Що, якби твоя психіка могла трохи видихнути?

Постійні новини, сирени, “а раптом щось станеться” — стали фоном, який не вимикається.
І, можливо, ти вже не помічаєш, як тіло постійно в напрузі.
Або навпаки — зриваєшся на близьких, не розуміючи, чому.
Це не "характер", не "емоційність", і не "я просто така/такий".
📍Це — тривожний стан, який накопичився через надто багато стресу, болю, страху, втрат.
👉 І він має право бути. Але ти не мусиш у ньому жити.

Я — психолог. Працюю з людьми, які живуть у стані війни. Пояснюю без складних слів. Допомагаю стабілізуватись і знову відчувати опору.
У своєму блозі я розповідаю як знизити тривожність у час війни та ділюся простими техніками, які можна робити самостійно.

Ніхто з нас не мав бути до цього готовим.
Але ми можемо навчитись дбати про себе тут і зараз.
Ти не мусиш триматись наодинці.