Якщо взяти собі за аксіому правило, яке говорить, що війна завершиться лише тоді, коли одна зі сторін буде не здатна воювати, тоді легше залишатися вірним обраному вектору.

У 2025 році ми бачили десятки популістичних заяв рудого гандона, що до лінії, де завершується війна, залишилось два кроки.

А потім ще одна рішуча заява від сміливого європейського лідера в костюмі, який чітко знає як треба воювати, щоб перемогти вже завтра.

Україна чіпляється за ці заяви, в пошуках хоча б промінчика світла, в суцільній темряві несправедливого світу газонюхів і любітілєй рускоі культури.

Культури, яка не несе нічого окрім мертвих дітей під завалами радянських панельних будинків.

І винні тут точно не "довірливі" українці, які просто хочуть жити: грати в теніс, малювати і чухати кота. Так влаштована психіка - вона шукає позитив і тягнеться до популістичного словесного поносу.

На жаль, плата за ці сподівання висока: демотивація і розчарування. Саме тому ми і закликаємо вас взяти за основу думку, що війна не завершиться від заяв і рішучих висерів у Хвіттері.

Вона завершиться тоді, коли завершиться спроможність однієї зі сторін воювати.

Звісно, це може завершитися і раніше, але готуючись до найгіршого, просто погане сприйматиметься легше, а добре — фантастично.

Окремо про плєсєнь, яка дозволяла собі "гріти руки" під час війни на виживання.

Масштаб їхнього мразотського жлобства буде видно в узагальненому порівнянні.

З однієї сторони "великий" бізнесмен, з купою зв'язків, легальною можливістю з'їздити на футбол у Ліверпуль. За бажанням, він може собі нарішать пам'ятник за життя .

З іншої сторони родина, у якій один з родичів загинув або дістав поранення через війну. У родини немає світла по 15 годин на день, вона рахує гроші перед походом в АТБ, а також мріє про авто 2010 року.

Зла іронія полягає в тому, що родин із другого варіанту в Україні сотні тисяч і шерсть з першого варіанту, маючи в 100 разів "краще" життя, щей дозволяє собі красти.

Потрібно мати фундаментальний розмір жлобства з безкінечно гнилою душею. Бажаємо їм у 2026 році втопитися під музику моря.

Шановні котики, насправді хороших людей, які віддають за цю країну усе, набагато більше. Тримайтеся своїх і не сподівайтеся на швидкі результати.

Буде важко, але світло врешті переможе. Залишайтеся вірним собі, допомагайте там, де можете допомогти й підтримуйте тих, хто цього потребує.

Вічна слава Збройним Силам України, дякуємо захисникам і захисницям, які захищали Різдво, а тепер захищають Новий рік. Ви наше все!

З прийдешнім Новим роком!