😎 Ранкові коти

Котячки передають всім, щоб ви перебували в укриттях, бо йобана русня б'є по Києву та Харкову, тому бережіть себе❤️ Коти, наприклад, вже сховалися в найбезпечнішомі місці - на моєму дивані) Вони вважають, що поруч зі мною завжди безпечно.

💵 Котобанка

#ранковікоти

🎁📚 Книжкові подарунки. “Бібліотека цензора” Ботайна аль-Есса.

Отримав новеньку книгу від видавництва “Lobster” і це “Бібліотека цензора” , яка мене зацікавила ще з моменту анонсу. Причому зацікавила в першу чергу анотацією:

У недалекому майбутньому після Революції цензори безжально викреслюють із книг усе «недозволене». Новопризначений книжковий цензор удень сумлінно вилучає будь-які натяки на заборонені теми, а вночі таємно читає конфісковані романи. Його дім (і сни) поступово заповнюють герої класичних історій. Так починається захоплива антиутопічна сатира, де боротьба проти книжок непомітно переростає в боротьбу за них. «Бібліотека цензора» – це одночасно тривожний сигнал і любовний лист до сили історій та солодкої насолоди читанням.

Цей роман став фіналістом престижної премії National Book Award (США) 2024 року в категорії перекладної літератури. В романі авторка поєднала похмурий дух антиутопії «1984» Джорджа Орвелла із шаленою абсурдністю «Аліси в Країні чудес» Льюїса Керрола. Ця історія - справжній любовний лист до книжок та до самого читання. Він сповнений тонких літературних відсилок – справжній клондайк для тих, хто обожнює впізнавати приховані цитати і алюзії.

А найбільше мене, як каджита та книжкового блогера зацікавило ось це: герой поринає у підпільний світ, де на нього чекають і таємні продавці книжок, і «поза законом» бібліотекарі, і небезпечна боротьба за збереження культури та історії.

Виглядає цікаво, тому сьогодні планую почати читати.✔️

#книжковіпокупки #книжковіподарунки

🐲 “Обитель помаранчевого дерева”. Саманта Шеннон. Фентезі про драконів без драконів.

Якщо ви запитаєте мене “Чи можливо написати фентезі, в основі якого будуть різні види драконів та магії так, щоб в цьому фентезі не було драконів та магії” то я однозначно відповім “Так”. І в якості прикладу наведу книгу “Обитель помаранчевого дерева”.

Основа історії книги - дракони. Тисячу років тому сайден породив в надрах землі Безіменного, він пробудився та виліз з гори Жаху, щоб занурити людство в хаос та знищити його. Також він породив Фаєдела, своє праве крило, який створив для Безіменного драконяче військо, на чолі якого стоять п’ять верховних західняків. Безіменного вдалося приспати на 1000 років, а от його воїнство влаштувало справжню бійню яку назвали “Безмірною скорботою”, людство було на межі знищення, але потім прилетіла комета і всі дракони поснули.

І от тепер верховні західняки та драконяче воїнство прокидаються, щоб підготувати все до приходу Безіменного. Проблема в тому, що майже до самого фіналу ці страшні, небезпечні, могутні вогняні дракони, які загрожують стерти людство, згадуються буквально кілька разів. Зазвичай хтось зі верховних західняків прилітає в Ініс, королевство Шести Чеснот, пафосно кричить “Ми вас всіх спалимо”, далі отримує пафосну відповідь королеви “Ми вас не боїмося” і улітає. Або прилітає, палить кілька кварталів, отримує стрілою по своєму драконячому хльобалу та летить геть зі словами “Ахаха, я ще повернуся, і от тоді ми спалимо ваше місто!”. В кількох випадках дракони виступили роялями в кущах, коли героїні треба було втекти, і раптом зверху лився вогонь, то дракони прилетіли палити це місце. Немає точних описів цих драконів, крім розпливчастого “величезний, вогняна луска, навколо нього був вогонь, з ніздрів виривався дим”. У верховних крім вміння розмовляти немає характерів, історій, особистостей…Це голови, що проговорюють потрібні фрази. Також фактично немає історії цих вогнедихів, крім того, що колись вони прокинулися, всіх нищили, потім поснули і що вони дуже погані. Які в них цілі та мотиви? Які здібності? Чому їх всі бояться якщо за всю книгу вони спалили пару кварталів міста? Які стосунки між собою? Безіменний - це просто зле зло, така лякалка та рушій сюжету, типу всі персонажі щось роблять, щоб він не прокинувся. Ні особистості, ні історії (крім того, що його приспали і він прокинеться та всіх зжере), ні мотивів, ні навіть опису немає.

Безіменний та верховні західняки - це Саурон та назгули на мінімалках. Якусь мінімальну роль в сюжеті вони починають відігравати ближче до фіналу і то 90% згадок це “Ми туди не попливемо, бо там орудує Орсул, страшний верховний західняк”.

І звісно весь Захід дуже боїться драконів, вони є головним злом для всіх, а також від них в світ прийшла драконяча чума, яку так і не навчилися лікувати, а механізм її дії описаний кілька разів і то вона смертельна, то ні, то лікується, то ні, коротше авторці було все одно.

А от на Сході в Імперії дванадцяти озер люди живуть разом з водними драконами, це інший тип драконів, саме вони допомогли в битві проти вогнедихів. Водним драконам поклоняються, їх вважають майже богами, а бути їх вершниками то велика честь. І за всю книгу ми познайомимося рівно з однією драконкою, Великою Наїматун, озерною драконкою, яка билася з західними драконами ще в часи Безмірної Скорботи. Вона велика, дуже сильна, дуже мудра, досвідчена, розумна та хитра все це ми читаємо, щоб через кілька сторінок Наїматун отримала по своїй драконячій морді від зграї банальних браконьєрів і більшу частину книги вона буде лежати в трюмі корабля та помирати. В неї єдиної є подоба прописаної особистості, але говорить вона банальності, які видаються за східну мудрість, типу “Щоб робити добро треба бути добрим”, “Не всі люди погані, бувають і гарні”. Ще на сході є якісь Королівські Дракони, дракони вартові, типу там багато різних водяних драконів, але це все назви, можна не запам’ятовувати.

#КаджитЧитає #фентезі #ОбительПомаранчевогоДерева #СамантаШеннон