Кожен ранок в нас повторюється одне й те саме. Спочатку коти бігають за мною, що я дав поїсти. Потім я бігаю за котами, щоб їх сфотографувати та бажано не під час, коли вони миються, а миються вони завжди, особливо після їжі) Нова кігтеточка - хіт сезону, черга з котів, які хочуть на ній поспати. Займають по принципу "Хто перший влігся - того й
#ранковікоти
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Хочу сказати, що підписників каналу, які змогли коротко та чітко сформулювати свої запитання я просто обожнюю. А в тих, хто написав по півсторінки запитань, які мені тепер потрібно скоротити до назви глави відео, я заберу цукерки! Знущаетесь над старим кіборгом!😂
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😁40😈10❤2👎2 2
Шок-контент! Блогер використовує ШІ для створення свого контенту!😂 насправді мені прийшлося СУТТЄВО скорочувати питання в розділах відео, бо ліміт в описі 5000 символів. Деякі питання взагалі прибрав з глав (4), але у відео вони залишилися звісно. Схоже в мене не буде опису відео та посилань на донати, тупо список глав
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤17😁9👎2👍1
Три кванти опівночі
Шок-контент! Блогер використовує ШІ для створення свого контенту!😂 насправді мені прийшлося СУТТЄВО скорочувати питання в розділах відео, бо ліміт в описі 5000 символів. Деякі питання взагалі прибрав з глав (4), але у відео вони залишилися звісно. Схоже в…
Коротше дійсно, весь опис до відео - це перелік розділів. А перелік книг, які згадую та посилання на відео винесу в перший коментар до відео. До речі, для спонсорів на Ютубі воно вже доступне.
Більше я за таке не візьмуся) Тільки на честь перемоги над руснею або 100к підписників) Важкувато мені далося це відео і взагалі для мене більше звичний формат 20-35 хвилин на відео.
Більше я за таке не візьмуся) Тільки на честь перемоги над руснею або 100к підписників) Важкувато мені далося це відео і взагалі для мене більше звичний формат 20-35 хвилин на відео.
🔥30👍6 3👎2
Нове відео вже доступне для спонсорів каналу на Ютуб та Патреон(обробляється). Дякую за вашу підтримку!❤️
Для всіх відео вийде в цей четвер о 18:00🤝 😎
Для всіх відео вийде в цей четвер о 18:00
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍40❤22🔥4👎2 1
Forwarded from Видавництво «Апріорі»
📚 Нова книга в серії “Класика української літератури”!
До видання увійшли знакові твори талановитого українського письменника та публіциста Миколи Хвильового (1893–1933), одного з найяскравіших представників розстріляного відродження.
🌿 «Я (Романтика)» – одна з найгостріших новел про людину, втягнуту в механізм більшовицького революційного насильства. Віра в ідею світлого комуністичного майбутнього поступово перетворюється на фанатизм, що вимагає повної відмови від співчуття й моралі й веде до знищення того, що в людському житті є недоторканним.
📖 «Мати», «Повість про санаторійну зону» та «Сентиментальна історія» доповнюють трагічний образ епохи, в якій насильство виправдовувалося ідеями, а людина існувала в атмосфері страху, морального розлому й самознищення.
✅Передзамовити ➡️ bit.ly/4abCBoz
До видання увійшли знакові твори талановитого українського письменника та публіциста Миколи Хвильового (1893–1933), одного з найяскравіших представників розстріляного відродження.
🌿 «Я (Романтика)» – одна з найгостріших новел про людину, втягнуту в механізм більшовицького революційного насильства. Віра в ідею світлого комуністичного майбутнього поступово перетворюється на фанатизм, що вимагає повної відмови від співчуття й моралі й веде до знищення того, що в людському житті є недоторканним.
📖 «Мати», «Повість про санаторійну зону» та «Сентиментальна історія» доповнюють трагічний образ епохи, в якій насильство виправдовувалося ідеями, а людина існувала в атмосфері страху, морального розлому й самознищення.
✅Передзамовити ➡️ bit.ly/4abCBoz
❤10👍8🤔2
Forwarded from Запекла книгожерка
Класна стаття з оглядом української літератури, що у фокусі літературознавців, — від зародження до сучасності.
Розчулило, що там і «Вбивчих» згадали🥹
Розчулило, що там і «Вбивчих» згадали
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍15❤2🥰2🥴1🗿1
Три кванти опівночі
Нагадую, що збір на річну підписку на ШІ для відеоілюстрацій для каналу все ще триває, залишилося вже не так багато - https://send.monobank.ua/jar/2kvZoMemiW . Дякую всім за підтримку, я це дуже ціную❤️
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
❤13
Forwarded from А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
Чимало українських дітей обожнюють історії Джеремі Стронґа про Ракету на чотирьох лапах та інші його твори, а «Лисичка вирушає на Північ» стала останньою книжкою автора, й розповідає вона про найголовнішу пригоду, яка буває в кожного в житті.
Лисичка — головна, але не єдина важлива героїня. Разом із Ведмедем, Туканом, Лосицею та іншими звірятами вона мандрує у фургоні до Снігокраю, щоб побачити Північне сяйво. У кожного з них є свої суперсили (скажімо, Туканів ніс завжди вказує на Північ) і свої особливості характеру, які іноді роблять мандрівку і веселою, і трохи нестерпною. Але завдяки дружбі, вмінню чути одне одного, спільному прагненню до однієї мрії і вірі в те, що все вдасться, вони долають численні труднощі на шляху, хоча справжнє випробування чекає на них наприкінці.
Ця історія снігова й зимова, вона дуже красива, але водночас трохи сумна. У ній автор проговорює теми втрати, прощання й прийняття неминучого. Але робить це дбайливо й обережно, з любов’ю і теплом. І найголовніше — залишає відчуття цінності життя.
Джерело
Лисичка — головна, але не єдина важлива героїня. Разом із Ведмедем, Туканом, Лосицею та іншими звірятами вона мандрує у фургоні до Снігокраю, щоб побачити Північне сяйво. У кожного з них є свої суперсили (скажімо, Туканів ніс завжди вказує на Північ) і свої особливості характеру, які іноді роблять мандрівку і веселою, і трохи нестерпною. Але завдяки дружбі, вмінню чути одне одного, спільному прагненню до однієї мрії і вірі в те, що все вдасться, вони долають численні труднощі на шляху, хоча справжнє випробування чекає на них наприкінці.
Ця історія снігова й зимова, вона дуже красива, але водночас трохи сумна. У ній автор проговорює теми втрати, прощання й прийняття неминучого. Але робить це дбайливо й обережно, з любов’ю і теплом. І найголовніше — залишає відчуття цінності життя.
Джерело
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍29😁20 11🔥7❤3
Forwarded from Nebo BookLab Publishing
😈 «Чорти» Джо Аберкромбі – вже в наявності!
Тут не згладжують гострі кути, не ділять світ на «чорне» і «біле» та не пропонують правильних рішень.
Це історія про:
- цинізм і чорний гумор;
‐ героїв, яких складно любити, але неможливо забути;
‐ вибори, що завжди мають ціну.
Якщо вам подобається фентезі з характером, жорстке, іронічне й дуже живе – ця книжка точно для вас.
Придбати
Тут не згладжують гострі кути, не ділять світ на «чорне» і «біле» та не пропонують правильних рішень.
Це історія про:
- цинізм і чорний гумор;
‐ героїв, яких складно любити, але неможливо забути;
‐ вибори, що завжди мають ціну.
Якщо вам подобається фентезі з характером, жорстке, іронічне й дуже живе – ця книжка точно для вас.
Придбати
🔥37👍7🥴1🗿1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Робокоп і Термінатор. Найкращі детективи напарники😁 Немає людей? Немає злочинів😂
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙈16 14❤6👎4🔥1🤬1
Forwarded from L та її вигадані світи
Казка – Стівен Кінг
От казала ж я собі якось – писати відгуки треба одразу після читання, по максимально свіжим слідам. Так, бувають виключення – та на то вони і виключення, а от свіжак і емоційніше виходить, і яскравіше. І так, вищенаписане варто читати виключно як щось, що працює саме на мене, і загальних правил не намагаюсь тут робити, якщо що. Тож, тримаємо ручки, щоб я не заіржавіла…ну і поїхали, вірно? #топ_місяця #топ_взагалі
Видавництво КСД
Історію запускає знайомство сімнадцятирічного Чарлі з буркотуном-сусідом, містером Боудітчем. Початок прозаїчний, та все це приведе до казкових, жорстоких, яскравих, неймовірних, жахливих… короче кажучи, різноманітних пригод в дещо незвичному для Кінга сетінгу 🙂
Намагаюсь згадати, коли востаннє читала щось з тропом попаданцев. Взагалі, з Кінгом мені в цей заплив щастить – ніколи особливо не знаєш, що цього разу чекатиме тебе під обкладинкою. Так і тут, не зважаючи на назву, яка б мала мені на щось натякнути – ретелінги відомих казок в різних варіаціях стали сюрпризом.
Якщо так подумати, Кінга я читаю безсистемно – чи то виходячи з наявності в бібліотеці поруч, чи то за повелінням лівої пʼятки, мало не колесо рандому запускаю. І, що найсмішніше – виходить вельми послідовно. Бо після “Воно”, що описувало нам здебільшого перехід від дитинства до юнацтва, тут у нас шлях від юнацтва до дорослості. Хоча інколи головний герой поводиться (навіть на початку книжки) так, наче вже пройшов кризу середнього віку – це я б, мабуть, записала в головні мінуси історії, бо збиває градус реалістичності (з іншого боку, який нафіг градус реалістичності там, де люди перетворюються на сірі сутності з намальованими обличчями?.. гм).
Кінг загалом любить в метафоричність, але саме “Казка” в цьому сенсі мені тепер стоїть в голові столу. Можливо, через переосмислення знайомих сюжетів і весь інструментарій, що йде з ним під руку… Загалом, історія мені сподобалась, хоча і здалась дещо затягнутою в деяких місцях (тут не точно, можливо то була індивідуальна реакція і знижена концентрація). Додала б книгу в улюблені… якби не наступна, прочитана одразу в стик з “Казкою”. Та про це трохи пізніше. Цю ж просто щиро залайкаю, бо можу.
От казала ж я собі якось – писати відгуки треба одразу після читання, по максимально свіжим слідам. Так, бувають виключення – та на то вони і виключення, а от свіжак і емоційніше виходить, і яскравіше. І так, вищенаписане варто читати виключно як щось, що працює саме на мене, і загальних правил не намагаюсь тут робити, якщо що. Тож, тримаємо ручки, щоб я не заіржавіла…ну і поїхали, вірно? #топ_місяця #топ_взагалі
Видавництво КСД
Історію запускає знайомство сімнадцятирічного Чарлі з буркотуном-сусідом, містером Боудітчем. Початок прозаїчний, та все це приведе до казкових, жорстоких, яскравих, неймовірних, жахливих… короче кажучи, різноманітних пригод в дещо незвичному для Кінга сетінгу 🙂
Намагаюсь згадати, коли востаннє читала щось з тропом попаданцев. Взагалі, з Кінгом мені в цей заплив щастить – ніколи особливо не знаєш, що цього разу чекатиме тебе під обкладинкою. Так і тут, не зважаючи на назву, яка б мала мені на щось натякнути – ретелінги відомих казок в різних варіаціях стали сюрпризом.
Якщо так подумати, Кінга я читаю безсистемно – чи то виходячи з наявності в бібліотеці поруч, чи то за повелінням лівої пʼятки, мало не колесо рандому запускаю. І, що найсмішніше – виходить вельми послідовно. Бо після “Воно”, що описувало нам здебільшого перехід від дитинства до юнацтва, тут у нас шлях від юнацтва до дорослості. Хоча інколи головний герой поводиться (навіть на початку книжки) так, наче вже пройшов кризу середнього віку – це я б, мабуть, записала в головні мінуси історії, бо збиває градус реалістичності (з іншого боку, який нафіг градус реалістичності там, де люди перетворюються на сірі сутності з намальованими обличчями?.. гм).
Кінг загалом любить в метафоричність, але саме “Казка” в цьому сенсі мені тепер стоїть в голові столу. Можливо, через переосмислення знайомих сюжетів і весь інструментарій, що йде з ним під руку… Загалом, історія мені сподобалась, хоча і здалась дещо затягнутою в деяких місцях (тут не точно, можливо то була індивідуальна реакція і знижена концентрація). Додала б книгу в улюблені… якби не наступна, прочитана одразу в стик з “Казкою”. Та про це трохи пізніше. Цю ж просто щиро залайкаю, бо можу.
👍19❤14👀3🗿2
L та її вигадані світи
Казка – Стівен Кінг От казала ж я собі якось – писати відгуки треба одразу після читання, по максимально свіжим слідам. Так, бувають виключення – та на то вони і виключення, а от свіжак і емоційніше виходить, і яскравіше. І так, вищенаписане варто читати…
Після такого відгуку й самому захотілося почитати
👍14🙈3👎1🗿1
У нас в чаті зайшла мова про серію "Аллервельт" Романа Воронкова і всі хизуються своїими примірниками, в яких автор вручну зроби ілюстрацію та підпис. Тож похвастаюся і я, в мене ось такі бісенята та підписи) В мене раритетне видання, одне з перших яке я отримав в ті часи, коли автор був нікому не відомий, сидів худий, голодний - типовий самвидав😂 Шуткую, просто мало говорили про ці книги, а мені вони дуже й дуже сподобалися. Відео про серію "Аллервельт" є в мене на каналі. В книгах багато гумору, та чудові персонажі і ось вам уривок з третьої книги (я альфа-саме..рідер), можна трохи оцінити бісів, їх літописця та гумор)
- Ромаха! Ромаха! Іди там тебе Нестара недобра Рахе зве!
- Мене?
- Ну! А кого!
- Може вас? Я то їй нашо?
- Точно тебе! Ми сказали шо нас нема!
Вони закрутили мене, схопили за руки і повели підганяючи. Вже у входа в бункер штурханули у спину і я опинився перед вікном з обличчям злющої як антарктичний холод Рахе. В голові так і крутилося «а я їй нашо?».
- Роман Михайлович… вітаю…
- Добрий день… цей… братів нема…
Рахе підняла бров:
- Так, знаю, вони увімкнули вікно, побачили, що це я, сховалися під столом і сказали, що їх нема.
- Ідіоти…
- Не заперечую.
Начальниця відділу зв’язків з реальністю була сильно не в гуморі. Найгірше, що я підозрював чому.
- Вони коли непомітно рачки виповзали з кімнати практично нечутно сказали, що треба знайти лисого і спихнути мене на тебе…
- Хе! Я ж казав спрацює! – почув я за дверима шепіт Вірра з довольним смішком.
По руху очей, що зиркнули на вихід, ясно, що Рахе теж почула.
- Ти геній! – щиро похвалив брата Варр.
- Роман… вам там геть нудно?
Я вирішив розгублено і, наче так, не розуміючи до кінця про що справа, мовчати, бо здогадку таки мав, але, можливо, не варто аж одразу визнавати себе винним і каятись, та обіцяти так не робити. Та Рахе залегко читала таких як я. Одне з вікон заблимало вмикаючи зображення. На екрані я побачив групу людей, що сиділи у темній кімнаті за столом, поклавши руки колом і зберігаючи тишу. За їх спинами горіли маленькі потікші свічки, що не давали аж занадто світла. Присутні закрили очі і хтось, в темряві не видно, заговорив:
- Якщо хтось з померлих є тут, прошу, озвіться!
Кілька секунда вони прислухалися. Потім інший голос повторив:
- Якщо хтось з померлих є тут, просимо, озвіться і скажіть свої імена!
Десь над ними у темряві почувся глибокий вдох. Люди за столом смикнулися і завмерли. Їх очі разом відкрилисі і глянули в гору. Темрява голосно видихнула.
- Померла душа, чи ти тут? – вже дрижачим голосом повторив хтось.
- Наразі усі оператори зайняті – заговорила пітьма над спіритистами – залишайтесь, будь ласка, на лінії…
Я глянув на начальницю відділу зв’язків з реальністю, вона дивилася запис. Холодно. Беземоційно. Поставила паузу. Повернула обличчя до мене:
- Я впізнаю голос Варра… трохи змінений, та все ж… давайте далі глянемо.
Я кивнув. В кінці відео спіритисти просто сиділи з закам’янілими обличчями.
- Це давня і шанована спільнота містиків та спіритистів, Романе, а ви! – Рахе вдарила голосом на «ви» – Ваш, Романе, голос я там також впізнала, оце таке творите… Що ви співали доречі?
- «Мертві бджоли не гудуть…»
- З Вірром, дуетом…
- Так – я присоромлено опустив голову.
Як тільки Варр закінчив про «залишайтесь, будь ласка, на лінії» ми з Вірром бадьоро заспівали «З того світу вороття не бува ніколи…» і горлали поки шановні містики сивіли і охрінівали.
- Чия це була ідея? – пекуче холодно спитала Рахе.
- Скажи шо твоя! – шикнув з коридору хтось з братів.
Рахе глянула на вихід і розуміюче кивнула.
До речі, сам автор є в нашому чаті, відповідає на питання і в нього можна напряму замовити книги (написати в ПП @erstma) (так я знову рекламую українську фантастику, і шо ви мені зробите?😂 )
- Ромаха! Ромаха! Іди там тебе Нестара недобра Рахе зве!
- Мене?
- Ну! А кого!
- Може вас? Я то їй нашо?
- Точно тебе! Ми сказали шо нас нема!
Вони закрутили мене, схопили за руки і повели підганяючи. Вже у входа в бункер штурханули у спину і я опинився перед вікном з обличчям злющої як антарктичний холод Рахе. В голові так і крутилося «а я їй нашо?».
- Роман Михайлович… вітаю…
- Добрий день… цей… братів нема…
Рахе підняла бров:
- Так, знаю, вони увімкнули вікно, побачили, що це я, сховалися під столом і сказали, що їх нема.
- Ідіоти…
- Не заперечую.
Начальниця відділу зв’язків з реальністю була сильно не в гуморі. Найгірше, що я підозрював чому.
- Вони коли непомітно рачки виповзали з кімнати практично нечутно сказали, що треба знайти лисого і спихнути мене на тебе…
- Хе! Я ж казав спрацює! – почув я за дверима шепіт Вірра з довольним смішком.
По руху очей, що зиркнули на вихід, ясно, що Рахе теж почула.
- Ти геній! – щиро похвалив брата Варр.
- Роман… вам там геть нудно?
Я вирішив розгублено і, наче так, не розуміючи до кінця про що справа, мовчати, бо здогадку таки мав, але, можливо, не варто аж одразу визнавати себе винним і каятись, та обіцяти так не робити. Та Рахе залегко читала таких як я. Одне з вікон заблимало вмикаючи зображення. На екрані я побачив групу людей, що сиділи у темній кімнаті за столом, поклавши руки колом і зберігаючи тишу. За їх спинами горіли маленькі потікші свічки, що не давали аж занадто світла. Присутні закрили очі і хтось, в темряві не видно, заговорив:
- Якщо хтось з померлих є тут, прошу, озвіться!
Кілька секунда вони прислухалися. Потім інший голос повторив:
- Якщо хтось з померлих є тут, просимо, озвіться і скажіть свої імена!
Десь над ними у темряві почувся глибокий вдох. Люди за столом смикнулися і завмерли. Їх очі разом відкрилисі і глянули в гору. Темрява голосно видихнула.
- Померла душа, чи ти тут? – вже дрижачим голосом повторив хтось.
- Наразі усі оператори зайняті – заговорила пітьма над спіритистами – залишайтесь, будь ласка, на лінії…
Я глянув на начальницю відділу зв’язків з реальністю, вона дивилася запис. Холодно. Беземоційно. Поставила паузу. Повернула обличчя до мене:
- Я впізнаю голос Варра… трохи змінений, та все ж… давайте далі глянемо.
Я кивнув. В кінці відео спіритисти просто сиділи з закам’янілими обличчями.
- Це давня і шанована спільнота містиків та спіритистів, Романе, а ви! – Рахе вдарила голосом на «ви» – Ваш, Романе, голос я там також впізнала, оце таке творите… Що ви співали доречі?
- «Мертві бджоли не гудуть…»
- З Вірром, дуетом…
- Так – я присоромлено опустив голову.
Як тільки Варр закінчив про «залишайтесь, будь ласка, на лінії» ми з Вірром бадьоро заспівали «З того світу вороття не бува ніколи…» і горлали поки шановні містики сивіли і охрінівали.
- Чия це була ідея? – пекуче холодно спитала Рахе.
- Скажи шо твоя! – шикнув з коридору хтось з братів.
Рахе глянула на вихід і розуміюче кивнула.
До речі, сам автор є в нашому чаті, відповідає на питання і в нього можна напряму замовити книги (написати в ПП @erstma) (так я знову рекламую українську фантастику, і шо ви мені зробите?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥36👍18❤11 5🗿1