​Бл..... Та найміть вже хтось їй того коректора. "Неначасі" - три збиті в одне слова, які змушують тебе задуматись: шо сі було?

Ми ще досі думаємо, чого у нас при владі клоун? Бо вибрали його ті, хто зараз активно підтримує у зростаючій прогресії рейтинг партії, яка в Україні "неначасі".

Вона каже "неначасі", а рейтинг росте. Що вже дивуватися клоунам при владі? Бо вибирають їх ті, хто "неначасі", а живуть з ними ті, хто зараз

Уважно спостерігаємо за міською сесією і бачимо, як мазурівський прихвостень Ігорюня Латюк-Романський і далі продовжує лобіювати власні інтереси і намагається захапати черговий кусочок міської землі.

Ще багато років тому дууууже близька депутату Ігорю Романському людина Ярошенко Галина Антонівна купила у районі м'ясокомбінату шматок нерухомості. А той шматок стоїть на землі. Ігорюня мав, за законом, оформити офіційно цю землю у власність чи оренду і платити з неї податки. Але робити цього багато років не спішив. А команда колишнього мера пальцем об палець не вдарила, щоб заставити Романського оформити цю землю і платити за неї до міського бюджету. Хоч і мала всі важелі впливу.

Заперечте мені після цього, що Романський не є мазурівським прихвостнем - колишній мер контролював геть усе в Бердичеві і все про всіх знав. І вплинути, якщо треба, теж на всіх міг. Чого не чіпав Романського - питання.

Живе не тужить Ігорьок і при цьому меру - чогось ніхто не згадує про його неоформлену землю і при Орлюку.

Та мало цього Романському. Захотів він ще шість соток додатково мати на вулиці Житомирській, 84. І написав відповідну заяву до міської ради. Не він особисто написав, та сама його дуже близька родичка - Ярошенко Галина Антонівна (не вірите, що це родичка? Подивитесь за тим, як Романський заявить про неголосування у цьому питанні через конфлікт інтересів на сесії).

Біда тільки у тому, що ця земля повинна передаватися тільки через аукціон. А того Романському не треба, бо плата за міську землю може зрости у рази. Тому придумав цікаву схему: написав заяву, щоб дали йому землю під його об'єктом нерухомості. Все, наче, по закону. Біда тільки у тому, що ця земля немає ніякого відношення до нерухомості Ігорька - вона лише недалеко від цього місця. А про ту землю, яку Романський дійсно зобов'язаний оформити, всі мовчать.

Це реальні надходження до бюджету - сотні тисяч гривень, які Романський сховав і не платить у бюджет. Тільки чомусь і Орлюк, як і Мазур, досі не спішить Романського штрафувати. Був мазурівський прихвостень, тепер орлюківський?

Не кажіть після цього, що Романський в опозиції до Орлюка - гроші не пахнуть

Такого зашквару, як учора влаштували самі собі бердичівські “слуги народу”, не могли б придумати навіть найбільш креативні їхні опоненти: за вказівкою народного депутата України вони не проголосували за виділення земельної ділянки учаснику АТО. А це вже підстава не тільки для самих “слуг”, але й для Президента, який на словах демонструє турботу про бійців АТО, а на практиці його депутати відбирають у АТОшників останні надії.

Саме така думка вчора кружляла у навколополітичних колах Бердичева.
Насправді, ситуація така, та не зовсім. І питання тут не в образі секретаря міськради Богдана Коляди на міського голову Сергія Орлюка за неприсвоєння його батьку звання “Почесного бердичівлянина”. Хоч вона й стала каталізатором. Вчора слуги самі собі зірвали спецоперацію з усунення Сергія Орлюка від влади вже до кінця року (максимум – перша половина наступного) і поставлення на його місце довго виконуючого обов’язки Богдана Коляди. При цьому, як стався зрив, вони й самі не зразу зрозуміли, перегравши самих себе.

Що вчора відбулося? Всіма правдами-неправдами команда «двох К.» намагалася протягнути через раду присвоєння звання “Почесний бердичівлянин” батьку секретаря міськради Богдана Коляди Олесю Коляді. При цьому, діяли настільки грубо і цинічно, що навіть прихильники присвоєння цього звання його не підтримали через таку брутальність.

Далі - більше: слуги проголосували проти запропонованої Орлюком ставки податку у 20% для підприємців другої групи і запропонували свій варіант: залишити все як є. Тобто - 10%. Але обидва ці варіанти не пройшли. Тобі було запропонований третій варіант - 15%, який і був підтриманий більшістю депутатів, але не слугами, які проголосували проти. Не треба тут зразу говорити про захист слугами інтересів підприємців - у них свій інтерес, але про нього згодом.

Далі сесія потекла своїм чином. І все було б добре, якби після 13.00 години окремим слугам (Денис Моцний) раптом не захотілося їсти. Він так і сказав: депутати теж люди, хочуть їсти, а тому треба оголошувати перерву. На аргументи окремих інших депутатів про те, що після сесії не всі депутати повернуться у сесійний зал, мер не відреагував і оголосив півгодинну перерву.

Проте, ні через півгодини, ні через годину продовжити засідання сесії не вдалося: як і передбачалося, депутати розбіглися.

В кінці кінців необхідних для продовження сесії 20 “штиків” назбирали і сесію продовжили. Але вже без слуг: вони всі як один до зали не повернулися, крім Коляди. Але секретаря не рахуємо: він добре розумів, що якщо втече із сесії і він, це буде останній день його перебування на посаді. Але Коляда вибрав цікаву тактику: при голосуваннях він …утримувався. В результаті рішення не могли бути прийняті, бо для цього потрібно, мінімум, 20 голосів. Тільки коли до залу прийшов ще один депутат і загалом їх стало 21, ситуація повеселішала, а Коляда зрозумів, що дурно утримуватися немає сенсу.

Але тут виникла найголовніша проблема, в яку самі себе загнали слуги. Приймаючи рішення про виділення у власність земельної ділянки учаснику АТО, депутати більшістю голосів його підтримали (20 депутатів). Мер так і оголосив: “Рішення прийнято”. Але далі справу у свої руки взяв Віталій Березовенко, від слів якого (як бачили більшість присутніх) секретаря міськради Коляду кинуло у піт, а сам він спочатку почервонів, потім - посинів, далі - побілів, зрозумівши, що сталося.

Питання у тому, що місяць тому набрав чинності закон, прийнятий зеленою монобільшістю про дерибан української землі. І у тому законі тепер для прийняття рішення про передачу землі у власність громадянам треба не просто більшість голосів депутатів, а дві третини. Тобто, у Бердичеві - 26 голосів, про що секретар міської ради просто тупо не знав, хоч закон приймала його партія. Коляда зрозумів, що саме голосів слуг і не вистачило, а Березовенко прямо звинуватив “слуг” у саботажі та відмові підтримувати АТОшників.

Далі було ще кілька таких питань, по яких треба було 2/3 голосів, але їх, звичайно, не знайшлося через саботаж слуг, з якими синхронно діяли, прогулявши другу половину сесії, і представники “Української стратегії Гройсмана” на чолі з Ігорем Романським (він теж не підтримав виділеня землі АТОшнику). Зате, коли через кілька питань після АТО розглядалося питання про виділення землі самому Ігорю Романському, він раптово появився у залі у супроводі ще одного свого колеги-депутата. Видно, для пана Романського своя “сорочка” (земля) більш дорожча за землю для захисників України.

А тепер до суті того, що планувалося, що відбулося насправді і яка у всього цього була мета. А мета одна - скинути вже у найближчі місяці Орлюка з посади красиво і бездоганно за чітко зафіксованим і погодженим у столиці планом.
Пройдемся по пунктах.

1. Зрив сесії. Слуги пішли на нього свідомо. Про це свідчить той факт, що у згаданій перерві всіх слуг на площі перед входом до міської ради публічно зібрав народний депутат Богдан Кицак, добре знаючи, що зараз буде продовження сесії. Після цього слуги у сесійній залі не появилися. Мета зриву сесії - підготовка до відставки Орлюка. Згідно із тим самим законом про дерибан землі тепер всі заяви по землі повинні бути розглянуті у місячний термін. Якщо заява не розглянута - винна особа притягається до адміністративної відповідальності із величезними штрафами. Винною особою тут є виключно міський голова, на ім’я якого і пишуться ці заяви. 2-3 такі штрафи вже є залізною підставою для припинення його повноважень. І «зелені», які проштовхували цей закон, знають про це добре. Саме тому депутатам від слуг було дано вказівку не йти на сесію, щоб зірвати розгляд саме земельних питань і потім почати процедуру притягнення Орлюка до відповідальності.

2. Слуги голосували за 10% податку, відмовившись підтримувати інші розміри ставок, не через турботу про людей. Це наступний етап підготовки відставки Орлюка у разі, якщо адміністративних штрафів буде недостатньо. Залишення у тому самому розмірі податку як є зараз (10%) означає залишити на тому самому рівні і надходження до бюджету (“інфляційна” складова зростання доходу не рахується, бо ці доходи якраз з’їдяться цією інфляцією). Це непогано у випадку, якщо і витрати з бюджету залишаться на тому самому рівні. Але вони точно будуть значно більшими, бо як мінімум влада спільно з депутатами планує взяти кредит на десятки мільйонів гривень для реконструкції водомереж. Ці гроші треба буде віддавати. Але якщо не буде додаткових надходжень - віддати їх буде ні з чого.
Кредитори візьмуть Орлюка за яйця, а у місті пошириться широка інформаційна кампанія про нездатність Орлюка управляти Бердичевом через неповернення кредиту. Можна знайти кошти на повернення кредиту, забравши їх з чогось іншого - лікарень, шкіл, дитсадків. Але за це Орлюка валитимуть ще більше. Безпрограшна для слуг комбінація.

Проблема тільки у тому, що народні депутати, приймаючи закони, читають не всі їх норми. І наш нардеп разом з командою прошляпили заяву по АТОвцю, загнавши себе у такий глухий куток, що розкрили всі картки по спробі зміщення Орлюка.

Карма чи іронія долі?

У 2009 році Олесь Коляда відмовився отримувати Орден Бердичева, бо "Орден, це не та відзнака, на яку він заслуговує".
А у 2021 році депутати відмовилися вручити йому звання "Почесного ..."

А був ще один цікавий епізод. Пам’ятаєте, як у Бердичеві на нинішній вулиці Грушевського (колишня Карла Маркса) напроти 15 школи відкрили супермаркет "Колібріс". А на другому поверсі приміщення був ще один супермаркет - побутової техніки "Тритон".

Щоб заволікти покупців, у "Тритоні" організували акцію: кожен покупець мав право взяти участь у лотереї, головним призом у якій була пральна машинка.
І от уявіть день розіграшу (бачив все на власні очі, бо й сам спокусився на лотерею). Всі зібралися на вулиці біля входу у супермаркет. Організатори влаштували красиву культурну програму, з піснями у виконанні Олеся Коляди. Він же був і ведучим лотереї. Розігрували спочатку всякі дрібнички, а потім перейшли до головного призу - машинки.

Всі завмерли у очікуванні і ...Олесь Коляда оголошує переможний номерок та викликає переможця на центр напівкола. Починає знайомитися, розпитувати.... Але ж це Бердичів - раптом з натовпу учасників хтось вигукує: "Так це ж ..... Коляди",
Пан Олесь ніяковіє, але організатори, зрозумівши прокол і те, що Коляду і "незнайому" йому переможницю конкурсу впізнали, створюють шум і гам, а потім увага всіх відволікається вже на зовсім інше.

А справа була така. Щоб розкрутити свій магазин адміністратори "Тритона" придумали "лотерею". А щоб отримати ще більшу виручку і підвищити свій авторитет, на лотерею запросили відомого співака: люди масово, особливо у день лотереї, кинулися скуповуватися,щоб виграти дармову стіралку.
Та Коляда безкоштовно ніколи не виступає. Втрачати кошти на оплаті співу Коляди і на видачі ще комусь машинки власники магазину не хотіли. Тому придумали схему: роботу Коляди оплатять цією самою пралкою, а щоб ні у кого не було претензій, лотерею проведуть, але фіктивно.
Хто ж знав, що серед учасників лотереї також будуть і сусіди Коляди, які добре знають всю його родину в обличчя.

Та схема спрацювала. Чому? Бо "без лоха і жизнь плоха". Лохи зглотнули і забули, а машинка поїхала на вулицю Пушкіна до обійстя відомого композитора

Бл@дь, та залиште вже у спокої цього Олеся Коляду. Не змушуйте брати гріх на душу.

Про покійних або добре, або нічого. Не про пана Олеся зараз мова (дай Бог йому, щонайменше, сторіччя відсвяткувати). А про тих, з ким він замішаний на розкраданні комунального майна.

Жорстоко стане не тільки пану Коляді, синочку його боляче, але й всім бердичівлянам, які боготворять Коляду. Не соромно, а якраз боляче. Бо Богдан Колядва - одна зі схем. Тоді, коли ще "долар по 5" був, а Богданчик поповнював батьківську скарбничку.

І не тільки батьківську.

Рукописи, пане Олесе, не горять: ви ж, як митець, це добре знаєте. А коли ці рукописи - зізнання у крадіжці з бюджету - поготів.
Пане Олесь: написати гімн міста - це талант. А написати гімн міста, а потім не вкрасти у цього міста - це святість.
На жаль - ви не святий
Не змушуйте брати гріх на душу.

І, якщо Ви заслуговуєте на звання "Почесного" за гімн "Бердичева", то чому разом з Вами немає автора слів - Мілади Мартинюк. Чи не тому, що Ви досі не передали повністю прав на гімн Бердичеву і кожне слово тепер треба погоджувати особисто з Вами (а як же автор слів?), а за написання музики до гімну Ви получили солідну суму?

Не змушуйте брати гріх на душу ( бо й Богдан за це не подякує) , і не беріть на свою

Кажуть: Богдан Коляда після сесії десь пропав - ні чути, ні видно.
Нє, не пропав. Богдан чекав вчорашньої позачергової сесії Верховної Ради і те, чи проголосують життєво важливий для нього законопроект №5596 про легалізацію наркоти.

Не проголосували, хоч його патрон й ідейний партнер Богдан Кицак віддав свій голос за легалізацію наркотиків в Україні. Лише 184 депутати підтримали ініціативу про легальне використання наркотиків в Україні. Серед них - наш нардеп Бодя Кицак.

А тепер у Коляди справді проблеми - свої нелегальні пристрасті доведеться в жопу засунути замість "забити косячок" посеред сесії

"Вот и все...".
От і все. Все стає на свої місця. В Житомирській ОДА оголосили конкурс на посади директорів двох департаментів. У тому числі - на посаду директора Департаменту фінансів.
Подача документів триватиме до 23 липня. Серед тих, хто вже подав документи на цю посаду - голова Райгородоцької ТГ Максим Самчик.

Ну не пі@@@@с, наш Масік? Так кидонути людей громади? Якої ти бені взагалі на вибори йшов? Не дали вкрасти, що хотів?

Хоч, чисто по-людськи, Масіка зрозуміти можна: прокуратура взялася за продане ним майно стадіону у Скраглівц (а пам’ятаєте, що Лобовий про це говорив?), з лікарнею теж облом вийшов - її розділили між всіма громадами замість віддати під продаж Самчику. Зараз Райгородоцька громада у повній ж@пі і вже з початку наступного року стане повним банкрутом.

Ідеальний варіант для Самчика - звалити на якусь прибуткову посаду: відповідальність за розвал громади ляже на секретаря ради, до виборів. Принципове питання з губернатором вже вирішено - начальником Депарпатаменту має стати якраз Самчик.

Інформація - достовірна з джерел, близьких до обох. Звісно, можемо зараз почути спростування. Але ви бачили професійного злодія, який зізнається у крадіжці?

За будь-яких обставин, якщо Самчик пролетить мимо посади, буду акцентований: значить - губернатор все ж людина принципу і злодія не поставить на "золоте дно".

P.S. Максиме! Я ж тебе попереджав, що за тобою слідкую повсякденно?

​А Наташка, таки, обезбашена: погнала буром не тільки на соратника, але й на колишнього заступника Генерального прокурора України. Ти хоч знала про це, Наталі Онуфрієнко?

Є у Мирославці свиноферма. Там зараз почався мор хряків. Ремонтували дах - він впав і насмерть причавив ціле поголів’я. Вивозити офіційно на утилізацію здохлих тварин керівництво зажало кошти. Недалеко від ставка викопали котлован і закопали там всіх невинно убієнних. Тепер сморід стоїть фантастично бридкий: свині гниють у неглибоко закопаній землі, і все тече у ставок. Чують все це не тільки у самій Мирославці, але і у сусідньому Кустині.

Голова Швайківської громади Габріел Мкртчан на звернення людей не відреагував, бо доведеться проти інтересів бізнес-партнерів піти.
А Наташці - пофіг: взяла і накатала депутатське звернення прокурору Житомирської області з вимогою взяти ситуацію під свій контроль.

Онуфрієнко, зрозуміло, у своєму стилі - з помилками та безграмотністю. Але головна тут суть у іншому: скарга прокурору написана на ТОВ "АПФ "Сова". У Бердичівському районі всі знають, що і це підприємство, і сама свиноферма належить екс-голові РДА Олегу Шевчуку. Але, насправді, це не зовсім так: йому через його близьку родичку Наталію Шевчук належить тільки 16,67: акцій свиноферми. А контрольний пакет (50,008%) - у Гардецького Олександра Степановича, який проживає у Вінницькій обл., Могилів-Подільському р-ні, село Сугаки, вулиця Кифоруків.

Перед непростою тепер ситуацією опинився прокурор області Олександр Білошицький, якому тепер треба наступати на хвіст колишньому заступнику Генпрокурора. "Непростою", бо "колишніх" такого рівня не буває.

Тепер чи колишнього свого керівника "бити", чи Наталію Онуфрієнко "валити", щоб не рипалася. Але і з нею теж не дуже просто вийде, бо кума-нардепа Юрія Павленка має.

Отака вона бердичівська бізнес-політика

​Розвеселив Денис Заремський. З роботи звільнився, покинув команду мера. Але ж як пафосно він це все зробив: "У мене є всі підстави, що на мене, як на депутата міської ради може чинитися тиск саме через мою посаду у виконавчому комітеті... Але бути маріонеткою у чужих руках та голосувати проти власної совісті, триматись за посаду я не хочу і не буду. Тому офіційно заявляю, що сьогодні мною написана заява на звільнення за власним бажанням".
Штука у тому, що пиндить Дениска: не він звільнився, а його звільнили. Не кажу вже про те, що заява написана "за згодою сторін", а сам він пише у фейсбуку, що «за власним бажанням».
Едуардич правда працював у команді Орлюка після того, як кидонув Шелепу перед виборами і переметнувся у інший табір. Після виборів Денису треба було якось віддячити за це. Тільки виникла величезна проблема: будучи крутим чувачком, Денис так і не зміг отримати вищої освіти. А без неї на роботу у виконком брати не можна. Тому Денисці придумали окрему роботу: фахівець з інтерв’ювання. Щоб було більш ясно: така робота не є службою в органах місцевого самоврядування і за своїм статусом прирівнюється до обслуговуючого персоналу виконкому - посад прибиральників, сторожів, водіїв. Тому Денис ніколи не працював у виконавчому комітеті і, звісно, ніхто ніякого тиску на нього через це не може чинити.
Зате Денис возомнив себе «Царем гори» і вирішив, що його посада дає йому небачені можливості – мужичок почав нею трохи зловживати, прикриваючись ім’ям Орлюка, вирішувати власні інтереси. Меру це надоїло і він поставив перед Заремським вимогу: звільнитися за власним бажанням або буде звільнення «за статтею», після якої він ніколи більш нікуди не влаштується. Це у кращому випадку, а можуть піти і далі, з кримінальними наслідками. Денис все зрозумів і пообіцяв піти з роботи, але після відпустки. На тому і порішали.
Але Дениска образився на Орлюка і у відмістку йому під час сесії почав голосувати проти ініціатив мера. Тому говорити про ідейне голосування «за Коляду і податки», як мінімум – пиндіти.
А зараз Заремський виставив себе на продажу. Каже, що готовий співпрацювати зі всіма політичними партіями. І таке його бажання логічне: після того, як двічі за менш ніж рік він кидонув двох своїх соратників, важко десь буде знайти достойне місце. Тим більш, що він вже є кандидатом №1 на відкликання депутатського мандата у мерській «Пропозиції» після 1 грудня. І треба буде знов вертатися на шию дружині, яка змушена працювати зразу на 4 роботах (дійсно на чотирьох, згідно із декларацією самого Дениса), щоб прогодувати сім’ю з двома маленькими дітьми. Бо сам Денис торік заробив тільки трішки більше 4 тисяч гривень.
Але з часу роботи у команді мера хоч щось добре для Дениски лишиться – хоч машину встиг купити вже у цьому році. На які доходи – зараз не зупинятимусь.

​Тому що послідовний?😂😂😂😂
7 липня голова фракції "Українська стратегія Гройсмана" у Бердичівській міській раді Ігор Романський у повному складі забирає всю фракцію з сесії міської ради і йде "обідати" у кафе, не повертаючись після перерви. Ігнорує і вкрай важливе голосування за виділення землі АТОшнику.
Повертається тільки під час розгляду одного питання - про виділення землі собі любимому, після чого так само з фракцією успішно покидає сесію.

21 липня Ігор Романський коментує негативну поведінку депутатів Верховної Ради, які проігнорували сесійне засідання: "Відсутність депутатів на засіданні Верховної Ради - це неповага до парламентаризму і до виборців! Депутати повинні поважати один одного, і виконувати свої обов’язки. Своїми діями члени парламенту демонструють непрофесіоналізм."

"Професіонал", однак, наш Ігорьок! Послідовний професіонал😂😂😂😂

​А Сірожа всьо? Віддав Бердичів районному симбіозу "Слуг-ЄСовців"?
У Бердичеві були різні Президенти, і не по одному разу. Але я не пам’ятаю ЖОДНОГО випадку, щоб, коли у Бердичів приїжджав Президент, його зустрічали районні керівники, а не міський голова. ЖОДНОГО!!! Де б не був Мазур, на які б задвірки його не занесло, він завжди прилітав і показував, хто у Бердичеві господар. А будь-яке районне керівництво з боку, скиглячи, споглядало за цим.

А тут у Бердичів приїжджає Президент України, його зустрічає, як господарі, районне керівництво у особі "слуги" Людмили Демидюк та "ЄСовця" Олександра Балянова, а мера Сергія Орлюка і близько не видно.

А мер у цей час у Одесі разом зі своєю командою, на березі Чорного моря на зібранні Асоціації міст України. І тільки не кажіть, що візит був несподіваний: про нього Орлюк знав ще до поїздки у Одесу.

І тут тільки два варіанти: знав і забив на ПреЗедента, або просто не зумів подивитися уперед на політичні наслідки. Бо в команді Президента вже внесли у чорний список тих, хто взяв участь у зборах в Одесі. Тим цікавіші будуть дальші політичні події у Бердичеві. Бердичівські "слуги" чим далі, тим більш себе самі дискредитують і Орлюку якось не з руки тепер продовжувати з ними союз. Поживемо - дізнаємось і переживемо.

Але "за дєржаву (Бердичів) - обідно"

​Так невдобно получилось. Раніше розказував, яка тупа одна Люда. Каюсь, не догледів - знайшлася інша ще тупіша Люда.
Так зарватися разом з братиком, щоб напрацювати собі на корупцію - треба дуже постаратися на змаганнях тупаків.
25 липня Президентом громадської організації "Федерація шахів Житомирської області" обрано депутата обласної ради Людмилу Кицак.
29 липня відбулася сесія Житомирської обласної ради. Під №21 депутати прийняли рішення доповнити Перелік підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню трьома організаціями, серед яких:
- Громадська організація “Федерація шахів Житомирської області”
- Громадська організація “Креативний Бердичів”.
За це рішення також проголосувала депутат обласної ради Людмила Кицак. Зроблено це в умовах реального конфлікту інтересів, оскільки вона є головою федерації шахів, а ГО "Креативний Бердичів" є організацією її брата, народного депутата Богдана Кицака (хоча юридично формальними засновницями ГО "КБ" є помічниці нардепа Олександра Качур та Анна Левандовська). При цьому, Людмила Кицак ще й примудрилася проголосувати проти пропозиції іншого депутата Ірини Костюшко, яка хотіла виключити з цього списку "Креативний Бердичів".
Конфлікт інтересів у діях Людмили Кицак більш ніж очевидний і у ньому є її пряма матеріальна вигода. Бо включення цих організацій до Переліку є не просто формальністю.
Нинішнє законодавство дозволяє надавати в оренду комунальне нерухоме майно тільки на аукціоні - хто більше заплатить, той і орендуватиме. Але є виняток: майно можна взяти в оренду без жодного аукціону, якщо твоя організація включена до офіційного Переліку підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню. Тоді можна взяти будь-яке приміщення в оренду за смішну ціну і без аукціону.
І Кицаки разом з "Креативним Бердичевом" вже взялися за це: на ім’я голови обласної ради надійшло звернення про надання їм в оренду майже 700 квадратних метрів у самому центрі Бердичева для розміщення там громадської приймальні організації. Йдеться про колишню обласну базу медпостачання поряд з міськвиконкомом. І це все - без жодного аукціону на строк не менше 5 років. Бізнес за такий ласий шматок (700 кв.м.) у самому центрі Бердичева будь-які гроші заплатив би. А Кицаки платитимуть копійки, бо ж надають "важливі для населення послуги". Хоч ніхто жодної важливої із їхніх послуг не бачив, крім дерибану комунального майна.
АТОшнику виділити землю, яку він заслужив своєю кров’ю - так "слуги" не хочуть. А Кицаку 700 квадратів у центрі міста - так будь-ласка.
І чиста корупція у Людмили Кицак при цьому - це не страшно для них: від протоколу можна буде і відмазатися, натиснувши на потрібні гачки у поліції і суді, зате нерухомість залишиться.

Не їздив через міст на м’ясокомбінаті більше місяця. А вчора проїхав. Потух: ні натяку на продовження роботи, ні людини, ні техніки.
А сьогодні відкриваю офіційний сайт міста і фігєю: міст ожив, а за ніч вже навіть контейнери встановили і матеріалів навезли. І коментар офіційної прес-служби мерії: "За інформацією Житомирської ОДА, протягом трьох місяців проходило коригування проєкту. Було виявлено низку недоліків під час робіт. Наразі підрядна організація відновлює свою діяльність: у найближчих планах – завершити облаштування правої смуги".

Тобто, виходить, що це все заслуга обладміністрації, що роботи відновляться? І що вона всі три місяці вела посилену роботу по виправленню вже зробленого?

Народ, ви нічого не поняли? Обладміністрація виправляла недоліки, зроблені раніше. Зроблені самою ОДА і під її керівництвом. Взагалі припухли, чи що? Кого за лохів тримаєте?

Лобового не можна віднести до когорти прихильників чи противників чинної влади міста - він за чесність і відкритість. Але треба бути об’єктивними, а прес-службі мера менш скромною.
Від близького оточення Сергія Орлюка знаю, що він практично три дні висидів у обласних-столичних кабінетах, домовляючись-вимагаючи продовження будівництва мосту, додзвонитись до нього було практично не реально.

Про що домовилися кулуарно і що сам Орлюк чи його оточення з цього матиме, далі обов’язково ще розповім.
А зараз маємо факт відкритих домовленостей - міст "ожив". Ремонт, вірю, продовжиться. Не співатимемо Орлюку оди як попереднику, завдяки якому "і сонце вставало". Але мерській прес-службі треба не боятися більш відкрито ігнорити обласних та "народних" чинуш, які спочатку хєрять справу, а потім подають за своє власне досягнення її відновлення. Люди мають знати правду. І не тільки погане, але й добре.

6 серпня о 15.23 фактично визначилася фірма, яка за майже 27 мільйонів гривень (26 909 630,25) ремонтуватиме бердичівський ЦПО ім.О.Разумкова (колишній «Будинок піонерів»). Переможцем тендеру стало товариство із обмеженою із відповідальністю «Артхаус» із найдорожчою ціновою пропозицією, яке вже є фігурантом кількох кримінальних та господарських справ на махінаціях із тендерними закупівлями.
Пропозиція «Артхаусу» була меншою тільки на 214 тисяч від стартової ціни. Пропозицію іншого учасника - ТОВ "Класика комфорту", яка була меншою майже на мільйон гривень, відхилили.

Із цим само «Артхаусом» 4 серпня було підписано ще один договір – на ремонт першої школи, який «Артхаус» здійснюватиме за 20 942 008,61 грн. Його пропозиція на тендері також була найдорожчою. Решту учасників або дискваліфікували, або відхилили їхні пропозиції. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія центр комплект" готове було підремонтувати першу школу майже на 3 мільйони дешевше за «Артхаус», ТОВ "ЖИЛ СІТІ БУД" – на півтора мільйони.

Ні на що не натякаємо, тільки констатуємо. Замовником обох тендерів було управління освіти і науки міської ради (начальник управління Валентина Адаменко), а гроші на ці два ремонти, за його власним зізнанням, з величезними зусиллями вибивав із державного бюджету народний депутат України Богдан Кицак, про що не раз гордо говорив у фейсбуку і у відосіках.
Вірю, що люди, які вирішили за безцінь прихопити у центрі Бердичева майже 700 квадратів нерухомості, не мають ніякої зацікавленості у тому, щоб у бердичівських освітніх закладах робили ремонти фірми з найдорожчими пропозиціями, ніяким чином не впливали на прийняття цих рішень, а чотири мільйони гривень, які могли б бути зекономлені на двох тендерах, не підуть комусь у кишені, а працюватимуть на благо України і Бердичева!

ТОВ «Артхаус» зареєстроване у Житомирі на вул.В.Бердичівській, 89, зі статутним капіталом у 35 тисяч гривень. Власник підприємства – мешканець Довжика Житомирського району Бобло Петро Іванович.

​Максима Самчика можна любити чи ненавидіти. Але не захоплюватися його підприємливою наглістю не можна. Сільський голова Райгородоцької громади так вміло обвів навколо пальця своїх колег з Бердичева, Гришківців, Семенівки та Швайківки, що ті й не зрозуміли, як втратили, а Самчик здобув понад шість гектарів землі зі всією інфраструктурою у живописному місці на території Бердичівської громади. Готова база відпочинку - бери та й продавай.
3 листопада минулого року районна рада під керівництвом голови Максима Самчика прийняла рішення про передачу у комунальну власність Гришківецькій, Райгородоцькій, Семенівській і Швайківській громадам комунального підприємства "Оздоровчий табір "Березовий гай" зі всіма об’єктами - будівлями табору та двома земельними ділянками загальною площею 6,0581 га. Кожна громада, за рішенням районної ради, отримувала у власність рівно по одній четвертій частині від усього цього майна.
29 грудня вже Райгородоцька сільська рада під керівництвом того самого Максима Самчика прийняла рішення надати згоду на прийняття чверті переданого їй майна і чверті корпоративних прав у "Березовому гаю".
А вже 10 червня 2021 року ця само Райгородоцька рада пішла далі. Вирішили, що Гришківцям, Семенівці і Швайківці "Березовий гай" разом із землею та будинками не потрібен і прийняли рішення забрати собі все у повному обсязі.
Вирішили і зробили: 29 червня зареєстрували зміни до складу засновників, виключивши районну раду і передавши всі 100% засновника Райгородоцькій раді.
А тепер найголовніше! Нагадую: рішенням районної ради, підписаним самим Максимом Самчиком, Райогородку було передано тільки 1/4 власності на "Березовий гай" та його майно. Ніякого нового рішення районна рада не приймала. У будь-якому випадку, у відкритих реєстрах таке рішення відсутнє, хіба що новий голова районної ради Олександр Балянов пішов на якусь підробку. Тому реєстратори, не маючи на руках нового рішення, не мали права реєструвати за Райгородоцькою громадою всі 100% прав, позбавляючи інші три громади їхніх прав. Чи люди у цих громадах знають про таку цинічність?
Але щось, видно, у Самчика пішло не зовсім за планом: зареєструвати ті 6 гектарів землі на себе він поки не встиг чи не зумів: у реєстрах досі числиться власником районна рада. Саме тому Самчику зараз знадобилася термінова зміна керівництва "Березового гаю": попереднього директора Валентину Шевчук вже попросили на вихід і знайшли іншого претендента на відведену роль.
А роль незавидна: використаного презерватива. Новий директор має вирішити два ключові питання - правдами-неправдами перереєструвати землю і вирішити питання про подальшу передачу у власність "Березового гаю" зі всім майном. Більш ніж зрозуміло, що такі махінації є не зовсім "чистими" юридично, тому й потрібен ерзац-директор.
Покупець на "Березовий гай" вже є.

Втішаємося, що з роширенням горизонтів Бердичівського району, з’являються наші сподвижники і у місцевих громадах нової Бердичівщини. Зустрічайте: на Ружинщині з‘явилася своя Кнопка, яка, бачимо, встромиться гострим лезом не в одну корумповану дупу. Ми уважно слідкуватимемо за ружинчанами і Лобовий публікуватиме найцікавіше. Та, зрозуміло, краще читати все на місці. А поки знайомимося. Виявляється, минулого тижня у Ружині Бердичівського району відбулася сесія, на якій депутати кричали, що "своїх б’ють", відмовлялись стягувати борги за землю зі своїх колег і закликали почати з простих людей, а не з депутатів.
Кому цікаво - приєднуйтесь до Кнопки. А зараз - деякі подробиці про ружинську сесію.

"Черешнюк Лариса Олексіївна - 101 089, 50 грн.;
Остапчук Ярослав Ігорович - 165 593,02 грн.;
Дмитренко Максим Васильович - 196 886,46 грн.
Це не просто прізвища і суми. Перше прізвище - керівник комунальної установи "Центр надання соціальних послуг" і дружина голови Вчорайшенської громади Олександра Черешнюка.
Друге - син депутата селищної ради Ігоря Остапчука і фіктивний власних всіх його фірм.
Третє - батько Максима Дмитренка: депутата селищної ради і заступника селищного голови Людмили Біляк.

А поруч з їхніми прізвищами - борги за комунальну землю, якою вони користуються і вперто не платять роками. Разом - майже півмільйона гривень.

На сесії селищної ради минулого тижня більшість депутатів своїми голосами вирішили пробачити високопосадовцям ці борги, відмовившись голосувати за їх стягнення у примусовому порядку.

Позицію депутатів зрозуміти можна - у багатьох із них "рильце в пушку" і розуміли, що якщо проголосують зараз за санкції до колег, далі дійде черга і до них.

Депутат від "СіЧі" Ігор Остапчук на увесь голос заявляв, що не можна голосувати за це рішення, бо "своїх б’ють", замовчуючи те, що два місяці назад "били" такого ж "свого" - батька Білилівського старости Сергія Котелянця, з якого тоді стягнули майже 300 тисяч боргу за землю, які він після цього хутко заплатив.
Депутат від "Свободи" Ксенія Мошківська заперечувала проти стягнення грошей із депутатів, аргументуючи, що всі мають бути рівними і треба починати не з депутатів, а з інших людей.
Депутат від "ЄС" Тетяна Петренко просто мовчала і "утримувалася", бо знала, що сама нелегально займається бізнесом, пов’язаним із землею - вирощуванням розсади у теплицях, а тому далі так само дійде черга до неї.
І так - більшість.

Висновок один! Закон для всіх рівний, але для когось рівніший: якщо ти маєш землю - можеш за неї не платити. Тільки головна умова - стань депутатом, а потім тебе "прикриють" свої ж. А якщо ти не депутат, то будь готовий, маючи боргу хоч 100 гривень, потім заплатити штрафу 1000 гривень.

І потім хтось кричатиме з депутатів про ремонти доріг чи будинок дитячої творчості, який у аварійному стані?

Чекаємо реакції від селищної голови Людмили Біляк. Чи теж покриватиме "своїх"?"

Я діко ізвіняюсь: а чо це так всі хайпують на темі того, що Бердичів увійшов до двадцятки інвестиційно найпривабливіших міст?

Найпершим хайп на цій темі зловив офіційний сайт міської ради, який радісно сповістив цю звістку: "інвестори, йдіть до нас, бо у нас найкращі умови для бізнесу. І воопше".

От іменно - "воопше". Бо Бердичів і справді за результатами цього дуже авторитетного рейтингу, увійшов до двадцятки найкращих для бізнесу міст. Але тільки нинішня міська влада до цього має таке ж відношення, як і Наполеон до нинішнього Президента Франції Макрона.

Бо нинішня міська влада поки запам’яталася хіба-що підняттям тарифів на проїзд і особливостями харчування для школярів. А той рейтинг, на якому зараз всі "нинішні" піаряться, складений за підсумками 2019-2020 року. Тобто, коли містом ще правив "соцнесяйний" Василь Мазур.

Маніпуляції - наше все!!! Як заслуги попередників- то це наше. А як провали - то папєрєдніки винуваті

Влада міняється - схематози лишаються. Був Василь Мазур, у якого був Микола Кравчук, у якого на "Бердичівкомунсервісі" дивним чином сотні тонн солі зникали на сотні тисяч. Тепер є Сергій Орлюк, у якого є Ігор Максімов, у якого на тому ж "Бердичівкомунсервісі" дивним чином фарба на дорогах випаровується.

24 травня 2021 року директором комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" Ігорем Максімовим укладено 7 договорів з 65-річною мешканкою Андріяшівки Бердичівського району Яковлєвою Світланою Миколаївною на загальну суму 96 377,98 грн. За ці кошти жінка мала нанести фарбою дорожню розмітку на 7 бердичівських вулицях - Козацькій (Договір №41), Одеській (Дог.№ 40), Європейській (Дог.№42), Житомирській (Дог.№39), Вінницькій (Дог.№43), Данилівській (Дог.№44) та Соборній площі (Дог.№38).

Спочатку "Бердичівкомунсервіс" на тендерах виставляв суми значно більші. Наприклад, за нанесення розмітки на вулиці Житомирській "Бердичівкомунсервіс" готовий був заплатити 93 тисячі гривень. Але завдяки тендеру ціну вдалося знизити більш ніж удвічі - до 45 тисяч. При цьому, тендер виграла не пенсіонерка Яковлєва, а львівське ТОВ "Трафік Менеджмент Груп", яке запропонувало нижчу ціну. Але вигравши всі тендери, львів’яни в останній момент чомусь передумали підписувати договори. І так автоматично переможцем стала ФОП Яковлєва.

Перемога!!??? Аякже - ціну по всіх тендерах вдалося знизити приблизно наполовину, а всі роботи мали бути закінчені до 15 червня.

Але не тут-то було. Бо вже 11 серпня той само Ігор Максімов укладає нові договори з тією самою Світланою Яковлєвою на нанесення розмітки на тих само вулицях - Козацькій (Договір №119), Одеській (Дог.№ 120), Європейській (Дог.№121), Житомирській (Дог.№122), Вінницькій (Дог.№123), Данилівській (Дог.№124) та Соборній площі (Дог.№125). Зрозуміло, що з додатковою оплатою.

Чому виникла потреба у нових договорах - історія мовчить. Але сума нових контрактів майже дорівнює попередній - 91 009,55 грн і загалом нанесення розмітки на 7 бердичівських вулицях обійдеться у майже 190 тисяч гривень. Як і планувалося спочатку до оголошення тендерів.

Нізащо не повірю, якщо хтось скаже, що ці нові договори - це нова розмітка у тих місцях, які були невраховані - на "Бердичівкомунсервісі" сидять відмінні економісти і бухгалтери, які вміють рахувати все.
А от у те, що попередня дорожня розмітка під впливом неземних процесів просто випарувалася і довелося наносити нову, повірю залюбки. Сіль же випаровувалася на "Бердичівкомунсервісі". Чому б і фарбі за нею не піти?

​Богдан Кицак не обмежується намірами мати свій зиск з "Великого крадівництва" у Бердичеві і можливістю прихопити комунальні приміщення у самому центрі Бердичева.
Тепер у нього бажання підім’яти під себе і рекламний бізнес.

На останньому засіданні виконкому розглянули проект рішення про продовження дозволів на розміщення 9 рекламних конструкцій на вулицях міста. Простіше говорячи - біг-бордів. У підприємців - власників цих біг-бордів закінчувалися дозволи на використання об’єктів. Тож вони і звернулися до міської влади.
Рішення прийнято майже одноголосно і дозволи продовжені на новий п’ятирічний строк.

"Майже одноголосно", бо єдиний, хто був категорично проти такого рішення - секретар міської ради Богдан Коляда - друг і, донедавна, помічник Богдана Кицака. Коляда свою позицію зрозумілою мовою пояснити не зміг.

Але і без того всі зрозуміли його крок: шефу надоїло платити шалені гроші за рекламу своєї бороди на біг-бордах. Хлопці сіли і порахували: якщо віджати рекламний бізнес, то можна не тільки зекономити на популяризації себе коханих, але ще й непогано заробити.
Та ця спроба виявилася не вдалою - бердичівські рекламщики і не таких рейдерів бачили.