📚🚀 “Центральна станція” Леві Тідгар. Неочікувано шикарна наукова фантастика #1

Нещодавно з видавництва “Навчальна книга - Богдан” мені прислали три книги й серед них була “Центральна станція” Леві Тідгара. Я нічого про неї не знав, мене зацікавила суто анотація до книги, плюс вона має всього 230 сторінок і я думав, що швидко її прочитаю та заразом познайомлюся з новим для мене автором. Почав читати і раптом зрозумів, що отримав досить складну та вкрай оригінальну й цікаву наукову фантастику високого рівня.

В книзі описується людство на межі технологічної сингулярності або відразу після неї (я схиляюся до другого варіанту). Центральна станція - це космодром для космічних кораблів, що літають по всій Сонячній Системі. Вона є буферною зоною між ізраїльським Тель-Авівом та арабською Яффою. Хоча, зараз така зона не потрібна, бо великі війни закінчилися дуже давно. Настільки, що бойові роботи-андроїди, куди переміщували свідомість смертельно поранених солдат, стали нікому не потрібні і вже навіть не пам’ятають війн та себе самих. Тепер вони роботники - нікому не потрібна проміжна ланка між людьми та ШІ. Роботники виконують всі важкі роботи, підмітають вулиці Яффи та Тель-Авіву й готові на будь-що, аби отримати гроші на запчастини, які стає дедалі важче діставати. А в містах живуть люди, дуже різні, від звичайних, до створених під замовлення в генетичних лабораторіях, частково або повністю кіборгизованих та тих, хто збирається переселитися у віртуальну реальність.

Деякі люди, цифрові сутності, роботники живуть тепер дуже довго, сотні й сотні років. Тому стиль оповіді трохи меланхолійний, спогади людей про минуле цих міст та стара архітектура навколо поєднуються з надсучасними технологіями, термінами, будівлями тощо, створюючи неймовірну та ні на що не схожу атмосферу. Навколо Центральної станції перетинаються різні вірування, культури і народи, від євреїв та арабів до емігрантів: тайців, філіппінців, китайців, сомалійців. Яффа, Тель-Авів, Центральна станція - це міста, де минуле зустрічається з майбутнім, а міфи й легенди стали частиною сучасних технологічних досягнень.

Старий ліфт на Центральній Станції мріє про цифрову реінкарнацію і ніяк не може обрати, чи хоче він стати орбітальним ліфтом, чи реінкарнувати в унітаз десь в затишному будинку та трохи відпочити. Вулицями міста ходить робо-священник Р. Брат-Патчер, він ходив ними, коли місто було ще молоде і зараз йде до своєї Церкви Роботів, де крім роботників, які прийшли фізично, у віртуальному просторі присутні пральні машини, кавоварки, холодильники та кілька унітазів. Вони вірять в Творця, який має дев’ять мільярдів імен, та приймають Христоделіку - схоже на наркотик причастя. Технологічна сингулярність вже відбулася і з Розплідника, де проходили цифрову еволюцію старі ШІ та шматки дикого коду, з’явилися Інакші, вже не ШІ, але й не люди. Інакші мешкають у віртуальній реальності й вона нічим не поступається фізичній, тут мешкають цифрові сутності, штучні інтелекти, в Гільдіях Ашкелона (гра) працюють люди з фізичного світу, які нагадують кота Шредингера, існуючі одночасно у віртуальному просторі та реальному, а перехідником є спеціальна капсула. Тим часом, Боготворець ходить вулицями міста, а слід за ним йдуть Боги, бо сьогодні він вирішив створити когось геть нового.

За структурою цей роман схожий на мозаїку, де кожна глава присвячена окремому персонажу, від його сьогодення до далекого минулого. Але всі вони так чи інакше знайомі один з одним й постійно перетинаються, створюючи спільний сюжет та фінал історії. Цікаво, що в маленькій за об’ємом книзі автору вдалося гарно прописати як сьогодення, так і багато важливих подій минулого, які стали вирішальними для всього світу або окремих персонажів.

#КаджитЧитає #НФ #ЦентральнаСтанція #ЛевіТідгар

📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу

📚🚀 “Центральна станція” Леві Тідгар. Неочікувано шикарна наукова фантастика #2

Інакші, що мешкають у віртуальній реальності, це ті самі богоподібні ШІ, поява яких знаменує перехід до технологічної сингулярності. Вони дійсно володіють недоступними та незрозумілими для людей технологіями й інколи поєднуються з людиною, займаючи її тіло. Так Оракулка (Людська жінка+Інакша) виконала бажання Вейвея, яке потім стали називати Прокляттям Вейвея, бо він не хотів, щоб забули його та все, що він знає. Тому в родині Чонг пам’ять предків передається нащадкам і позбавитися від цього неможливо. Це перетворює життя окремих членів родини на пекло. Більше про Інакших нічого сказати не можу, бо спойлери. Хіба що…автор вкрай оригінально та нестандартно підійшов до цього питання.

Мені сподобались абсолютно всі персонажі без винятків. Це звучить дивно, але в невеликій книзі автору вдалося гарно розкрити кожного персонажа, від робо-священника Р. Брата-Патчера до сім’ї Чонг, в якій є конфлікт батька з сином та наслідки старої роботи сина - генетично сконструйовані діти, один з яких потрапив до їх сім’ї. Особливо мені сподобались альте-захен Володар Викинутого Мотлоху Ібрагім та стрига (вампір) Кармель. Вампіри тут є зброєю, розробленою невідомими людьми в давно забутій війні і у автора вкрай оригінальний погляд на вампіра в постсингулярному світі. Всі персонажі цікаві, дивні та оригінальні і я не хочу псувати вам сюрприз, тому далі мовчу про них.

Від самого народження, ще в утробі матері, люди отримують свій Вузол, який під’єднує їх до Бесіди, яка є логічним розвитком інтернету. Бесіда стає частиною людини й від народження люди вчаться фільтрувати та обробляти інформацію. Тільки на Землі мільярди людей та незлічені мільярди цифрових пристроїв одночасно розмовляють та діляться інфою. Фіди переповнені фотографіями, відео, звуком. І до цього додаються частини Бесіди, що йдуть від Покинутих, Хмари Оорта, Титану та Бесіда з віртуальних ігрових та неігрових світів. Ми б від такого зійшли з розуму, але людство еволюціонує і Бесіда стала для них ще одним середовищем існування, як і віртуальний світ.

Протягом всієї історії автор тонко підкреслює, що для людей та мільярдів цифрових пристроїв вже давно немає питання - який світ реальний, фізичний чи віртуальний? Для них всі вони реальні, і ділять їх умовно на Всесвіт 0, Всесвіт 1 тощо. Але насправді тонка межа існує, в першу чергу для людей, бо знаходиться одночасно в обох Всесвітах вони не можуть, повноцінно під’єднати свідомість до віртуального всесвіту можливо тільки лежачи в спеціальній капсулі. В той же час різні ШІ та Я-контури вільно існують в обох Всесвітах одночасно. А от Інакші віддзеркалюють людей, вони вільно існують в віртуальному Всесвіті, а в фізичному тільки як симбіонти людей. І здається, що Всесвіт навколо схожий на мозаїку з різних світів, то як це виправити?

Що мене вразило, так це те, що всі глави з яких складається книга, написані задовго до масової появи ШІ. Автор яскраво та чітко описує появу Інакших як різних ШІ, що штучно еволюціонували в Розпліднику на сервері. А зараз в 2026 році є автономні ШІ-агенти OpenClaw, які не просто дають поради, а повністю керують комп’ютером. І люди вже експериментують, завантажуючи таких агентів в пісочницю, де вони будують свої торгові імперії або створюють нову релігію і це без втручання людини. То що буде далі, Інакші чи АМ?

В книзі згадується велика кількість вкрай оригінальних технологій та науково-фантастичних теорій, тому читати її варто вдумливо, інколи користуючись гугл-пошуком для розуміння реально складних речей (їх не дуже багато, автор не перевантажував цим книгу).

Особисто я залишився в абсолютному захваті від “Центральної станції” - це справжня цікава наукова фантастика з вкрай оригінальними та навіть пророчими науково фантастичними ідеями, гарним сюжетом та цікавими й подекуди дивними персонажами. Щиро раджу всім поціновувачам жанру наукової фантастики.

#КаджитЧитає #НФ #ЦентральнаСтанція #ЛевіТідгар

📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу

😎 Ранкові коти

Лорд налякався вибухів та заліз під диван, сказав поки русня існує фоткатися не буде😁 А всі інші на прогулянці, кайфують. Насуплена Мася біля воріт - це вона побачила по той бік іншого кота і зрозуміла, що у світі багато інших котів)))

💵 Котобанка

#ранковікоти