📚 Нова книга в серії “Класика української літератури”!

До видання увійшли знакові твори талановитого українського письменника та публіциста Миколи Хвильового (1893–1933), одного з найяскравіших представників розстріляного відродження.

🌿 «Я (Романтика)» – одна з найгостріших новел про людину, втягнуту в механізм більшовицького революційного насильства. Віра в ідею світлого комуністичного майбутнього поступово перетворюється на фанатизм, що вимагає повної відмови від співчуття й моралі й веде до знищення того, що в людському житті є недоторканним.

📖 «Мати», «Повість про санаторійну зону» та «Сентиментальна історія» доповнюють трагічний образ епохи, в якій насильство виправдовувалося ідеями, а людина існувала в атмосфері страху, морального розлому й самознищення.

✅Передзамовити ➡️ bit.ly/4abCBoz

Чимало українських дітей обожнюють історії Джеремі Стронґа про Ракету на чотирьох лапах та інші його твори, а «Лисичка вирушає на Північ» стала останньою книжкою автора, й розповідає вона про найголовнішу пригоду, яка буває в кожного в житті.

Лисичка — головна, але не єдина важлива героїня. Разом із Ведмедем, Туканом, Лосицею та іншими звірятами вона мандрує у фургоні до Снігокраю, щоб побачити Північне сяйво. У кожного з них є свої суперсили (скажімо, Туканів ніс завжди вказує на Північ) і свої особливості характеру, які іноді роблять мандрівку і веселою, і трохи нестерпною. Але завдяки дружбі, вмінню чути одне одного, спільному прагненню до однієї мрії і вірі в те, що все вдасться, вони долають численні труднощі на шляху, хоча справжнє випробування чекає на них наприкінці.
 
Ця історія снігова й зимова, вона дуже красива, але  водночас трохи сумна. У ній автор проговорює теми втрати, прощання й прийняття неминучого. Але робить це дбайливо й обережно, з любов’ю і теплом. І найголовніше — залишає відчуття цінності життя.

Джерело

😈 «Чорти» Джо Аберкромбі – вже в наявності!

Тут не згладжують гострі кути, не ділять світ на «чорне» і «біле» та не пропонують правильних рішень.
Це історія про:
- цинізм і чорний гумор;
‐ героїв, яких складно любити, але неможливо забути;
‐ вибори, що завжди мають ціну.
Якщо вам подобається фентезі з характером, жорстке, іронічне й дуже живе – ця книжка точно для вас.

Придбати

Казка – Стівен Кінг

От казала ж я собі якось – писати відгуки треба одразу після читання, по максимально свіжим слідам. Так, бувають виключення – та на то вони і виключення, а от свіжак і емоційніше виходить, і яскравіше. І так, вищенаписане варто читати виключно як щось, що працює саме на мене, і загальних правил не намагаюсь тут робити, якщо що. Тож, тримаємо ручки, щоб я не заіржавіла…ну і поїхали, вірно? #топ_місяця #топ_взагалі

Видавництво КСД

Історію запускає знайомство сімнадцятирічного Чарлі з буркотуном-сусідом, містером Боудітчем. Початок прозаїчний, та все це приведе до казкових, жорстоких, яскравих, неймовірних, жахливих… короче кажучи, різноманітних пригод в дещо незвичному для Кінга сетінгу 🙂

Намагаюсь згадати, коли востаннє читала щось з тропом попаданцев. Взагалі, з Кінгом мені в цей заплив щастить – ніколи особливо не знаєш, що цього разу чекатиме тебе під обкладинкою. Так і тут, не зважаючи на назву, яка б мала мені на щось натякнути – ретелінги відомих казок в різних варіаціях стали сюрпризом. 

Якщо так подумати, Кінга я читаю безсистемно – чи то виходячи з наявності в бібліотеці поруч, чи то за повелінням лівої пʼятки, мало не колесо рандому запускаю. І, що найсмішніше – виходить вельми послідовно. Бо після “Воно”, що описувало нам здебільшого перехід від дитинства до юнацтва, тут у нас шлях від юнацтва до дорослості. Хоча інколи головний герой поводиться  (навіть на початку книжки) так, наче вже пройшов кризу середнього віку – це я б, мабуть, записала в головні мінуси історії, бо збиває градус реалістичності (з іншого боку, який нафіг градус реалістичності там, де люди перетворюються на сірі сутності з намальованими обличчями?.. гм). 

Кінг загалом любить в метафоричність, але саме “Казка” в цьому сенсі мені тепер стоїть в голові столу. Можливо, через переосмислення знайомих сюжетів і весь інструментарій, що йде з ним під руку… Загалом, історія мені сподобалась, хоча і здалась дещо затягнутою в деяких місцях (тут не точно, можливо то була індивідуальна реакція і знижена концентрація). Додала б книгу в улюблені… якби не наступна, прочитана одразу в стик з “Казкою”. Та про це трохи пізніше. Цю ж просто щиро залайкаю, бо можу.