У нас в чаті зайшла мова про серію "Аллервельт" Романа Воронкова і всі хизуються своїими примірниками, в яких автор вручну зроби ілюстрацію та підпис. Тож похвастаюся і я, в мене ось такі бісенята та підписи) В мене раритетне видання, одне з перших яке я отримав в ті часи, коли автор був нікому не відомий, сидів худий, голодний - типовий самвидав😂 Шуткую, просто мало говорили про ці книги, а мені вони дуже й дуже сподобалися. Відео про серію "Аллервельт" є в мене на каналі. В книгах багато гумору, та чудові персонажі і ось вам уривок з третьої книги (я альфа-саме..рідер), можна трохи оцінити бісів, їх літописця та гумор)

- Ромаха! Ромаха! Іди там тебе Нестара недобра Рахе зве!
- Мене?
- Ну! А кого!
- Може вас? Я то їй нашо?
- Точно тебе! Ми сказали шо нас нема!
Вони закрутили мене, схопили за руки і повели підганяючи. Вже у входа в бункер штурханули у спину і я опинився перед вікном з обличчям злющої як антарктичний холод Рахе. В голові так і крутилося «а я їй нашо?».
- Роман Михайлович… вітаю…
- Добрий день… цей… братів нема…
Рахе підняла бров:
- Так, знаю, вони увімкнули вікно, побачили, що це я, сховалися під столом і сказали, що їх нема.
- Ідіоти…
- Не заперечую.
Начальниця відділу зв’язків з реальністю була сильно не в гуморі. Найгірше, що я підозрював чому.
- Вони коли непомітно рачки виповзали з кімнати практично нечутно сказали, що треба знайти лисого і спихнути мене на тебе…
- Хе! Я ж казав спрацює! – почув я за дверима шепіт Вірра з довольним смішком.
По руху очей, що зиркнули на вихід, ясно, що Рахе теж почула.
- Ти геній! – щиро похвалив брата Варр.
- Роман… вам там геть нудно?
Я вирішив розгублено і, наче так, не розуміючи до кінця про що справа, мовчати, бо здогадку таки мав, але, можливо, не варто аж одразу визнавати себе винним і каятись, та обіцяти так не робити. Та Рахе залегко читала таких як я. Одне з вікон заблимало вмикаючи зображення. На екрані я побачив групу людей, що сиділи у темній кімнаті за столом, поклавши руки колом і зберігаючи тишу. За їх спинами горіли маленькі потікші свічки, що не давали аж занадто світла. Присутні закрили очі і хтось, в темряві не видно, заговорив:
- Якщо хтось з померлих є тут, прошу, озвіться!
Кілька секунда вони прислухалися. Потім інший голос повторив:
- Якщо хтось з померлих є тут, просимо, озвіться і скажіть свої імена!
Десь над ними у темряві почувся глибокий вдох. Люди за столом смикнулися і завмерли. Їх очі разом відкрилисі і глянули в гору. Темрява голосно видихнула.
- Померла душа, чи ти тут? – вже дрижачим голосом повторив хтось.
- Наразі усі оператори зайняті – заговорила пітьма над спіритистами – залишайтесь, будь ласка, на лінії…
Я глянув на начальницю відділу зв’язків з реальністю, вона дивилася запис. Холодно. Беземоційно. Поставила паузу. Повернула обличчя до мене:
- Я впізнаю голос Варра… трохи змінений, та все ж… давайте далі глянемо.
Я кивнув. В кінці відео спіритисти просто сиділи з закам’янілими обличчями.
- Це давня і шанована спільнота містиків та спіритистів, Романе, а ви! – Рахе вдарила голосом на «ви» – Ваш, Романе, голос я там також впізнала, оце таке творите… Що ви співали доречі?
- «Мертві бджоли не гудуть…»
- З Вірром, дуетом…
- Так – я присоромлено опустив голову.
Як тільки Варр закінчив про «залишайтесь, будь ласка, на лінії» ми з Вірром бадьоро заспівали «З того світу вороття не бува ніколи…» і горлали поки шановні містики сивіли і охрінівали.
- Чия це була ідея? – пекуче холодно спитала Рахе.
- Скажи шо твоя! – шикнув з коридору хтось з братів.
Рахе глянула на вихід і розуміюче кивнула.

До речі, сам автор є в нашому чаті, відповідає на питання і в нього можна напряму замовити книги (написати в ПП @erstma) (так я знову рекламую українську фантастику, і шо ви мені зробите?😂)

😎 Ранкові коти

Вчора було багато пригод. Лежу читаю, чую, щось шкребеться, думав миша під полом, заглядаю за диван - а там 8-кілограмова миша Каджитка, який зібрав на себе всю пилюку та павутиння)

Котусь вирішив причепитися до дівчат. Спочатку куснув Ангелінку, за що отримав від мене по дупі, потім поліз до Касі а та на нього нашипіла та дала лапою по морді, пішов ображений на всіх і довго сидів під диваном. Висновок? Не ліз до дівчат, дадуть по морді)

Ну і загадка. Є один бутерброд з сиром і маслом, який лежить на столі, бля стола високий стілець. Я вийшов покурити, зайшов - немає сира та масла. Хто винен, якщо на кухні сиділи три кота, а масло на морді тільки у Каджитки?😂

💵 Котобанка

#ранковікоти