Зареєструвалась в X (Twitter). Спробую. https://x.com/marybezuhla/status/1811786445566410825?s=46

Кротевич. Як можна писати сміливу справедливу заяву щодо генерала Содоля в ДБР за дії в Маріуполі та інші злочини, а потім радісно фотографуватися з його босом, який призначав Содоля на Маріуполь, Кринки, Авдіївку? Логіка причинно-наслідкових зв'язків! Ще й з генералом Зубаничем сфотографувався б. Що Посол йому сказав? «Це все ОП»?

Послідовність щодо відповідальності генералів за свої військові рішення є критичною. Вони безперестанку вислизають роками. Всі. Ми маємо це вже три десятиліття. І зараз. Кругова порука. Трагедія.

Тестуємо роботизовані системи. Спільна група з Міністерством оборони України, Міністерством цифрової трансформації України, ЗСУ та виробниками.

Фото: З керівником проєкту від ЗСУ Вадимом Сухаревським. Нове покоління. #СилиБезпілотнихСистем

Межа. Червона лінія. Не змовчу.

Чому наразі і далі кожен день перебування Сирського на посаді знижує нашу боєздатність та вбиває людей. Чому він такий же злочинець, як і Содоль. Як працює логіка генералітету щодо захисту себе на прикладі прориву оборони міст Торецьк та Нью-Йорк (ці події та затирання доказів повторюються знову і знову, і ніхто не покараний). Чому без неминучого втручання Президента якомога швидше наша армія зітреться і перетвориться в ненавчену суцільну піхоту «обмежено придатних» в «бригадах-зомбі».

Отже, Торецький злочин:

- 24-та бригада — одна з небагатьох, яка майже в повному складі, не розпорошеною, як інші, обороняла міста Торецьк та Нью-Йорк більше року. Це довело свою ефективність, адже чітка смуга відповідальності у підрозділі та стала команда забезпечують стабілізацію оборони. Ще один схожий приклад — 54-та бригада в Сіверську.
- Військові вже дуже добре знали місцевість, били росіян углиб на кілометри дронами і не дозволяли прорватися у міста.
- Проте розвідці стало відомо, що ворог шукає можливості прориву і збирається спробувати це зробити найближчим часом.
- Раптово Сирський через Содоля дає наказ зняти всю бригаду і відправити на Часів Яр, а 41-шу бригаду, яка була в Часовому Яру, зняти і відправити на Торецьк.
- Розвідники, керівництво бригад і навіть оперативно-тактичні угруповання зазначають ризики, що це може спровокувати додаткову атаку росіян і прорвати лінію оборони. Крім того, деякі позиції були стійкими ще з 2014 року. Содоль і Сирський не слухають.
- Про ротацію дізнаються росіяни, і нашим розвідникам стає відомо, що ворог прийняв рішення наступати. В ході аналізу російських перехоплень стає відомо навіть дату та час.
- Знову зазначаються ризики і що така ротація вже неминуче призведе до прориву.
- Знову наказ не скасовується, а ніяких резервів не надається.
- Содоль під час ротації та подій після неї їде в Одесу пиячити в ресторані.
- 24-та бригада вирушає в Часів Яр. В ході ротації з 41-ю бригадою в Часовому Яру втрачаються позиції, і Генштаб бреше суспільству, що ми відійшли на більш вигідні підготовлені рубежі оборони. Зазначу, що ніяких підготовлених рубежів оборони в Часовому Яру не було і немає, і це можуть підтвердити наявні в мережі супутникові знімки.
- 41-ша бригада поспішає в Торецьк та «з коліс» отримує удар противника. Росіяни заходять у Нью-Йорк, підбираються до Торецька. На хвилі розголосу цих та інших подій, а також минулих «подвигів», Содоля знімають, хоча Сирський намагається його захистити, а Генштаб рапортує про новий Торецький напрямок. Замість Содоля Президент призначає Гнатова та представляє його війську.
- Але Содоль — генеральська пішка, голова — Сирський. Оскільки саме він приймав рішення щодо ротації та тисячі інших рішень раніше, йому потрібно тепер спробувати відвести від себе увагу, а також не допустити покарання жодного з генералів як прецеденту. Для цього в дусі досвідчених злочинців потрібно знищити докази і свідків, залякати тих, хто виживе, прикрити співучасника і не дати мати успіх Гнатову, який не є «своїм» керівником і є представником нового нечисленного покоління командирів.
- Сирський забирає частину підрозділів у 24-ї бригади з Часового Яру і в той же час закидує бригаду розпорядженнями на «відновлення позицій», що не призводить ні до якого відновлення, але призводить до безглуздих людських смертей. Десятки, десятки смертей. Свідків стає менше.
- Крім того, в ході своєї операції Сирський готує зняття приданого бригаді підрозділу, який тривалий час стоїть на ключовому напрямку просування росіян у Часів Яр, що відкриє їм цю можливість і ще більше погіршить становище 24-ї бригади. Командир бригади йде вже на відкритий конфлікт і просить не відправляти людей «на убій». Сирський починає процес зняття командира бригади.
- Гнатова Головком обмежує відпрацьованими методами, не даючи йому рухати поставлених Содолем «їхніх» людей, таких як Соколов (відповідав за Чонгар у 2022), Палас, Луценко та інші. Розподіляє ресурси сам і втручається в управління мимо Гнатова та навіть комбригів аж до взводу.

Продовження:

Продовження:

- На Торецький напрямок тепер вже треба перекидати додаткові резерви, їх зривають і знову закривають діру десантниками 95-ї бригади та іншими…

Масове вбивство? Втрата територій. Межа.

Ряд джерел підтвердили мені два надзвичайно важливі моменти щодо позиції Сирського та його оточення:
- Він згоден підписувати режим припинення вогню та всякі варіації на тему капітуляції та примусу до миру.
- Він не вірить в перемогу і щиро вважає, що ми не здатні отримати перевагу над росіянами на власній землі. Адже він мислить симетрично, і робить єдиний логічний для себе висновок.

Памʼятаєте, після статті Залужного в «The Economist» про «глухий кут» я написала, що Головком, який не вірить в перемогу, має піти. Так ось, наступний Головком у нас такий же, і це через те, що вони — продукти однієї і тієї ж кругової поруки та сталої військової школи управління, яка наразі остаточно відстала та деградувала. Вона — не джерело для натхнення та критично неспроможна управляти вже зміненим внизу мобілізованим військом. А ще вони спʼяніли від безнаказаності і влади над людськими життями.

Я зараз більш ніж впевнена, що в поточній ситуації Олександр Станіславович та Валерій Федорович не хочуть несподіваного успіху ЗСУ. Це зовсім інше, далеке нам з вами мислення. Поясню. Залужному вигідно, щоб Сирський залишався на посаді, бо за нього нічого не змінилось і можна маніпулювати далі щодо себе як єдиного і неповторного, розвиваючи політичні ігри. Сирському ж понад усе треба чіплятися за крісло, бо будь-яка більш-менш сучасна наступна команда буде кращою, вже неминучою «новою хвилею». І тільки розповідаючи казки про себе, як найбільш досвідченого, як неповторну цінність в абсолюті, не допускаючи нікого на заміну, пресуючи усіх проактивних поруч, можна сподіватися протягнути якомога довше. Наприклад, до якогось режиму припинення вогню. Тоді він, за його особистим баченням, міг би ввійти в історію і врятувати цілий пласт генеральської мафії, що зараз близька до знесення, як ніколи.

Не вірячи в перемогу, ти будеш викрадати людей через ТЦК та СП, спостерігати за спробами впровадити новітні технології, як за дотепними експериментами, відправляти людей на інерційні задачі з утримання посадки для звітності… Свою нездатність та фактичну відсутність місця в цьому зміненому світі ти будеш прикривати досвідом знань минулого. І захищатися. За будь-яку ціну. Наприклад, брешучи Президенту, що зробиш контрнаступ, сподіваючись протягнути ще якийсь місяць. Він же готується, от-от і буде. Давайте не зараз. Повірте. Або прикриваючи свої помилки зняттям командирів, які знають, як і що насправді відбувається. Ба більше, відправляючи їхні підрозділи в суїцидальні місії, щоб свідків було менше, а люди — залякані. Замирюючись з волонтерами чи депутатами, щоб вони затихли, це ж дасть ще трохи протягнути. Недовго, до наступної брехні.

Як би не вийти самим на себе.

https://t.me/GeneralStaffZSU/16148

Нагадайте, чим закінчилось розслідування з шикуванням в 128 бригаді?

Про кишенькові підкомітети та людей-візитки або День, коли перестав існувати Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

Реакцією Комітету на правду про проблеми в ЗСУ та звернення військових сьогодні стало голосування щодо мого зняття з посади голови підкомітету з питань цивільного демократичного нагляду та контролю. Тези: не можна дискредитувати військове керівництво, скоро комбригів будуть знімати через Фейсбук і т.д.

Утрималися чотири нардепи.

Колеги, підкомітету не існує, бо ви до нього не доєдналися. З нічого знімати. Комітету в нас практично не існує. Ви поховалися і створили собі кишенькові підкомітети і радо проголосували усі. Ці «підкомітети» в абсолютній більшості навіть не мають засідань, не кажучи вже про рішення. Для візиток.

Ви мовчите всередині і назовні. Жодного рішення Комітету за місяці. Ні щодо викрадання людей в ТЦК та СП, ні Содоля, ні…

Я залишаюсь заступницею голови Комітету, членом комітету та народним депутатом України. Справа не у візитках, справа у справах.

Хто питав, чому змушена адвокатувати публічно. Бо всередині оце.

Але.
Ніщо не зупинить ідею, час якої настав.
Слава Україні!

Щоб зрозуміти, як зараз живе і мислить Комітет нацбезпеки, слухайте мій запис розгляду питання «зняти Безуглу з підкомітету» сьогодні. Підкомітету, який і так не існував. Дуже раджу прослухати все і звернути увагу хто і що говорить, Веніславський, Костенко та інші члени шанованої інституції.

Насолоджуйтесь.

Особливо раджу прослухати ВСЕ військовим з бойових підрозділів.

Отримала акаунт в базі «Миротворець» за «дискредитацію ЗСУ» (генералів) на фоні зростаючої підтримки серед бойових підрозділів. В один день Комітет нацбезпеки припинив існувати як уповноважений на контроль та захист громадян орган. Сьогодні те ж сталося з «Миротворцем». Нові часи.

Вийшла з чатику Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки: чутки кальянних лише заважають обробляти запити військових. Залишу формальний звʼязок.

Тепер дивимось.

Я маю статус народного депутата України. Все-таки захищена і єдина, хто посмів системно критикувати військове керівництво та озвучувати проблеми, які і так знають усі військові в бойових підрозділах, але які не виправляються! Не ті "військові", які займаються підлабузництвом у соцмережах, форму їм доводиться міняти на більший розмір… Прості хлопці і дівчата, які гинуть. Гинуть щоденно.

А тепер уявіть, що відбувається з тими, хто наважується не погодитися в системі ЗСУ. Просто вказати на помилку.

Завдання 200.
Не дискредитуйте ЗСУ!

Мій допис зокрема про Кринки. Брехали ще місяць

Про цінності, Президента та вихід із фракції «Слуга Народу»

Ще одного колегу з фракції Миколу Задорожнього підозрюють у вимаганні 3,4 млн грн хабара. Підозра — ще не вирок суду, але все одно новини погані. Свого часу я добилася вигнання з фракції сумнозвісного Тищенка, а Льовочкіна — з Комітету національної безпеки, оборони та розвідки. Ні в кого з колег в Комітеті роками не виникало застережень, що він член Комітету. Коли я наполягала на його виключенні, пам'ятаю, Веніславський сказав, що Льовочкін не несе загрози нацбезпеці, а Безугла — так. Зараз у нас в Комітеті досі Касай, людина Богуслаєва (того судять за співпрацю з росією), направлений замість свого шефа, який був нардепом попереднього скликання; у нас Ковальов (вивозив беркутівців з Майдану); а також Здебський, нардеп, у якого помічника посадили за шпигунство в інтересах росії. Всі вони мають допуск до державної таємниці, присутні на закритих засіданнях, як от позавчора, коли ми заслуховували питання оборонних підприємств. Щодо жодного з них у колег немає питань.

До речі, те заслуховування знову було без рішень Комітету. Заслухали, щоб що? Зібрати інформацію? Для кого? Де рішення?

Нещодавно секретарку голови Комітету Завітневича звільнили через російський паспорт та неодноразові відвідування Криму після 2014. Вона була його секретаркою чотири роки та вела все діловодство, включаючи його ДСК кореспонденцію і СЕДО. Ще до повномасштабного вторгнення СБУ попередило голову Комітету про можливі ризики, які тоді були в процесі дослідження, але він залишив її на посаді. Врешті її звільнили в ході роботи з апаратом ВРУ мимо голови Комітету. В Комітеті про це відомо, але ні у кого з колег раптове зникнення жінки питань не викликало.

Які висновки з цього:

- Пріоритети колег в комітеті мені не зрозумілі.
- Представники моєї фракції в Комітеті об'єднуються з опозицією у питаннях саботажу, а не виконання своєї місії законодавства та контролю над сектором національної безпеки та оборони. Вони працюють спільно з фракціями «ЄС», «Голос» та «Батьківщина» щодо цього. І все це робиться «підкилимно».
- Такі критичні реформи, як про державну таємницю, СБУ, військову поліцію, нові статути ЗСУ на заміну радянським тощо, які планувалися з 2019 року, задавнені Комітетом. Щось вдалося перенести в інші комітети, щось — у відомства всередину (як реформа СБУ частково), а щось — зовсім ні.
- Після мого вже відкритого конфлікту з Комітетом на ґрунті критики військового керівництва і закону про мобілізацію найбільші атаки я мала від членів «рідної» фракції.

Отже, беручи до уваги вищезазначену ситуацію, що склалася, більше не маю моральних сил асоціювати себе з фракцією навіть формально. Надіслала заяву про вихід з парламентської фракції «Слуга Народу». Остаточно. Заяву мають зачитати цього тижня.

А що ж Президент? Мені боляче, що дуже важко пробитися до нього з очевидними фактами про проблеми у війську. Намагаюся це зробити усіма способами. Переді мною щодня постає заслін із «професіоналів». Але за мною очі військових в бойових підрозділах. Не здаюся, на це моральних сил достатньо.

Слава Україні!