— Час йшов — не як хвилини, а як шрами: повільно, неминуче, залишаючи відмітки на душі й на світі. Найтіріс і Шан Цунг змінювалися не одномоментно, а кристалізуючись у нові форми: вона — у холодну зброю рішучості, він — у гострий інструмент влади. Під опікою Дамаші вони отримали те, чого раніше так жадали — дах, ресурси, захист від переслідувань. Це «захищене життя» швидко стало для них паливом для амбіцій.

Найтіріс, яка колись вагалася, дивилася на світ через іншу призму. Сумніви зникли як роса під жаром; рішення вбивати перестало бути винятком — воно стало інструментом, частиною плану. Вона вбивала швидко, без великого ристання сумління; не тому, що насолоджувалась цим, а тому, що навчилась вважати це необхідністю. У її погляді з’явилася та сама тиша, що буває у людей, яких пробили холодом — перемикання від болю на виконання. Вона тренувалася щодня: удари, блоки, рухи, що більше не мали мети захищати її — вони стали мовчазним попередженням для інших.

Шан Цунг заглибився в магію так само методично. Його знання оброставали новими формулами, підробленими рукописами, забороненими практиками. Дамаші давала йому доступ до старих томів і артефактів; він перетворював їх на інструменти контролю: заклинання, які врізалися в пам’ять, ритуали, що підривали волю. Його голос став тихим — і тому ще більш небезпечним: слово в його устах важило, як вирок.

Люди з села і околиць відчули це — не миттєво, але сукупно. Страх працював як валюта: хтось платив, віддавав, клявся у вірності, щоб лишитися живим; інші мовчали, боячись, що відкрите питання коштуватиме їм життя. Гроші стали дешевою страховкою — але не гарантією. Шан Цунг вмів вирахувати, хто може стати загрозою в майбутньому, і тих усував — іноді тихо, іноді демонстративно. Він перетворив «науку» на привід, під яким можна було робити щось непідвладне законам моралі.

У цю мережу входив і Кван-Чі — посланець зі словами пророцтва. Дамаші підсилила контакт: вона бачила в пророцтві можливість, Шан Цунг — інструмент, Найтіріс — руку, що може втілити волю. Кван-Чі говорив про турнір, як про точку зближення сил: коли правила будуть переписані, коли старі бар’єри впадуть, тоді можна буде відкрити ворота й захопити більший світ. Його слова не були прямим наказом — це була карта можливостей, яка розсіювала страх і підживлювала надію одночасно. Для Найтіріс і Шана це стало логічним продовженням їхньої справи: якщо вони можуть виростити істоту, не вразливу до випадковості, то чому б не використати її в момент, коли весь світ буде відвернений турніром?

Тінь їхніх експериментів поглиблювалася. Вони вже не обмежувалися «зразками без імен». Під прикриттям «медичних робіт» і «захисних досліджень» з’являлися ті, кого ніхто не питав: чужинці, безхатченки, ті, кого могли схопити на дорозі чи підвідні «добровольці», яких вводили в оману. Ще гірше — інколи це були люди з родин, яких погрозами змусили мовчати; інколи — ті, кого віддали за гроші, сподіваючись уникнути власної смерті.

Важливо: я не зупинятимуся на анатомічних або методичних деталях. Замість цього — про те, як це розривало людські зв’язки. Коли Найтіріс і Шан Цунг «вивчали» ті тіла, то робили це з точністю дослідників і холодністю суддів. Вони вимірювали, записували реакції, фіксували витривалість, але кожний запис був підписаний людською долею. Кожен бланк у їхніх архівах мав обличчя, ім’я, родичів — і це все ставало цифрами в таблицях.

Найтіріс іноді дозволяла собі згадати — ретельно і швидко, як незручну мить у битві. Образи пробігали по ній — дитячий плач, жіноче «мамо», очі того, хто ще не встиг нічого усвідомити. Але пам’ять не затримувалася: вона швидко замикала її в собі, як кімнату, ключ від якої загубився. Вона навчилася говорити собі: «Це необхідно» — і це слово працювало краще за ніжність чи відокремлення. Її серце — якщо й билося — то робило це в такт цілій стратегії.

— 🤩 Інфопост про Лі Юнь
Ім’я: Лі Юнь (李雲)
Вік: 40 років (виглядала молодшою за свої роки (через хворобливість і тендітність))
Походження: клан Лотосу. Мала бути главою клану,але фактично кланом править її чоловік.
Стан: дружина Сі Хуана
—Характер
-Тиха, врівноважена, ніжна
-Уникає конфліктів
-Жертовна, ставить дітей вище за себе
-Має внутрішню силу, яку не видно одразу

— У сім’ї
-Уособлює домашнє тепло й спокій
-Противага жорстокості чоловіка
-Єдина, хто дарував дітям любов
-Її кімната була «островом безпеки» для дітей

—Взаємини з чоловіком
-Шлюб без любові
-Її покора — не від кохання, а від страху й примирення
-Він не поважав її, але й не знищив — радше тримав поруч як власність

—Ставлення до дітей
-Обожнювала всіх, але особливо Найтіріс
-Захищала як могла: словом, ласкою, тишею
-Була для них опорою й єдиною точкою тепла

🖤 Інфопост про Сі Хуана
Ім’я: Сі Хуань (西桓)
Вік: виглядав старшим за свої роки через суворе життя
Походження: воїн/людина з роду, де цінується сила
Стан: чоловік Лі Юнь, батько Мін Йо та Найтіріс

— Характер
-Суворий і владний
-Холодний, безжальний
-Нетерпимий до слабкості
-Схильний до насильства як до «методу виховання»

—У сім’ї
-Глава дому, «закон» для всіх
-Не партнер, а господар
-Його присутність — це постійна напруга і страх
-Домінував у всьому, крім тихого світу дружини

— Взаємини з дружиною
-Не любив і не поважав Лі Юнь
-Бачив у ній лише зручність і слухняність
-Їхній союз був угодою, а не сім’єю

—Ставлення до дітей
-Вимагав абсолютної сили й покори
-Визнавав лише тих, хто міг стати воїном
-Слабких карав або відкидав
-Найтіріс викликала у нього дивну подвійність — водночас відразу й інтерес, бажання і сексуальний потяг до доньки

— Символіка
Сі Хуань — архетип тирана-батька. Він уособлює владу без любові, силу без милосердя, тінь, що перетворює сім’ю на поле бою.

Реакція Маньхуа на появу дитини

(Моллі з’явилася у сім’ї після втрати другої дитини)
Коли при дворі з’явилися ті маленькі плечі й загублений погляд — це було наче промінь світла в кімнаті, яку недавно обгорнув холод. Маньхуа вже пережила дві втрати, дві порожні майбутності, що розсипалися під ногами як попіл. Була гірка порожнеча — і водночас у ній виріс страх: страх відчувати знову і знову втратити. Тому перша реакція була дуже складною: одночасно полегшення, здивування і пильна недовіра своєму серцю.

Вона підходила до дитини ніби по лезу — обережно, бо відчувала, що будь-який різкий рух може зруйнувати крихкий світ у ній самій. Але коли Моллі поклали на її руки, світ стиснувся до одного моменту: тепло малечі, її крихітний пульс, запах брудних крихітних рученят, що ще тримали у собі запах вулиці — усе це наче відновило в Маньхуа пласт емоцій, який давно вивітрився. Вона відчула дивний, майже фізичний прилив: потребу зберегти, захистити, віддати все, що лишилося.

Це не була проста радість — це була реакція, що містила провину і полегшення водночас. Провина — бо вона знала, що частина цієї прихильності виникла як компенсація за втрати; полегшення — бо поруч опинилася жива істота, якій можна було віддати ту любов, що нібито витекла її крізь пальці після викиднів. І ще: відчуття сенсу. Моллі вдруге дала їй привід вставати вранці не з обов’язку, а з любові, яку вже не хотіла приховувати...

— Початок був обережний. Маньхуа не кидалася у відкрите материнство з першої хвилини — вона навчалася, спостерігала, переводила свій страх у план дій. Її підхід мав декілька шарів:
🤩Спостереження і вивчення. Вона годинами сиділа біля Моллі, спостерігаючи: як та дихає, як реагує на звук, який рух їй приносить полегшення. Кожна міміка дитини ставала для Маньхуа підказкою: потрібно більше світла в кімнаті — значить, їй холодно; стискає руку — значить, боляче. Це було навчання: не книжки, а життя в реальному часі.
🤩Поступове наближення. Спочатку вона давала прості дрібниці: тепле молоко, шовкова стрічка у волосся. Потім — вечірні читання, довгі розмови перед сном, коли можна було шепотіти про світ. Вона вміла обережно відкривати себе — не так, щоб налякати дитину, а так, щоб дитина довіряла.
🤩Проекція і примирення з минулим. Багато з того, як Маньхуа ставилася до Моллі, було скеровано через її власні втрати. Вона повертала собі право на материнство, виховуючи Моллі ніжно, пестячи її слабкості, але одночасно привчаючи до витримки. Інколи це переростало у внутрішні суперечності: «дитя має знати яким є світ навколо...» — і «я не можу дозволити їй поранитись, попасти в небезпеку». Цей конфлікт формував її стиль — захистливість, яка іноді межувала з контролем.
🤩Емоції в деталях. Коли Моллі вперше засміялася щиро, Маньхуа плакала потайки в іншій кімнаті — це були сльози, не від слабкості, а від того, що серце знову навчилося битися від радості. Коли дівчинка плакала ночами, Маньхуа вставала без шуму, сідала коло ліжка і просто була поруч, намагаючись дати дитині комфорт... Більш за все Маньхуа хотіла бути поручя оберігати ту єдину дитину, свою дитину, донечку яку вона так любила...
🤩Впровадження цінностей. Одночасно з ніжністю Маньхуа виховувала в Моллі почуття гідності: манери, самоповага, стриманість у публіці. Вона надавала значення дрібним урокам — як тримати чашку чаю, як відповідати на вітання — бо вважала, що це збереже дівчинку у жорстокому світі.

🤩Звикання відбувалося природно, але не миттєво: місяці, потім роки зв’язували їхню душі. Любов дозрівала повільно — як дерево, що тягне коріння в ґрунт. Маньхуа протягом довгого часу балансувала між бажанням робити все сама і потребою вчитися довіряти іншим, у тому числі Бі-Хану, який виховував Моллі по-своєму.

—Рутина була сполученням звичайних дрібниць і жестів, які перетворилися на сакральні ритуали прихильності:

🤩Ранок
Ранній підйом. Маньхуа прокидалась першою, щоб приготувати теплий чай з травами, який Моллі подобався. Вона завжди підносила чашку у м’яких долонях, мовби передаючи світу спокій на день.
🤩Прогулянка в саду. Якщо дозволяла погода, вони виходили разом у дворик: Маньхуа показувала Моллі, які рослини чому корисні; розповідала історії про їхній рід, про жіночі лінії в родоводі.
🤩День
Тренування і навчання. Частину дня Моллі проводила з Бі-Ханом на заняттях, але Маньхуа вела додаткові уроки: етикет, тактика поводження в суспільстві, дипломатія — речі, які учили використовувати ніжність як силу.
Робота з ранами і відновлення. Після тренувань Маньхуа оглядала Моллі, зашивала подряпини, маскувала шрами шовками і кремами — не з метою приховати, а щоб навчити дівчину не соромитись своїх слідів.
🤩Вечір
Спокійні вечори. Читання, Маньхуа завжди готувала доньці кілька невеликих смаколиків і клала їх біля її ліжка.... Маньхуа завжди боялась залиши моллі одну .
🤩Буденні принципи
— Повага до темпів дитини. Маньхуа вміла зупинитися, якщо бачила, що Моллі втомлена.
— Точність і порядок. Одяг, плани дня, тренування — усе мало чіткі межі. Це давало їм відчуття контролю в світі, який часто його позбавляв.
— Таємність. Через хворобу та походження Моллі, деякі речі трималися в секреті: лікування, певні поради. Маньхуа наполягала, щоб це залишалося захищеним, як сімейний скарб.

— Коли виявилося, що Моллі заражена Таркатом, Маньхуа пережила найсильніші емоції — не лише як опікун, а як жінка, яка ледве пережила власні втрати. Її реакція була багаторівнева:

🤩Початковий шок і страх
Перші дні — це була тиша, яка проникала до кісток. Маньхуа здригалася від кожного кашлю, кожного підвищення температури. Вона стримувала паніку, щоб не налякати Моллі; ця стриманість була її професією: не показувати слабкості. Але по ночах вона плакала потайки, вкладаючи свої сльози у подушку.
🤩Взяття контролю
Замість того, щоб зануритись у безпорадність, вона взяла на себе керівництво лікуванням: збирала інформацію, консультувалася з цілителями Лін Куей, шукала антидоти, домовлялася про графік введення лікування. Вона стала адміністратором безпеки Моллі: визначала час, дозу, умови. Її дні перетворилися на серію перевірок — температури, реакції, поведінки, змін настрою.
🤩Емоційна маска і внутрішній буревій
На людях вона була спокійна, навіть холоднувата — не дозволяла, щоб інші бачили її страх. За зачиненими дверима проявлявся інший бік: вона ночами сиділа біля вікна, тримаючи ампулку в руках, і думала про власні втрачені діти. Інколи виникало відчуття вини: «Можливо, якби я вчасно…», «Мабуть, я недостатньо захищала її». Ці думки час від часу роз’їдали її зсередини.
🤩Практичні заходи
Приховане лікування: щоб уникнути стигми, Маньхуа приховувала факт хвороби від широкого загалу. Вона організувала приховані сеанси лікування, таємні переміщення до спеціалістів.
Антидоти і щоденні ін’єкції: вона навчилася вводити протиотруту, або контролювати процес так, щоб Моллі залишалася в контролі над своєю другою сутністю. (Тут ми уникаємо медичних деталей — суть у тому, що вона опікувалася і навчилася бути практичною).
🤩Психологічна підтримка: Маньхуа винаходила ритуали, що зменшували больові хвилі страху: тепло на плечі, шовкові пов’язки, слухання улюбленої пісні, прості діалоги, що відволікали.
🤩Відповідальність і гнів
Вона відчувала і гнів — інколи спрямований на світ, який залишив дитину без дому; інколи — на себе; інколи — на тих, хто не зробив достатньо. Цей гнів не проявлявся в криках, а в холодній рішучості: «Я зроблю все, щоб ти була в безпеці». Він підживлював її готовність йти на крайні заходи заради дитини.

🤩Довготривалі наслідки
Хвороба змінила їхній ритм життя. Маньхуа стала постійним сторожем: вона контролювала кола контактів, обмежувала поїздки, вчила Моллі розпізнавати перші симптоми і діяти. Їхній зв’язок став ще міцнішим: Моллі знала, що є хтось, хто не тільки дав їй дім, а й буде боротися за її життя до останнього.

—Хатина, де Маньхуа і Бі-Хан провели перші роки шлюбу, була прикрашена стриманою розкошшю: темне дерево, шовкові фіранки, запах чаю й ладану. Їхній шлюб виріс із розрахунку, але розквів у тихих вечорах — у поглядах, що знаходили одне одного в напівтемряві, в жестах, які не потребували слів. Маньхуа, вихована як леді й одночасно навчена бути воїтелькою, знала ціну тиші й ціною гідності. Бі-Хан — холодний, строгий, але з тим внутрішнім простором, куди вона вміла підступити зі своїм теплом. Коли вона дізналася, що вагітна, світ навколо заграв новими кольорами: навіть його коротка усмішка здавалася їй натхненням.

Рішення поїхати до батьків прийшло несподівано просто і гучно, мов внутрішній наказ. Маньхуа прокинулася того ранку з відчуттям, що має їх побачити: матері хотіла показати, як росте її живіт, батькові — дати знак, що догляд за родом не був марною жертвою. Це була не просто візитівка ввічливості — це було бажання поділитися світлом, яке тепер жило в ній. Вона зважила всі дрібниці: хто поїде з нею, скільки часу залишиться, чи слід взяти подарунки для Моллі, щоб не створювати зайвого шуму. Врешті вирішила: поїде одна — але з охороною, достатньою для спокою, не надто громіздкою, щоб не робити з поїздки державної церемонії.

Коли вона повідомила Бі-Хану, у нього на обличчі промайнула тінь. Він стояв у кімнаті, як завжди — сильний, скупий на слова, але цього разу його очі були напружені.

— Ти збираєшся їхати зараз? — спитав він, просто, ровно.
— Так. На кілька днів. Батьки сумують, — відповіла вона м’яко. — Я хочу, щоб мама побачила... хоч трохи.

Він підійшов на крок ближче, руки звично сховані за спиною. — Я не думаю, що це гарна ідея.

— Чому? — її голос не тремтів, але в ньому з’явилася інша нотка: тієї твердості, яку він давно знав. — Це моя сім’я. Я маю теж право бачитися з ними.

— Ти розумієш, що зараз неспокійно. Рухи по дорозі — це не те, що раніше. Ти вагітна. Я не хочу, щоб ти ризикувала.

Вона відчула, як у грудях щось натягнулося. Не образа — більш глибокий спротив: це було відчуття, що її свобода, її право на прості людські речі зараз під забороною йому. — Я знаю, що таке небезпека, — сказала вона тихо. — Але я не хочу жити у постійному страху. І я хочу бачити батьків. Це не політична делегація — просто візит.

Між ними утворилася пауза; у кімнаті повисла така тиша, що було чутно, як далеко дихає ніч.

— Ти маєш думати про себе і про дитину, — повторив він. — Мені здається, ти зараз занадто легковажна.

— Легковажна? — вона відчула, як пригортаються старі рани: образа від того, що рішення, яке для неї було актом ніжності, він міг назвати «легковажністю». — Бі Хан, я не прошу дозволу. Я просто попереджаю. Я маю право побачити батьків.

Він підкреслив кожне наступне слово, ніби пробуючи виміряти вагу промовленого: — Ти маєш розуміти наслідки. Твоя безпека — це наше завдання.

— Твоя опіка — не заміна моєї волі, — холодно відповіла вона. — Я не прошу цього «завдання» як ярмо. Я прошу розуміння.

Він подивився на неї довго — погляд загострювався, наче сталь. Потім, нарешті, вимовив: — Добре. Тоді їдь. Але йдеш з охороною, якої я довіряю. І ти щоразу інформуєш мене.

Вона прийняла умову, але у її серці вже закралася тінь. Її рішення — просте людське бажання — перетворилося на поле бою дрібних принижень. Вони обоє знали: любов між ними складна, виточена правилами й обов’язками, і ця поїздка стане черговим тестом на їхню готовність довіряти.

Зріст: 158 см
Вага: 35 кг
— Статура: Струнка, витончені довгі кінцівки; м’язова маса знижена через хронічний стрес та рубцеві контрактури в місцях опіків.
— Колір шкіри: оливково-смаглява, у місцях старих рубців — світліші або трохи пергаментні ділянки; свіжіші рубці мають рожево-фіолетове забарвлення.
— Волосся: каштанове, хвилясте, середньої довжини.
— Опис обличчя: на правій частині обличчя — глибокі рубці; асиметрія міміки через часткове ушкодження нервів (очі/рот можуть рухатися не синхронно).
— Загальна картина: все тіло вкрите рубцями різного походження й віку: від тонких ліній (старі порізи) до широких атрофічних/гіпертрофічних рубців і струпів після опіків.
Шия і груди (опік):
— Локалізація: передня ділянка шиї переходить на верхню частину грудної клітини (субманубрійна ділянка, грудини та верхня частина лівої/правої грудної клітини залежно від симетрії).
— Характер опіку: великий поверхневий/частково глибокий опік (ІІ–ІІІ ступеня в минулому). Залишився щільний, пергаментний рубець із зоною гіпо-/гіперпігментації.
— Контрактура: на шиї можливі рубцеві контрактури — обмеження рухливості (обмеження повороту шиї, частково — нахилу).
— Нервові ушкодження: часткова втрата чутливості шкіри у зоні опіку, парціальний гіперчутливий біль (невропатичний біль) в деяких ділянках.
— Косметичні особливості: пластичні випуклості рубця, атрофічні ділянки, іноді келоїдні нарости.
— Руки: на лівому плечі — великий татуювальний мотив (як на референсі) під шаром старих рубців; деякі рубці пронизують м’язові фасції, знижуючи гнучкість плеча.
— Таз/стегна/ніжки: довгі шрами від раненння; у місцях бажано підкреслити текстуру шкіри (нерівності, трохи товстіша шкіра).
— Шрами обличчя: багатошарові рубці праворуч, часткова втрата пігментації, тонка смужка над оком — загоєна рана; міміка може бути трохи «жорсткішою» з того боку.

(функціональні)
— Чутливість: змішана — на одних ділянках зниження чутливості (анестезія), на інших — постійна підвищена чутливість або печіння (нейропатичний біль).
— Рухливість: рубцеві контрактури у шиї та місцях великих опіків знижують амплітуду рухів (повороти голови, піднімання рук над головою, згинання ліктя/коліна в залежності від розташування рубців).
— Терморегуляція: ділянки з грубими рубцями менш здатні до потовиділення — під одягом може швидше перегріватися або, навпаки, відчувати холод.
— Ризик інфекцій: старі рубці зазвичай не інфікуються, але при ушкодженні чи тривалій травматизації можуть запалюватися.
— Процес загоєння: на старих рубцях шкіра щільніша, еластичність знижена; подряпини в цих зонах загоюються повільніше.

—Нейропатичний біль/посттравматична невралгія в зоні опіку — періодичні приступи печіння/прострілу.
— Келоїдні рубці у місцях інтенсивного загоєння — місцеві пухлини рубцевої тканини.
— Контрактурні деформації шиї — часткове обмеження руху, впливає на поставу
— Психоемоційні наслідки (детальні нижче) — вплив на самооцінку й соціальні взаємодії.

Загальна характеристика психіки:
Психологічний стан Найтіріс — надзвичайно складний, багатошаровий і суперечливий. Це не просто травмована особистість — це людина, яка навчилася виживати в постійному страху, насильстві та жорстокості, перетворюючи свої рани на зброю. Її психіка поєднує в собі холодний розум, жорстокість, глибоку тривожність і рідкісні прояви щирої любові, яку вона здатна відчувати лише до дуже обмеженого кола людей.

Хронічна травма (C-PTSD)
— Минуле Найтіріс, переповнене насильством, приниженнями та болем, сформувало у неї:
— постійні панічні спалахи, які іноді проявляються без очевидної причини;
— непереносимість різких звуків, криків або раптового дотики, які можуть викликати неконтрольовану агресію або страх;
— хронічний неспокій у грудях і шиї — саме там проходять її найбільші опіки;
— схильність до дисоціацій — короткочасних "відключень", під час яких вона не відчуває тіла або емоцій.

— Найтіріс практично не спить нормально: постійні нічні кошмари, спогади про дитинство, про батька, про власні муки.
— Вона довго не може заснути та часто прокидається у паніці.
— Її заспокоює лише теплий контакт — Шан Цунга, який гладить її голову та шепоче їй щось тихо, поки вона не зануриться у сон.
— Заснути без нього майже не може — тіло не дозволяє розслабитися.

Попри зовнішню холодність, всередині Найтіріс:
— надзвичайно вразлива та емоційно виснажена;
— іноді вона раптово починає плакати — через запах, звук, випадкове слово, дрібницю, яка нагадує їй про минуле;
— вона соромиться своїх сліз і завжди ховає обличчя, коли плаче.

СИЛА — 3/5
- Найтіріс не володіє масивною фізичною силою, як Шао Кан чи Джакс, але:
- удари кастетами дуже точні та проникаючі;
- її легкість (35 кг) дозволяє вкладати швидкість у силу;
- при захопленні здатна завдати серію руйнівних ударів.
Фізично сильна, але не титан.

ШВИДКІСТЬ — 5/5
- Один з її найбільших плюсів:
- блискавичні комбінації;
- стрімкі ривки;
- здатність долати дистанцію за секунду;
- атаки серпами з високою точністю;
- підвищена реакція завдяки чутливому слуху.

ВИТРИВАЛІСТЬ — 2/5
- Причини низького показника:
дуже легка вага, слабший захист від сильних ударів;
- чутливість до гучних звуків;
- її організм не розрахований на довгі фізичні битви.
- Тримається за рахунок техніки й ухилень, а не за рахунок міцності.

Магічні / стихійні параметри
КОНТРОЛЬ МАГІЄЮ (ВІТЕР) — 4/5
- Вона потужно контролює повітря:
-тстворює шквали;
- вакуумні зони;
- відкидає ворогів силою стихії;
- може піднімати тіло ворога у повітря.
— Однак низька вологість і сухий клімат знижують її ефективність — тому НЕ 5/5.

ПОТОКОВА КЕРОВАНІСТЬ ВІТРОМ — 5/5
- Це не просто магія, це чуття стихії:
- може керувати мікропотоками;
- гратися вітром, створювати міні-торнадо;
- збирати вітер навколо себе з точністю до сантиметра.
- Це її природна стихія, у якій вона майже досконала.

ПСИХІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ — 2/5
Причини:
- нічні кошмари;
- рандомні напади плачу;
- тригери на спогади;
- травматичний досвід дитинства;
- залежність від емоційної підтримки Шан Цунга перед сном.
- Її нестабільність — це частина її сили, але і її слабкість.

САМОКОНТРОЛЬ — 2/5
Вона імпульсивна:
- легко зривається;
- може катувати чи бити з цікавості;
- іноді не контролює жорстокість;
- погано терпить шум і біль у вухах.
— Контроль вона тримає тільки у присутності Шан Цунга.

ЛОЯЛЬНІСТЬ — 5/5 (до Шан Цунга) / 1/5 (до інших)
До Шан Цунга
- абсолютна вірність;
- турбота;
- ніжність; повне прийняття його слів.
До інших:
-байдужість, холод або знущання.

СТРАХ — 3/5
- Її головні страхи: втратити Шан Цунга;
- втратити дітей; бути заміненою або знищеною власною донькою.
- Ці страхи сильні, але вона ховає їх за агресією.

МЕХАНІКА БОЮ — 4/5
Поєднує:
- ближній бій кастетами;
- серпи;
- отруту;
- повітряні атаки; вакуум.
- Універсальна, але не найсильніша проти масивних танків.

ТЕХНІЧНІСТЬ — 5/5
- Вона дуже точна в атаках, майже хірургічна:
- б’є в очі;
- ріже сухожилля;
- знає, де вразити найболючіше;
- працює «на розрив тканин».

СКРИТНІСТЬ — 4/5
- Її легкість і рухливість роблять її майже безшумною.
- Може підкрастися, напасти з флангу, зникнути в повітряному потоці.

ЗНАННЯ ОТРУТ — 5/5
- Експериментує, створює змішані токсини, ідеально знає їхню дію.

ХАРИЗМА — 3/5
Звичайно:
- красуня;
- має «солодкий», гіпнотичний голос;
виглядає невинно.
Але:
— її чорний гумор і жорстокість часто псують враження.

МАНІПУЛЯТИВНІСТЬ — 5/5
Вона:
- бреше легко;
- грає ролі;
- використовує голос і зовнішність;
змушує людей довіряти.

Параметр Оцінка
Сила 3/5
Швидкість 5/5
Витривалість 2/5
Контроль магією 4/5
Потоковий контроль вітру 5/5
Опір магії 3/5
Психічна стабільність 2/5
Самоконтроль 2/5
Лояльність 5/5
Механіка бою 4/5
Технічність 5/5
Скрытність 4/5
Знання отрут 5/5
Харизма 3/5
Маніпулятивність 5/5

🤩Характер та особистість

Характер Найтіріс
Найтіріс — суперечлива, багатогранна постать, у якій співіснують дві протилежні, але гармонійно взаємодіючі сторони. Її психіка формувалася під впливом жорстокого дитинства, тривалої ізоляції та постійної боротьби за виживання, що зробило її складною, непередбачуваною й водночас сильною особистістю.

🤩Двоїстість натури
Темна сторона.
На публіці — особливо перед ворогами — Найтіріс демонструє гостроту язика, експресивність і схильність до брехні та маніпуляцій. Вона умисно грає роль «дурнувато-невинної красуні», приховуючи за маскою справжню жорсткість.
Для неї хитрість — це не вада, а зброя. Вона хитра, винахідлива, легко адаптується під ситуацію і вміє підлаштовуватися під будь-яку людину.
Найтіріс отримує певне задоволення від насильства, особливо якщо це дозволяє їй встановити контроль або помститися за щось. Катування, психологічні ігри, експерименти над ворогами — для неї це спосіб самоствердитися та проявити владу. Її гумор часто межує з жорстокістю: вона може сміятися, ображати чи насміхатися, зовсім не рефлексуючи щодо реакцій інших.
Але у Найтіріс є і Світла сторона — але тільки для обраних.
Поряд зі Шан Цунгом та своїми дітьми Найтіріс стає зовсім іншою. У ній з'являється м’якість, уважність, турбота.
Вона завжди чуйна до стану Цунга, реагує на найменші зміни в його настрої та фізичному самопочутті. Найтіріс вважає його не просто господарем чи партнером — а найважливішою людиною у своєму житті, «якорем», що утримує її реальність від розриву.
— До дітей вона ставиться ніжно, іноді навіть надмірно опікуючись ними. Її любов до них — безумовна. Тільки з ними та Цунгом вона дозволяє собі проявляти:
• людяність,
• м’якість,
• емоційність,
• турботливість,
• вразливість.

— Поведінка в повсякденному житті
Найтіріс завжди спокійна та зібрана на публіці, проте її поведінка може різко змінюватися залежно від настрою та ситуації. Вона може годинами тихо спостерігати, аналізуючи людей, або несподівано проявити гостроту та сарказм. Любить планувати дії наперед і контролювати ситуацію, уникає хаотичних або непередбачуваних обставин. Завжди поруч зі своїм братом-близнюком, вони утворюють єдину “команду” в повсякденному житті.
— Реакції на стрес / небезпеку
В екстремальних ситуаціях Найтіріс демонструє холоднокровність і стратегічне мислення. Вона швидко оцінює ризики і приймає рішення, не піддаючись паніці. У випадку прямої загрози вона може застосувати жорстокі методи для самозахисту чи контролю над противником. При емоційному стресі може з’явитися схильність до маніпуляцій або саркастичних коментарів.
— Комунікація з людьми
Відкрито спілкується лише з близькими людьми (Шан Цунг, Найті‌ріс, діти, близькі подруги). З іншими — холодна, стримана, часто іронічна або провокативна. Вміє використовувати слова як зброю, перекручуючи факти та маніпулюючи співрозмовником.
— Тип мислення
Аналітичний і стратегічний. Завжди передбачає кілька ходів наперед. Мислить логічно, проте її рішучість часто підкріплюється аморальними рішеннями, що служить її власним інтересам.
— Принципи та життєві правила
• Досягати цілей будь-якими засобами.
• Цінувати вірність лише близьких людей.
• Використовувати слабкості інших на власну користь.
• Молитва та релігійні ритуали — обов’язкова частина життя, що підтримує її внутрішній баланс.
— Мотивація
Головна мета — власна вигода. Водночас мотивується турботою про близьких та виконанням... Вона має мету забезпечити собі та своїй сім'ї світле майбутнє
— Страхи
- Втратити контроль над ситуацією або близькими.
- Зрада чи відмова від вірності з боку рідних.
- Духовна порожнеча або слабкість віри.
— Темперамент
Холерично-флегматичний: може різко вибухнути емоціями, але швидко повертається до холоднокровності.
—Емоційність
Зовні стримана, але внутрішньо переживає все дуже гостро. Радість і задоволення може проявляти у формі жорстких жартів або насмішок.