Артеміда - Енді Вейр

Це фантастика, яка не грузить, а розважає. Читається легко, як ковток повітря після важкого дня. Тут немає пафосу чи надмірної “глибини”, зате є драйв, афера і постійний рух вперед.

Жарти тут… ну, скажімо так, іноді вони прям крінжові. Але! Я все одно з них хіхікала. Вони такі трохи незграбні, але живі, і в цьому є свій шарм.

Сюжет трошки банальний, місцями відчувається, що ти вже десь це бачила, але це не псує враження. Все одно цікаво, все одно хочеться дізнатись, чим це закінчиться.

І так, лайк за мертву росіянку і окремий плюсик за українця Свободу - було неочікувано і навіть якось приємно 🤣

Загалом - легка, динамічна і дуже “читабельна” історія, яка не претендує на щось велике, але свою задачу виконує ідеально.
4/5 🔥

В “Проєкті Аве Марія” Сонце й інші зірки почали тьмяніти, тобто випромінювати менше, ніж мали б за розрахунками.

Причина цього досить незвична і фантастична - на Сонці з’явилась цікава мікроскопічна форма життя, яка споживає енергію зірки. Люди назвали їх астрофагами. Астрофаги потребують вуглекислий газ для розмноження, а рухаються в космічному просторі завдяки тому, що випромінюють інфрачервоне випромінювання в потрібному напрямку. 
Звучить фантастично, засновано на багатьох припущеннях, але серед них є кілька підтверджених.

🔗По-перше, давно існує концепція Панспермії про те, що життя виникло десь в космосі, а потім було занесено в інші системи і галактики за допомогою комет чи інших мігруючих космічних тіл. Ця концепція припускає, що все життя базово схоже на земне, тобто складається з білків, інформація про білки передається РНК, зберігається в ДНК чи РНК, має водну основу і використовує воду як розчинник для потрібних речовин, може повторювати себе, може змінюватись.

🔗Дуже багато науково-фантастичних творів спираються на цю концепцію для пояснення наявності життя і того, що люди можуть їсти і засвоювати рослини і тварин інших планет і вирощувати свої рослини. Буквально всі книжки Лобстера, де є космічні мандри. 

Щоб дійсно яскраво і очевидно підтвердити панспермію треба спостерігати за сонячними системами, гарантовано без життя, і дививитись, коли і при яких умовах життя виникне, впродовж мільйонів років. Якщо після зіткнення з кометами, на яких були хоча б амінокислоти - життя передається за допомогою панспермії :)

До таких далекоглядних проєктів, що потребують стільки часу, земляни ще не готові, на жаль.

🔗Тим не менш, ми маємо певні підтверджені факти: 
• Деякі одноклітинні організми і навіть багатоклітинні тихоходи можуть виживати в умовах космосу. 

Недавно, 16 березня, Nature Astronomy оприлюднили статтю про те, на зразках з астероїда Рюгу знайшли всі 5 основ, необхідних для створення ДНК і РНК, причому співвідношення цих основ було таке саме, як в живій клітині.

Ще наприкінці січні 2025 року вийшло дослідження, що на зразках з астероїда Бенну знайшли 14 з 20 білкових амінокислот, тобто матеріалів для будівництва складніших білків.

•Простіші органічні молекули можуть утворюватися в пильових хмарах, наприклад, як в дослідженні 2025 року про те, що в Магелановій хмарі знайшли етанол, метанол, ацельальдегід і оцтову кислоту.

Разом це ще не всі молекули, потрібні для створення живої клітини, але гарна база. 
Тобто астрофаги, скоріше за все, чиста вигадка автора, але існування життя за межами Землі ймовірне.

Джерела:

🔗 стаття DNA Damage and Survival Time Course of Deinococcal Cell Pellets During 3 Years of Exposure to Outer Space

🔗 стаття A complete set of canonical nucleobases in the carbonaceous asteroid (162173) Ryugu

🔗стаття Tardigrades survive exposure to space in low Earth orbit

🔗стаття На астероїді Бенну знайшли 14 присутніх у земних організмах амінокислот

🔗стаття Abundant ammonia and nitrogen-rich soluble organic matter in samples from asteroid (101955) Bennu

🔗 стаття An evaporite sequence from ancient brine recorded in Bennu samples

🔗 стаття У зразках астероїда Рюгу знайшли всі п’ять основ із ДНК і РНК

Знайома реальність знову химерно дробиться й віддзеркалюється у прадавніх звичаях, правилах і ритуалах, які, переживши тисячоліття, і досі невидимим мереживом вплітаються у повсякденність, обертаючи таким чином могутнє Колесо року, разом з яким у вічному русі обертається все суще. Та реальність потроху зношується, і все частіше збоїть її спрацьований механізм, через що натужне скрипіння Колеса року сповнює неспокоєм дитячі сни й змушує дорослих неспокійно перевертатися в ліжку і тривожно вдивлятися у пітьму за вікном.