Когда нибудь я эту историю расскажу.

ЧАСТИНА КНИГИ: "Бути чи не бути?" (фото 2024 року)
Війна тривала майже третій рік. Я повернувся до рутинних військових буднів. Військова форма стала другою шкірою, яку знімав лише під час сну. Мій шлях лише набирав обертів: я знову вийшов на позиції, але, на жаль, не надто вдало. Знову отримав контузію – і я досі не знаю, чому мене постійно намагалися вбити. Та найбільше боліло через загибель двох моїх друзів. Хоча для війни це стало майже звичною реальністю: одна трагедія слідувала за іншою, і серце поволі звикало до цієї страшної буденності.
Пам’ятаю цей вихід особливо. Я сидів в бліндажі, притиснувшись до холодної земляної стіни. Повітря було густе від напруги, її можна було пронизувати ножом. І раптом характерний звук FPV-дрона. Той звук, який не плутається ні з чим і після якого час стискається до кількох секунд. Він прямо біля мене. У цю мить душа справді опиняється біля п’ят: думки зникають, молитви стають короткими, а тіло ніби чекає удару. Але дронзачепився за гілля, заплутався в деревах і… не вибухнув. Це було те дивне відчуття, коли ще секунду тому ти вже попрощався з життям, а тепер сидиш живий, не розуміючи – чому саме цього разу смерть промахнулася.
Саме у бригаді, де служив, я дізнався про капеланську службу і почав рухатися в цьому напрямку. Спершу була готовність стати помічником капелана, але Він вирішив інакше: мені довірили посаду капелана бригади, у якій служу і досі. І відтоді моє серце стало на постійному чергуванні між болем і надією, між смертю і життям.
За майже два роки капеланського служіння світ ще більше змінився. Життя – це бій, сказав я собі, а людина – тонкий, крихкий інструмент, що легко ламається, особливо під час війни. Моє служіння полягає більше в тому, щоб слухати, ніж говорити, і в цьому слуханні відчуваєш усю глибину людського болю.
Час, який не повернути
Коли проходиш долиною смертної тіні (Псалмів 22:4) – незалежно від звання, статі чи ролі – розумієш, що після цього життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Війна змінює тебе на рівні, де слова безсилі. Час, проведений на передовій, стискається до проміжків між вибухами й тишею, між наказом і сумнівом. І цей досвід потім живе всередині – навіть коли ти вже вдома, серед мирних вулиць. Судити про те, що таке війна, по-справжньому могли б лиш мертві; тільки вони пережили її до кінця.Цікаво, що ці слова написав Еріх Марія Ремарк у «Чорному обеліску». Він, мабуть, точно знав, про що говорить – бо війна для нього не була темою, а досвідом, який проживається до останнього подиху.
Все, що мені довелося згадувати і проживати, належить до того, що називають моральною травмою – коли рана не на тілі, а на совісті, коли світ більше не складається в цілість. Я зрозумів одне: нашій психіці легше прийняти удар стихії, ніж зло, яке чинить людина. Природа не має наміру нас знищити – вона просто є. А от зрада, коли вона приходить зсередини – від тих, кому ти довіряв, від своїх, – залишає рану глибшу за кулю. Бо вона вбиває не тіло, а довіру. Після цього доводиться заново вчитися вірити – людям, Богу, самому життю.
Дозволю собі розповісти дуже трагічну історію. Коли мене відправили на навчання для отримання офіцерського звання й зайняти посаду капелана, це стало вже моїм третім колом, де я знову відчув себе на строковій службі: усе працювало по командах, під контролем, з тією самою армійщиною, від якої, здавалося, давно виріс. Телефони ми здавали під ключ і отримували лише на дві години на день. Того вечора я вже збирався вимкнути телефон, коли подзвонив мій побратим. Його голос був схвильований.
— Макс, – сказав він, – ти ж знаєш мою історію. Я просто хотів поговорити.
Я глянув на годинник – залишалося якихось п’ять хвилин до здачі телефону в коробку.
— Пробач, брате, – відповів я, пояснивши, де перебуваю. – Можемо поговорити завтра?
Він коротко зітхнув:
— Так, звісно. Пробач, що потурбував.
Наступного дня я телефонував йому кілька разів, але він не відповідав. Я заспокоював себе: мабуть, на позиціях, мабуть, зайнятий. Чекав, що напише. Але повідомлення так і не прийшло. Коли я повернувся з навчань – дізнався, що він наклав на себе руки.

На той момент він перебував на бойовому чергуванні в Костянтинівці, виконуючи бойову задачу.
Він пройшов пекло. З перших днів війни – у складі одного зі штурмових підрозділів, які звільняли Бучу та Ірпінь. Те, що він бачив, вивернуло людську душу навиворіт. Його очі – як дзеркало, в якому застигли біль і ненависть. У них можна було прочитати все: втому, страх, гнів і безсилля перед тим, що творилося навколо. Він розповідав, як особисто бачив, що робили російські солдати з жінками та дітьми. Як у підвалах, куди вони заходили під час зачисток, доводилося стріляти на близькій дистанції.
Ключовим моментом є відчуття повної особистої відповідальності за такий вчинок. У В’єтнамі, а пізніше в Іраку та Афганістані, це називали «персональним убивством» – актом, коли ти позбавляєш життя конкретну людину, бачачи її очі, усвідомлюючи, що зробив це власноруч.
Ті історії навіть мене вражали до кісток – а він їх пережив на власні очі. Згодом його перевели до нашої частини. Ми зблизилися – не просто як товариші по службі, а як люди, які бачили однакову темряву. Та я почав помічати, що з ним щось відбувається. Він почав з’являтися нетверезим, одного разу навіть випив медичний антисептик. Його ледве відкачали – добре, що медик був поруч. Я розумів: це не просто втома, це біль, який він не може витримати.
А потім я дізнався, що його дружина – та сама, з якою він був ще зі школи, з якою мав двох дітей, – зрадила йому. Поки він воював, сусід «допомагав», підставляв плече, і це переросло в роман. Для нього це стало останнім ударом. Він залишив частину самовільно, а я вже готувався до найгіршого. Через чотири місяці він повернувся. Я був щасливий його побачити. Перше, що спитав:
— Ти біди не накоїв?
Він видихнув, ледь усміхнувся:
— Ні. Я подав на розлучення. Ми все оформили.
Я тоді подумав, що, можливо, все позаду. Але, як виявилось, його війна тривала всередині. Він повторив ту ж помилку, що й раніше, – тільки цього разу замість антисептика була «омивайка», курок суїциду. І цього разу його не врятували. Мій добрий друг і наставник, який свого часу допоміг мені сформувати надійний світоглядний фільтр, якось відповів на моє запитання:
— Як стати мудрим?
Він усміхнувся й сказав:
— Я не мудрий, я досвідчений. Був би я мудрим, не був би тоді досвідченим.
Чи можна поєднати мудрість з досвідом? Мудрість – це не відсутність помилок, а сукупність усього пережитого: і доброго, і болючого. Напевно, ми обоє вчилися в одного вчителя – царя Соломона, який ще задовго до народження Христа сказав: «Адже в безлічі мудрості – безліч пізнання, і хто побільшує пізнання, побільшує страждання» (Екклезіаста 1:18)
Тоді я вперше зрозумів, наскільки буквально важливими можуть бути дзвінки – не як звичка чи формальність, а як тонка межа між життям і тишею. Зараз, згадуючи ту подію, розумію: це був урок, якого до того не було. На жаль, ця трагедія повторилась, але вже з близькою людиною (Плач Єремії 3:2).
Богословська рефлексія #7: Надія
Після Воскресіння Господа Ісуса Христа пройшло більше двох тисяч років. Церква, яка є Божими руками, досі благословляється Духом Святим. За цей час існування довелося пройти дуже багато всього: від гонінь, кліматичних катастроф, хвороб, таких як чума, яка майже знищила Європу, до різних війн.
Сьогодні, коли наш народ і світ опинилися у вирі війни, ми особливо згадуємо, що Господь піклується про нас і в найтемніші часи. Незважаючи на біль, втрати і несправедливість, Він не залишає нас. Ми маємо глибоку впевненість, що з Його руки нас ніхто не вкраде, і що Його мир – вищий за будь-які обставини (Івана 10:28-30, 14:27).
Його правда вища за людські закони і судження, а Його любов – ширша за наше розуміння. У цьому випробуванні у війні ми тримаємося надії, що Господь контролює все, що відбувається в світі, і що Його сила перемагає навіть найтемніші сили.
Мій улюблений письменник Ґ. К. Честертон якось сказав:
«Християнство чимало разів вмирало і воскресало знову, бо воно мало Бога, який знав дорогу з могили».

Ці слова нагадують нам, що незважаючи на всі випробування, навіть війну, Церква – це живий організм, який живиться Божою силою, милосердям і вірністю, і тому вона переживе будь-які бурі часу. У цьому ми черпаємо силу і надію для сьогоднішнього дня і для майбутнього. Слава Ісусу Христу!

🇺🇦0️⃣9️⃣:0️⃣0️⃣
Хвилина мовчання!

🙏0️⃣9️⃣:0️⃣1️⃣
Хвилина молитви!

‍Милостивий Отче,
з подякою і вірою прославляємо Тебе за захист України, збереження нашої держави і витривалість нашого війська, яке протягом багатьох років відбиває ворожі атаки. Дякуємо за нашу систему ППО і Твоє сприяння у збитті ворожих цілей. Ми справді бачимо Твоє чудесне сприяння в захисті неба, зважаючи на масштаб постійної загрози. Дякуємо за всіх медиків і рятувальників, які самовіддано служать, рятуючи життя та підтримуючи наших людей у найтяжчі хвилини.

Всесильний Господи, приходимо перед Твоє лице з проханням про руйнування планів агресора в цій війні та унеможливлення подальших масованих атак. Отче, допоможи розвивати нашу дронову програму і посилювати військо новими технологіями. Боже, ми віримо у Твою справедливість і можливість гідного та справедливого миру для України, щоб правда перемогла, а агресор був покараний. Ми надіємося на Тебе, Боже, і віримо у Твоє чудо для нашого народу. Амінь.

«Подставь другую щёку»: о чём на самом деле говорил Христос? | Юрий Сипко | Преподобный
https://youtu.be/PKWzRhRpbRc

🇺🇦0️⃣9️⃣:0️⃣0️⃣
Хвилина мовчання!

🙏0️⃣9️⃣:0️⃣1️⃣
Хвилина молитви!

‍Всесильний Господи,
приходимо перед Твоє обличчя з подякою за всіх українських захисників, за нашу протиповітряну оборону і кожного воїна, який збиває ворожі цілі. Дякуємо Тобі, що допомагаєш нам переживати обстріли й даруєш надію та підтримку навіть в умовах постійної небезпеки. Прославляємо Тебе за те, що Ти спонукаєш наших союзників і надалі підтримувати нас та допомагати нам зброєю. Також дякуємо за українську енергетичну галузь і її стійкість у складних умовах, за те, що маємо світло попри всі зовнішні обставини.

Милосердний Боже, просимо Тебе: благослови всіх наших союзників і дай їм обставини та можливості, щоб підтримка України була ефективною, постійною і приносила реальні результати на полі бою, щоб усі спільні ініціативи працювали, а союзницькі відносини лише зміцнювалися. Молимося також про зменшення дефіциту озброєння й активну розбудову нашої оборонної галузі задля більшої незалежності від інших країн. Водночас просимо Твого сприяння у відновленні польсько-українських відносин, щоб ми мали конструктивний діалог із сусідньою державою та взаємне порозуміння. Дякуємо Тобі й прославляємо Тебе за все. Амінь.

https://music.youtube.com/watch?v=XYZue7_NQew&si=BHysZdFGKJvfV2MI

Песинка молодости, для тренировки и души)

🇺🇦0️⃣9️⃣:0️⃣0️⃣
Хвилина мовчання!

🙏0️⃣9️⃣:0️⃣1️⃣
Хвилина молитви!

‍Господи, Боже наш,
з вдячністю приходимо перед Твоє лице. Дякуємо за мужність рятувальників і всіх, хто працює в оборонній галузі задля блага нашого війська. Дякуємо за підтримку європейських країн, які стоять на боці правди й визнають цілісність України.

Молимося, Господи, про Твоє сприяння для всіх оборонців і про точність для нашої протиповітряної оборони. Нехай кожна ворожа ціль буде збита і знешкоджена. Молимо Тебе: захисти життя наших людей, дай ЗСУ відвагу, мудрість і успіх в обороні Батьківщини. Боже, благаємо про Твоє сприяння нашій армії в плануванні та виконанні всіх операцій.

Благаємо Тебе, Небесний Батьку: заступися за Україну, викрий неправду російської пропаганди і зруйнуй віроломні плани розділити нашу землю.

Господи, дай позитивні зрушення, щоб справедливий і тривалий мир наблизився. Нехай Твоє світло переможе, і жодні людські лихі задуми не будуть реалізовані. Нехай Твоя воля звершиться над Україною. Амінь.

🇺🇦0️⃣9️⃣:0️⃣0️⃣
Хвилина мовчання!

🙏0️⃣9️⃣:0️⃣1️⃣
Хвилина молитви!

‍Господи Боже,
дякуємо Тобі за постійну опіку над нашим народом і підтримку України. Дякуємо за захист і роботу ППО, за кожну ворожу ціль, яку вдалося знешкодити.

Господи, прославляємо Тебе за всі Твої блага і за те, що енергетична система України вистояла, а в наших домівках є світло. Боже, дякуємо, що Ти зміцнював нас протягом цих воєнних років і даєш можливість боротися далі.

Господи всемогутній! Просимо Тебе: зміни хід бойових дій, зупини ворога, зламай його плани та всі лихі наміри. Просимо за наших захисників: зміцни кожного воїна, благослови командирів мудрістю, рішучістю і турботою про своїх людей.

Благаємо Тебе: поверни додому кожного українського полоненого, зміцни їхні родини й допоможи в організації нових обмінів. Ми надіємося на Тебе і прославляємо Тебе за все. Амінь.

🇺🇦0️⃣9️⃣:0️⃣0️⃣
Хвилина мовчання!

🙏0️⃣9️⃣:0️⃣1️⃣
Хвилина молитви!

‍Всесильний Господи,
приходимо перед Твоє лице з подякою та надією, бо тільки Ти є наша опора. Боже, дякуємо за українську ППО і всіх захисників, яким вдається збивати ворожі цілі. Прославляємо Тебе за всю підтримку і витривалість українців у цій жорстокій війні, а також дякуємо за роботу медиків і рятувальників, які першими прибувають на місця обстрілів. Захисти їх від повторних обстрілів і всіх загроз.

Отче, з вірою благаємо за всіх наших воїнів, щоб вони мали успіхи по всій лінії фронту й успішно виконували всі заплановані спецоперації. Боже всемогутній, також просимо про захист нашої країни. Нехай усі ворожі ракети й безпілотники будуть збиті та не принесуть смерті й руйнувань. Ти бачиш складне становище України і дефіцит боєприпасів до ППО. Молимо, даруй щедрі серця нашим союзникам, щоб вони постачали ці необхідні ракети і ми мали чим збивати ворожі цілі. Благослови нас усіх, захисти і зміцни. Віримо Тобі і прославляємо за все. Амінь.