На мій особистий погляд, Тед Ченґ є одним з найоригінальніших фантастів сучасності. Він майстер короткої форми і кожне його оповідання містить вкрай оригінальну ідею, на основі якої побудований світ, або якась дивна технологія. Більшість оповідань його попередньої збірки “Історія твого життя” отримали премії Г’юго та Неб’юла, а центральне оповідання на честь якого названа вся збірка було екранізовано (фільм “Прибуття”).
“Видих” - це друга збірка Теда Ченґа і я точно можу сказати, що в оригінальності ідей вона точно не поступається першій. Але тут вже більше наукової фантастики й відчувається, що автора цікавлять нові теми: свобода волі, штучні інтелекти, чому всесвіт мовчить, чи можна змінити віру, якщо вона виявилась хибною або яка думка в папуг щодо парадоксу Фермі. Після кожного оповідання є післямова автора, де він описує, чому зацікавився цією темою та що його спонукало написати це оповідання. На нього вплинули роботи багатьох вчених та філософів, особисті знайомства з творчими людьми та спільні роботи з ними, книги та фільми. І як завжди кожну ідею автор подає вкрай оригінально та намагається показати власний погляд.
Єдине оповідання, яке мені не зайшло - це “Життєвий цикл програмних об’єктів”, я розповім про нього окремо у відео для спонсорів. Нудне, затягнуте, ідея така собі, реалізація теж.
В цілому мені ця збірка сподобалась не менш ніж попередня, тому сміливо рекомендую всім поціновувачам гарної оригінальної фантастики та дивних і незвичайних науково-фантастичних ідей.
#КаджитЧитає #НФ #Видих #ТедЧенґ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Старі діди погрожують ядерними ударами, а після ядерного апокаліпсису зазвичай починається зомбі Апокліпсис.
Тим часом Каджит: поголився, постригся, помився, вдягнув найновіші труселя, костюм та капелюха. Я буду наймоднішим зомбі не планеті, всі зомбі-дівчата будуть за мною бігати😁
Тим часом Каджит: поголився, постригся, помився, вдягнув найновіші труселя, костюм та капелюха. Я буду наймоднішим зомбі не планеті, всі зомбі-дівчата будуть за мною бігати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤣98 14❤7 6👍2🔥2😁2
Forwarded from STERNENKO
У кого зараз ранок, обов’язково і терміново зробіть донат на нову технологію для війська!
Дух скелелазання не покидає Лапіка, сьогодні він вирішив підкорити верхів'я дерев
#ранковікоти
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Не видають в Україні книги, от взагалі нічого почитати, от би і купив би щось, так немає нічого) Це мені черговий коментар прилетів "от я би читав українською, але ж у нас нічого не видають"😂
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤣101🔥23❤12😁7 3
Три кванти опівночі
Photo
Так, хто критикує мої книжкові полиці, з того 10 шекелів та півкіло цукерок, нічонезнаю 😎 😊👍
А хто хвалить - з того тільки півкіло цукерок😂
А хто хвалить - з того тільки півкіло цукерок
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😁41❤3 1
Forwarded from Книжковий дворф
«Дорога»
✍️ Кормак Маккарті
🎨 Ману Ларсене
Це художня робота Ману Ларсене, котра стала першою офіційною графічною версією роману всім відомого Маккарті. І, що для мене важливо, за життя її схвалив сам автор. Думаю, що саме це стало основною причиною того, на скільки якісно вийшло у художника, без надлишкових втручань в оригінальність «Дороги»
Очевидно, що головне тут візуал. І, на мою думку, стиль малюнку Ларсене дуже точно передає оцю важку приглушеність, чорно-білу палітру світу, бруд, і постійне відчуття виснаження, яке я відчувала так само при прочитання книги. Світ виглядає мертвим не метафорично, а буквально. Малюнок гнітючий, та при цьому на стільки деталізований, що кожну сторінку роздивлялась по кілька хвилин. Я люблю постапок як жанр, і в цій роботі він зображений наближено до того, як я уявляла в голові, читаючи вперше.
Тут багато сторінок, де взагалі немає реплік або вони зовсім короткі. Сюжет подається через кадри, рух, пози, погляди. Ларсене дає декілька панелей до першої репліки, і цій історії дуже пасує така подача.
Графічна адаптація тримається близько до книги, не спрощує сюжет і, що для мене важливо, не докидає зайвих емоцій у спробі сподобатися, чи бути зрозумілою ширшій аудиторії.
Якщо говорити про відмінності, які «програють» оригіналу, то, згадуючи процес читання вперше, я памʼятаю яку величезну роль відіграють думки, відчуття, майже непомітний зв’язок між батьком і сином, який тримає всю історію. У графічному форматі це дещо скорочене. Змішується акцент, і візуал бере на себе все, але не може повністю замінити внутрішні монологи. Тому, я рада, що спочатку познайомилась з повним текстом.
А що тут відчувається сильнішим, так це те, що тон загальний стає ще більш холодним і безвихідним. Менше надії (хоча, здавалося б, куди ще менше)
У підсумку — це дуже якісна і візуально сильна адаптація, яка точно передає атмосферу оригіналу і віддає йому данину поваги. Це не заміна роману, а окрема форма тієї ж історії, яка працює через образи, а не через текст. Та парадокс в тому, що я спокійно можу радити її і до прочитання оригіналу, і, так само, якщо ви не хочете його читати через обʼєм, чи його гнітючий монотонний текст.
Щиро раджу.
Видавництво Видавництво🌟
✍️ Кормак Маккарті
🎨 Ману Ларсене
Це художня робота Ману Ларсене, котра стала першою офіційною графічною версією роману всім відомого Маккарті. І, що для мене важливо, за життя її схвалив сам автор. Думаю, що саме це стало основною причиною того, на скільки якісно вийшло у художника, без надлишкових втручань в оригінальність «Дороги»
Очевидно, що головне тут візуал. І, на мою думку, стиль малюнку Ларсене дуже точно передає оцю важку приглушеність, чорно-білу палітру світу, бруд, і постійне відчуття виснаження, яке я відчувала так само при прочитання книги. Світ виглядає мертвим не метафорично, а буквально. Малюнок гнітючий, та при цьому на стільки деталізований, що кожну сторінку роздивлялась по кілька хвилин. Я люблю постапок як жанр, і в цій роботі він зображений наближено до того, як я уявляла в голові, читаючи вперше.
Тут багато сторінок, де взагалі немає реплік або вони зовсім короткі. Сюжет подається через кадри, рух, пози, погляди. Ларсене дає декілька панелей до першої репліки, і цій історії дуже пасує така подача.
Графічна адаптація тримається близько до книги, не спрощує сюжет і, що для мене важливо, не докидає зайвих емоцій у спробі сподобатися, чи бути зрозумілою ширшій аудиторії.
Якщо говорити про відмінності, які «програють» оригіналу, то, згадуючи процес читання вперше, я памʼятаю яку величезну роль відіграють думки, відчуття, майже непомітний зв’язок між батьком і сином, який тримає всю історію. У графічному форматі це дещо скорочене. Змішується акцент, і візуал бере на себе все, але не може повністю замінити внутрішні монологи. Тому, я рада, що спочатку познайомилась з повним текстом.
А що тут відчувається сильнішим, так це те, що тон загальний стає ще більш холодним і безвихідним. Менше надії (хоча, здавалося б, куди ще менше)
У підсумку — це дуже якісна і візуально сильна адаптація, яка точно передає атмосферу оригіналу і віддає йому данину поваги. Це не заміна роману, а окрема форма тієї ж історії, яка працює через образи, а не через текст. Та парадокс в тому, що я спокійно можу радити її і до прочитання оригіналу, і, так само, якщо ви не хочете його читати через обʼєм, чи його гнітючий монотонний текст.
Щиро раджу.
Видавництво Видавництво
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤22🤔3