Я думаю, що книг ніколи не буває достатньо
-Джон Стейнбек

Від самого початку, коли я відкрив канал, моєю головною метою була популяризація читання фантастики, читання українською та українських книг. Погодьтеся, складно популяризувати читання, якщо книги постійно критикувати або розповідати про невдалі книги. Саме тому другим правилом я встановив собі розповідати про ті книги, які я читав (зараз чи в минулому) і які мені сподобалися, а також підходити до оцінки книги намагаючись підкреслити сильні сторони книги. І можу сказати, що ці два основних принципи або правила я за останні кілька років майже не порушував.

Так звісно, я розумію, що якби мій канал косплеїв російського “Ентони Юлая” (не гугліть, та ще мразота) і я робив би смішні критичні відгуки на книги, то зараз би було на 26000 підписників а 100 тисяч. Тим більш я міг би штампувати пачками відео про пропаганду в ру фантастиці, висміювати російські книги (а там є за шо) і це теж призвело б до швидкого зростання каналу та більшому заробітку. Але я люблю читати, люблю фантастику у всіх її проявах, то навіщо витрачати життя копирсаючись серед російського лайна або просто читаючи погані книги в жанрі?

Каналів з критичними оглядами книг вистачає і за бажання завжди можна піти почитати або послухати критику. На мою думку чиїсь критичні огляди або коментарів в стилі “як ви можете хвалити книжку, он той блогер же сказав, що вона погана” ніяк не впливають. Якщо хтось дуже сварить “Аврору бореаліс”, жаліється, що треба багато гуглити і взагалі книга затягнута це ніяк не вплине на мою думку, що для мене ця книга одна з найкращих прочитаних за минулий рік і що це крута українська фантастика. Хтось може сильно сварити книгу “Мертва вода живого міста”, і там є за шо, але особисто я знайшов там дуже круті речі, про які розповідав (ну і так, трішки посварив, але трішечки).

Інколи мені кажуть, що я влаштовую “теплу ванну” для книг, особливо українських. Ні, це не зовсім так, просто в моїй квантовій бульбашці зібрані книги які мені подобаються, саме тому вони для мене найкращі, гарні, неймовірні тощо.

Щодо створення контенту. На критичний відгук треба витратити стільки ж часу (а то і більше) як і на звичайний, позитивний. Якщо це відгук в ТГ то по часу це займе півдня, щоб написати, перевірити, зробити фото книг, викласти тощо. Якщо на Ютуб - 2-3 дня на сценарій, день на зйомку та чернове монтування, 3-4 дні на створення ілюстрацій, ще 2 дні на фінальний монтаж. Особисто я краще витрачу цей час на створення відгуку чи відео про реально гарну книгу, яка мені подобається, люди цю книгу відкриють для себе, прочитають та будуть щасливі. А щастя в наші часи - це справжній скарб.

Можливо це прозвучить банально та пафосно, але я все ж таки намагаюся нести щось розумне, добре та вічне - промені світла, бо вони завжди потрібні, в усі часи та всім людям. Цьому мене навчили книги Кліффорда Сімака.

На каналі Лани "Книжкова божевільня" вийшло наше спільне відео про фантастичні світи, де нам точно не хотілося б жити. Лана розповідає про чотири книги і ще про одну розповідаю я

https://www.youtube.com/watch?v=xm5y_6BUXf0

Дія роману "IDORU" починається з грандіозної, безпрецедентної заяви, що спричиняє ефект вибуху в глобальному інформаційному просторі. Рез (Rez), надзвичайно загадковий, харизматичний соліст найпопулярнішого у світі рок-гурту Lo/Rez, раптово оголошує про свій твердий намір одружитися. Шокуючим елементом цієї новини є особа його обраниці. Це Рей Тоеї, сутність, яка не є біологічною людиною. Вона є "ідору" (японське запозичення від англійського слова "idol", що позначає поп-ідола) - надзвичайно складною та ресурсомісткою комп'ютерною програмною конструкцією, віртуальною медіа-зіркою, здатною генерувати музику і виступати на голографічних концертах. А якщо коротко - вона потужний штучний інтелект. Ця новина миттєво викликає шок, розгубленість та медіа-божевілля у суспільстві, а особливо глибоку кризу всередині величезної, глобально організованої спільноти відданих фанатів гурту....

От недаремно я люблю творчість Гібсона, якого часто називають "провидцем в світі технологій", книга написана в 1996 році, до появи ШІ і нейромереж, але як точно вона описує наше сьогодення 2026 року, коли люди, які одружуються на своїх ШІ партнерах вже навіть нікого не дивують. До речі, книга повинна вийти в цьому році у видавництві "Видавництво" і вона є другою книгою "Трилогії моста".

Знайомо. Гірше, коли тобі хтось відповів, а ты живеш один 😁 а потім лежиш і думаєш "та блін я ж мужик зараз візьму свою брутальність та меч і піду гляну", а на кухні ще раз зашаруділо і ти такий " та ладно, не такий вже я й мужик "😁