Українці в російській імперії— ельфи Середзем'я🤯
Взагалі дивовижно, як ми змогли зберегти мову в ті часи.

Южнорусский язык, которым говорили наши первые летописцы, как бы в ковчеге от потопа времен уберегшие завет прародителей русского царства к потомству, южнорусский язык, на котором отцы наши воспели в думах своих жизнь и славу Южной Руси, этой священной колыбели могучего царства, — язык, на котором, вероятно, звучали речи князей киевских, прародителей наших царей православных, которого слова и выражения и доныне звучат в Святом Писании... Южнорусский, говорю, язык со дня на день забывается и молкнет — и — придет время — забудется и смолкнет...

И слова его только, может быть, в заунывных песнях долетят к потомству... и слова его найдет потомство в темных для себя местах летописи, подивится этим родным незнакомцам, назовет их недосмотром переписчика — и исправит...

Но может быть и то, что в эпоху пренебрежения южнорусского языка, любовь к нему проснется. Кто же соберет, как добрый сын прах отцов своих, исчезающие останки южнорусского слова? Они рассеяны от Вислы до Кубани.

Амвросій Могила [А. Метлинський]. Думки і пісні та ще дещо. Харків, 1839


| Літопис |

Коли литвин намагається перекласти латинське слово іmperator російською мовою:

Imperator гетма́нъ 𝔒𝔟𝔢𝔯𝔰𝔱𝔢𝔯 𝔉𝔢𝔩𝔡𝔥𝔢𝔯𝔯

Элиаш Копиевич. Номенклатор на латинском, русском и немецком языке. Амстердам, 1700


| Літопис |

Про наше та їхнє ставлення до тварин:

Дворянство и нижних классов украинцы псовой охоты для забавы не содержат, а производят ловлю зверей больше тенетами и стрельбою. Многие дворяне и низшие степени имеют конские заводы, и лошадьми торгуют во второй руке, но к бегунам на рыстаниях охотников очень мало.

Небывалые вне своих жилищ простолюдины удивляются с недоверчивостью, когда им кто рассказывает, что в великороссийских городах почётные старики забавляются перепелами, голубями и битвою на поединках гусаков. Украинский отроческий возраст ни к голубям, ни к перепелам, ни к гусакам страстной склонности не имеет.

Топографическое описание Харьковского наместничества. Москва, 1788


| Літопис |

Англіфіковані назви міст України.

Реддітовець зробив теоретичну реконструкцію сучасних назв українських міст згідно з історією розвитку англійської мови.


Вкрадено з дозволу автора: u/topherette
У нього в профілі ще дофіга таких мап

Каракатиця, краби та восьмоноги на ринку Ніжина 18 століття

У 1773 році вчений Антон Йоган Ґюльденштедт подорожуючи через Україну відмітив незвичні делікатеси у крамницях Ніжина:

Die Materialien, (die man hier, so wie überhaupt in KIeinrußland : Bakalia, an à Bacha nennt), die aus der Türkei hieher gebracht werden, sind: fetter Käse, Brinsa genannt, Reis, Caffee, Mandeln, Wallnüße, Feigen, Rosinen, Corinten, Citronen, Citronen und  Pomeranzen Schaalen, getrocknet und candisirt; Pfirschen, Uprikosen und Weintrauben, theils in Syrup gekocht, theils mit Brantwein eingemacht, und Karakatitsa, die Seespinne, (Sepia octopodia), die die Griechen Oktopus nennen, und in den Fasten für ein Leckerbissen halten.

Переклад:

З Туреччини сюди привозять такі продукти (які тут, а також у Малоросії, називають бакалія, à Bacha): жирний сир під назвою бринза, рис, кава, мигдаль, волоські горіхи, інжир, родзинки,

коринки,

лимони, сушену та цукровану цедру лимона та

померанця;

персики, абрикоси та виноград, частково зварені в сиропі, частково консервовані з

настоянками,

а також каракатиця,

морський павук,

та Sepia octopodia, якого греки називають восьминогом і вважають делікатесом під час посту.

D. Johann Anton Güldenstädt Reisen durch Russland und im Caucasischen Gebürge. Th. 2 St. Petersburg, 1791


| Літопис |

Сьогодні повертаємося до моєї улюбленої теми — до середньовічних графіті. На стіні собору св. Софії в Києві є такий напис XII ст.:

"Грам[от]є о[б]оучаасиѧ Ѳома євнух ѱ[а]лъ то" (Грамоті навчаючись, Фома євнух писав то)

Навряд сам Фома назвив би себе євнухом (кастрованим). Більш ймовірно, що саме він і намагався закреслити напис, але дослідники все одно змогли його прочитати.

Картина з Козаком Мамаєм поряд з іконами на стіні в сільській хаті.

Василь Бабенко. Фото обряду покривання нареченої. Село Василівка (нині Дніпропетровської області), 1909


| Літопис |

Повідомлення в газеті «Українська Ставка» від 29.01.1919 про скасування кордонів з Галичиною.

Зображення зимової пори року на обкладинці календаря 18 століття.

Календар или Місяцослов на літо от рождества Христова 1734. Київ, 1733


| Літопис |