📖 “Міккі 7” Едвард Ештон. Колонізація планет та чуже людство #2

Мій перший відгук про цю книгу ви можете прочитати тут. Ще до читання книги я вважав, що головна тема сюжету буде присвячена Міккі та особливостям клонування людини і перенесення завантаженої свідомості. Але, тут є інша тема, якій автор приділив увагу, - колонізація інших планет.

В книзі багато часу присвячено особливостям виживання колонії, в якій знаходяться Міккі 7, його подруга Наша та декілька друзів. Всього на кораблі близько 200 колоністів та тисячі заморожених ембріонів. Автор детально та цікаво описує всі тонкощі існування колонії від старту польоту до приземлення на чужій планеті Ніфльгейм, яка виявилася геть не такою, як розраховували астрономи. Міккі 7, як людина, яка навчилася цінувати життя, захоплюється дослідженням інформації про інші місії колоністів, особливо невдалі. На чужих планетах зустрічається біота, яка може вбити всю колонію попри весь захист; там зустрічається чуже розумне життя, яке вбиває генетичною зброєю і порозумітися з ним неможливо; може зламатися двигун корабля, або банально закінчитися їжа.

І от їжа - це найголовніше для колоністів. Біо- та кібертехнології досягли рівня неймовірної надійності, вони не відмовляють, умови на космічному кораблі та під куполами на чужих планетах в цілому гарні. Медицина здатна клонувати людину, тому лікується майже все. Залишається одне - їжа, колоністи повинні щось їсти, поки сім років летять до планети; мало того, на самій планеті вони теж повинні щось їсти, бо сприятливі умови для висадки культур зʼявляться не скоро. Так, в кораблях є новітні біолабораторії, гідропоніка, спеціалісти вирощують різні культури, циклер здатен будь-який мотлох та всі відходи розібрати на атоми та перетворити на придатну для їжі мастику, але цього мало. В умовах космосу рослини починають хворіти та гинути або підхоплюють щось з чужої планети; циклер не здатен забезпечити всіх мастикою, і дотримання суворих пайків із чіткою кількістю кілокалорій на людину - це запорука виживання.

Нам часто здається, що людське життя виглядає дуже крихким поруч з усіма небезпеками космосу та інших планет. Насправді, нам не здається, це дійсно дуже важкі умови для людини. А ще, мені дуже сподобалось, що в описі колонізації планет автор в багатьох питаннях відштовхувався від сучасних реальних теорій та гіпотез щодо колонізації та тривалих перельотів у космосі, а також спирався на деякі наявні технології.

Крім Ніфльгейму, в книзі згадуються й інші місії колоністів. Автор приділив увагу тому, що взагалі-то на будь-якій іншій планеті, потенційно придатній для життя людей, може існувати своя флора та фауна, і далеко не завжди людям вдається з ними впоратися. Не існує універсального рішення у вигляді вакцин або технологій тераформування, а на чужих планетах може бути таке життя, до якого люди не готові. На чужій далекій планеті може існувати розумне життя, схоже або ні на людське. Гарно, коли можна хоч якось порозумітися, але може бути так, що колонію знищать ще до того, як колоністи зрозуміють, що мають справу з кимось розумним.

А головне, хто сказав, що це чуже життя або чужа раса? Взагалі-то з погляду мешканців іншої планети це люди - чужа раса загарбників, яка намагається окупувати частину їхньої планети, а потім захопити її всю. І те, що люди раптом вирішили, що якщо вони вже полетіли до іншої планети, то це автоматично робить планету їхньою, нічого не значить. Ми все ще чужаки на інших планетах.

Книга “Міккі 7” зацікавила мене давно, і ось нарешті я отримав книгу, яку дуже хотів прочитати. Вона повністю виправдала мої очікування, а подекуди навіть перевершила їх. Я отримав цікаву наукову та космічну фантастику з елементами соціальної та гуманітарної фантастики, яка розповідає про складні етичні моменти перенесення свідомості та клонування людей, а також про цікавий, захоплюючий та водночас дуже складний шлях людства до зірок. Книгу сміливо рекомендую всім поціновувачам наукової фантастики, впевнений, що вона вам сподобається.

#КаджитЧитає #НФ #Міккі7 #ЕдвардЕштон

📱 Ютуб-канал “Три кванти опівночі” |🤑 Підтримка каналу