«Мене часто питали: “Він такий серйозний і часто злий, як ти з ним живеш?” Поруч зі мною це була найніжніша і найтурботливіша людина», – так Юлія згадує свого чоловіка Владислава Яковенка.
Для дружини він був не лише воїном, а й дуже ніжною, турботливою та уважною людиною. Вона пам’ятає його як чоловіка, який умів підтримати, розвеселити, подбати й бути справжньою опорою. Їх поєднували глибоке розуміння та любов. Владислав дуже любив дружину й доньку, називав їх «мої дівчатка».
До війська Владислав приєднався у 2022 році. Спершу служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де після підготовки став командиром взводу. Він був високим, кремезним чоловіком, тому мав псевдо Скала. У 2024 році пройшов відбір до Сил спеціальних операцій, мав звання капітана і був командиром групи спеціального призначення.
Захисник загинув 7 липня 2025 року поблизу села Садки на Сумщині. Після поранення його організм боровся за життя 8 годин, однак врятувати його не вдалося.
💔27😢17
Володимир Большак жив у Чернігові. Працював на автозаводі слюсарем механоскладальних робіт. Цій праці віддав майже 30 років.
13 березня 2022-го Володимир та Ірина були разом у помешканні на шостому поверсі. Тоді російський літак скинув бомбу.
У жінки були зламані руки та ноги, вона мала численні поранення, але змогла вибратися назовні. Дивом вижив її 12-річний син.
Осколок завдав Володимиру смертельного поранення.
У нього залишилися дружина і двоє синів.
«Мій чоловік захоплювався автомобілями. Вони з синами їздили на гонки. Він був прекрасним батьком, прикладом: спокійний, урівноважений, зосереджений. На роботі його цінували, він мав багато відзнак, грамот. Друзів було небагато, але вони справжні», – говорить дружина Ірина.
13 березня 2022-го Володимир та Ірина були разом у помешканні на шостому поверсі. Тоді російський літак скинув бомбу.
«Була моторошна тиша, незвична. Я не спала. Раптом почула гул літака, звук вибуху. Потім я подумала, що померла... Я летіла вниз, мене крутило, тиснули шматки бетону. Я летіла вниз із будівельним сміттям і не розуміла, що відбувається», – пригадала Ірина.
У жінки були зламані руки та ноги, вона мала численні поранення, але змогла вибратися назовні. Дивом вижив її 12-річний син.
Осколок завдав Володимиру смертельного поранення.
У нього залишилися дружина і двоє синів.
😢32💔13
🕯️9:00 – хвилина мовчання
33-річний Артем Степчук поліг 29 грудня 2023 року на Харківщині.
Артем народився на Харківщині. Ще у дитинстві переїхав до Луцька на Волині. Мати сама виховувала трьох дітей, і він змалку знав, що таке праця.
Хлопець дуже любив музику. Коли подорослішав, самостійно навчився грати на гітарі. А коли заробив на перший комп’ютер, почав створювати електронну музику, писав реп.
Після школи Артем підробляв різноробом. З часом прийшов на «Нову пошту».
На війну Артем потрапив наприкінці червня 2022 року. Служив у лавах ЗСУ на посаді стрільця.
За службу захисника нагородили грамотами та подяками.
33-річний Артем Степчук поліг 29 грудня 2023 року на Харківщині.
Артем народився на Харківщині. Ще у дитинстві переїхав до Луцька на Волині. Мати сама виховувала трьох дітей, і він змалку знав, що таке праця.
«На жаль, я не змогла дати йому освіту, заробляла лише на те, щоб їх прогодувати і одягти», – сказала мама Марія Петрівна.
Хлопець дуже любив музику. Коли подорослішав, самостійно навчився грати на гітарі. А коли заробив на перший комп’ютер, почав створювати електронну музику, писав реп.
Після школи Артем підробляв різноробом. З часом прийшов на «Нову пошту».
«Артем був сором’язливим. Не любив, щоб про нього говорили. Але він був дуже хорошою людиною, патріотом і борцем зі злом», – сказала мама.
На війну Артем потрапив наприкінці червня 2022 року. Служив у лавах ЗСУ на посаді стрільця.
За службу захисника нагородили грамотами та подяками.
😢38💔22❤1🕊1
Владислав Гераскевич презентує «Шолом пам'яті. Продовження історії» у Музеї «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
29 квітня відбудеться подія, що продовжує історію, яку вже почув світ. Український скелетоніст Владислав Гераскевич представить новий «Шолом пам’яті. Продовження історії» – символ, який зберігає імена тих, чиї життя забрала війна росії проти України.
Шолом присвячений 22 спортсменам. Їхні портрети створила художниця Ірина Проць. Кожен із них – це не просто образ, а історія життя, обірваного війною, нереалізовані мрії та втрачені перемоги.
У цей же день відкриється експозиція, присвячена пам’яті загиблих спортсменів. «Шолом пам’яті» стане її центральною частиною та залишатиметься в Музеї протягом усього періоду виставки.
🔻Вхід за підтвердженою реєстрацією.
🗓 29 квітня
🕓 початок о 17:00 (реєстрація з 16:30)
📍 Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7
29 квітня відбудеться подія, що продовжує історію, яку вже почув світ. Український скелетоніст Владислав Гераскевич представить новий «Шолом пам’яті. Продовження історії» – символ, який зберігає імена тих, чиї життя забрала війна росії проти України.
Шолом присвячений 22 спортсменам. Їхні портрети створила художниця Ірина Проць. Кожен із них – це не просто образ, а історія життя, обірваного війною, нереалізовані мрії та втрачені перемоги.
У цей же день відкриється експозиція, присвячена пам’яті загиблих спортсменів. «Шолом пам’яті» стане її центральною частиною та залишатиметься в Музеї протягом усього періоду виставки.
🔻Вхід за підтвердженою реєстрацією.
🗓 29 квітня
🕓 початок о 17:00 (реєстрація з 16:30)
📍 Музей історії міста Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7
❤24🙏7👎1
44-річний шахтар Денис Бойков загинув 1 лютого 2026-го в місті Тернівка Павлоградського району Дніпропетровської області. Він повертався службовим автобусом додому, коли шахтарів атакували російські шахеди. Тоді загинуло 12 людей.
Денис народився в Тернівці у шахтарській родині. З 18 років сам пішов на видобуток вугілля. Був помічником начальника дільниці на шахті «Павлоградська».
Шість днів на тиждень Денис віддавав шахті – відповідав за людей, мотивував їх і навчав. Єдиний вихідний присвячував сім'ї. Разом їздили на дачу, гуляли з собакою, виїжджали на природу. Останнім часом чоловік захоплювався також виготовленням виробів із дерева.
У Дениса Бойкова залишилися донька, дружина, мати, дві сестри.
Денис народився в Тернівці у шахтарській родині. З 18 років сам пішов на видобуток вугілля. Був помічником начальника дільниці на шахті «Павлоградська».
«Денис був добрий, вихований, спокійний, надійний. Ми за все життя не сказали одне одному жодного образливого слова», – розповіла Олена.
Шість днів на тиждень Денис віддавав шахті – відповідав за людей, мотивував їх і навчав. Єдиний вихідний присвячував сім'ї. Разом їздили на дачу, гуляли з собакою, виїжджали на природу. Останнім часом чоловік захоплювався також виготовленням виробів із дерева.
У Дениса Бойкова залишилися донька, дружина, мати, дві сестри.
💔24😢21❤2
🕯9:00 – хвилина мовчання
33-річний Артем Степчук поліг 29 грудня 2023 року на Куп’янському напрямку Харківської області. Разом із групою боєць потрапив під ворожий артобстріл. Побратими намагалися його врятувати, витягли з поля бою, однак було запізно.
Артем народився в селищі Близнюки на Харківщині. Ще у дитинстві переїхав до Луцька на Волині.
Після школи Артем підробляв різноробом. З часом прийшов на «Нову пошту», де пропрацював майже рік.
На війну Артем потрапив наприкінці червня 2022 року. Служив у лавах ЗСУ на посаді стрільця стрілецького взводу стрілецької роти. Воював на Куп’янському напрямку.
За службу захисника нагородили грамотами та подяками.
Поховали Артема Степчука на міському кладовищі у селі Гаразджа.
33-річний Артем Степчук поліг 29 грудня 2023 року на Куп’янському напрямку Харківської області. Разом із групою боєць потрапив під ворожий артобстріл. Побратими намагалися його врятувати, витягли з поля бою, однак було запізно.
Артем народився в селищі Близнюки на Харківщині. Ще у дитинстві переїхав до Луцька на Волині.
Після школи Артем підробляв різноробом. З часом прийшов на «Нову пошту», де пропрацював майже рік.
«Артем був сором’язливим. Не любив, щоб про нього говорили. Але він був дуже хорошою людиною, патріотом і борцем зі злом. Янгол на землі, який пішов на небо», – сказала мама Марія Петрівна.
На війну Артем потрапив наприкінці червня 2022 року. Служив у лавах ЗСУ на посаді стрільця стрілецького взводу стрілецької роти. Воював на Куп’янському напрямку.
За службу захисника нагородили грамотами та подяками.
Поховали Артема Степчука на міському кладовищі у селі Гаразджа.
💔27😢20
Сьогодні – треті роковини російського ракетного удару по Умані, який забрав життя 24 людей. Серед загиблих – 6 дітей.
У ніч на 28 квітня армія РФ атакувала місто на Черкащині крилатими ракетами. Одна з них влучила у житлову багатоповерхівку, зруйнувавши цілий під'їзд.
23 людини загинули на місці трагедії. Ще одна людина померла у лікарні після 82 днів боротьби за життя.
Платформа Меморіал документує імена й історії тих, чиє життя забрала російська армія. Напишіть нам, щоб зберегти пам’ять про загиблих:
📲 098 379 2169
📧 victims.of.russia@gmail.com
▫️ або заповніть гугл-форму: https://bit.ly/3CMEmHS
У ніч на 28 квітня армія РФ атакувала місто на Черкащині крилатими ракетами. Одна з них влучила у житлову багатоповерхівку, зруйнувавши цілий під'їзд.
23 людини загинули на місці трагедії. Ще одна людина померла у лікарні після 82 днів боротьби за життя.
Платформа Меморіал документує імена й історії тих, чиє життя забрала російська армія. Напишіть нам, щоб зберегти пам’ять про загиблих:
📲 098 379 2169
📧 victims.of.russia@gmail.com
▫️ або заповніть гугл-форму: https://bit.ly/3CMEmHS
💔28😢18
45 історій про загиблих в Оленівці українських військовополонених, хронологія воєнного злочину й глибинний аналіз того, як світ це допустив.
Новий наклад «Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система» приїхав з друкарні.
🔻Замовляйте свій примірник онлайн.
Це непросте, але вкрай важливе читання.
📖 Над книжкою спільно працювали видавництво The Ukrainians Publishing, Платформа пам’яті Меморіал та Медійна ініціатива за права людини.
Новий наклад «Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система» приїхав з друкарні.
🔻Замовляйте свій примірник онлайн.
Це непросте, але вкрай важливе читання.
📖 Над книжкою спільно працювали видавництво The Ukrainians Publishing, Платформа пам’яті Меморіал та Медійна ініціатива за права людини.
🙏12💔7👍3
Микола Уфатов загинув від російського обстрілу 6 квітня 2026 року неподалік власного будинку в Залізничному мікрорайоні Слов’янська. Він вийшов на прогулянку з 8-річним сином і потрапив під ворожий удар. Микола загинув на місці, син отримав поранення та був госпіталізований.
Миколі Уфатову був 61 рік. Народився в Слов’янську. Навчався в 19-й школі, закінчив залізничний технікум.
Працював на станції «Слов’янськ» помічником машиніста, останнім часом – охоронником. Його згадують гарною людиною і чудовим батьком.
Миколу поховали на кладовищі Залізничного мікрорайону в рідному місті.
Миколі Уфатову був 61 рік. Народився в Слов’янську. Навчався в 19-й школі, закінчив залізничний технікум.
Працював на станції «Слов’янськ» помічником машиніста, останнім часом – охоронником. Його згадують гарною людиною і чудовим батьком.
Миколу поховали на кладовищі Залізничного мікрорайону в рідному місті.
💔27😢12❤1
🕯9:00 – хвилина мовчання
Солдат Максим Мосенз на псевдо Малюк поліг 24 березня 2024 року під час бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Захисникові назавжди 26 років.
Максим народився в селі Демівка Гайсинського району на Вінниччині. Жив у обласному центрі, працював барбером – у барбершопі Amster та в одній із місцевих перукарень. Колекціонував старовинні речі. Також цікавився знахідками часів Другої світової війни.
Під час повномасштабної війни Максим став до лав 120 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. Коли прийшов у підрозділ, був наймолодшим серед побратимів, тож вони дали йому псевдо Малюк.
За службу Максима Мосенза відзначили медаллю «Хрест патріота України».
Поховали захисника в рідному селі Демівка на місцевому кладовищі.
У нього залишилися батько Олександр і мама Наталя.
Солдат Максим Мосенз на псевдо Малюк поліг 24 березня 2024 року під час бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області. Захисникові назавжди 26 років.
Максим народився в селі Демівка Гайсинського району на Вінниччині. Жив у обласному центрі, працював барбером – у барбершопі Amster та в одній із місцевих перукарень. Колекціонував старовинні речі. Також цікавився знахідками часів Другої світової війни.
Під час повномасштабної війни Максим став до лав 120 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ. Коли прийшов у підрозділ, був наймолодшим серед побратимів, тож вони дали йому псевдо Малюк.
«Максим був світлом і добром. Все, що тільки можна найкраще мати в характері Людини, то все було в нього», – написала мати Наталя.
За службу Максима Мосенза відзначили медаллю «Хрест патріота України».
Поховали захисника в рідному селі Демівка на місцевому кладовищі.
У нього залишилися батько Олександр і мама Наталя.
💔25😢13