1900–1938: Коли наукова фантастика стала масовою

☝🏻В цей період наукову фантастику вперше назвали науковою фантастикою, вона нарешті стала жанром, отримала самового читача.

На початку 20 століття було багато технологічних відкриттів, які робили фантазії вигадкою. Наприклад, літак братів Райт полетів у 1903 році, а в 1927 вже відбувся перший трансатлантичний переліт Ліндберга. Почали працювати і стали звичними телефон, радіо, електрика. З іншого боку, фізика виявилась складнішою, ніж думали: Планк описав квантову теорію, а Айнштайн - теорію відносності. Фізика стала не буквальна, а дуже теоретична, час і простір виявились не тим, про що знали і не тим, що модна помацати чи хоча б уявити. Відкрили радіоактивність, атом і розпад атому Ідеї Дарвіна породили євгеніку. Ідеї Фройда і Юнга про несвідоме і архетипи ще більше зробили реальність нереальною і нераціональною. На додачу в цей час сталась Перша світова війна, коли літаки і танки використовували для бою, коли використали масову хімічну зброю - зовсім зламали правила ведення війни і політичний устрій (прям як зараз!), що сильно вплинуло на європейський оптимізм щодо розвитку технологій. 

Соціальні зміни були не менші. По-перше, все більше людей вміли читати і хотіли щось читати. Світова війна дуже сильно вплинула на Європу і змусила переосмислювати розвиток людства, колонії захотіли незалежності - і почав сипатись романтизм “тягаря білої людини”, в дуже східній Європі сталася комуністична революція, в західній почався підйом фашизму, в США - Велика Депресія. Більшість населення живе в містах, місто стає символом сучасності, розвитку і грошей з одного боку і самотності, відчуження, ролі маленького безособистісного гвинтика у виробництві з іншого. Жінки почали отримувати більше прав - що почало впливати на суспільство (але не дуже на персонажек у фантастиці). Історичний досвід в Америці і Європі відрізнявся, що теж відобразилось у фантастиці.

🔗По-перше, наукову фантастику стали асоціювати з низькоякісною літературою - не просто масовою, а ще й поганою, бо робота письменників оцінювалась низько (1-2 центи за слово в 1920 році, коли ціна журналу для читачів була 10 сентів, а тираж, нагадую, був до 100 000 щомісяця). 

🔗По-друге - автори наукової фантастики заробляли небагато, а питання авторського права не з’являлось взагалі (і через це письменники, які стали популярними, були досить жорсткими в своїх умовах в договорах). 

🔗По-третє, НФ мала бути серіями, щоб читачі продовжували купляти, мала захоплювати з першої сторінки, мала бути досить динамічною, без особливої філософії, і з досить прямим передбачуваним зрозумілим сюжетом, але одночасно з щонайменше однією цікавою глобальною ідеєю.  

🔗Четверте - автори зазвичай були білими цис-чоловіками, расистами і сексистами. Саме з цього ракурсу вони писали книжки. На обкладинках були настільки оголені книжки, наскільки видавець міг собі дозволити (можливо, старші читачі пам’ятають обкладинки науково-фантастичних книжок 90-х - от саме звідси ростуть ті ноги і броньовані ліфчики). Я знайшла лише одну авторку - Клер Вінгер Гарріс (1927 і 1928).

Пані Гарріс не тільки показала, що жінки можуть писати НФ, і що їх читають, а ще й додала в сюжет нетипові теми екології і еволюції. Але її, на жаль, сприйняли як виключення, що підтверджує правило.

Окремо варто проговорити вплив Г'юго Гернсбека. Його ім’ям назвали одну з впливовіших премій НФ - премію Г’юго. Він вважав, що НФ “Захоплива романтична розповідь, переплетена з науковими фактами і пророцькими баченнями”, і акцент був на науковості, популяризації науки і навчанні, тому саме його можна звинувачувати, коли автори недодають захопливу розповідь і цікавих живих персонажів в книжку. Азімов і Хайнлайн, коли стали достатньо відомими, відкрито говорили про нього з роздратуванням - і водночас визнавали, що без нього не було б ні жанру, ні їхньої кар'єри. Плюс надруковані в журналах листи допомогли створити спільноту, яка потім створила різноманітні конференції.

Окремі твори:
Верн і Велс на початку двадцятого століття ще активно писали і впливали - про них дивіться по в попередньому столітті статт. Велс у 1914 році написав "Визволений світ" - першу книжку, де з'являється атомна бомба, причому Велс використав саме цей термін. Леó Сциллард прочитав роман у 1932 році і почав розробляти ланцюгову реакцію. Верн до своєї смерті у 1905 році встиг написати ще кілька романів, але основний масив його робіт  - попереднє століття.

1908 Джек Лондон написав роман "Залізна п'ята" -  розгорнуту антиутопію: олігархічна диктатура, повстання, наратив від майбутнього редактора. Це пряма попередниця Замятіна, Орвелла і Гакслі,і написана за десять років до російської революції, що зробила подібні сюжети актуальними для мільйонів читачів.

1912 Едгар Раїс Берроуз - засновник "планетарного роману". Жоден окремий його текст не є концептуальним проривом (чи літературою хоча б середньої полиці), але серія про Барсум, що починається з "Принцеси Марса", визначила пригодницьку НФ на десятиліття. Карл Саган пізніше згадував, що саме Берроуз зробив його зацікавленим у Марсі. Берроуз також показав, що НФ може бути комерційно успішною серійною продукцією - і це вплинуло на весь формат pulp-журналів.

1912 Артур Конан Дойл відомий насамперед Шерлоком Холмсом, але "Загублений світ" - окремий внесок у НФ. Плато з живими динозаврами, ексцентричний професор Челленджер - Дойл визначив канон "затерянного світу", який потім тиражували в книжках, фільмах і відеоіграх до сьогодні. Але “Безодню Маракота” краще не читайте, якщо засвоїли шкільну фізику про тиск і закон Архімеда.

1912 - Вільям Хоуп Ходжсон - майже забутий автор, якого варто знати. "Нічна земля"розповідає про далеке майбутнє, де Сонце згасло і останні люди живуть у гігантській піраміді серед темряви і незрозумілих істот. Незвичний масштаб для 1912 року - і прямий вплив на Олафа Стейплдона і весь піджанр "вмираючої Землі".

1920 - Карел Чапек, "R.U.R." - п'єса, яка дала науковій фантастиці слово "робот" - від чеського robota, примусова праця. Повстання штучних людей, питання про межу між машиною і людиною, відповідальність творця - все це Чапек сформулював так чітко, що НФ повертається до цих питань досі. Практично кожна історія про роботів після 1920 року так чи інакше розмовляє з "R.U.R.". “Метрополіс” потім додав яскраву візуальну асоціацію.

1920 - Євген Замятін. Роман "Ми" написаний у 1920 році, виданий англійською у 1924-му - і саме через англійський переклад увійшов у світовий канон. Нумерована людина, Благодійник, Скляне місто, держава як абсолютний контроль над тілом і думкою. Орвелл прямо визнавав вплив "Ми" на "1984". Це перший роман, де тоталітаризм зображений як система, а не як окремий тиран - і саме це робить його актуальним незалежно від епохи.

1927 - Г.Ф. Лавкрафт створив піджанр "космічного жаху" - НФ-обґрунтування надприродного через чужорідний інтелект і байдужий всесвіт. Його монстри - не просто страшні істоти, а уособлення ідеї, що людський розум принципово не здатен осягнути реальність у її повноті. Вплив Лавкрафта на жанр виявився більшим посмертно, ніж за життя - Філіп Дік, Стівен Кінг, і вся сучасна "weird fiction" так чи інакше розмовляють з його текстами.

1928 - Едвард Елмер "Doc" Сміт  - батько космічної опери (доречі, на сайті Пакс триває конкурс робіт саме цієї тематики) . Міжгалактичні війни, суперзброя, цивілізації-імперії - він встановив масштаб і риторику, які потім успадкували Азімов, Гамільтон і зрештою "Зоряні війни". Серія Lensman, що починається з "Галактичного патруля" (1937), - головний його внесок.

1930 - Олаф Стейплдон - унікальний випадок: філософська НФ у чистому вигляді, без пригодницького сюжету. "Останні і перші люди" охоплюють два мільярди років еволюції людства - масштаб, якого до Стейплдона в літературі просто не існувало. Кларк і Лем називали його ключовим впливом. Стейплдон розробив мову для розмови про космічні масштаби часу і свідомості, якою НФ користується досі.

1932 - Олдос Гакслі, "Прекрасний новий світ". Антиутопія "м'якого контролю" - не терор, а задоволення як інструмент підкорення. Написана в розпал Великої депресії, коли віра в існуючі інститути впала до мінімуму. Разом із "Ми" Замятіна і "1984" Орвелла утворює канонічну тріаду жанру. І якщо Замятін писав про державу, що забороняє, то Гакслі - про державу, що розважає. Друга модель, на жаль, виявилась не менш пророчою.

1934 - Мюррей Лейнстер, "Сторонній світ" Перше повноцінне розроблення концепції паралельних всесвітів у НФ. Лейнстер ввів у жанровий обіг саму ідею "альтернативної історії" як наукового припущення - і це оповідання стало прямим попередником всієї пізнішої multiverse-фантастики, від Дика до Marvel.

Наукова фантастика в цей період розвивалась майже так само стримко, як технології і зміни в суспільстві. НФ розділилась на два потоки, які існують досі. Американська pulp-традиція - швидка, оптимістична, орієнтована на пригоду і технологічний прогрес. І європейська традиція - повільніша, скептичніша, більше зацікавлена в соціальних наслідках, ніж у самих технологіях. Різниця між «твердою» НФ про технології і «м'якою» про людей і суспільство, яку ще в дев'ятнадцятому столітті намітили Верн і Велс, закріплюється (це інший вимір, не американська vs європейська фантастика). Були написані канонічні антиутопії, які ще більше оцінять у відомому нам майбутньому.

Остання цікавинка цього періоду - 30 жовтня 1938 року Орсон Веллс вийшов в ефір на CBS з радіопостановкою «Війни світів» Герберта Велса. Формат був простий і геніальний: не театральна вистава, а симуляція новинного радіоефіру з репортажами з місця подій, перериванням музичних програм терміновими повідомленнями, інтерв'ю з «вченими». Частина слухачів, які ввімкнули радіо після початку передачі і не чули вступного оголошення, вирішила, що марсіани справді висадились у Нью-Джерсі. Була паніка :)

☝🏻Масштаб паніки пізніше перебільшували, але сам факт того, що це було можливо, важливіший за точні цифри. 

🌿 Магія на сусідній вулиці: «Відьомська реальність» Олександра Бовкуна

Якщо ви думали, що відьми живуть лише в дрімучих лісах, то цей цикл оповідань переконає вас у протилежному. Олександр Бовкун створив дивовижний мікс етнічного та міського фентезі, де магія органічно вплетена в наше повсякдення.

Чому цей цикл варто почитати:
Незвична героїня: Відьма Тамара — це не казковий персонаж, а жива, зрозуміла і дуже харизматична жінка.
«Зелені друзі»: Окреме задоволення — спостерігати за взаємодією героїні з рослинним світом. Це додає історіям особливого «трав’яного» аромату та глибини. 🌿🌱
Формат: Оскільки це цикл оповідань, книга ідеально підходить для тих, хто, як і я, зараз бореться з «нечитуном». Кожна історія — це завершений магічний епізод, який легко «ковтнути» за один вечір.

Тексти Олександра мають дуже приємний емоційний фон: тут є і містика, і дещиця гумору, і чисто людські переживання. Магія тут не для пафосу, а як спосіб пізнання світу.

Шукайте оповідання на «Аркуші» або в Instagram автора. Це чудова нагода підтримати сучасну українську фантастику! ✨📜
#ОлександрБовкун #ВідьомськаРеальність #книжкова_божевільня #лана_читає

Не кажіть, що ніколи так не було.