Ключем любові відмикаю двері. Нехай рятує вона жорстокий світ. Розіллється по всій нашій планеті. Дарує всім нев'янучий свій цвіт!

Поезії чарівний дивовижний світ - В словах тепло любов і трепіт. В них чиста вранішня роса із віт, Сили живильної магічний шепіт

Вогненна паща – все фарбує в сіре, Цей випускний написаний за нас: Метелик у красу та світло вірить. На фоні згарищ лине ніжний вальс.

Чекання - біль душі... Чекання - млосний полон... Чекання... Ти поспішай... Як жити без тебе знов?

Оживає частина душі, що вже відмирала... Виривалась з кайданів, про зло забувала... Чорні, білі... В шахи грала з недолею доля... А в серці глибоко гартувалися сила і воля.

Никогда ни о чём не жалейте, Даже если пришлось потерять. Боль утраты по ветру развейте. Станет легче потом вспоминать.

Заблукало сонечко у полях Як знайти йому вірний шлях? Жовте, жовте море навкруги. Жовті хвилі й жовті береги.

Строятся дома, возводятся мосты, Строиться жилье, дорожные пути. Стройка повсеместно, идет во всех краях, Вся планета в стройках, все строится не зря.

И ещё одно наше совместное творение с Анной Олейниковой. Приглашаю перейти по ссылке на мой ютюбе канал. Благодарю https://youtu.be/NYm5T7U8PfI

Дождь на пляже. Дождь в судьбе. Сквозь песок вода уходит. Словно жизнь на корабле… Синий омут верховодит.