грають собі в азійських диктаторів у європі, а не можуть попросити в путіна порад щодо охоронців

ви можете скільки завгодно бути незадоволеними, але історію східної європи творили ліберали (гавел, грібаускайте, саакашвілі)

є збір на Харківщину, на РЕБи для «Арею»
Лінк тут

дуже треба ваші 5 гривень. Критично треба, критично швидко

Збір на 4 установки РЕБ для спец. підрозділу «Арей», який працює на Харківському напрямку

лінк на банку

5375411218075146

PayPal: kseniya.karnaukh@gmail.com

досконалість лекцій, якої треба прагнути, не забуваємо

https://www.youtube.com/watch?v=3MyecXEKBlo

The Dead/Мертві, 1987

Покійний Джон Г'юстон присвятив свої найкращі роки в кінематографі екранізаціям, використовуючи найкращих акторів і чудовий літературний матеріал, але найчастіше його прихильність до таких важких творів, як «Мальтійський сокіл», «Червоний знак доблесті», «Мобі Дік», «Людина, що хотіла стати королем», «Мудра кров» та «У підніжжя вулкана», могла в кращому разі забезпечити гарний скорочений варіант. Його останній фільм «Мертві», що звернувся до останньої частини «Дублінців» Джеймса Джойса, є прикладом такої позиції: самостійна історія, бездоганна з літературної точки зору. Режисерові залишалося зняти її якнайкраще, що він і зробив.
Г'юстон працював за сценарієм, написаним його сином Тоні, а у головній ролі Грети Конрой зняв дочку Анжеліку. Режисер обрубує оригінал та його діалоги з прискіпливою винахідливістю. Дотримуючись певних обмежень, він досяг концентрації простоти і чистоти на межі досконалості. Відфільтрована ритмічність та ірландський колорит, ковзаючі рухи камери Фреда Мерфі виконані з тонким смаком. Страшить безпосередність і спокій, з якими Г'юстон спостерігає за своєю смертю, що швидко наближається.

Рецензія взята з "1001 фільм, який ви повинні подивитися за своє життя"

Друзі! Цієї суботи в The Crown Bar'n'Music на Сагайдачного 10/5а Ukie'z бере участь в сейшені. Концерт для тих, кого зачаровує трансатлантичний саунд, цікавить альтернативний фольк, кельтика ну і не лише. Початок о 18.00

На сцені не лише ми, тож чудова нагода відчути певний зріз явища. Приходьте при нагоді хто в Києві! Vivat!

хєхє ну буває ж чого ви

Сатиричний журнал "Сьміх" виходив трохи більше ста років тому у Нью-Йорку.

Вчера вертолёт с Президентом Ирана врезался в гору, в результате чего погиб и Президент Раиси (жалко, что не России), министр иностранных дел, губернатор и имам.

Радоваться тут особенно нечему, не думаю, что это хоть как-то изменит политический курс страны. Можно лишь отметить, что карма рано или подно догоняет подонков, поставляющих беспилотники для уничтожения гражданской инфраструктуры Украины.

Из внезапного и неожиданного надо отметить, что позапрошлый Президент, Махмуд Ахмадинежад, хоть и проводил антизападный курс, но осудил полномасштабное вторжение в Украину, да ещё и в явном виде поддержал Зеленского. Посмотрим, возможны ли подобные тенденции у будущего руководства (скорее, нет, т. к. вся политика определяется аятоллами).

@rusfagot

не зібрано ще навіть половину, долучайтеся, друзі