повний його виступ теж є на ютубі, рекомендую подивитися, він досить цікавий.

https://www.youtube.com/watch?v=0LDv8fm_R7g

Роман “Радіо “Вільний Альбемут”” був першою спробою Філіпа Діка розповісти в охудожненій формі про досвід, пережитий ним на початку 1974-го, коли він зіштовхнувся або вірив, що зіштовхнувся, з могутньою силою, якій дав кодове ім’я Валіс. Дік стверджував, що VALIS це один з вузлів мережі штучних інопланетних супутників. За його словами, супутник Землі використовував «рожеві лазерні промені» для передачі інформації та проектування голограм на Землю, а також для полегшення зв'язку між позаземним видом та людством. Також Філіп Дік розповідав, що саме VALIS повідомили йому про загрозу смерті для сина. Планові огляди не виявили жодних проблем, але Дік наполягав на ретельному обстеженні. Під час огляду лікарі виявили пахову грижу, яка могла б призвести до смерті дитини, якби операцію не було проведено швидко.

Філіп Дік розповідав, що якось йдучи по вулиці він підняв очі вгору та раптом побачив величезне обличчя на небі, неприємне, зле, з очима схожими на щілини. Він вважав, що це був лик бога, дуже злого, неприємного бога, який і є творцем нашого світу. Саме після того він звернувся до релігії, намагаючись отримати підтвердження, що не тільки злий бог править нами та написав “Три стігмати Палмера Елдріча”, один з найпесимістичніших своїх творів. До речі, часто дивлячись на путіна, трампа, аятол тощо, я бачу в них риси Палмера Елдріча, тому частково, але слова Діка про те, що нами править злий бог підтверджуються.

Тема різних реальностей, чиє існування постійно піддається сумніву, стала основною для Філіпа Діка, а його роман “Убік” я взагалі вважаю одним з найкращих втілень цієї ідеї.

В містиці та науковій фантастиці існує гіпотеза про те, що різні наркотичні та галюциногенні речовини нібито розблоковують додаткові можливості нашого мозку і саме так ми можемо бачити світ повним, отримувати додаткові знання тощо. Особисто мені ця гіпотеза не дуже подобається, бо тоді всі б наркомани були найпросвітленішими людьми на планеті, а цього не відбувається. Але, є в мене для вас одна історія.

Це було років 15-17 тому. В мене є знайомий психіатр, дядько талановитий, гарний лікар, він звернувся до мене щодо ремонту його комп’ютера, потім я ще в них у відділенні налаштовував їм локальну мережу та допомагав з ремонтом комп’ютерів. І от він мені якось розповів одну історію. В нього був пациент, скажемо Коля, в минулому наркоман якого це діло привело до сильної поплави, яка своєю чергою привела його до лікаря-нарколога а потім і до психіатра. Вживати Коля перестав, але наслідки були суттєві - галюцинації, маячня, нав’язливі ідеї тощо. І от під час чергового загострення він був в цього психіатра, постійний пацієнт, вже лікар його добре знаю та оцінює стан. І Коля цей каже “Ви знаєте, от мені було видіння, у вашої дружини в легені живе маленький демон, і якщо ви його не приберете, то вона помре”, щось ще він там казав, але наполягав на вигнанні демона з дружини лікаря. І наприкінці, коли той призначив пігулки, Коля каже “Та я то куплю, але мені вони не допоможуть, мені сказали, що я скоро піду звідси”. Пройшло 2 місяці і цей Коля помер від інсульту чи інфаркту. Що ще цікавіше, ще через 3 місця дружина цього лікаря проходила медобстеження для роботи і флюорографія показала невелику пухлину в легені, її вчасно видалили. Збіг? Можливо. Життя бентежне.