Більшість з Вас правильно відмітили вірні твердження щодо природи думки.

Пояснюю за кожну відповідь.

1.Напевне багато хто знає про такі речі як антидепресанти та нейродіатори: серотонін, дофамін, норадреналін, окситоцин та інші. Так ось ці нейромедіатори це такі собі сигнальні прапорці які передає одна клітина іншій клітині мозку, вказуючи що їй робити далі. І таких клітин з'єднаних між собою мільярди. Коли ми приймаємо антидепресант, це буквально змушує нейрони передавати такі прапорці як молекули серотоніну значно частіше, що і змінює наш настрій та дещо хід мислення. Тобто ось вам суть матеріальності думок, хімічна речовина здатна змінити характер наших думок, годі вже казати про алкоголь чи наркотики. Природа думок електрохімічна - це безперечно так, що доводить купа прикладів із життя.

2.Це просто на ходу придумав елегантну маячню, нема чого коментувати.

3.Так, близько 60 000 думок на добу. Уявіть скільки думок ми просто не помічаємо та не пам'ятаємо. Але вміння їх помічати, веде до процесу самоусвідомлення, що безперервно веде до контролю настрою, емоцій, мислення та поведінки. Хоча зміст думок на 100% визначає наші емоції - точніше зміст автоматичних думок. Але на поведінку він не має такого впливу. Поведінка це значно складніший акт ніж просто продовження мислення.

4.Тому будь які думки допустимі. Варто розуміти що будь яка думка це просто слова у голові, вони перетворюються на шось більше тільки через нашу волю. Ми не можемо зробити щось, що просто продиктоване думками, але протирічіть нашим поглядам на життя.

5.Теж саме стосується нашої особистості, особистість не визначається думками. Особистість має в своєму складі думки, проте в середині мислення немає особистості.

6.То чому тоді путін досі живий? Мільйони бажають йому смерті вже вже майже 10 років, але всесвіт непорушно дає йому жити.

7.Думки не ведуть до онкології, шизофренії чи будь якої смертельної чи інвалідизуючої хвороби. Максимум до чого вони можуть призвести це до значного погіршення якості життя у вигляді психогенної депресії чи тривожного розладу. Ці стани абсолютно зворотні, та навіть можуть самозавершуватися.

8.Так, саме більшою мірою виявленю автоматичних думок присвячена практика когнітивно-поведінкової психотерапії. Тому що в них криється причина наших емоцій. Як що змінити характер автоматичних думок, а це безперечно можливо, проте складно. То можна змінити емоційне реагування.

Думки можуть "матеріалізуватися" тільки через наші дії. Наші ж дії це більш складніший акт ніж результат думок. Напевне Ви дуже багато разів у житті думали про те що пора вчити англійську, чи підти на фітнес, чи нарешті пересортувати речі та позбавитися зайвого чи щось подібне. Але думка як така не спонукала Вас до дій. Уявіть якщо відбувається таке, то годі й говорити про те що думка має силу вплинути на дійсність безпосередньо. Думки, часом, навіть не можуть зрушити з місця свого власника.

Всі варіанти відповідей вірні.

1.Як не дивно, але доведено що хоча шизофренія та шизотиповий розлад особистості (ШТРО) це зовсім не тотожні поняття, але дуже умовно цей розлад можна вважати лайт варіантом шизофренії, тому що вони мають спільну генетику. Доведено що люди із ШТРО дуже часто ставали духовними лідерами в історії людства, провідниками у потойбічний світ, шаманами, магами. В стародавні часи людство не мало наукової картини світу, але потрібно було мати пояснення для дійсності, відповіді на екзистенційні питання. Суспільство прагнуло мати систему культурних та соціальних координат, усе це задовольнялося за допомогою релігії та містики, яку в більшості випадків створювали у своїй фантазії люди із ШТРО. Тому, якби не люди, носії специфічних генів які призводили до ШТРО, людству було б дуже скрутно побудувати культуру та цивілізацію. А, як відомо без культури не існувало б і того прогресу який ми маємо. Кожне плем'я потребує шамана.

2.ОКР, це ще один розлад, ще одна генетична особливість, яка дозволила мати специфічну адаптацію в минулому. Стародавнє людство в побудові культури та світогляду потребувало дотримуватися ритуалів, люди зі схильністю до бездоганного повторення ритуалів також ставали духовними лідерами, в яких мали потребу всі. Цілком ймовірно що племена людей які не мали чіткої релігійної та суспільної системи координат, мали менше шансів на виживання, оскільки це призводило до хаосу в їх суспільствах, та дезорганізації усіх процесів в племені. Тому гени ОКР та шизофренії мали схильність закріплюватися в популяції.

3.Механізм фобії абсолютно здоровий коли мова йде про високу траву, чи чагарники. Панічно боятися високої трави, означало не стати обідом для лева. А значить усі хто мав "неадекватні" страхи мали більше шансів вижити.

4.Це дуже специфічна генетична хвороба, яка призводить до зміни форми еритроцитів, червоних клітин крові, з округлої до серповидної. Це погіршує процеси мікроциркуляції, та оксигенації крові, але захищає людину від такого паразитичного захворювання як малярія. Тому багато людей які ведуть первісний спосіб життя у районах малярії мають цю генетичну хворобу в тому чи іншому ступеню вираженості.

5.Припускаю що це запобігало залізання комах у вухо, а це безперечно адаптивна ознака. До речі волохаті вуха генетично передаються суто через Y хромосому, тобто чоловічу хромосому. Передача завжди від батька до сина.

Задавайте питання, давайте сперечатися!

Знесення ленінів та іншої символіки радянських часів це позитивний та важливий крок. Проте ці дії не призвели до повного знесення радянськості в середині законодавства. Та кардинальних змін у світогляді більшості людей.

На мою автобіографію, наприклад, кардинально вплинув радянський спадок. Нагадаю, мені 34 роки, все своє свідоме життя я жив за часів незалежної демократичної України, і звісно що не така вона була вже й демократична, як що озирнутися назад, але так само якщо подивитися й у сьогодення.

Відлуння радянського спадку і досі стійко присутнє в усіх сферах життя. Я закінчив медичний університет в 14-му році. Саме в дні перемоги майдану. Але, попри цей втілений акт прямої демократії, (запозичення з грецької мови; грец. δῆμοκράτία етимологічно «народне управління») я мусив як і сотні тисяч інших майбутніх лікарів підкоритися закону, який стосувався зовсім не дотримання демократичних прав та свобод. Таких як право на вільний вибір типу роботи. Права на вільний вибір місця роботи.

Тобто закон змушував поїхати туди куди скажуть і працювати (а до того проходити інтернатуру) тим ким скажуть, 3 роки після закінчення інтернатури. Без права відмовитися. Тобто на плюс мінус 5 років ти ставав кріпосним у держави. І не важливо подобається тобі місце де ти працюєш чи влаштовує тебе заробіток. Це все нікого не хвилює, відмовитися ти не можеш.

Моя заробітна плата у Житомирі на інтернатурі, наприклад, була 1400 гривень. Я жив в гуртожитку за 100 грн в місяць, і це дуже виручало. Але жили ми без гарячої води. Спитаєте як там можна було вижити на таку суму? А ніяк, ще тривалий час батьки присилали мені гроші та навіть їжу, хлопцю що працює, та з вищою освітою. (Нагадую ще раз, я не мав права від цього відмовитися). Щиро вдячний їм за це, як би не вони я б здох та завонявся.

Дехто зауважить що ці відносини з державною врегульовані контрактом який свідомо підписує студент при вступі на державне замовлення. Але у конкретно моєму випадку це не так, тому що ми всі примусово підписали цей контракт на 6му курсі, без його підпису неможливо було б отримати диплом.

Але навіть як що мені запропонували підписати цей контракт перед вступом у Харківський національний медичний університет, я не думаю що у разі моєї відмови, мені не анулювали зарахування на навчання.

І найголовніший аргумент, сама суть подібного контракту не є законною та суперечить конституції.

Від подібного контракту за кілометр тхне совком, тоталітаризмом, примусом та порушенням базових прав людини. І саме тому близько половини усіх судових справ довкола цього закону вигравали студенти, які виборювали право не платити штраф близько 300 000 грн.

Але правда втому, що вони б мали не просто наполягати на уникненні відповідальності по цьому закону, але й отримати від держави грошову компенсацію за моральні збитки. Таких випадків поки що не було жодного.

Я не став судитися, тому що цілком розумів що моя сім'я не стягне цю історію. Це дорога справа.

Пропоную подивитися це відео (не моє) https://youtu.be/P2mlMwGj_rE в ньому тема декомунізації без декомунізації розкривається більш широко.

Попереду нас чекає відповідальна задача перетворити нашу державу та суспільство на справді вільні та демократичні явища. Та зараз поки що війна триває…

P.S. До речі кому цікаво дізнатися ще правду про медицину в Україні. Рекомендую ці два відео, мого виробництва:

https://www.instagram.com/tv/CLpUDadKEYh/?igshid=MzRlODBiNWFlZA==

https://youtu.be/rXH1f8JJDM0

Як що тобі було цікаво роби репост цього поста! Став лайк. Підпишись на мій телеграм.

Розумію, розумію. Дуже не хочеться вірити в те що наша країна лишилася частково смердючим совком. Але це так і є. Більшість державних установ: школи, лікарні, пожежники, поліція. Це той самий світ із 80х психіка тих людей не змінилася, умови праці такі ж паскудні, відношення до тебе як до лайна зі сторони керівництва. ЗП можуть бути колосально низькими. І це треба змінювати... важко сказати як, але треба.

Грубо, але по ділу