Наш зимовий чарівник щойно перетнув кордон на «Раві-Руській». 6 грудня з 10:00 його резиденція відкриє двері для всіх подорожніх.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🥴10🥰4❤1
🤯 У Львові затримали 31-річну жінку, підозрювану у збуті канабісу
Поліцейські викрили львів’янку, яка придбала значну партію наркотиків і планувала розфасувати їх та продавати через «закладки» у місті.
Тепер, їй загрожує 4–8 років позбавлення волі.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ☔️
Поліцейські викрили львів’янку, яка придбала значну партію наркотиків і планувала розфасувати їх та продавати через «закладки» у місті.
Тепер, їй загрожує 4–8 років позбавлення волі.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍10❤1
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🥰23
Топове повідомлення в чатах ОСББ 🤣
Хто ще сьогодні не дочекався посилки на відділення або поштомат?
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ☔️
Хто ще сьогодні не дочекався посилки на відділення або поштомат?
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤6🤔1
До 31 березня він працюватиме за новим графіком: пн–чт з 17:15 до 20:00, пт — з 16:00 до 20:00, сб–нд — з 10:00 до 20:00.
Квитки: 100 грн для дорослих, 50 грн — для дітей та студентів.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍7
Срібна польська монета 1932 року вартістю 10 злотих з клеймом "Возз'єднання з Україною. 1939 Львів".
Одним з перших указів большевицької окупаційної влади 1 польський злотий прирівняли до 1-го рубля. Хоча реальний курс злотого був на той час у 6 разів більший. Прибульці зі сходу за декілька місяців скупили все задешево. Приватні крамниці позачинялись, товар не завозили, відтак розквітнув чорний ринок, де товар набував свою реальну ціну.
Банки націоналізували. 8 грудня 1939 року вийшла постанова раднаркому, згідно якої приватним вкладникам, що мали заощадження до 300 злотих, виплатили все без обмежень, але у рублях. Більш заможним клієнтам теж віддали по 300 рублів, а от з рештою вкладу поступили по большевицьки... "пробачили".
Нижче цитата зі спогадів радянського українця, на той час київського журналіста:
"За якийсь десяток днів на вулицях Києва з’явились оточені зацікавленою публікою маленькі й більші чепурні "Шевроле" й інші автомашини, загарбані командами "трофеї", ще пізніш по місту сновигали якісь знайомі киянам обличчя в новому, пристойному, європейському одязі. Це ті, що вже встигли зробити рейд до Львова, встигли побувати "там". Невдовзі прилетіли й мої два "колеги". Поговорити з ними про все як слід — ніхто б навіть не наважився ризикувати, та про те, що їх найбільше цікавило, вони самі розповідали: найголовніше про те, через віщо їх спритність туди погнала — це власне казкові ціни. Свої відомості про дешевизну, порівнюючи з радянщиною, вони стверджували натурою, демонструючи своє нове вбрання. Це вражало багатьох: де ж, маючи в кишені якихось 500 руб., він цілком одягся з ніг до голови й навіть придбав годинника?! Такі відомості поширювалися блискавично, і хто мав якусь найменшу можливість, найбільше різне спекулятивне шумовиння, діставав "командировки" до Львова, Тернополя, або куди завгодно, аби якнайскоріше й найближче (а то бігме ще встановлять совєтські ціни...). Хтось вигадував наукові відрядження, інший збирати і записувати фолкльор, третій вивчати поклади торфу, інший пригадав давні зв’язки — стару бабуню й іншу рідню, — всі спішили на Захід.
Львов’яни добре пам’ятають ті несамовиті дні і знають, який був попит тоді на валізки, а пізніше їх зовсім не стало. "Багаті" покупці, надиво всіх купців, брали зразу без жадних намовлювань по 10—20 пар панчіх, по 5 пар взуття, брали костюми, пальта — також не по одному і, головне, непогано платили, не торгувались, давали вдвоє, втроє і дорожче. Широкими, здивованими очима дивились працівники готелів на всіх цих приїжджих, що наче здуріли і таскали десятками валіз крам і все, що можна було брати, перетворюючи кожну кімнату на універсальний маґазин — мануфактури, одягу, взуття. Неймовірним, диким видається це явище для людини Заходу, але це був факт.
Та це шумовиння, різні гандлярі, шукачі легкої наживи, як появились, так і зникли, як тільки було порівняно ціни до східніх областей. Натомість стали частіше прибувати не тільки "командировочні", але вже відряджені на постійну роботу, якусь адміністративну чи господарську. Що то були за адміністратори чи господарники — це зовсім інша, окрема тема, але з’являлись вони чим далі більше, спочатку самі, а за кілька тижнів, одержавши "по ордеру" від своєї влади кватиру, спроваджували свої — обдерті, нужденні, обшарпані родини".
Використано матеріал з книги Мілени Рудницької "Західня Україна під большевиками".
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ☔
Одним з перших указів большевицької окупаційної влади 1 польський злотий прирівняли до 1-го рубля. Хоча реальний курс злотого був на той час у 6 разів більший. Прибульці зі сходу за декілька місяців скупили все задешево. Приватні крамниці позачинялись, товар не завозили, відтак розквітнув чорний ринок, де товар набував свою реальну ціну.
Банки націоналізували. 8 грудня 1939 року вийшла постанова раднаркому, згідно якої приватним вкладникам, що мали заощадження до 300 злотих, виплатили все без обмежень, але у рублях. Більш заможним клієнтам теж віддали по 300 рублів, а от з рештою вкладу поступили по большевицьки... "пробачили".
Нижче цитата зі спогадів радянського українця, на той час київського журналіста:
"За якийсь десяток днів на вулицях Києва з’явились оточені зацікавленою публікою маленькі й більші чепурні "Шевроле" й інші автомашини, загарбані командами "трофеї", ще пізніш по місту сновигали якісь знайомі киянам обличчя в новому, пристойному, європейському одязі. Це ті, що вже встигли зробити рейд до Львова, встигли побувати "там". Невдовзі прилетіли й мої два "колеги". Поговорити з ними про все як слід — ніхто б навіть не наважився ризикувати, та про те, що їх найбільше цікавило, вони самі розповідали: найголовніше про те, через віщо їх спритність туди погнала — це власне казкові ціни. Свої відомості про дешевизну, порівнюючи з радянщиною, вони стверджували натурою, демонструючи своє нове вбрання. Це вражало багатьох: де ж, маючи в кишені якихось 500 руб., він цілком одягся з ніг до голови й навіть придбав годинника?! Такі відомості поширювалися блискавично, і хто мав якусь найменшу можливість, найбільше різне спекулятивне шумовиння, діставав "командировки" до Львова, Тернополя, або куди завгодно, аби якнайскоріше й найближче (а то бігме ще встановлять совєтські ціни...). Хтось вигадував наукові відрядження, інший збирати і записувати фолкльор, третій вивчати поклади торфу, інший пригадав давні зв’язки — стару бабуню й іншу рідню, — всі спішили на Захід.
Львов’яни добре пам’ятають ті несамовиті дні і знають, який був попит тоді на валізки, а пізніше їх зовсім не стало. "Багаті" покупці, надиво всіх купців, брали зразу без жадних намовлювань по 10—20 пар панчіх, по 5 пар взуття, брали костюми, пальта — також не по одному і, головне, непогано платили, не торгувались, давали вдвоє, втроє і дорожче. Широкими, здивованими очима дивились працівники готелів на всіх цих приїжджих, що наче здуріли і таскали десятками валіз крам і все, що можна було брати, перетворюючи кожну кімнату на універсальний маґазин — мануфактури, одягу, взуття. Неймовірним, диким видається це явище для людини Заходу, але це був факт.
Та це шумовиння, різні гандлярі, шукачі легкої наживи, як появились, так і зникли, як тільки було порівняно ціни до східніх областей. Натомість стали частіше прибувати не тільки "командировочні", але вже відряджені на постійну роботу, якусь адміністративну чи господарську. Що то були за адміністратори чи господарники — це зовсім інша, окрема тема, але з’являлись вони чим далі більше, спочатку самі, а за кілька тижнів, одержавши "по ордеру" від своєї влади кватиру, спроваджували свої — обдерті, нужденні, обшарпані родини".
Використано матеріал з книги Мілени Рудницької "Західня Україна під большевиками".
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍19❤7
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏16❤5🤡1
Сьогодні виповнюється 14 років з дня відкриття Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
Шлях до його відновлення був непростим, адже з 1960-х років у стінах храму розміщувалося фондосховище Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, де зберігалося близько 2,5 млн книг.
Як виглядав храм у ті часи — можна побачити на цих вже архівних світлинах. 🧐
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ☔
Шлях до його відновлення був непростим, адже з 1960-х років у стінах храму розміщувалося фондосховище Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, де зберігалося близько 2,5 млн книг.
Як виглядав храм у ті часи — можна побачити на цих вже архівних світлинах. 🧐
ЛЬВІВСЬКИЙ ДОЩ
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏17❤5👍2