Марципан від козацької старшини
В старшинському середовищі існувала традиція складати рукописні рецептурники, куди вписували різні способи готування страв з кулінарних книжок.
Такий рукопис мав і лубенський полковник Іван Кулябка (? — 1773). Ось цікавий рецепт марципану звідти:
Киевская старина, №9. Киев, 1883
| Літопис |
В старшинському середовищі існувала традиція складати рукописні рецептурники, куди вписували різні способи готування страв з кулінарних книжок.
Такий рукопис мав і лубенський полковник Іван Кулябка (? — 1773). Ось цікавий рецепт марципану звідти:
Взять одинъ фунтъ мигдаловъ, мало рожевои воды, толкти, одинъ фунтъ толченного сахару прибавить, толкти добре съ сахаромъ и мало приварити въ побѣляной кострюлѣ, чтобъ не выгорѣло, добре мѣшать; потомъ можно всякіе мукстра вирѣзовать, можно зъ сего тѣста вѣнки дѣлать, потомъ на марцѣпаны налить глянсъ, взять самого найчистѣйшого канарского сахару, стерти очень мѣлко, чтобы какъ мука крупичная, бѣлокъ розбить яечній, чтобы пѣна держалась на ложки, и мѣшать ис сахаромъ, чтобы густо было, и намазать на марцыпанъ, или з рожевою водою сахаръ стертія и лить на марцыпалъ, пекти въ печѣ; должно, чтобы пѣчъ не весма гарячая была, и сахаръ долженъ не весма жидокъ быть, чтобъ можно кистю мазать
Киевская старина, №9. Киев, 1883
| Літопис |
🔥34🤯10👍7❤2🤔1🍓1
Forwarded from Gesta Francorum
Більшість із нас ще зі шкільних часів пам'ятають про Троянську війну - не лише завдяки серії міфів та їхній поетичній редакції Гомера, але й хоча б завдяки пародії Котляревського на знамениту поему Вергілія. Водночас не надто відомою навіть для більшості сучасних французів є міфологема троянського походження їхньої нації. Навіщо французьким королям було потрібно виводити себе від троянців? Як це впливало на їхніх підданих? Про це детальніше розповідаю тут
👍28🔥6
Москва як назва країни
Наприкінці Острозької Біблії Іван Федоров розмістив відомості про себе як про друкаря. Причому одразу двома мовами.
Церковнослов'янською він пише про себе, що він змос҆̀квы.
А грецькою — що він ἐκ τῆς μεγάλης ρωσίας, тобто з Великої Росії.
Таким чином, Федоров (так само, як пізніше Лаврентій Зизаній та Іван Ужевич) називає Москвою не просто місто, а всю країну, яку греки називали Великою Росією.
Острозька Біблія. Острог, 1581
| Літопис |
Наприкінці Острозької Біблії Іван Федоров розмістив відомості про себе як про друкаря. Причому одразу двома мовами.
Церковнослов'янською він пише про себе, що він змос҆̀квы.
А грецькою — що він ἐκ τῆς μεγάλης ρωσίας, тобто з Великої Росії.
Таким чином, Федоров (так само, як пізніше Лаврентій Зизаній та Іван Ужевич) називає Москвою не просто місто, а всю країну, яку греки називали Великою Росією.
Острозька Біблія. Острог, 1581
| Літопис |
👍42🤔18🔥5❤2
я так люблю, коли ти кажеш ні
Грицько Кернеренко. В досужий час. Харків, 1896
| Літопис |
Чомъ мыни те прыятнише,
Якъ ты кажешь мыни „нитъ"?
Чому ничь мыни мылише,
Нижъ щоденный яркый свитъ?
Чомъ, якъ я тебе цилую,
Ты мовчышь уся нима?
А рука мене, я чую,
Все по трошку обнима?
Чомъ, якъ кажешь, що не любышь,
Въ тебе серце стукотыть,
А мое, почувши тее,
Хоче бильше ще любыть?
Грицько Кернеренко. В досужий час. Харків, 1896
| Літопис |
❤51🔥8🗿4😢3👍2
А тепер порівнюємо, як харчувалися українці і росіяни у 18 столітті:
В. Чертков. Топографическое описание Харьковскому наместничеству, 1785
| Літопис |
Что лежит до их пропитания, то едят они гораздо лучше великороссийских крестьян, ибо у редкого чтоб не было по крайней мере пшеничных папошников, называемых паленицами и книшами. Да аржаной хлеб почти у всех ситной и хорошо выпеченный, и невеяного они совсем не знают, да редко и решетной употребляют.
При том варят себе разные довольно вкусные яства по два раза в день, к обеду и к ужину, и никогда пустых щей и кашицы у них не бывает.
В. Чертков. Топографическое описание Харьковскому наместничеству, 1785
| Літопис |
👍51🥰20❤4🍓3
Україна на карті 1613 року
Князь Миколай Радзивілл з 1579 року захопився ідеєю створення точної мапи Великого князівства Литовського. Як вважають дослідники, до цієї справи долучався і князь Василь Острозький. Вигравіював карту у 1613 р. Гессель Герртіс на основі малюнків Томаша Маковського.
В нижній частині мапі є латинський підпис:
В перекладі:
Magni Ducatus Lithuaniae caeterarumque regionum illi adiacentium exacta descriptio... Anno 1613
| Літопис |
Князь Миколай Радзивілл з 1579 року захопився ідеєю створення точної мапи Великого князівства Литовського. Як вважають дослідники, до цієї справи долучався і князь Василь Острозький. Вигравіював карту у 1613 р. Гессель Герртіс на основі малюнків Томаша Маковського.
В нижній частині мапі є латинський підпис:
Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab aliis vocitatur
В перекладі:
Далека Волинь, яку звали також Україною та Низом
Magni Ducatus Lithuaniae caeterarumque regionum illi adiacentium exacta descriptio... Anno 1613
| Літопис |
❤53🥰3
Forwarded from Furankotikku ᛋᛋ 🇪🇺 | меми для руських 🇺🇦
Якщо хтось і не сумнівався в тому, що Гоголь українець, так це заздрісні кацапи.
😁95❤5👍2🔥1
Коляда про масове вбивство
У православній церкві є день пам'яті чотирнадцяти тисяч немовлят від Ірода у Віфлеємі вбитих. І одна з найдавніших українських коляд присвячена саме цій події. Рахиль плаче за своїми дітьми, а співець її утішає:
Перший запис цієї коляди міститься в датованому 1661-1680 роками рукописному збірнику пісень, що зберігається у Львівському національному музеї.
У 1790-1791 роках отці Чину Святого Василія Великого в Почаєві опублікували цю пісню у своєму знаменитому Богогласнику.
А тут можна почути "Не плач, Рахиле" у виконанні Хореї Козацької.
Переписана від руки сторінка з Богогласника 1790 року, друковані сторінки з видання Богогласника 1825 року
| Літопис |
У православній церкві є день пам'яті чотирнадцяти тисяч немовлят від Ірода у Віфлеємі вбитих. І одна з найдавніших українських коляд присвячена саме цій події. Рахиль плаче за своїми дітьми, а співець її утішає:
Пѣвецъ:
Не плачь Рахили, Зрѧ чада цѣли:
Не оумираютъ, Но пребываютъ.
Краснїѧ Сыны, Въ новой свѧтыни,
Ко Богꙋ Сынꙋ, Сꙋть за причинꙋ.
Не имѣй за шкодꙋ, Видѧ ꙗкѡ водꙋ,
Кровь разливаємꙋ, Плоть оубиваємꙋ;
Тѣломъ бо оумерли, Дꙋшами же цѣли,
За живота стратꙋ, Прїѧша заплатꙋ.
По что горлице, Слезами лице
Все ѡбливаєшъ, Тѧжкѡ вздыхаєшъ?
Ловецъ несытїй Распростре сѣти,
В рꙋце непрїѧ Птенцы юныѧ.
Твоѧ бо пернати Сꙋть до Неба взѧти,
Пꙋть прошедше тѣсний Побѣднїѧ пѣсни
Поютъ Царю Славы, Иже ихъ избави
Ѿ сѣтей ловѧщихъ, Прелестей гꙋбѧщихъ.
Рахилъ:
Пойдꙋ на нивꙋ, Небывшꙋ жнивꙋ
Пожати класи Виждꙋ пред҆ часꙋ.
Селнїѧ цвѣти, Прежде свѣтъ зрѣти,
Оутро смертною Сѣчетъ косою.
Пѣвецъ:
Єднакъ трава мертва Бꙋдетъ Бг҇ꙋ жертва,
И въ пожатомъ сѣнѣ Благовонни кріни;
Дѣлатель Небесный И во времѧ весни
Прїѧтъ во житницꙋ Незрѣлꙋ пшеницꙋ.
Рахилъ:
Позоръ страшливїй: Ирѡдъ ѕлосливый
Хрⷭ҇та шꙋкаєтъ, Не ѡбрѣтаєтъ;
Моѧ же дѣти Ищетъ гꙋбити,
Мечъ ѡбнажаєтъ, И оубиваєтъ
Пѣвецъ:
Оубо твоѧ чада Пребꙋдꙋтъ внꙋтръ града,
Тѣмъ бо въ нб҃ѣ платѧⷮ, Иже живоⷮ тратѧⷮ
За Хрⷭ҇та и Бг҃а; Заплата премнога
Малымъ отрочатаⷨ Закланнымъ ѡвчатамъ.
Престани жъ Мати Горкѡ рыдати.
Рахилъ:
Ахъ! ꙗкъ престати, а не плакати:
Кровей толики Лїютсѧ рѣки,
Исполнѧтъ море, Лютѣ мне горе!
Пѣвецъ:
Престани жъ ѡ Мати чадъ твоихъ рыдати,
Во Адамѣ быша, И вси согрѣшиша,
Во крвавой кꙋпѣли Треба бы сѧ змили,
Инакѡ в Рай ст҃ый Пꙋть был бы запѧтий.
Рахилъ:
Тѧжкѡ жъ бо зрѣти, Коль многи дѣти
По всемъ повѣтꙋ Ѿ двою лѣтꙋ,
Моѧ оутрѡбы, Ѿсла во гробы
Ѕлый кровопійца Ирѡдъ оубійца.
Пѣвецъ:
Аще же и чреди Младенцевъ повреди,
Лꙋчше Хрⷭ҇стꙋ жити, Онѣмъ же оумрѣти,
Сей бо прїиде спасти Всѣхъ во времѧ страсти
Міра Ѿкꙋпитель, Ѿ ада Спаситель.
Рахилъ:
Бѣдна жъ ѧ Мати! Толикой страти
Ꙗкъ не восплачꙋ, ґди чадъ не бачꙋ!
Перли драгіѧ! Згꙋбиламъ тіѧ,
Свѣтъ съ надеждею Сгасе моєю!
Пѣвецъ:
Ѿверзи зѣницы, виждь твоѧ денницы,
Свѣтѧщыѧ нынѣ, Во вышнѣй твердынѣ,
Бисери драгіѧ Во вѣнцѣ царствїѧ
Приснѡ пребываютъ, Во вѣки сїѧютъ.
Перший запис цієї коляди міститься в датованому 1661-1680 роками рукописному збірнику пісень, що зберігається у Львівському національному музеї.
У 1790-1791 роках отці Чину Святого Василія Великого в Почаєві опублікували цю пісню у своєму знаменитому Богогласнику.
А тут можна почути "Не плач, Рахиле" у виконанні Хореї Козацької.
Переписана від руки сторінка з Богогласника 1790 року, друковані сторінки з видання Богогласника 1825 року
| Літопис |
❤29🤯15🔥6😢2👍1
Український Наступ | #УкрТг ∆
Та бля, це збір🍺
Тіки зараз зрозумів, шо у нас не всі такі поплавлені, як на УН (поки що), хоча більше половини аудиторії звідти. Треба вам розбавляти історичні документи щітпостінгом іноді, щоб не втикали
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😁50🍓4🗿4👎1🔥1🫡1
Українці в російській імперії— ельфи Середзем'я🤯
Взагалі дивовижно, як ми змогли зберегти мову в ті часи.
Амвросій Могила [А. Метлинський]. Думки і пісні та ще дещо. Харків, 1839
| Літопис |
Взагалі дивовижно, як ми змогли зберегти мову в ті часи.
Южнорусский язык, которым говорили наши первые летописцы, как бы в ковчеге от потопа времен уберегшие завет прародителей русского царства к потомству, южнорусский язык, на котором отцы наши воспели в думах своих жизнь и славу Южной Руси, этой священной колыбели могучего царства, — язык, на котором, вероятно, звучали речи князей киевских, прародителей наших царей православных, которого слова и выражения и доныне звучат в Святом Писании... Южнорусский, говорю, язык со дня на день забывается и молкнет — и — придет время — забудется и смолкнет...
И слова его только, может быть, в заунывных песнях долетят к потомству... и слова его найдет потомство в темных для себя местах летописи, подивится этим родным незнакомцам, назовет их недосмотром переписчика — и исправит...
Но может быть и то, что в эпоху пренебрежения южнорусского языка, любовь к нему проснется. Кто же соберет, как добрый сын прах отцов своих, исчезающие останки южнорусского слова? Они рассеяны от Вислы до Кубани.
Амвросій Могила [А. Метлинський]. Думки і пісні та ще дещо. Харків, 1839
| Літопис |
❤62😢16😇4🔥2👍1
Forwarded from Дом Хамон 🇺🇦🔱🔰
Виденное и пережитое 1918
Радянський історик та економіст Микола Павлович Полетика (1896 — 1988) згадує взяття Києва більшовиками в січні 1918р так:
Ст.115
"Здесь, по данным Российского Красного Креста, погибло более 2000 офицеров и военных врачей, прошедших регистрацию Рады. <...> Такой красной карточки [посвідчення громадянина УНР, яке за спогадами І. Козуба мали отримати всі кияни] так же было достаточно для того, чтобы отправить украинского гражданина на тот свет, как врага Советской России. Во время трехнедельной "пятаковщины" большевики запретили украинские газеты и конфисковали украинские типографии, закрыли украинские книжные магазины и украинские школы. Портреты Шевченко срывали со стен и топтали ногами. Говорить на улицах на украинском языке стало опасно. Киевские газеты печатали списки расстрелянных украинских социалистических деятелей"
Джерело: https://vtoraya-literatura.com/publ_3985.html
#ссср
Історія | Хамона 🔱
Радянський історик та економіст Микола Павлович Полетика (1896 — 1988) згадує взяття Києва більшовиками в січні 1918р так:
Ст.115
"Здесь, по данным Российского Красного Креста, погибло более 2000 офицеров и военных врачей, прошедших регистрацию Рады. <...> Такой красной карточки [посвідчення громадянина УНР, яке за спогадами І. Козуба мали отримати всі кияни] так же было достаточно для того, чтобы отправить украинского гражданина на тот свет, как врага Советской России. Во время трехнедельной "пятаковщины" большевики запретили украинские газеты и конфисковали украинские типографии, закрыли украинские книжные магазины и украинские школы. Портреты Шевченко срывали со стен и топтали ногами. Говорить на улицах на украинском языке стало опасно. Киевские газеты печатали списки расстрелянных украинских социалистических деятелей"
Джерело: https://vtoraya-literatura.com/publ_3985.html
#ссср
Історія | Хамона 🔱
🤬52😢7❤4👍1