не фортануло.. але грали на межі можливостей, дуже добре. навіть хз як прокоментувати весь виступ на євро, дуже суперечливо. 3 провальних тайми і 2 блискучих, 4 очки, яких в 99-ти відсотках випадків вистачає для плей-оф, але не в цьому

Я знав, чого шукають і що ховають ці нібито безневинні люди. Через давні жалі, нові нещастя й нову незбагненну ненависть вони прагнуть убивати своїх ближніх і занапащати себе, – звичайно, не одним смертельним ударом, а малими й нечутними, як чинив Робінзон: убивати все, що їм трапиться, якщо вже немає справжньої жорстокої війни, коли вбивства коять набагато швидше, ніж звичайно.

"Подорож на край ночі"

хто шарить і має бажання взяти участь у подкасті про сартра, відпишіть @hedtaran (так, я планую запускати подкаст)

оггі і кукарачі

є аж 6 любителів сартра, давайте запишемо подкаст камон

взагалі, найкращий альбом про війну записав не український гурт якийсь, а роум з люксембургу. маю версію, чому так: вже давно кажу, що для справдешнього мистецтва потрібна відстань. будучи в моменті і в цій історії важко зробити це, розмивається лінза від близькості

Спогади українського студента про життя у Харкові за часів гетьманата Скоропадського.

«Більш менш регулярні заняття по вищих школах начались тільки місяць тому. Студенство з'їхалося не все. Чимало було й таких, що приїзжали, день-два пожили на вокзалі, придивилися до харьківських умов життя і повертали до дому. Дорожнеча страшенна. Кімната з електрикою стоїть 200-300 карбованців, а де небудь на кінці міста без світла можна найти, правда, й дешевше карбованців за 60-100. Але світить нічим. Карасини зовсім немає, свічка ноштує 6-7 карб., а хунт оливи 7-7,5 карб. Особливо дається взнаки ця дорожнеча нашому студенству, бо відомо ж, що багачів серед українців, і, в день з свічкою не найдеш. Зовнішній вигляд шкіл нічим не одріжняється од того, що був за часи "единой неделимой". Скрізь панує російська мова, на лекціях тільки й чути ,,росіся", "малороссія", "юго-западный край" і т.и. Старі привичні терміни. Рідко коли який з професорів добавить: "теперешняя Украйна". Деякі з професорів роблять це по привичці, але не без того, щоб не робив де хто цього і не без задней мысли».

Джерело: газета Нова Рада, випуск 221.