📌У Львові працює гуманітарний штаб для переселенців з Луганщини
Для отримання допомоги (продуктових наборів) у львівському гуманітарному хабі слід зареєструватися, заповнивши форму за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeFPHifJPtAX-xzoDqENdoSLI3jW7UFqicqgvMavSlqdI16rQ/viewform
Після обробки заявки та формування черги (для уникнення непорозумінь та скупчення людей) працівники центру зв’язуються з заявниками і запрошують для отримання гуманітарної допомоги.
Для отримання продуктових наборів при собі мати оригінали документів:
- паспорт,
- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду,
- довідка ВПО,
- інші довідки, що підтверджують ваш статус (за наявності).
Також у центрі працює терапевт та психолог.
Для отримання допомоги (продуктових наборів) у львівському гуманітарному хабі слід зареєструватися, заповнивши форму за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeFPHifJPtAX-xzoDqENdoSLI3jW7UFqicqgvMavSlqdI16rQ/viewform
Після обробки заявки та формування черги (для уникнення непорозумінь та скупчення людей) працівники центру зв’язуються з заявниками і запрошують для отримання гуманітарної допомоги.
Для отримання продуктових наборів при собі мати оригінали документів:
- паспорт,
- довідка про присвоєння ідентифікаційного коду,
- довідка ВПО,
- інші довідки, що підтверджують ваш статус (за наявності).
Також у центрі працює терапевт та психолог.
📌Не зміг би ходити та посміхатись тим, хто зруйнував мій Сєвєродонецьк, – розповідь вогнеборця з Луганщини
Сєвєродонецьк – це один з найзруйнованіших міст під час широкомасштабної збройної агресії рф. Населений пункт довгі місяці був мішенню для ворожих ракет та артилерії. Втім у місті працювали відчайдушні та стійкі працівники екстрених служб. Саме про таку людину наша розповідь. 26-річний Володимир Давидюк прийшов на службу до ДСНС Луганщини зовсім недавно у 2019 році.
Втім досвіду роботи у небезпечних умовах йому не займати. Цей досвід він набував разом з побратимами під час масових пожеж на Луганщині у 2020 році.
«У районі Смолянинового люди потрапили у вогняне кільце. Разом з хлопцями ми відбили полум’я від людей та їх помешкань. Ми вивозили до пунктів тимчасового розміщення постраждалих у Сєвєродонецьку лежачих та літніх людей, інвалідів та дітей. Також ми рятували з вогню тварин, так у нашій частині з’явився кіт на прізвисько Кавзік, – розповів Володимир.
⬇️
Сєвєродонецьк – це один з найзруйнованіших міст під час широкомасштабної збройної агресії рф. Населений пункт довгі місяці був мішенню для ворожих ракет та артилерії. Втім у місті працювали відчайдушні та стійкі працівники екстрених служб. Саме про таку людину наша розповідь. 26-річний Володимир Давидюк прийшов на службу до ДСНС Луганщини зовсім недавно у 2019 році.
Втім досвіду роботи у небезпечних умовах йому не займати. Цей досвід він набував разом з побратимами під час масових пожеж на Луганщині у 2020 році.
«У районі Смолянинового люди потрапили у вогняне кільце. Разом з хлопцями ми відбили полум’я від людей та їх помешкань. Ми вивозили до пунктів тимчасового розміщення постраждалих у Сєвєродонецьку лежачих та літніх людей, інвалідів та дітей. Також ми рятували з вогню тварин, так у нашій частині з’явився кіт на прізвисько Кавзік, – розповів Володимир.
⬇️
Вранці 24 лютого він отримав дзвінок від диспетчера з вимогою прибути у частину. Володимир подивився новини на смартфоні і усвідомив, що почалась війна.
Нові квартали Сєвєродонецька у перші дні війни стали першими жертвами росіянської артилерії. Тому Володимир, який проживав у тому районі, разом із жінкою був вимушений переселитись у пожежну частину. Так само зробили і 12 його колег. З тих пір частина стала прихистком для дітей та жінок відважних вогнеборців.
За його словами, 8 березня почався грандіозний обстріл міста. Він заліз на пожежну вежу та побачив над містом стовпи диму, які підіймалися над різними районами. Ну а потім задзвонили перелякані містяни.
Спочатку Володимир виїхав до басейну «Садко», де снарядом пробило дах і сталося займання тренажерного залу на другому поверсі. Незабаром виїхали на пожежу на перехресті Гвардійського та Ліщини, де росіяни поцілили у газовий резервуар на автозаправці. На щастя, вогонь вдалось приборкати і ніхто з цивільних не постраждав.
Втім не все було райдужно у цей день. Пожежники побачили у п’ятиповерхівці на Гвардійського шокуючу картину: снаряд пробив дах будинку та влучив у літню жінку, яка саме відпочивала у ліжку. На жаль врятувати її вже не вдалось. Він розповів, що проїжджаючи містом між викликами він бачив безліч палаючих автомобілів, втім люди, що перебували у небезпеці та потребували допомоги, були найбільшою цінністю.
На виклик про приліт у приватний сектор по вулиці Лисичанській вогнеборців чекала чергова моторошна картина. Дім стояв цілий, а з погребу на подвір’ї підіймався дим. Зазирнувши всередину Володимир побачив вбиту жінку та двох людей з тяжкими пораненнями. Снаряд впав прямісінько у сховище.
Так закінчився для вогнеборців цей напружений день. Проте режим роботи наступних днів не був легшим. Щоранку о п'ятій годині росіяни починали свій традиційний обстріл. І пожежники знали про це. Вони стояли напоготові із заправленими машинами, тривожно очікуючи новий виклик.
14 березня бійці ДСНС передислокувались на «Азот» у одне із бомбосховищ та продовжили координувати діяльність. Того ж дня рятувальники розділились на дві групи ротації, завдяки чому Володимир зміг вивезти своїх рідних до Дніпра.
Через два тижні на нього чекала ротація до рідного міста.
«У Сєвєродонецьку було вже набагато менше людей. У нас та військових стало набагато більше місця для маневрів і ми мали змогу для розвозу гуманітарної допомоги. Але обстріли теж посилились. Ми неодноразово їхали попереду вогняного валу ворожої артилерії на виклики. Все дійшло до автоматизму: починається обстріл – ми біжимо укриття, припиняється – починаємо гасити пожежу», – пригадує він.
Його бригада у районі танку знімала з третього поверху чотирьох жителів будинку, які були заблоковані уламками.
Зараз же Володимир працює на Дніпропетровщині і допомагає колегам власним досвідом та навичками.
«Я не можу уявити того, щоб я залишився у окупації. Знаючи, що вони засівали мінами та бомбами моє рідне місто, лишатись там є досить нерозумною ідеєю. Не зміг би ходити та посміхатись тим, хто зруйнував мій Сєвєродонецьк – це суперечить моїм принципам», – поділився Володимир.
Нові квартали Сєвєродонецька у перші дні війни стали першими жертвами росіянської артилерії. Тому Володимир, який проживав у тому районі, разом із жінкою був вимушений переселитись у пожежну частину. Так само зробили і 12 його колег. З тих пір частина стала прихистком для дітей та жінок відважних вогнеборців.
За його словами, 8 березня почався грандіозний обстріл міста. Він заліз на пожежну вежу та побачив над містом стовпи диму, які підіймалися над різними районами. Ну а потім задзвонили перелякані містяни.
Спочатку Володимир виїхав до басейну «Садко», де снарядом пробило дах і сталося займання тренажерного залу на другому поверсі. Незабаром виїхали на пожежу на перехресті Гвардійського та Ліщини, де росіяни поцілили у газовий резервуар на автозаправці. На щастя, вогонь вдалось приборкати і ніхто з цивільних не постраждав.
Втім не все було райдужно у цей день. Пожежники побачили у п’ятиповерхівці на Гвардійського шокуючу картину: снаряд пробив дах будинку та влучив у літню жінку, яка саме відпочивала у ліжку. На жаль врятувати її вже не вдалось. Він розповів, що проїжджаючи містом між викликами він бачив безліч палаючих автомобілів, втім люди, що перебували у небезпеці та потребували допомоги, були найбільшою цінністю.
На виклик про приліт у приватний сектор по вулиці Лисичанській вогнеборців чекала чергова моторошна картина. Дім стояв цілий, а з погребу на подвір’ї підіймався дим. Зазирнувши всередину Володимир побачив вбиту жінку та двох людей з тяжкими пораненнями. Снаряд впав прямісінько у сховище.
Так закінчився для вогнеборців цей напружений день. Проте режим роботи наступних днів не був легшим. Щоранку о п'ятій годині росіяни починали свій традиційний обстріл. І пожежники знали про це. Вони стояли напоготові із заправленими машинами, тривожно очікуючи новий виклик.
14 березня бійці ДСНС передислокувались на «Азот» у одне із бомбосховищ та продовжили координувати діяльність. Того ж дня рятувальники розділились на дві групи ротації, завдяки чому Володимир зміг вивезти своїх рідних до Дніпра.
Через два тижні на нього чекала ротація до рідного міста.
«У Сєвєродонецьку було вже набагато менше людей. У нас та військових стало набагато більше місця для маневрів і ми мали змогу для розвозу гуманітарної допомоги. Але обстріли теж посилились. Ми неодноразово їхали попереду вогняного валу ворожої артилерії на виклики. Все дійшло до автоматизму: починається обстріл – ми біжимо укриття, припиняється – починаємо гасити пожежу», – пригадує він.
Його бригада у районі танку знімала з третього поверху чотирьох жителів будинку, які були заблоковані уламками.
Зараз же Володимир працює на Дніпропетровщині і допомагає колегам власним досвідом та навичками.
«Я не можу уявити того, щоб я залишився у окупації. Знаючи, що вони засівали мінами та бомбами моє рідне місто, лишатись там є досить нерозумною ідеєю. Не зміг би ходити та посміхатись тим, хто зруйнував мій Сєвєродонецьк – це суперечить моїм принципам», – поділився Володимир.
🇺🇦Жіноча збірна Луганської області з важкої атлетики посіла ІІ загальнокомандне місце на всеукраїнських змаганнях
У Хмельницькому триває чемпіонат України серед чоловіків і жінок з важкої атлетики.
Завершились виступи жіночих команд - маємо чудові результати:
- Надія Курдюкова у ваговій категорії 45 кг виборола срібло в ривку (50 кг), золото в поштовху (70 кг) та золото в сумі двоборства - 120 кг;
- Софія Наумова завоювала у тій же ваговій категорії золото в ривку (53 кг), срібло в поштовху (64 кг) та срібло в двоборстві - 117 кг;
- Тетяна Буднікова у ваговій категорії 49 кг виборола три срібні нагороди - ривок 60 кг, поштовх - 80 кг, сума двоборства - 140 кг;
- Ганна Калашник (в/к 87 кг) здобула бронзу у ривку - 74 кг, у поштовху срібло - 96 кг та в сумі двоборства посіла ІІІ місце з результатом 170 кг;
- Тетяна Андріященко (в/к 81 кг) здобула бронзу у ривку (70 кг) та бронзову у поштовху (88 кг).
За результатами змагань представниці Луганщини посіли друге місце в загальнокомандному заліку.
У Хмельницькому триває чемпіонат України серед чоловіків і жінок з важкої атлетики.
Завершились виступи жіночих команд - маємо чудові результати:
- Надія Курдюкова у ваговій категорії 45 кг виборола срібло в ривку (50 кг), золото в поштовху (70 кг) та золото в сумі двоборства - 120 кг;
- Софія Наумова завоювала у тій же ваговій категорії золото в ривку (53 кг), срібло в поштовху (64 кг) та срібло в двоборстві - 117 кг;
- Тетяна Буднікова у ваговій категорії 49 кг виборола три срібні нагороди - ривок 60 кг, поштовх - 80 кг, сума двоборства - 140 кг;
- Ганна Калашник (в/к 87 кг) здобула бронзу у ривку - 74 кг, у поштовху срібло - 96 кг та в сумі двоборства посіла ІІІ місце з результатом 170 кг;
- Тетяна Андріященко (в/к 81 кг) здобула бронзу у ривку (70 кг) та бронзову у поштовху (88 кг).
За результатами змагань представниці Луганщини посіли друге місце в загальнокомандному заліку.