"Песнями, которые раздаются на берегах Сана, Буга, Днестра, теми же песнями украинские наши красавицы на берегах Псла, Ворсклы, Донца Северного встречают весну и прощаются с подругами, готовыми спрятать свои девические косы под "очипок" и "караблик".

Таким образом, не без приятного удивления нашли мы в Календаре Львовском (на 1822 год) две песни галицких русинов, известные всем украинцам нашим: "Не ходи, Грицю, на вечорниці" и "Козак коня напував, дзюба воду брала".

"Малороссийские анекдоты (*).

____
(*) Наречие малороссиян является уже не только в книжках печатных, но и на сцене в обеих столицах. Желательно, чтобы малороссияне говорили там действительно своим языком, например, как в сих анекдотах (Рдр.)"

Гл̃ющи(м) бо Грекω(м) / παυ̃σον τήν γλώσσαν σο̃υ από κάκου και χείλη σο̃υ του̃ μή λαλη̃σαι δόλον.

Славέнски прεвóдимъ, Оудέржи язык(ъ) свóй ω(т) зла / и оустнЂ своЂ έжε нε гл̃áти лсти:

Руски исто(л)кóвуεмъ / Гамýй языкъ свой ω(т) злогω, и оуста твои нεхай нε мовятъ зрады.

Тату! Тату! Що робиться на Вкраїні, як би ти побачив! Було тяжко-важко колись, а тепер... Нічого й казати. Давлять, душать Україну москалі прокляті. Молись, тату, щоб Бог поміг...
1910, 29/IV.

Ой Тарасе! Всі ми почитаєм тебе як батька рідного. Ми ученики Знаменськой Елисаветградськой школи, що в Херсонській губернії, почитаєм тебе!

Була тут 1908 року іюля місяця актриса українська Юлія Григорьєвна Квитко-Гуляницка. Отпочивала в тебе, тату, після великої туги і зради.

З далекої Бесарабщини з безкраїм почуттям великої пошани і любови приїздили вклонитись твоєму прахові, дорогий наш батьку Тарасе [...] всім нам дорогої покривженої Неньки-України.
Петро Турчин, Марія Турчин, Наталя [...] року Божого 1909, червня 13.

1910 рік, май 27/V.
Поклін і щирий привіт приношу незабутому поетови, генієви і пророкови неньки України та всеї Славяньщини Т. Гр. Шевченко.
Галичанин Федір Костів

Була на могилі батька Тараса! Маруся Полтавка! 1910 року 14 цвітня!

Согласны со взглядами Шевченко, но, как жители севера, не умеем восхвалить дарований его блестящими фразами.
Привет тебе, далекий по расстоянию и языку, но близкий по взглядам поэт!
Архангелогородки
13.VII.08

МЕНЮ

1882

ДВАДЦЯТЬ ПЕРШІ ТАРАСОВІ РОКОВИНИ

ВОДКА Й ЗАКУСКА:
Горілка од "Насті Горової";
Оковита, що пив "Перебендя";
"Трезвенний" Московський запридух з Страстного бульвару;
"Содѣйствующій“ спотикач з Охотного ряду;
"Самобитні“ раки, що повзуть "назад" "домой" — у Московське болото;
"Потрясающее основы желудка" свиняче сало;
Дозволенная цензурою тарань, сухі чабаки "хлопоманы" замісць "средостѣнія", та ще дещо з общепринятим правописанієм.

KАЗАЦЬКИЙ ОБІД:
1. "Украинофильский" борщ та "сепаратистицька" каша.
2. "Возсоединенная" осетрина з хрином замість "конституціи".
3. Баранина, що їли "Гайдамаки Тарасові", до неї солоні огірки і др. независящія обстоятельства.
4. "Горох при дорозі" од "Солопія та Хиврі".
5. Кисиль — не Адам Кисиль та й не Соф'я Марковна Кисиль, а крем — або що.

"Ласощів — пасльону та цибулі“ не буде, бо батько Микола цибулі не вживає.
Обязательно — "маттері його сто копанок чортів" — після обіда полоскать зуби, в кого є, "банею пакибытія". Речей не говорить, а мовчать — "бо благоденствуем".